Постанова
від 29.04.2024 по справі 916/2999/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2999/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса адвокат Барбукова Ю.С., на підставі ордера;

від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса Лех А.О., в порядку самопредставництва.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст рішення складено та підписано 01.03.2024 року

у справі №916/2999/23

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса

про стягнення 653 598 грн.16 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2023 року Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса, у якому просила суд стягнути з відповідача на користь держави Україна суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків у розмірі 653 598 грн. 16 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» та результати перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, які оформлені Актом позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 65/14 від 14.07.2020 року, зазначає, що відповідальними особами, з метою встановлення наявності/відсутності забруднення ґрунтів в північно-західному напрямку від звалища, на відстані 50 м., на території Біляївського району здійснено відбір проб ґрунтів на місці виявлення фільтрату, внаслідок чого та згідно протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1, 68 разів), водневий показник РН (в 1, 015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).

За доводами позивача, за вказаним фактом державі заподіяно матеріальну шкоду на суму 646003 грн. 20 коп.

Також, звертаючись до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, Інспекція наголосила, що у момент позапланового заходу державного нагляду (контролю) було встановлено факт зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу для такого перенесення, що підтверджується фотоматеріалами, внаслідок чого розмір шкоди становить 7594 грн. 96 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 653 598 грн. 16 коп. на користь держави Україна на розрахунковий рахунок № UA478999980333119331000015650, отримувач: ГУК в Од.обл./с. В.Дальник/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм.подат.), грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виснував про те, що оскільки відповідач в загальному порядку не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства, розрахунки позивача є обґрунтованими, які відповідачем також не спростовані, наявні усі елементи складу правопорушення у діях відповідача, що є підставою для застосування до нього визначеної міри відповідальності, з урахуванням підтвердження вказаних обставин Актом № 65/14 від 14.07.2020 року щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Актом відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020 року, протоколом вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року, позовні вимоги Інспекції є обґрунтованими і правомірними, з огляду на що стягненню з відповідача на користь держави підлягає 646 003 грн. 20 коп. шкоди від забруднення ґрунтів, а також 7 594 грн. 96 коп. шкоди від зняття верхнього родючого шару ґрунту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса відмовити у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані надані відповідачем рішення Приморського районного суду м. Одеси у справах №522/13427/20, №522/13430/20, №522/13433/20, №522/13436/20, №522/13439/20, №522/13440/20.

Так, за доводами апелянта, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2021 року у справі №522/13427/20, частково зміненим постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 року, визнано протиправною та скасовано постанову № 000258 від 29.07.2020 року про накладення штрафу на Павлюченко Ф.К. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 52 КУпАП; визнано недопустимими доказами та виключено з числа доказів Акт відбору проб №7 від 08.07.2020 року, протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 13.07.2020 року, складеного т.в.о. начальника відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеської області Кравченко О.В.

Апелянт наголосив, що за висновками П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 року, на час складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 08.07.2020 року №000258 фактично ще не існувало доказів забруднення земель, на які посилається відповідач, що фактично виключало підстави для складання такого протоколу станом на 08.07.2020 року.

Відтак, на переконання відповідача, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховані положення ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) не доведено належними та допустимими доказами забруднення земель та зняття родючого ґрунту, у зв`язку з тим, що акт відбору проб та Протоколи вимірювань були визнані недопустимими доказами.

Крім того, на думку скаржника, факт зняття родючого ґрунту не підтверджений жодними доказами та спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 року у справі №522/13439/20.

Щодо позовних вимог Інспекції про відшкодування шкоди за зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, скаржник зауважив, що на момент проведення перевірки з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року було скасовано Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року №1, який втратив чинність 23.06.2020 року.

Окрім наведеного, апелянт наголошує, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на Закон України «Про відходи», який втратив чинність на підставі Закону № 2320-IX від 20.06.2022 року, проте, наразі діє Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 року № 2320-IX, вимоги якого значно відрізняються від попереднього Закону України «Про відходи».

Також, за твердженнями скаржника, судом, під час розгляду справи в першій інстанції, не було надано правової оцінки документальним доказам, наданим відповідачем, та в описовій частині рішення не було вказано, чому саме не були прийняті до уваги рішення Приморського районного суду м. Одеси у справах №522/13427/20, №522/13430/20, №522/13433/20, №522/13436/20, №522/13439/20, №522/13440/20 щодо встановлених у них фактів.

Водночас, на переконання відповідача, судом першої інстанції не були враховані доводи стосовно відсутності правових підстав для проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області), відповідно до яких підставою для проведення перевірки був документ №2777/1/1-20 від 29.01.2020 року, який не є дорученням та не відповідає визначеним Наказом Державного секретаря Кабінету міністрів України №196 від 31.10.2018 року «Про затвердження Тимчасової інструкції з організації електронного документообігу в Секретаріаті Кабінету Міністрів» видам бланків, а саме Додатку 3.1. «Доручення Прем`єр-міністра України».

Скаржник звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» неодноразово зверталось до суду першої інстанції із заявою, в якій просило суд зупинити розгляд справи №916/2999/23 до набрання законної сили судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/7094/20, яка стосується вирішення питання правомірності проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), за результатами якої було складено акт від 14.07.2020 року. Проте, з цього питання місцевим господарським судом заявнику було відмовлено.

Окрім зазначеного, апелянт зауважив, що суд в оскаржуваному рішенні помилково погодився з доводами позивача про те, що Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» є полігоном твердих побутових відходів, водночас, судом не було взято до уваги постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі №947/37060/21, відповідно до якої суд встановив, що Державна екологічна інспекція порушила норми матеріального права, застосувавши до спірних відносин Правила експлуатації полігонів ТПВ, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 року №435 та зазначив, що до спірних відносин необхідно застосовувати рекомендації з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року №5.

Отже, на переконання скаржника, Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» є звалищем, діяльність якого регулюється «Рекомендаціями з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів», затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України 10.01.2006 року № 5.

На підтвердження вказаного, скаржник вказує, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені та взяті до уваги рішення Приморського районного суду м.Одеси у справах №522/13430/20, №522/13436/20, рішення Київського районного суду м.Одеси у справі №947/37050/21 (залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду), в яких чітко встановлено, що Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» є звалищем, а не полігоном.Наведені обставини, на думку скаржника, є належними підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23, справу призначено до судового розгляду.

05.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса надійшов відзив (вх. №1032/24/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, позивач вказав, що ознайомившись із доводами та доказами скаржника, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) заперечує проти обґрунтованості апеляційної скарги у справі № 916/2999/23 у повному обсязі та вважає позицію апелянта щодо оскарження рішення суду першої інстанції безпідставною та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, за доводами позивача, викладеними у відзиві, адміністративним судом при розгляді справи №522/13427/20 жодним чином не було встановлено, що відсутня сама подія забруднення земель неочищеними стічними водами виробничими та іншими відходами, а саме фільтратом зі ставка-відстійника.

Позивач наголошує, що як і при розгляді справи №522/13427/20, в даній справі судом не було встановлено, що акт відбору проб №7 від 08.07.2020 року та протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей проб грунтів від 13.07.2020 року є такими, що отримані із порушенням закону. Тому Інспекція стверджує, що факт забруднення грунтів на території Біляївського району на місці виявлення фільтрату підтверджується належними і допустимими доказами, а сам факт перевищення нормативно допустимих значень вмісту речовин у грунтах Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» спростовано не було, як і не було наведено жодних обставин, за яких Акт перевірки №65/14 від 14.07.2020 року є таким, що суперечить нормам законодавства або таким, що складений не у відповідності до чинного законодавства.

Посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, Інспекція наголошує, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд має виходити з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Проте, у даному разі, на думку позивача, відповідач не надав жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів вірогідність відповідних обмірів та розрахунків спеціалістів позивача. Навпаки, судом першої інстанції зроблено правильні висновки, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» заходів щодо недопущення забруднення земель підтверджується належними доказами.

Щодо заперечень відповідача щодо факту зняття родючого шару грунту на ділянці площею 0,25 га, позивач вказав, що ч. 2 ст. 168 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. При цьому, за доводами Інспекції, нормами Земельного кодексу України встановлено, що ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони, а власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, з огляду на що фактом зняття та перенесення ґрунтового покриву відповідачем без отримання такого спеціального дозволу, а також невиконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, державі було заподіяно шкоду на загальну суму 7594 грн. 96 коп.

Щодо підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), Інспекція вказала, що твердження позивача у справі щодо неправомірності доручення Прем`єр-Міністра України від 29.01.2020 року №2777/1/1-20 слід оцінювати критично, оскільки доручення Прем`єр-міністра України є обов`язковим до виконання та у розумінні абз.8 ч.1 ст.6 Закону №877-V є законною підставою для проведення перевірки Інспекцією суб`єкта господарювання.

Окрім зазначеного, позивач зауважив, що у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 року у справі № 947/37051/21, якою рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2022 року залишено без змін, зазначено, що проведений аналіз договорів дає підстави стверджувати, що «Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» є полігоном твердих побутових відходів, оскільки має проект та інженерне забезпечення устаткуванням, машинами і механізмами. Крім того, судова колегія звернула увагу, що сам позивач у господарській документації визначає Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри» як полігон».

В судовому засіданні скаржник та представник позивача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 потребує часткового скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

11.11.1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства та Підприємством «Союз» було укладено договір оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями, згідно з яким з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також з метою залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Одесі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду та користування основні фонди: Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри", розташоване на території Овідіопольського та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30.

Згідно із пунктом 1.2. договору строк дії договору оренди - 49 років: з 20.11.1999 року по 20.11.2048 року.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, 23.09.1999 року між сторонами було складено і підписано акт передачі території і будівель полігону з захоронення твердих побутових відходів в Дальницьких кар`єрах.

29.05.2007 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» було затверджено інструкцію з експлуатації Одеського міського звалища «Дальницькі кар`єри» та по прийманню на звалище ТПВ деяких небезпечних промислових відходів.

05.10.2007 року Одеською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи було виготовлено Комплексне експертне заключення № 453-455 від (позитивне), яким погоджено архітектурно-будівельне рішення для подальшого застосування проекту на підставі чинного законодавства та яке пройшло три етапи: І етап «Санування наявного звалища та організація дозавантаження полігону»; ІІ етап «Розширення полігону ТПВ»; ІІІ етап «Будівництво сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки».

17.04.2017 року на полігон «Одеське міське звалище твердих побутових відходів «Дальницькі кар`єри» було виготовлено Санітарно-технічний паспорт для Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз».

01.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» було укладено договір на дегазацію полігону, відповідно до п. 1.3 якого полігон являє собою інженерну споруду для захоронення побутових відходів, основні фонди якого перебувають в оренді у сторони-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ») на підставі договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями.

Пунктом 6.4.1. вищезазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» підтверджує законність користування земельною ділянкою та правами, що визначені п. п. 1.2 та 1.3 цього договору.

29.01.2020 року листом №66/2-3/20 Прем`єр-міністром України Держекоінспекцію уповноважено забезпечити в установленому порядку здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідних суб`єктів господарювання та у разі необхідності вжити заходи реагування.

Листом Держекоінспекції від 18.05.2020 року № 3777/2.5/2-3-20 територіальні та міжрегіональні інспекції на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 29.01.2020 року № №66/2-3/20 зобов`язано здійснити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища суб`єктами господарювання (згідно додатку № 2), зокрема, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ», код ЄДРПОУ 30586931 (найменування юридичної особи змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ»). У разі виявлення порушень, органи екологічної інспекції зобов`язано застосувати заходи впливу в межах наданих повноважень.

01.07.2020 року за №221пр Державною екологічною інспекцією в Одеській області було видане направлення на проведення позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» вимог природоохоронного законодавства у термін з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року на підставі доручення Прем`єр-міністра України від 29.01.2020 року.

В період з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року, в ході позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, з підстав надання посадовій особі - державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції направлення на перевірку від 01.07.2020 року №221пр, у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Кривенка Юрія Олександровича, за фіксації процесу перевірки засобами відео та фототехніки, відповідальними особами позивача за участю третьої особи: головного фахівця з охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Павлюченко Ф.К. було складено Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 14.07.2020 року №65/14, за результатами якого встановлено, що з боку Товариства було виявлено порушення ст. 3, ч. 3 ст. 17 Закону України №2059, ч. 2 ст. 3 Закону України №1952, ч. 1 ст. 35 Закону України №962, ст. 125, 126, ч. 1 ст. 29, п. і ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 33 Закону України №187/98, ч. 5, 6 ст. 11, абз. 7, ч. 1 ст. 10, ст. 29 Закону України №2707, ст. 11 Закону України №877-V, п. 19 Порядку, затвердженого №1216, ч. 1 ст. 167, ч. 2 ст. 168 Земельного кодексу України, п. 3, 4 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 105 Водного кодексу України, пп. 5.2., 5.3., 5.7., 5.8., 5.9, 5.10, 5.11, 5.12 розд. 5, пп. 2.2., 6.7. розд. 2 , пп. 3.2., 3.5. розд. 3 Правил №435, пп. 2.3. Рекомендацій з удосконалення, затверджених Наказом №5 та інші.

Зокрема, з п. 5 Акту вбачається, що під час позапланової перевірки було встановлено протікання фільтрату зі ставка-відстійника на ґрунт площею 630 м2. З метою встановлення наявності/відсутності забруднення ґрунтів в північно-західному напрямку від звалища, на відстані 50 м, на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) здійснено відбір проб ґрунтів на місці виявлення фільтрату, про що складено Акт відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020 року.

Згідно протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року на ділянці, забрудненій фільтратом в північно-західному напрямку від звалища (на відстані 50 м) на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).

Пунктом 20 Акту також зафіксовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687, в північно-західному напрямку від звалища на відстані 50 м з географічними координатами 46.421895,30.565205, на ділянці розміром 50х50х0,5 м. проводились земельні роботи, а саме, щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз».

Вказаний вище Акт містить підписи уповноважених осіб Державної екологічної інспекції України в Одеській області, підписів уповноважених осіб відповідача не містить у зв`язку із тим, що такі особи відмовилися від підпису.

Разом з тим, на Акті наявна відмітка про те, що примірник акту отримано для ознайомлення директором підприємства 14.07.2020 року, що засвідчено підписом.

08.07.2020 року відповідальними особами Інспекції, в присутності головного фахівця з охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Павлюченко Ф.К. на земельній ділянці 50 м. від звалища було відібрано проби ґрунтів, на підтвердження чого було складено відповідний Акт.

Також у матеріалах господарської справи наявний протокол вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року, відповідно до якого в ході лабораторного дослідження у пробах ґрунту виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).

Згідно з інформацією, наданою на запит Державної екологічної інспекції в Одеській області Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 29.07.2020 року №8-15-0.10-7821/2-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 35, 8000 га з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687 станом на 01.01.2020 року становить 91348690 грн. 68 коп.

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення відповідачем природоохоронного законодавства, загальний розмір шкоди, заподіяної останнім державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, становить 646 003 грн. 20 коп.

Зазначений вище розрахунок було здійснено позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 року № 149.

Одночасно з цим розмір шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, становить 7 594 грн. 96 коп. При цьому, вказану шкоду було розраховано на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 (у редакції від 05.08.2016 року).

20.10.2020 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» було скеровано претензію №02/54, у якій Інспекція наполягала на терміновій сплаті збитків у розмірі 646003 грн. 20 коп., які заподіяні державі в результаті забруднення земельних ресурсів.

Окрім наведеного, у матеріалах справи наявні судові рішення, а саме: ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі №522/13430/20, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року у справі №522/13433/20, від 23.12.2020 року у справі №522/13430/20,від 18.06.2021 року у справі №522/13427/20, від 27.07.2021 року у справі №522/13440/20, від 18.05.2021 року у справі №522/13436/20, від 15.03.2021 року у справі №522/13439/20, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 року у справі №947/37060/21, від 16.06.2021 року у справі №522/13439/20, а також ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року у справі №420/7094/20.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали господарської справи не містять.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса на користь держави Україна збитків, завданих внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 653 598 грн. 16 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно із ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського Кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із ст. 4 Господарського процесуального Кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, звертаючись з позовом до суду, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, судовою колегією встановлено, що у даній справі спір стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки та зняттям родючого шару ґрунту.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Приписами ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Положеннями ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди встановлено ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд має виходити з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №912/823/18, від 03.11.2021 року у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 року у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 року у справі №920/821/18).

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

В силу вимог ч. 1 ст. 46 вказаного Закону при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема, виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" збирання відходів це - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 33 названого Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

В ст. 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель", яка кореспондується з положеннями ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У даній справі судами встановлено, що 01.07.2020 року за №221пр Державною екологічною інспекцією в Одеській області було видане направлення на проведення позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» вимог природоохоронного законодавства у термін з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року на підставі доручення Прем`єр-міністра України від 29.01.2020 року.

В подальшому, в період з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року, в ході позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, з підстав надання посадовій особі - державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції направлення на перевірку від 01.07.2020 року №221пр, у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Кривенка Юрія Олександровича, за фіксації процесу перевірки засобами відео та фототехніки, відповідальними особами позивача за участю третьої особи: головного фахівця з охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Павлюченко Ф.К. було складено Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 14.07.2020 року №65/14, за результатами якого встановлено, що з боку Товариства було виявлено порушення ст. 3, ч. 3 ст. 17 Закону України №2059, ч. 2 ст. 3 Закону України №1952, ч. 1 ст. 35 Закону України №962, ст. 125, 126, ч. 1 ст. 29, п. і ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 33 Закону України №187/98, ч. 5, 6 ст. 11, абз. 7, ч. 1 ст. 10, ст. 29 Закону України №2707, ст. 11 Закону України №877-V, п. 19 Порядку, затвердженого №1216, ч. 1 ст. 167, ч. 2 ст. 168 Земельного кодексу України, п. 3, 4 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 105 Водного кодексу України, пп. 5.2., 5.3., 5.7., 5.8., 5.9, 5.10, 5.11, 5.12 розд. 5, пп. 2.2., 6.7. розд. 2 , пп. 3.2., 3.5. розд. 3 Правил №435, пп. 2.3. Рекомендацій з удосконалення, затверджених Наказом №5 та інші.

Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з п. 5 акту вбачається, що під час позапланової перевірки було встановлено протікання фільтрату зі ставка-відстійника на ґрунт площею 630 м2. З метою встановлення наявності/відсутності забруднення ґрунтів в північно-західному напрямку від звалища, на відстані 50 м, на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) здійснено відбір проб ґрунтів на місці виявлення фільтрату, про що складено Акт відбору проб ґрунтів № 7 від 08.07.2020 року.

Згідно протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року на ділянці, забрудненій фільтратом в північно-західному напрямку від звалища (на відстані 50 м) на території Біляївського р-ну (географічні координати 46.421895,30.565205) виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).

В той же час, п. 20 Акту також зафіксовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687, в північно-західному напрямку від звалища на відстані 50 м з географічними координатами 46.421895,30.565205, на ділянці розміром 50х50х0,5 м. проводились земельні роботи, а саме, щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз».

Зазначений вище Акт базується на наступних обставинах:

Так, 08.07.2020 року відповідальними особами Інспекції, в присутності головного фахівця з охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Павлюченко Ф.К. на земельній ділянці 50 м. від звалища було відібрано проби ґрунтів, на підтвердження чого було складено відповідний Акт.

Також, протоколом вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року, зафіксовано, що в ході лабораторного дослідження у пробах ґрунту виявлено перевищення нормованих значень ГДК фонду ґрунтів за показниками: сульфати (в 1,68 разів), водневий показник рН (в 1,015 разів), нітрати (в 1,84 разів), хлориди (в 1,51 разів), фосфор (в 1,8 разів), нафтопродукти (в 4,6 разів).

Таким чином, звертаючись до місцевого господарського суду з позовом, Інспекція вважає, що здійснивши забруднення земельної ділянки та знявши на відповідній території родючий шар ґрунту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Сіті» (в минулому «Союз») порушило низку вимог природоохоронного законодавства, з огляду на що має відшкодувати шкоду, зумовлену забрудненням земельних ресурсів у розмірі 646 003 грн. 20 коп. та шкоду, заподіяну державі внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу у розмірі 7 594 грн. 96 коп.

Суд першої інстанції, в свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що відповідач не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства, як і не спростував розрахунки позивача в частині розміру нарахованої шкоди, наявні усі елементи складу правопорушення у діях відповідача, що є підставою для застосування до нього визначеної міри відповідальності.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із зазначеним вище висновком місцевого господарського суду, вважає його частково правомірним та таким, що ґрунтується на засадах чинного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Зокрема, в пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

За змістом наведеного у позові обґрунтування та матеріалів справи слідує, що загальний розмір шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, становить 646 003 грн. 20 коп. При цьому, вказана шкода нарахована позивачем за результатами проведеної позапланової перевірки відповідача, яка оформлена Актом від 14.07.2020 року №65/14 на виконання державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції направлення на перевірку від 01.07.2020 року №221пр, а також на підставі Акту відбору проб ґрунтів від 08.07.2020 року та протоколу вимірювань показників, складу та властивостей ґрунтів № 7 від 13.07.2020 року.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що факт забруднення відповідачем земельних ресурсів позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, а зворотного скаржником ані під час розгляду даної справи, ані під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку не доведено.

Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог Інспекції є законним та обґрунтованим, таким, що скасування або зміни не потребує.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, про те, що у даній справі судом не було прийнято до уваги рішення Приморського районного суду м. Одеси у справах №522/13427/20, №522/13430/20, №522/13433/20, №522/13436/20, №522/13439/20, №522/13440/20 щодо встановлених у них фактів, які стосуються безпосередньо того, що, зокрема у справі №522/13427/20 визнано недопустимими доказами та виключено з числа доказів Акт відбору проб №7 від 08.07.2020 року, протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 13.07.2020 року, складений т.в.о. начальника відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеської області Кравченко О.В.

Судова колегія, здійснивши аналіз тексту вказаних вище рішень, дійшла висновку про те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі стосувалися правовідносин, пов`язаних з оскарженням ОСОБА_1 . Постанови про накладення на неї, як уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз», адміністративного стягнення № 000258 від 29.07.2020 року в порядку ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, у вказаній вище справі, ОСОБА_1 було подано заяву про визнання недопустимими доказами Акт відбору проб №7 від 08 липня 2020 року; протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 13 липня 2020 року, складеного Т.в.о. начальником відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеської області Кравченко О.В. та виконавцем Клімова І.В. та протокол про адміністративне правопорушення №000258 від 08 липня 2020 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Грабовик Мариною Михайлівною.

Тобто, у даному разі вказані вище акти і місцевий, і апеляційний адміністративний суди розглядали на їх допустимість та належність виключно в рамках оцінки як доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, та виключно в частині часових проміжків складення протоколу про адмінправопорушення в порівнянні з датою складення Акту відбору проб №7 від 08.07.2020 року, протоколу №7 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 13.07.2020 року.

Таке саме має місце і у інших судових рішеннях місцевих судів щодо застосування до цієї особи адміністративної відповідальності, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Відтак, зважаючи на те, що у справі, що наразі переглядається апеляційним господарським судом, наявні у матеріалах справи письмові документи розглядаються виключно як докази на підтвердження або спростування факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, судова колегія зазначає, що не бере до уваги передчасне твердження скаржника про неврахування судом попередньої інстанції положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (щодо необхідності врахування правила про преюдицію), щодо фактичних обставин, зазначених у низці рішень місцевих судів, оскільки преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 року у справі № 917/1345/17).

Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, наприклад, про дотримання розумного строку, про те, чи мала сторона знати про певні обставини, чи є причина поважною, чи перевищує розмір неустойки розмір збитків та чи є таке перевищення значним тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Такий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі № 922/4338/21.

Відтак, судова колегія зазначає про безпідставність застосування у даному разі оцінки фактичних обставин, встановлених місцевими судами у зазначених відповідачем низці саме адміністративних справ.

При цьому, ненадання оцінки таким доводам відповідача судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не призвело до наслідків неправильного ухвалення таким судом судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів також зауважує, що питання порушення позивачем порядку складання адміністративних протоколів у даному разі не стосується предмету спору та не належить до кола обставин, з`ясування яких необхідне для правильного вирішення справи, тобто, не входить до предмету доказування у даній справі.

Частинами 1, 2, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та інші.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), д|й чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, з аналізу вказаних норм права можна дійти висновку про те, що предметом розгляду в господарських судах є спори, які пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду.

При цьому відповідно до вимог ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів) не є предметом розгляду в порядку господарського судочинства встановлення факту правомірності чи неправомірності дій суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень (здійснення перевірки та оформлення її результатів), які вирішуються відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів зазначає, що дослідження правомірності чи неправомірності дій суб`єкта владних повноважень (Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) під час реалізації своїх повноважень в порядку встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та правомірність чи неправомірність винесення його посадовими особами відповідних процесуальних рішень не можуть бути предметом дослідження в рамках господарського судочинства, яке має інші завдання та мету (встановлення відповідних умов, за яких наступає цивільна відповідальність в порядку вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України).

В той же час, відповідачем дії позивача в частині проведення самої позапланової перевірки, відбору проб ґрунтів, проведення розрахунку розміру заподіяної шкоди в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались та протиправними не визнавались, рішень адміністративного суду, які набрали законної сили з даного предмету немає.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у справі № 908/2961/20 від 14.12.2021 року.

Щодо доводів скаржника про неправомірність нарахування позивачем шкоди за зняття родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, оскільки факт зняття родючого ґрунту не підтверджений жодними доказами та спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 року у справі №522/13439/20, а також те, що Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року №1 втратив чинність 23.06.2020 року, судова колегія зазначає таке.

Так, з матеріалів господарської справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Держекоінспекція своїм листом від 18.05.2020 року за №3777/2.2/2-3-20 зобов`язано територіальні та міжрегіональні органи здійснити позапланові заходи державного нагляду і контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого у переліку за №20, визначено суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» (код ЄДРПОУ 30586931, 65104, м.Одеса, вул. М. Демченко, буд.30, Одеське міське звалище «Дальницькі кар`єри».

01.07.2020 року Інспекцією прийнято наказ за №398 «Про призначення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз» та оформлено відповідне направлення на проведення позапланової перевірки у період з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року.

За результатами перевірки, 14.07.2020 року відповідальними особами Інспекції складено акт за №65/14 від 14.07.2020 р, у висновках якого встановлено факт зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Переглядяючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо вимог про відшкодування державі шкоди відповідачем за зняття родючого шару ґрунту на визначеній позивачем у акті ділянці, судова колегія зазначає таке.

Так, ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року №1 було затверджено Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 07.04.2020 року №642.

Тобто, раніше, до виконання робіт щодо зняття ґрунту, необхідно було обов`язково отримати дозвіл на зняття родючого шару ґрунту. Наразі вказаний дозвіл більше не видається, проте необхідність розробки робочого проекту щодо зняття родючого шару ґрунту залишається. Так само як і залишається контроль з боку держави за дотриманням порядку виконання робіт з ґрунтовим покривом, оскільки відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок виключно на підставі розробленого у встановленому законом порядку робочого проекту землеустрою.

При цьому, переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї і тієї самої земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів, здійснюється без розроблення робочого проекту землеустрою.

Так, судовою колегією з матеріалів господарської справи встановлено, що в період з 01.07.2020 року по 14.07.2020 року, в ході позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, з підстав надання посадовій особі - державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції направлення на перевірку від 01.07.2020 року №221пр, у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Кривенка Юрія Олександровича, за фіксації процесу перевірки засобами відео та фототехніки, відповідальними особами позивача за участю третьої особи: головного фахівця з охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» Павлюченко Ф.К. було складено Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 14.07.2020 року №65/14, за результатами якого встановлено (п. 20 Акту), що на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081400:01:002:0687, в північно-західному напрямку від звалища на відстані 50 м за географічними координатами 46.421895.30.565205. на ділянці розміром 50х50х0,5 м. проводились земельні роботи, а саме щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз».

Проте, указаним вище Актом позивачем не доведено суду факт того, де саме та в яку дату відповідальними особами було встановлено зняття саме відповідачем родючого шару ґрунту, також і з огляду на те, що ані графічних матеріалів виявленого порушення (схем земельної ділянки, актів обстеження земельної ділянки позивачем, документів, які підтверджують відповідність знаходження земельної ділянки вказаним координатам та її площі, тощо), ані матеріалів фото-, відеофіксації саме такого порушення у сфері неправомірного використання відповідачем земельних ресурсів, які є по суті додатками до акту, матеріали справи не містять.

Отже, аналізуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку, що позивачем належним чином не доведено суду ані самого факту завдання державі шкоди внаслідок зняття відповідачем родючого шару ґрунту, ані розміру такої шкоди, оскільки у даному разі розмір шкоди за зняття родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, позивачем було розраховано за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 (у редакції від 05.08.2016 року), тоді як зі змісту Акту №65/14 від 14.07.2020 року вбачається, що проведення земельних робіт проводились на території полігону (звалища) побутових відходів Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» в північно-західному напряму від звалища, на відстані 50м, на території Біляївського району (географічні координатами 46.421895,30.565205), тобто за межами звалища - не на його території, з огляду на що в даному випадку факт здійснення відповідачем зняття родючого шару ґрунту не знайшов своє підтвердження, що у даному разі дає підстави вважати, що позивачем не доведено факту здійснення саме відповідачем такого правопорушення, причинно-наслідкового зв`язку між його діями та зазначеним позивачем фактом, тоді як відповідачем доведено відсутність його вини, що виключає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди за нормами ст. 1166 Цивільного кодексу України .

При цьому, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відтак, у даному разі судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог Інспекції про стягнення з відповідача на користь держави шкоди за зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу для такого перенесення у розмірі 7594 грн. 96 коп., є помилковими, оскільки позивачем жодним чином не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність чотирьох складових, необхідних для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Судова колегія зазначає, що за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на зазначене, за результатами дослідження наявних у справі належних та допустимих доказів колегія суддів приходить до висновку про те, що у діях відповідача щодо вчинення ним цивільного правопорушення в частині здійснення ним дій по зняттю родючого шару ґрунту з відповідної земельної ділянки, яка знаходиться поза межами звалища (полігону), не вбачається доведення позивачем протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу, що протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Також, колегія суддів зазначає, що причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні, що у даній справі підтверджено протиправність поведінки відповідача, є помилковим.

З огляду на вказане, судова колегія частково погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі та наголошує, що в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса шкоди у розмірі 7594 грн. 96 коп. за зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу для такого перенесення слід рішення суду першої інстанції скасувати, у цих позовних вимогах належить відмовити, а в іншій частині рішення суду першої інстанції є вірним.

Щодо інших доводів апелянта, викладених ним в апеляційній скарзі, зокрема про належність об`єкту до звалища або полігону, судова колегія наголошує, що це питання не є предметом спору у даній справі, а тому в цій частині апеляційним господарським судом правова оцінка не надається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса потребує часткового скасування, з ухваленням апеляційним господарським судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 потребує часткового скасування, з ухваленням Південно-західним апеляційним господарським судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з відмовою в іншій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов`язані із розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються пропорційно на сторони відповідно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року у справі №916/2999/23 скасувати частково.

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса про стягнення 653 598 грн. 16 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 646003 грн. 20 коп. на користь держави Україна на розрахунковий рахунок № UA478999980333119331000015650, отримувач: ГУК в Од.обл./с. В.Дальник/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм.подат.), «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 12 Лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) 9 690 грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ, м. Одеса про стягнення 7594 грн. 96 коп. шкоди за зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки без спеціального дозволу для такого перенесення.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 12 Лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; код ЄДРПОУ 43879780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30; код ЄДРПОУ 30586931) 170 грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29.04.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький

Дата ухвалення рішення29.04.2024
Оприлюднено02.05.2024
Номер документу118717245
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2999/23

Постанова від 29.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 03.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Рішення від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 07.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 12.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 28.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Ухвала від 31.08.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні