Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/11897/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/11897/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023

у справі № 910/11897/23 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пюбе Глобал» (Pube Global LLC)

про стягнення 2 096 757,60 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Медичні Закупівлі України» (далі також - Державне підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пюбе Глобал» (Pube Global LLC, далі також - Товариство) про стягнення 2 096 757,60 грн, обгрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю №09/580-11/2022 від 25.11.2022 у частині надання позивачеві забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/11897/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду вмотивовано положеннями ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 629, 623, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та встановленими судом обставинами відсутності підстав для покладення на Товариство відповідальності у вигляді 20% штрафу від вартості непоставленої продукції. Надаючи оцінку умовам п.8.3.2 Договору, суд першої інстанції зауважив, що цей пункт встановлює відповідальність за порушення зобов`язань з поставки продукції («…з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф…»), при цьому підставою для застосування неустойки, визначеної п.8.3.2 Договору, є одночасне існування таких умов: порушення відповідачем строку поставки продукції при ненаданні замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківської гарантії.

Врахувавши приписи ст. 3 Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку, що підставою для застосування штрафу, передбаченого п.8.3.2 Договору, є нездійснення відповідачем поставки продукції у межах 2023 календарного року та ненадання при цьому позивачеві за 45 календарних днів до закінчення 2023 року Банківської гарантії.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Державне підприємство посилається на прийняття оскаржуваного рішення за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

За доводами позивача судом не було надано правильної оцінки умовам п.3.6 та п.8.3.2 договору, вказуючи, що оскільки Постачальник не здійснив поставки до кінця поточного року та не надав ані протягом 14 днів з дати підписання, ані до дати розірвання договору забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, Постачальник має нести відповідальність за п. 8.3.2 договору.

Скаржник у апеляційній скарзі також наголошує на тому, що Державне підприємство є національною закупівельною агенцією, що здійснює централізовані закупівлі лікарських засобів, а метою його діяльності є ефективне використання коштів державного бюджету.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11897/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/11897/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.01.2024 матеріали справи № 910/11897/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/11897/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених ним при поданні апеляційної скарги.

02.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/11897/23, призначено справу до розгляду на 06.03.2024. Товариству з обмеженою відповідальністю «Пюбе Глобал» (Pube Global LLC) встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.02.2024.

19.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

У відзиві відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо можливості здійснення поставки відповідачем у будь-який строк, у тому числі до кінця 2022 року, адже такі твердження суперечать ст. 530 ЦК України та умовам п.4.1, 4.2, 4.4.1,4.4.3 договору. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про необхідність здійснення ним оплати виключно до кінця 2022 року, оскільки останні суперечать п.3.4 договору.

Не погоджуючись з доводами позивача, які обґрунтовані посиланням на обставину оприлюднення закупівлі 28.10.2022, тобто за 65 днів до закінчення календарного року, на Закон України «Про публічні закупівлі» та на Особливості здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, відповідач наголошує на тому, що спірний договір було укладено у зв`язку із визнанням ним, як переможцем процедури закупівлі, пропозиції у строки, встановлені ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі». Датою підписання договору є 25.11.2022, відповідно, формулювання п. 8.3.2 договору щодо порушення строку ненадання гарантії за 45 днів до закінчення відповідного календарного року, не може бути застосовано до відповідача, оскільки початок строку припадає на дату (17.11.2022), яка передує даті укладення спірного договору або на 17.11.2023, тобто строк, який відповідач вже не може порушити у зв`язку з розірванням договору позивачем 30.12.2022 в односторонньому порядку.

21.02.2024 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій Державне підприємство не погоджується з доводами, викладеними у відзиві щодо строку поставки продукції, щодо можливості оплати продукції виключно у межах бюджетного року та щодо строків надання Банківської гарантії.

06.03.2024 розгляд справи № 910/11897/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному.

Після виходу судді Козир Т.П. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/11897/23 призначено до розгляду на 03.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у розгляді справи № 910/11897/23 оголошено перерву до 17.04.2024.

В судовому засіданні представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та вмотивоване.

17.04.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях та пояснення, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та у відповіді позивача на відзив, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/11897/23 не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2022 між Державним підприємством «Медичні Закупівлі України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пюбе Глобал» (Pube Global LLC) (постачальник) укладено Договір про закупівлю № 09/580-11/2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Антирабічний імуноглобулін/антитоксин (кінський) 150 МО, 200 МО, 300 МО, 450 МО, 750 МО, 1 000 МО, 1 500 МО; код ДК 021:2015 - 33600000-6, визначеному п. 1.2 Договору (номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID:UA-2022-10-28-011047-a), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом цього Договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом - продукція) (п. 1.2 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP - склад замовника (на території України).

Згідно з п. 2.4 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або Акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 10 483 788,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.3 Договору).

Положеннями п. 3.4 Договору визначено, що за загальним правилом, оплата продукції за цим Договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених п.п. 3.6-3.10 цього Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у п. 16 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у п. 3.1 цього Договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком 4 до Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції за цим Договором у строк до 28 лютого 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.

У разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції (п.8.3.2 Договору).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31 березня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога Державного підприємства покласти на Товариство відповідальність у вигляді неустойки у розмірі, встановленої законом за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Державне підприємство посилається на умови п.3.6 Договору, якими сторони погодили, що постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у п. 16 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у п. 3.1 цього Договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком 4 до Договору.

Також позивач посилається на п. 8.3.2 Договору, згідно з яким у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.

Товариство, заперечуючи проти позовних вимог наполягає на тому, що п. 3.6 Договору не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо поставки продукції, оскільки такому зобов`язанню відповідача передує інше зустрічне зобов`язання позивача як здійснення оплати, яке позивачем також було припинене шляхом розірвання Договору. Застосувати пункт 8.3.2. Договору можливо тільки при одночасному порушенні відповідачем двох умов Договору, а саме: 1) непоставка продукції у межах календарного року, тобто до 31.12.2023, або іншої дати узгодженої сторонами в додаткових угодах до Договору; 2) ненадання замовнику за 45 календарних днів до закінчення календарного року (2023 р.) банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, тобто до 17.11.2023. У свою чергу, серед істотних умов договору сторони не встановили штрафну санкцію та її розмір за порушення зобов`язання з ненадання відповідачем забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції у задоволенні вимог відмовив у повному обсязі, виходячи з того, що станом на момент розірвання Договору - 31.12.2022, зобов`язання зі сплати штрафу, визначеного п.8.3.2 Договору, у відповідача не виникло, з чим також погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За нормою ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Надаючи оцінку умовам п. 1.1 Договору, колегія суддів констатує, що за договором про закупівлю від 25.11.2022 № 09/580-11/2022 фактично виникло подвійне зобов`язання: (а) поставити продукцію (тобто передати продукцію у власність) замовнику, у якому боржником виступає постачальник, тобто Товариство, а кредитором - замовник, тобто Державне підприємство; (б) оплатити вартість товару, де боржником виступає замовник, тобто Державне підприємство, а кредитором - постачальник, тобто Товариство.

Усі інші дії, які сторони договору мають вчинити за своєю природою є обов`язками, які виникають у особи як у сторони зобов`язання.

Так, положеннями п. 3.4 Договору визначено, що за загальним правилом, оплата продукції за цим Договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених п.п. 3.6-3.10 цього Договору.

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника. При цьому, сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у п. 3.1 цього Договору.

Надаючи оцінку умовам договору, колегія суддів приходить до висновку, що передбачений п.3.6 Договору обов`язок Постачальника надати Банківську гарантію є обов`язком, яке виникло у Товариства, як у сторони зобов`язання.

При цьому, ненадання Товариством Банківської гарантії за своєю правовою природою є простроченням кредитора, передбаченим ст. 613 ЦК України.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже, оскільки в частині внесення оплати за договором Боржником є саме Державне підприємство, то ненадання Підприємством як Кредитором банківської гарантії унеможливлює внесення такої оплати, отже є простроченням Кредитора.

Водночас, чинне законодавство не відносить до правих наслідків прострочення кредитора покладення на кредитора штрафних санкцій, позаяк такі наслідки встановлені законом для боржників.

Натомість, з огляду на положення ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як убачається з умов укладеного сторонами договору, підставою для розірвання договору достроково є порушення з боку постачальника умов розділу 7 цього договору та/або істотне порушення однією із сторін своїх зобов`язань за цим договором. Розірвання цього договору допускається лише за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до цього договору, крім випадків, передбачених п. 15.3.1 цього договору (п. 15.3).

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Пунктом 15.3.1 Договору передбачено, що одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього Договору з боку замовника вчиняється із письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін, зокрема, у разі порушення постачальником умов розділів 3-7 цього Договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто, відповідне право передбачає собою відмову від договору та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

З огляду на волевиявлення позивача щодо розірвання Договору, що отримало вираз у листі від 30.12.2022 № 05/4629-12/2022, такий Договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим. Обставина направлення позивачем відповідачу листа та відповідно розірвання з 31.12.2022 Договору, відповідачем не заперечується.

Одночасно, підставою односторонньої відмови Державним підприємством від договору слугувало саме невиконання Товариством умов розділів 3-7 цього Договору (надання Товариством банківської гарантії передбачено п. 3.6 Договору), а не істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Звертаючись із позовними вимогами, Державне підприємство наполягає на наявності підстав для покладення на Товариство відповідальності, передбаченої п. 8.3.2 Договору, а саме, штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленої продукції.

Переглядаючи справу у цій частині, колегія суддів виходить з того, що за Договором про закупівлю від 25.11.2022 № 09/580-11/2022 у Товариства виникло зобов`язання поставити продукцію (тобто передати продукцію у власність) замовнику, і саме у цій частині Товариство є боржником, а Державне підприємство - кредитором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Розділом 8 Договору сторони встановили відповідальність сторін за порушення договору. Так, п. 8.1 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачі (несвоєчасної передачі, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожен день прострочення або ціни непереданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з п.8.3.2 Договору, у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.

Надаючи оцінку умовам договору, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що п.8.3.2 Договору встановлює відповідальність за порушення зобов`язання з поставки продукції («…з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф…»), при цьому підставою для застосування неустойки, визначеної п.8.3.2 Договору є одночасне існування таких умов: порушення відповідачем строку поставки продукції (1) при не наданні замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківської гарантії (2).

Колегія суддів звертає увагу позивача на відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання відповідачем зобов`язання з поставки обумовленої договором продукції.

Так, як уже було зауважено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з умов договору, сторони погодили такий алгоритм виконання сторонами умов договору: 1) протягом 14 календарних днів з дати укладання договору відповідач надає позивачеві банківську гарантію (п.3.6); 2) позивач протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня надання відповідачем банківської гарантії здійснює 100% попередню оплату товару (абз.2 п.3.4); 3) здійснення поставки продукції у строк до 28 лютого 2023 року включно (п.4.1). Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у зв`язку з ненаданням Товариством Банківської гарантії (прострочкою Кредитора) Державне підприємство скористалось передбаченою умовами договору односторонньою відмовою від договору, у зв`язку з чим Договір припинив свою дію 31.12.2022.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на те, що одностороння відмова від договору є гарантованим правом сторони достроково припинити дію договору, а не її обов`язком. Відповідно, скориставшись таким правом, сторона має бути готовою до наслідків, які тягне за собою розірвання договору, зокрема, неотримання продукції, що є предметом договору.

Натомість, Державне підприємство переконане, що строк виконання зобов`язання Товариством з поставки продукції є таким, що настав у 2022 році, оскільки вимагає покласти на Товариство штраф, передбачений п. 8.3.2 Договору, як додаткову міру відповідальності за нездійснення поставки в межах відповідного календарного року.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 4 Договору сторони визначили умови поставки продукції. Як вже вище зазначалося у постанові, за умовами п. 4.1 Договору постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції за цим Договором у строк до 28 лютого 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.

Водночас, умовами п. 4.5 Договору сторони визначили, що у випадку, коли поставка здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції у строк, узгоджений сторонами у договорі, або зазначений у заявці на поставку продукції, та у межах строку, передбаченого чинним на момент здійснення попередньої оплати законодавством, що регулює порядок здійснення попередньої оплати та з урахуванням п. 4.1-4.4 Договору.

Розділом 5 Договору сторони врегулювали порядок інформування про відправку продукції. Так, відповідно до п. 5.1 Договору постачальник не менше ніж за 10 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення, зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти скановані копії документів (рахунок-фактуру, сертифікат якості, пакувальний лист та ін..). Протягом трьох робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 5.1 договору, замовник перевіряє копії наданих постачальником документів та підтверджує постачальнику свою готовність прийняти поставку або надає зауваження (п. 5.2 Договору).

Матеріали справи не містять заявок замовника на постачання продукції у строк до 31.12.2022. Відсутність у матеріалах справи повідомлень, направлених постачальником замовнику відповідно до умов п. 5.1 договору, як і кореспондуючих цим повідомленням погоджень, наданих за умовами п. 5.2 договору, унеможливлює висновок про необхідність здійснення поставки у строк до 31.12.2022.

За встановленого, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поставка продукції могла відбутись у будь-який строк, у тому числі до кінця 2022 року, оскільки такі доводи суперечать умовам договору та наявним у матеріалах справи доказам.

Оскільки сторонами погоджено здійснення Товариством поставки продукції у строк до 28.02.2023, колегія суддів констатує, що з огляду на положення статті 530 ЦК України, строк виконання зобов`язання Товариства з поставки продукції, обумовленої умовами договору на час розірвання цього договору Державним підприємством 31.12.2022 - не настав. Відповідно, відсутні підстави стверджувати, що з боку Товариства як боржника мало місце неналежне виконання зобов`язання за договором.

Що водночас унеможливлює покладення на Товариство відповідальності як передбаченої п. 8.2, так і п. 8.3.2 договору.

Колегія суддів звертає увагу на формулювання п. 8.3.2 договору, погоджене сторонами: «У разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у п. 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.».

Оскільки Державним підприємством не надано доказів погодження сторонами строку поставки продукції до 31.12.2022 та не надано доказів прострочення виконання Товариством виконання обов`язку з поставки продукції, надання чи ненадання Банківської гарантії у строк за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року не має правового значення для розгляду спору по суті.

За нормами ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Тобто, у справі, що переглядається, відповідальність має наступати саме за непоставку продукції.

За своєю природою, ненадання Товариством банківської гарантії є порушенням умов договору, а не основного зобов`язання (у розумінні ст. 509 ЦК України), що виникло на його підставі.

Так, формулювання п. 8.3.2 договору дає підстави для висновку про те, що ненадання Банківської гарантії у строк за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року є додатковою мірою відповідальності, а саме, збільшена відсоткова ставка штрафу, що обчислюється від вартості непоставленої (неприйнятої) продукції. Відповідно, передумовою застосування п. 8.3.2 є наявність підстав для застосування п. 8.2 договору.

При цьому, Товариством слушно зауважено, що сторонами не було погоджено окремої міри відповідальності у вигляді штрафу чи пені за ненадання Постачальником Замовнику банківської гарантії.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Державне підприємство, внаслідок невиконання Товариством умов п.3.6 Договору, скористалось правом на односторонню відмову від договору, у зв`язку з чим зобов`язання за цим Договором припинились з 31.12.2022. Натомість, оскільки позивачем не надано доказів того, що зобов`язання відповідача щодо поставки обумовленої договором продукції на момент розірвання договору мало бути виконано (тобто строк виконання зобов`язання з поставки товару настав і Товариство зобов`язання у цей строк не виконало), відсутні підстави для покладення на Товариство штрафу у підвищеному розмірі, визначеному п. 8.3.2 Договору. Фактично, сторони не приступили до виконання основних зобов`язань за договором, Товариство - щодо поставки продукції, а Державне підприємство - щодо внесення попередньої оплати за продукцію.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу Державного підприємства, що розрахунок суми штрафу ним здійснено, виходячи із загальної ціни договору, а не від вартості непоставленої продукції.

Суд апеляційної інстанції враховує, що за п. 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення здійснення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №298 від 17.03.2011, одержувачем бюджетних коштів є державне підприємство "Медичні закупівлі України", що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і одержує кошти на виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я в частині доведеного до нього переліку напрямів профілактики, діагностики та лікування протягом відповідного бюджетного періоду. Водночас, матеріали справи не місять доказів того, що бюджетна програма КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», на виконання якої укладено Договір, схвалена лише на 2022 рік. Матеріали справи також не містять доказів закріплення (виділення у бюджеті) коштів під фінансування договору саме у 2022 році, як і відсутність фінансування згаданої програми у 2023 році та неможливість здійснення попередньої оплати у 2023 році.

Колегія суддів враховує, та водночас звертає увагу позивача на те, що умовами договору обов`язки сторін щодо надання банківської гарантії, а також здійснення попередньої оплати розраховуються днями, 14 днів та 90 днів відповідно, та у будь-якому випадку не містять застереження, що такі дії мають бути вчинені сторонами до кінця 2022 року, адже строк поставки продукції встановлено до 28 лютого 2023 року. Навіть враховуючи як дату проведення аукціону, так і дату укладення договору, 90-денний строк внесення попередньої оплати спливає у 2023 році. Відповідно, усі доводи про можливість внесення попередньої оплати лише у 2022 році, як і посилання на Бюджетний кодекс України є безпідставними та непереконливими.

Колегія суддів не погоджується та відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, відтак його позовна вимога грунтується на нормі права та підлягає задоволенню. Заявник апеляційної скарги підкреслив, що п. 3.6 договору встановлює обов`язок постачальника надати гарантію протягом 14-ти днів. Оскільки відповідач порушив взятий на себе обов`язок, одностороння відмова позивача від договору, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої п. 8.3.2 Договору.

Як вже зазначалось апеляційним судом вище, п. 3.6 Договору встановлює певний обов`язок для постачальника, як для сторони зобов`язання, що виникло на підставі договору. Водночас, за соєю правовою природою, невиконання цього обов`язку є прострочкою Товариства як кредитора у основному зобов`язанні, а не порушенням ним як боржником виконання цього зобов`язання. Відтак, оскільки п. 8.3.2 встановлює додаткову відповідальність за невиконання постачальником основного зобов`язання, щодо постачання товару, передумовою застосування такої відповідальності є доведення власне існування такого порушення. Будь-яка відповідальність застосовується за наявності та доведеності факту порушення зобов`язання.

Втім, таких доказів позивач не надав, а апеляційна скарга останнього зводиться лише до цитування пункту 8.3.2 договору та наполягання, здійсненого без жодних правових обґрунтувань та доказів, на наявності підстав для понесення Товариством встановленої цим пунктом відповідальності.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Державному підприємству «Медичні закупівлі України» як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються із висновками, зробленими апеляційним судом за результатами апеляційного провадження.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Державне підприємство «Медичні закупівлі України».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/11897/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/11897/23 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/11897/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир