Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/13344/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. м. Київ Справа№ 910/13344/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.04.2024:

від позивача: Кравцов В.Ю. - адвокат;

від відповідача: Шумавцов В.М. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.05.2023 (повний текст складено та підписано 10.05.2023)

у справі № 910/13344/22 (суддя О.В. Нечай)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Онікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал"

про стягнення 7 520 547,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Онікс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" (далі - відповідач) про стягнення 7 520 547,95 грн, з яких 5 000 000,00 грн заборгованості, 520 547,95 грн пені та 2 000 000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 16092021-01 від 16.09.2021 в частині повернення запозичених коштів.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що внаслідок впливу обставин непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, зобов`язання сторін за Договором призупинено на строк дії цих обставин відповідно до п. 7.4 Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Онікс" задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Онікс" заборгованість в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн 00 коп., пеню в розмірі 520 547 (п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., штраф в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 105 308 (сто п`ять тисяч триста вісім) грн 22 коп.; в іншій частині позову відмовлено; витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 500,00 грн покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що:

- оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, доказів сплати боргу відповідач не надав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 000 000,00 грн є обґрунтованою;

- обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в загальному розмірі 1 500 000,00 грн.

- оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача 520 547,95 грн. пені, нарахованої на підставі п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення позики, є обґрунтованою.

Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Договору, зважаючи на менший розмір цієї штрафної санкції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн 00 коп., пені в розмірі 520 547 (п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., штрафу в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. - відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції:

- судом першої інстанції було неправильно витлумачено положення п. 7.4, 7.5 Договору від 16.09.2021 стосовно призупинення Договору;

- не взяв до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій, оскільки сторони звільняються від відповідальності за порушення договору у випадку форс-мажорних обставин, згідно з домовленостями сторін, передбачених договором.

Також, скаржник наголошував на тому, що представник відповідача не був присутній в судовому засіданні, оскільки не мав можливості дістатися до суду з укриття, в якому перебував до 18:00 (кінця робочого часу суду) і не розраховував, що судове засідання буде проводитись після відбою тривоги о 16-38 03.05.2023, і не зміг повідомити інформацію про часткову сплату боргу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

19.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (за підписом директора ТОВ «Агрофірма «Онікс» Путько Ю.), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказує, що:

- чинним законодавством України звільнення особи від виконання основного зобов?язання, у зв?язку з дією форс-мажорних обставин - не передбачено;

- органами, які компетентні засвідчувати форс-мажорні обставини, є Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, але Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" до вказаної ТПП або регіональних ТПП, з метою отримання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, які об?єктивно унеможливлювали виконання зобов?язань за Договором позики - не зверталось ;

- причинно-наслідковий зв?язок між військовою агресією рф проти України і неможливістю відповідача виконати грошове зобов?язання за договором позики - відсутній;

- сертифікат про наявність наявність форс-мажорних обставин, які об?єктивно унеможливлювали виконання зобов?язань за Договором позики, ТПП або її регіональними ТПП - не видавався;

- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом про наявність форс-мажорних обставин, які об?єктивно унеможливлювали виконання зобов?язань за Договором позики;

- про наявність форс-мажорних обставин, які на думку відповідача, об?єктивно унеможливлювали виконання зобов?язань за Договором позики, позивача в строк, передбачений Договором позики - повідомлено не було;

- підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов?язання за Договором позики - відсутні.

Також, повторний відзив було подано адвокатом ТОВ «Агрофірма «Онікс» Кравцовим В.Ю., в якому викладені доводи проти заперечення апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/13366/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22.

19.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/13344/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в розмірі 142 155 (сто сорок дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 32 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22.

03.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено: платіжну інструкцію № 3913 від 30.06.2023 про сплату судового збору у розмірі 142 155,32 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023. Судове засідання призначено на 07.09.2023 року о 12 год. 10 хв.

У зв`язку з перебуванням з 04.09.2023 по 17.09.2023 у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.09.2023, справу № 910/13344/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 прийнято справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Призначено до розгляду справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у судовому засіданні 19.10.2023 о 10 год. 50 хв.

19.10.2023 розгляд заяви не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 16.10.2023 по 20.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023. Судове засідання вирішено призначити на 14.12.2023 об 11 год. 40 хв.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, 14.12.2023 судове засідання по справі № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023. Судове засідання призначено на 19.12.2023 об 14 год. 50 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.02.2024 о 10 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням з 01.02.2024 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.02.2024, справу № 910/13344/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 прийнято справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22, до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2024 о 11 год. 40 хв.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.03.2024, справу № 910/13344/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 прийнято справу № 910/13344/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22, вирішено здійснити в раніше призначеному в судовому засіданні 21.03.2024 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.04.2024 о 12 год. 20 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник скаржника (директор Шумавцов В.М.) в судовому засіданні 25.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн 00 коп., пені в розмірі 520 547 (п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., штрафу в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. - відмовити.

Представник позивача (адвокат Кравцов В.Ю.) в судовому засіданні 25.04.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині без змін, як таке, що ухвалено в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, перевірено судом апеляційної інстанції та не заперечувалось учасниками спору, 16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Онікс" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 16092021-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується надавати позичальникові, а позичальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується приймати грошові кошти у користування, на визначений строк, відповідно до умов цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами, а також повернути позичені грошові кошти у строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору фінансова допомога надається одним або кількома траншами, при цьому загальна сума наданої позичальнику фінансової допомоги не може перевищувати 5 000 000,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що позикодавець до 14.09.2022 включно перераховує позичальнику суму фінансової допомоги на рахунок позичальника, що вказаний у цьому Договору. Позичальник зобов`язаний до 15.09.2022 включно повернути суму наданої фінансової допомоги у повному обсязі. Позичальник має право повертати суму наданого траншу достроково.

Відповідно до п. 7.1 Договору, сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) правом, що є застосовним до цього Договору, відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

Пунктами 7.2, 7.3 Договору обумовлено, що настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом.

Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору.

Згідно з пунктами 7.4, 7.5 Договору, якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього Договору, то виконання цього Договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим.

Якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками, за які жодна із сторін не відповідає, виконання цього Договору є остаточно неможливим, то цей Договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання цього Договору, однак сторони не звільняються від обов`язку, визначеного у п. 7.4 цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму позики у загальному розмірі 5 000 000,00 грн, про що подано належну чином засвідчену копія платіжного доручення № 38 від 17.09.2021.

У зв`язку із простроченням повернення позики, позивач звернувся до відповідача із претензією від 08.11.2022, у якій вимагав повернути позичені кошти та сплатити штрафні санкції.

Доказів вручення відповідачеві зазначеної претензії, як і доказів її розгляду останнім матеріали справи не містять.

Позивач у позові вказував, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, суму позики у встановлений Договором строк не повернув, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000 000,00 грн заборгованості, 520 547,95 грн пені та 2 000 000,00 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ампір капітал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн 00 коп., пені в розмірі 520 547 (п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., штрафу в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. - відмовити повністю. В частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Договору, рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 1 статті 1047 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 38 від 17.09.2021.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 3.3 Договору, зобов`язання щодо повернення суми позики мало бути виконане відповідачем не пізніше 15.09.2022, а отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 610 Цивільного кодексу України обумовлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження повернення відповідачем наданої позивачем суми позики не надано ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для відстрочення виконання зобов`язання за цим Договором та звільнення від відповідальності за його неналежне виконання, відповідач в апеляційній скарзі посилається положення розділу 7 Договору, проте, доказів повідомлення позивача по неможливість виконання своїх договірних зобов`язань, як того вимагають положення п. 7.3 Договору - матеріали справи не містять і таких доказів не надано ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Долучене до відзиву на позовну заяву повідомлення про форс-мажорні обставини №30122022-АК/01 від 30.12.2022 обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що вказане повідомлення складено вже після прострочення виконання зобов`язання та відкриття провадження у цій справі.

Враховуючи викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, доказів сплати боргу відповідач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 000 000,00 грн є обґрунтованою. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, позивачем у позові було заявлено до стягнення з відповідача 520547,95 грн пені та 2000000,00 грн штрафу, і суд першої інстанції присудив до стягнення 520 547,95 грн. пені та штраф в розмірі 1 500 000,00 грн., і саме в частині присуджених до стягнення сум пені та штрафу скаржник не погоджується в апеляційній скарзі.

В частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Договору, рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Скаржник наголошував як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції з огляду на вищенаведені приписи законодавства, дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, відтак доводи скаржника про неможливість виконання зобов`язань через вплив обставин непереборної сили та відсутність підстав для стягнення неустойки - є необгрунтованими.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було неправильно витлумачено положення п. 7.4, 7.5 Договору від 16.09.2021 стосовно призупинення Договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки су першої інстанції правильно оцінив як наведені умови Договору, так і приписи чинного законодавства стосовно відсутності правових підстав для невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань по Договору щодо повернення позики, і як наслідок невиконання таких зобов?язань - виникнення обов?язку по сплаті штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про відсутність обов`язку з виконання зобов`язань за Договором та сплати присуджених до стягнення пені та штрафу, у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України обумовлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1, ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку прострочення повернення фінансової допомоги (або її частини) позичальник зобов`язаний сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до дати фактичної оплати.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 520 547,95 грн. пені, нарахованої на підставі п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення позики, - є обгрунтованими, а розрахунок пені є арифметично правильним та узгоджується з умовами Договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Щодо наявності підстав для стягнення штрафу, передбаченого п. 5.4 Договору, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у випадку порушення позичальником строків повернення позики згідно з п. 3.3 даного Договору більше 30-ти календарних днів, позичальник додатково, крім штрафних санкцій, визначених в п. 5.2 та п. 5.3 Договору, зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 30% від суми неповерненої позики.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем прострочено повернення суми позики на понад тридцять календарних днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 30 % від суми позики, і відповідно, розмір штрафу складає 1 500 000,00 грн., який є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і щ не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, скаржник наголошував на тому, що представник відповідача не був присутній в судовому засіданні, оскільки не мав можливості дістатися до суду з укриття, в якому перебував до 18:00 (кінця робочого часу суду) і не розраховував, що судове засідання буде проводитись після відбою тривоги о 16:38 03.05.2023, і не зміг повідомити інформацію про часткову сплату боргу.

Проте, вказані доводи судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи 03.05.2023 (рекомендоване повідомлення 0105493690465 про вручення ухвали від 19.04.2023 ), і явка обов?язковою сторін не визнавалась.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з наявних матеріалів справи, відповідач не був позбавлений можливості подати інформацію про часткову сплату боргу до ухвалення оскаржуваного рішення як засобам поштового зв?язку, так і через канцелярію суду, так і за допомогою електронних засобів зв?язку.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості подати відповідну інформацію державному виконавцю на стадії виконання рішення суду, в порядку, обумовленому Законом України «Про виконавче провадження», або в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 03.01.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ампір «Капітал» надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просив поновити строк на подання доказів у справі № 910/13344/22, оскільки документи (звіт про обстеження та повідомлення) перебували у розпорядженні третьої особи та приєднати до матеріалів справи дані докази, і врахувати їх при вирішенні спору.

Вказане клопотання залишено судом апеляційної інстанції без розгляду з огляду на те, що відповідачем пропущено обумовлений строк на подання такого клопотання, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, а саме протягом 15 днів з дня вручення ухвали, яка була вручена позивачу 17.07.2023 згідно рекомендованого поштового відправлення 0105477883814.

Отже, процесуальний строк на подання клопотання та доказів тривав до 01.08.2023, і судом апеляційної інстанції не встановлено, а позивачем не наведено виняткових випадків ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України неможливості їх подання з причин, що об?єктивно не залежали від нього.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн 00 коп., пеню в розмірі 520 547 (п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., штраф в розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. В частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Договору, рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження в частині задоволених позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ампір Капітал» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.05.2023 у справі № 910/13344/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/13344/22 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 29.04.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала