Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/10185/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа№ 910/10185/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Агрикової О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023

у справі № 910/10185/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. за № 450 від 02.06.2023 за рамковим договором фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний виконавчий напис був вчинений для повернення об`єктів фінансового лізингу за вищевказаним договором фінансового лізингу через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 210 129,55 грн, однак позивач зауважує, що ця сума є спірною, і у нотаріуса не було доказів, які підтверджували факт безспірності вимог, а за відсутності таких, виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вказує, що невиконання ним своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу були пов`язані із настанням обставин непереборної сили (фактом агресії російської федерації проти України, що зумовило зникнення побудованих роками логістичних шляхів для закупівлі сировини та обладнання, наявності обстрілів, руйнування будівель, загрози для людей, окупації територій, проблем зі світлом та збором врожаю насіння соняшника у 2022 році), а тому позивач був звільнений від відповідальності за невиконання цих зобов`язань, зокрема, від штрафу, а це безумовно вказувало на наявність спору, що усуває можливість видачі спірного виконавчого напису.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» звернулося 23.11.2023 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформовану в системі «Електронний суд» 23.11.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23 повністю та прийняти нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. № 450 від 02.06.2023 за договором фінансового лізингу № 5142-AR-FL від 26.07.2019.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що в ЄРАУ такий адвокат як Шагін О.В. не міститься. Крім того, враховуючи постанову Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №826/16397/18 позивач вважає, що видача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від імені Ради адвокатів міста Києва Рафальською І.В. з 08.10.2016 вказує на їх недійсність, що відповідно і є підставою для невключення до ЄРАУ відомостей про Шагіна О.В. як адвоката.

Також в обґрунтування підстав для скасування рішення скаржник вказує, що судом допущено описку у прізвищі адвоката Локшина А.В., що на його думку є доказом того, що суд не досліджував обставини справи.

Скаржник вважає, що додаткова угода №2 від 22.06.2022 як доказ не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності, а тому не повинна була прийматись судом до уваги. Додатково позивач вказує на те, що такий доказ як повідомлення №224/05/23-ю не був фактично оцінений, а згідно тексту рішення суд оцінив повідомлення №225/05/23-ю, яке відсутнє в матеріалах справи, а доказів наявності заборгованості відповідачем не надано.

Також позивач стверджує, що Відповідач не направляв на адресу позивача засвідчені копії рахунку з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, що не було перевірено нотаріусом, як і не перевірено безспірності заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10185/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відрядженні з 26.11.2023 по 02.12.2023, питання, пов?язаних з рухом апеляційної скарги у справі вирішується після повернення судді з відрядження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10185/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23.

08.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10185/23.

У зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Гончарова С.А. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.01.2024 у справі №910/10185/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 прийнято справу № 910/10185/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 визначеною колегією суддів, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23 залишено без руху, запропоновано апелянту подати докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 3220,80 грн. та доказів направлення апеляційної скарги третій особі (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Леонтьєву Глібу Олеговичу). Надано строк для усунення недоліків.

23.01.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху на адресу Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшла заява з доказами, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі та доказами направлення апеляційної скарги третій особі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23. Справу призначено до розгляду на 21.03.2024.

19.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (сформований в системі «Електронний суд» 16.02.2024), в якому відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач зазначив, що ним направлялись повідомлення про розірвання договору на юридичну адресу позивача, при цьому, повідомлення №224/05/23-ю від 16.05.2023 було отримане позивачем 23.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0813000575357.

Відповідач звертається до Закону України «Про фінансовий лізинг» щодо порядку дій у разі наявності простроченої заборгованості лізінгоодержувача та стверджує, що відповідачем були дотримані всі вимоги. Так, у позивача наявний несплачений платіж і прострочення сплати становить більше 30 днів, і відповідачем дотримано вимоги щодо направлення повідомлення про відмову від договору. При цьому, відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, визначені Постановою КМ України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В свою чергу, позивачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості позивача перед відповідачем.

Щодо додаткової угоди №2 від 22.06.2022 відповідач зазначає, що вона разом із протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису є належним документом, який укладений сторонами у відповідності до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а ставлення під сумнів позивачем підписання вказаної додаткової угоди не відповідає дійсним обставинам справи, і також свідчить про недобросовісну поведінку позивача.

У судове засідання 18.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі та підтримав вимоги апеляційної скарги,

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 26.07.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» як лізингодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» як лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №5142-AR-FL (далі - Договір лізингу), відповідно до якого відповідач набув у власність та передав на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - Предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток № 1 до Договору), а позивач прийняв Предмет лізингу та зобов`язувався сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 1.1 Договору лізингу).

Згідно з п. 6.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору.

Кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2 (надалі «Дата платежу») (п.6.7. договору).

Відповідно до п.6.10 договору Лізингодавець може письмово повідомляти Лізингоодержувача про суми лізингових платежів, належних до сплати згідно з цим Договором, до наступної чергової Дати платежу.

Пунктом 6.11. договору визначено, що Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків Лізингоодержувачем не звільняє його від обов`язку сплачувати лізингові платежі згідно з Договором. У випадку наявності очевидної помилки у рахунку Лізингодавця, Лізингодавець повідомляє про це Лізингоодержувача та надсилає новий рахунок. Лізингодавець звільняється від відповідальності перед Лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених рахунках Лізингодавця, Лізингодавець може здійснювати направлення рахунків як шляхом надсилання їх факсом на номер факсу Лізингоодержувача, на адресу електронної пошти Лізингоодержувача, шляхом надсилання їх поштовим відправленням на адресу вказану Лізингоодержувачем в реквізитах або в повідомленні про зміну реквізитів Лізингоодержувача.

Датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих Лізингоодержувачем. на рахунок Лізингодавця (п.6.13 договору).

Відповідно до п.7.1. договору вважається істотним порушенням умов Договору Лізингоодержувачем, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або з повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором.

При цьому, як визначено п.7.2. договору, у цьому випадку Лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення Предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені Договором; вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. Договору як окремо, так і в сукупності.

Відповідно до п.11.1 цей Договір може бути розірваний за письмовою згодою Сторін та в односторонньому порядку, передбаченому Договором. При цьому, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет Лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору будь-яким чином та сплатити належні за Договором платежі на дату припинення чи розірвання Договору та на дату повернення Предмету лізингу.

Цей Договір може бути достроково розірваний Лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Лізингоодержувачу у випадках коли Лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі (п.11.2.2 договору).

Згідно з п.11.4 договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) цього Договору з причин, зазначених у цьому Договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (повідомленні) Лізингодавця, або розписка уповноваженої особи Лізингоодержувача на примірнику листа Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити несплачені платежі за Договором до дня розірвання Договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення Предмета лізингу протягом 3 робочих днів з дня такого розірвання Договору або вилучення (повернення) Предмета лізингу.

Пунктом 14.1 договору визначено, що зміни та доповнення до цього Договору є чинними та стають невід`ємною частиною Договору, якщо вони здійснені у письмовій формі у вигляді додаткових угод до цього Договору або Договорів про внесення змін до цього Договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками Сторін. До моменту одержання оригіналів вказаних вище документів, Лізингодавець може посилатись на такі документи, надіслані факсом або на фотокопії цих документів, надіслані електронною поштою, як на оригінали.

У додатку №1 до договору фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019 сторонами визначена назва предмету лізингу (його ідентифікуючі ознаки), його вартість, строк (термін) та місце передачі і зберігання.

У додатку №2 до договору фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019 сторони погодили графік сплати лізингових платежів у період з 25.08.2019 по 25.07.2022 та сплатою авансового платежу у строк до 30.07.2019.

06.08.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» була укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019, за умовами якої сторони домовились внести зміни в Додаток № 1 та Додаток №2 до Договору та викласти його в редакції, згідно з Додатком №1 та Додатком №2 до цієї Додаткової угоди. Відповідно до додатків до Додаткової угоди №1 сторони змінили попозиційну ціну предмета лізингу, розмір лізингових платежів, а також строк сплати авансового платежу до 06.08.2019.

На виконання умов договору 06.08.2019 відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу у тимчасове володіння та користування, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі до Договору фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019.

22.06.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» була укладена додаткова угода №2, за умовами якої сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та кваліфікованої електронної печатки (якщо вимагається) в документообігу в межах виконання Договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторона, яка здійснює надсилання електронного документа вважається Стороною - відправником, а Сторона, яка здійснює отримання електронного документа, вважається Стороною - одержувачем.

Згідно з п.2 додаткової угоди №2 сторони погодились викласти пункт 14.1. Договору в наступній редакції: «14.1. Цей Договір, зміни та доповнення до цього Договору є чинними та стають невід`ємною частиною цього Договору, якщо вони здійснені у письмовій (електронній) формі у вигляді додаткових угод до цього Договору або у письмовій (електронній) формі у вигляді Договорів про внесення змін до цього Договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками Сторін (у разі наявності). Документи в електронній формі повинні бути підписані уповноваженими особами Сторін з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки Сторін у порядку, визначеному Законом України «Про електронні довірчі послуги».»

Сторони домовились, що незважаючи на положення пункту 8.14. Договору, повідомлення, окрім Повідомлення про вилучення згідно пункту 7.3. Договору, можуть надсилатися в порядку визначеному пп.4-14 цієї Додаткової угоди.

Сторони погодили, що повідомлення передані в електронній формі за допомогою системи «Вчасно» мають силу оригіналів та не потребують затвердження на матеріальних носіях, папері. Електронні документи повинні відповідати вимогам законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, в тому числі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». При цьому, документ, підписаний з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки Сторін, має повну юридичну силу та породжує права та обов`язки для Сторін (п.4 додаткової угоди №2).

Згідно з п.5 додаткової угоди №2 датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не одержано адресатом.

Відповідно до п.6 додаткової угоди №2 електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням КЕП стороною-одержувачем електронного документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП.

Згідно з п.7 додаткової угоди №2 сторони підтверджують, що датою складання документу, що укладається між ними в електронній формі із застосуванням КЕП, є дата документу, що зазначається на ньому в якості відповідного реквізиту. При цьому дата безпосереднього накладання КЕП будь-якою із Сторін не впливає на та не змінює зазначену дату складання.

Відповідно до п.8. додаткової угоди №2 у випадку відправлення документа в електронній формі, відправлення цього ж документа в паперовій формі не є обов`язковим. Якщо між електронною формою документа та паперовою виявлено розбіжності, то сторони погодили, що електронна форма документа має переважну силу.

При цьому, як зазначено в п.17 додаткової угоди №2, позивач визнав, що на дату укладання даної Додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними Лізинговими платежами в розмірі 53 456,51 грн., і зобов`язується сплатити в строки зазначені в таблиці №1, а саме: до 25.10.2022 17 818,84 грн., до 25.11.2022 17 818,84 грн., до 25.12.2022 17 818,83 грн.

Також сторони погодили викласти Додаток №1 в редакції згідно з Додатком №1 до цієї Додаткової угоди №2.

31.01.2023 позивач направив на адресу відповідача додаткове повідомлення про настання форс-мажорних обставин №44957, в якому просив не застосовувати заходи щодо відповідальності невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №5142-AR-FL від 26.07.2019. Також просив відтермінувати сплату обов`язкових платежів по договору фінансового лізину до моменту закінчення дії форс-мажорних обставин. Докази направлення зазначеного повідомлення на адресу місцезнаходження та адресу для листування відповідача долучені до матеріалів справи.

27.04.2023 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому просив надати можливість оплатити 1 000 000,00 грн до кінця травня 2023 року та 5 000 000,00 грн в серпні 2023 року.

17.05.2023 відповідач направив на адресу відповідача повідомлення №224/05/23-ю, в якому зазначив, що позивач не виконує свої зобов`язання та станом на 16.05.2023 має заборгованість в сумі 59694,82 грн., а тому, керуючись ч.2 ст. 7, п.4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п.11.1, 11.2, 11.4 Договору повідомив позивачеві про те, що договір фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019 вважається розірваним 26.05.2023 та вимагав протягом 10 робочих днів з дня припинення цього договору повернути предмет лізингу.

Разом з повідомленням, відповідач направив на адресу позивача рахунки за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року

Зазначене повідомлення було направлене відповідачем 17.05.2023 на адресу позивача Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, буд. 5/4, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.05.2023.

В свою чергу, позивачем повідомлення отримане 23.05.2023, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Відповідач зазначає, що позивач починаючи з листопада 2021 року допустив прострочення сплати лізингових платежів.

А тому, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О., яким 02.06.2023 був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого пропонувалось вилучити та повернути у позивача на користь відповідача вантажний автомобіль Peugeot, модель Partner, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу №542-AR-FL від 26.07.2019, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» за невиплачену в строк заборгованість за місячними платежами, штрафними санкціями, розмір яких станом на 31.05.2023 складав 210 129,55 грн.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №450.

Позивач вважає, що сума заборгованості є спірною і у нотаріуса не було доказів, які підтверджували факт безспірності вимог, а за відсутності таких, виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Отже, причиною спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зазначена стаття кореспондується з главою 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5, та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», якими крім того визначено, що виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом (13.06.2021), регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як встановлено судами, умови Договору (п.7.2) передбачають право Лізингодавця (відповідача) на свій власний розсуд: розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення Предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені Договором; вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. Договору як окремо, так і в сукупності.

Зазначені заходи можливі з боку лізингодавця у разі істотного порушення умов Договору лізингоодержувачем, а саме, не сплата лізингового платежу або інших платежів (частково або з повному обсязі) за Договором протягом більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу.

Як свідчать матеріали справи в п.17 додаткової угоди №2, позивач визнав, що на дату укладання Додаткової угоди №2 від 22.06.2022 має прострочену заборгованість за періодичними Лізинговими платежами в розмірі 53 456,51 грн., і зобов`язується сплатити в строки зазначені в таблиці №1, а саме: до 25.10.2022 17 818,84 грн., до 25.11.2022 17 818,84 грн., до 25.12.2022 17 818,83 грн.

Отже, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу позивача, що графік, викладений в таблиці № 1 додаткової угоди № 2 стосується сплати позивачем вже простроченої заборгованості за періодичними лізинговими платежами в розмірі 53 456,51 грн.

Таким чином, у позивача була наявна заборгованість зі сплати періодичних лізингових платежів. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем були здійснені лізингові платежі в установлені додатковою угодою № 2 від 22.06.2022 та Графіком сплати лізингових платежів строки. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що додаткова угода №2 від 22.06.2022 укладена в електронній формі всупереч умовам основного договору щодо письмової форми змін договору, а тому як доказ не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності, і не повинна була прийматись судом до уваги виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (в редакції, діючій на час укладання додаткової угоди №2 від 22.06.2022) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб`єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Додаткова угода №2 від 22.06.2022 підписана як з боку позивача, так і з боку відповідача кваліфікованим електронним підписом та скріплена кваліфікованою електронною печаткою.

За вказаних обставин, додаткова угода № 2 від 22.06.2022 до Договору лізингу (складена в електронній формі за допомого системи електронної взаємодії "Вчасно") разом із протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (долучені до матеріалів справи) є належним документом, який укладений сторонами відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 наголошував на тому, що:

"…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Подібні висновки викладено і у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18).

У справі, яка переглядається, поведінка позивача є непослідовною, не відповідає попереднім діям Товариства, оскільки після підписання додаткової угоди №2 від 22.06.2022 як електронного документу, позивач не звертався до відповідача про підписання її в письмовій формі, як і не звертався до суду про визнання її недійсною.

Описана поведінка позивача у договірних відносинах не відповідає обраній ним у спорі правовій позиції та тлумаченні обставин справи; наведене спрямоване на створення у суду помилкового уявлення про підставність позову та добросовісність позивача у тлумаченні спірного договору та визначенні змісту договірних зобов`язань.

Щодо вжиття заходів відповідачем внаслідок прострочення позивачем виконання свого зобов`язання колегія суддів вказує на наступне.

Як вже зазначалось вище, 17.05.2023 відповідач направив позивачеві повідомлення №224/05/23-ю, в якому зазначив, що позивач не виконує свої зобов`язання та станом на 16.05.2023 має заборгованість в сумі 59 694,82 грн., а тому, керуючись ч.2 ст. 7, п.4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п.11.1, 11.2, 11.4 Договору повідомив позивача про те, що договір фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019 вважається розірваним 26.05.2023 та вимагав протягом 10 робочих днів з дня припинення цього договору повернути предмет лізингу.

Зазначене повідомлення було направлене відповідачем 17.05.2023 на адресу позивача Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, буд. 5/4, та отримане позивачем 23.05.2023, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Отже, строк прострочення сплати позивачем лізингових платежів більше 30 днів відповідачем доведений, а позивачем належними та допустимими доказами не спростований.

Тому відповідач, враховуючи вищевказані вимоги Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 та умови Договору лізингу, скористався своїм правом, визначеним п.7.2. договору фінансового лізингу, розірвати Договір та вимагати повернення Предмета лізингу, а також вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В червні 2023 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису на вилучення та повернення відповідачу предмета лізингу.

02.06.2023 Приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис нотаріуса №452 (далі - Виконавчий напис) для повернення Предмету лізингу за Договором через несплату позивачем на користь відповідача лізингових платежів та штрафів, що станом на 31.05.2023 складало 210 129,55 грн.

Згідно з п.1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів віднесені договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчих написів здійснюється нотаріусом відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Згідно з п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172.

Отже, при вирішені питання щодо задоволення вимог лізингодавця у безспірному порядку, необхідно перш за все розрізняти, які саме вимоги були задоволені лізингодавцем у безспірному порядку, повернення предмету лізингу чи стягнення простроченої суми лізингових платежів.

При цьому, законодавство України не ставить в залежність безспірне право на повернення предмету лізингу з оскарженням чи не визнанням лізингодержувачем суми боргу за Договором лізингу, а передбачає лише встановлення факту наявності цього боргу (незалежно від суми) протягом понад 30 днів (а за чинним на зараз Законом України "Про фінансовий лізинг" понад 60 днів).

Як стверджує відповідач, зазначені документі і були подані приватному нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису.

Як підтверджується матеріалами справи, копії відповідних рахунків на оплату лізингових платежів (за період листопад 2021 - грудень 2022 року) були направлені позивачу разом із повідомленням від 16.05.2023 № 224/05/23-ю.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач жодним чином не спростував факт наявності у нього заборгованості за Договором лізингу по сплаті вищевказаних лізингових платежів за цими рахунками ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

І як вірно звернув увагу суд першої інстанції, додані позивачем до позовної заяви копії додаткових повідомлень про настання форс-мажорних обставин від 31.01.2023 та лист від 27.04.2023 свідчать про те, що позивачем визнається факт наявності простроченої заборгованості за лізинговими платежами, і ставиться прохання про відстрочення сплати цієї заборгованості (лізингових платежів) до моменту закінчення дії форс-мажорних обставин та до часткової сплати заборгованості до кінця квітня 2023 року та в серпні 2023 року.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання порядку та наявність підстав для вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису про повернення предмету лізингу за договором лізингу.

Водночас, посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Згідно до п.10.2 договору фінансового лізингу №5142-AR-FL від 26.07.2019 сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Як встановлено судом, позивач повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань відповідача лише 31.01.2023, тобто не у встановлені договором строки, крім того, не надав відповідного сертифікату, який міг бути виданий йому ТПП України за його зверненням в установленому порядку на підтвердження того, що початок військових дій зі сторони російської федерації унеможливлюють виконання позивачем його зобов`язань за спірним договором.

При цьому, слід зазначити, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Водночас, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Додатково колегія суддів звертає увагу на п.10.3 договору фінансового лізингу, якою передбачено у разі якщо форс-мажорні обставини продовжують діяти впродовж 60 днів з часу їх виникнення, то Лізингодавець може прийняти рішення про розірвання Договору, а Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю протягом 10 робочих днів з дати повідомлення Лізингоодержувача.

В той же час, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Зазначений висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

В своїй апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права, допущені судом описки, а саме, невірно зазначено прізвище адвоката який брав участь у справі, а також зазначено номер повідомлення, якого немає в матеріалах справи, разом з тим відповідна описка не впливає на суть оскаржуваного судового рішення і може бути виправлена самим місцевим господарським судом у порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначені доводи позивача відхиляються колегією суддів.

Враховуючи вищевикладене, наявність основної заборгованості за договором фінансового лізингу, дотримання вимог та порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом позивачем не спростовано, а відповідачем документально підтверджено, тому колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. В свою чергу, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду міста Києва, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Щодо інших аргументів позивача колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/10185/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/10185/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 29.04.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.В. Агрикова

Є.Ю. Шаптала