Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/24368/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/24368/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від апелянта (ТОВ "Теремплюс"): Коваль В.В. за ордером;

від арбітражного керуючого: Вернигора В.П.

від ТОВ "Андіж-Трейд": Пекар А.О. за ордером;

від ТОВ "Полірем": Тучін М.М. за ордером;

від ОСОБА_1 : Тучіна О.В. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 (повний текст складено 02.06.2023)

у справі № 910/24368/14 (суддя - Мандичев Д.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ") (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж-Трейд")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про банкрутство,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2023 року вирішено:

1. Визнати кредитором у справі №910/24368/14 по відношенню до боржника:

- ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05грн., з яких 2 756,00грн.-вимоги першої черги, 1 242 304,05грн.-вимоги четвертої черги.

2. Зобов`язати розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

3. Відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором боржника на суму 1 242 304,04грн.

4. Відкласти розгляд справи у підсумкорвому засіданні на 28.06.23 о 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7.

5. Розпоряднику майна подати суду у строк до 19.06.2023 (включно) документи за результатами проведення інвентаризації майна боржника.

6. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання ОСОБА_1 кредитором у справі №910/24368/14 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05грн, з яких 2 756,00 грн вимоги першої черги, 1 242 304,05грн - вимоги четвертої черги та зобов`язання розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у визнанні ОСОБА_1 кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем" було порушено ухвалою суду від 17.12.2014; тридцяти денний строк на подання заяв кредиторів сплинув 23.01.2015 і 08.04.2015 судом були розглянуті вимоги конкурсних кредиторів та затверджено реєстр кредиторів боржника; ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог лише 27.12.2016, проте його заява не була своєчасно розглянута через оскарження ним різних судових документів у справі; визнання судом вимог ОСОБА_1 як конкурсних та включення їх до четвертої черги реєстру кредиторів порушило принцип рівності всіх учасників справи, оскільки вимоги ДПІ у Деснянському районі, також заявлені після спливу граничного строку на подання конкурсних заяв кредиторів, були визнані не конкурсними і включені до шостої черги в ліквідаційній процедурі; є підстави вважати фіктивною заборгованість боржника перед ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 є заінтересованою особою як стосовно боржника - ТОВ "Полірем", оскільки є учасником вказаного товариства з часткою 14,96% від загального розміру статутного капіталу, як і стосовно ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків" (первісний векселедержатель), яке розрахувалось ним за частку ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ "Каолін Азов", і арбітражним керуючим було встановлено відсутність доказів наявності будь-якої заборгованості у ТОВ "Полірем" перед ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків"; оригінал простого векселя АА№2546373, емітованого 18.01.2013 ТОВ "Полірем" Галаганом Ю.О. долучено до матеріалі справи лише з поясненнями від 15.03.2023; оскаржувана ухвала порушує права ТОВ "Теремплюс", яке набуло прав конкурсного кредитора у даній справі.

Розпорядник майна ТОВ "Полірем", арбітражний керуючий Вернигора В.П. у відзиві на апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 у письмових поясненнях заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність та дійсність своїх прав за векселем, такі права вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного є обов`язком боржника, як особи, якій пред`явлено вимогу за векселем і судом першої інстанції враховано визнання ТОВ "Полірем" кредиторських вимог ОСОБА_1 ; про наявність справи про банкрутство ОСОБА_1 дізнався лише в травні 2015 року, в подальшому він, як уповноважена особа, оскаржував рішення про визнання ТОВ "Полірем" банкрутом і постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 скасовані рішення попередніх судових інстанції і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника, після чого 27.12.2016 ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 1 242 304,05 грн як вимог четвертої черги, але з грудня 2016 року по листопад 2018 року судом першої інстанції не було прийнято жодного рішення про задоволення або відмову у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 ; станом на 2019 рік відбулись зміни у законодавстві про банкрутство і відповідно ухвала від 17.05.2023 прийнята на підставі чинного Кодексу України з процедур банкрутства, який не передбачає погашення вимог кредиторів у шостої черзі в ліквідаційній процедурі, а навпаки сприяє розширенню прав кредиторів; кредиторами у справі про банкрутство ТОВ "Полірем" є заінтересовані особи до майна ТОВ "Полірем" - ТОВ "Полірем Київ", ТОВ "Теремплюс", які отримали цей статус незаконним шляхом, незважаючи на наявність рішень господарських судів, які вступили у законну силу.

У додаткових поясненнях арбітражний керуючий Вернигора В.П. вказав, що у спірних правовідносинах слід керуватись ч.4 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не визнаючи грошові вимоги ОСОБА_1 конкурсними.

За клопотанням представників ТОВ "Полірем" та ОСОБА_1 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник ТОВ "Теремплюс" (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Арбітражний керуючий Вернигора В.П. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник ТОВ "Андіж-Трейд" у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник ТОВ "Полірем" у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ", звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 порушено провадження у справі №910/24368/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем", визнано безспірними грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" до боржника у сумі 644 979,61 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Беніцьку В. І., вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 за результатами попереднього засідання визнано конкурсними кредиторами боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" на суму 651 069,61 грн (6 090,00 грн - перша черга, 644 979,61 грн - четверта черга); ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 5 433 075,50 грн (1 218,00 грн - перша черга, 5 431 857,70 грн - четверта черга); визнано забезпеченим кредитором боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 8 795 221,08 грн, затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.20215 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" на суму 651 069,61грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" арбітражної керуючої Беніцької В. І., Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Беніцьку В. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 визнано грошові вимоги ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві до боржника на суму 189 376,23грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 залучено ОСОБА_1 до участі у справі - учасником провадження як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 призначено розгляд справи на 22.12.2016, зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражну керуючу Беніцьку В. І. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника, звіт за наслідками проведеної процедури розпорядження майном у справі № 910/24368/14 з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2016.

07.12.2016 відбулись збори кредиторів боржника, на яких було розглянуто звіт розпорядника майна та відомості про фінансове становище боржника, прийнято рішення про перехід до наступної судової процедури - ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражну керуючу Беніцьку В. І.

27.12.2016 ОСОБА_1 подав до Господарського суду міста Києва заяву від 27.12.2016 про визнання кредиторських вимог в порядку ст.23 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій просив визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 1242304,05 грн за простим векселем АА №2546373, емітованим ТОВ "Полірем" (як вимоги четвертої черги) та судовий збір, сплачений за звернення з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 2756,00 грн включити до першої черги реєстру кредиторських вимог (том 10 а.с.217- 220).

На підтвердження кредиторських вимог ОСОБА_1 додав до заяви копію простого векселя серії АА №2546373 на суму 1 242 304,05 грн, складеного 18.01.2013, згідно якого векселедавець - ТОВ "Полірем" зобов`язався сплатити вказану суму ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків" (том 10 а.с.221); копію Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 24.12.2012, згідно якого ОСОБА_3 (продавець) відступив (продав) ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків" (покупець) частину своєї частки в статутному капіталі ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" (том 10 а.с.222-224) та копію акту приймання-передачі простого векселя від 24.01.2023, згідно якого ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків" передало ОСОБА_1 простий вексель серії АА №2546373 від 18.01.2023 на загальну суму 1 242304,05 грн в оплату своєї частки в статутному капіталі ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" (том 10 а.с.224).

27.12.2016 ОСОБА_2 також подав до Господарського суду міста Києва заяву від 27.12.2016 про визнання кредиторських вимог в порядку ст.23 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій просив визнати кредиторські вимоги ОСОБА_2 на суму 1 242 304,04 грн за простим векселем АА №2546374, емітованим ТОВ "Полірем" (як вимоги четвертої черги) та судовий збір, сплачений за звернення з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 2756,00 грн включити до першої черги реєстру кредиторських вимог (том 10 а.с.237- 240).

На підтвердження кредиторських вимог ОСОБА_2 додав до заяви копію простого векселя серії АА №2546374 від 18.01.2013, копію Договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 24.12.2012; акту приймання-передачі простого векселя від 24.01.2023 (том 10 а.с.241-246).

10.01.2017 арбітражний керуючий (розпорядник майна) ТОВ "Полірем" Беніцька В.І. подала до суду повідомлення про розгляд вимог кредитора ОСОБА_1 , в якому вказала, що заявлені кредиторські вимоги ОСОБА_1 у сумі 1242304,05 грн за простим векселем АА №2546373, емітованим ТОВ "Полірем" 18.01.2013, з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.23 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не підлягають включенню до IV черги реєстру кредиторських вимог боржника - ТОВ "Полірем" (том 11 а.с. 1-2).

10.01.2017 арбітражний керуючий (розпорядник майна) ТОВ "Полірем" Беніцька В.І. подала до суду повідомлення про розгляд вимог кредитора ОСОБА_2 , в якому вказала, що заявлені кредиторські вимоги ОСОБА_2 у сумі 1242304,04 грн за простим векселем АА №2546374, емітованим ТОВ "Полірем" 18.01.2013, з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.23 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не підлягають включенню до IV черги реєстру кредиторських вимог боржника - ТОВ "Полірем" (том 11 а.с. 4-5).

Розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час не відбувався у зв`язку із оскарженням різних процесуальних документів у даній справі та перебуванням справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 здійснено заміну кредитора Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Теремплюс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2022 призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича, визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі.

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт про діяльність арбітражного керуючого Вернигори В.П. в якості розпорядника майна ТОВ "Полірем" за період з 03.10.2022 по 14.11.2022.

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ТОВ "Теремплюс" на заяву ОСОБА_1 від 27.12.2016 про визнання кредиторських вимог до боржника.

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ТОВ "Теремплюс" на заяву ОСОБА_2 від 27.12.2016 про визнання грошових вимог до боржника.

02.01.2023 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. надійшов звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" станом на 01.04.2014 у справі № 910/24368/14.

08.02.2023 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" надійшли протокол № 8 зборів кредиторів боржника від 26.12.2022 та протокол № 16 засідання комітету кредиторів боржника від 26.12.2022.

13.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. про його діяльність в якості розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" за період з 03.10.2022 по 10.02.2023.

15.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вернигори В.П. про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_4 та покладення виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигору В.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" про продовження строку процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем". Продовжено процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. на 90 днів до 16.05.2023. Призначено розгляд клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. про припинення повноважень керівника боржника, заяв ОСОБА_1 із грошовими вимогами до боржника на суму 1 242 304,05 грн та ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника на суму 1 242 304,04 грн у судовому засіданні на 05.04.2023.

15.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2023.

17.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2023.

До пояснень був доданий оригінал простого векселя АА №2546374, емітованого ТОВ "Полірем" 18.01.2013 (том 30 а.с. 101) та оригінал акту приймання-передачі простого векселя від 24.01.2013 (том 30 а.с.102).

30.03.2023 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. надійшли доповнення до його клопотання № 02-37/09/34 від 13.02.2023.

04.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" до заперечень на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 відмовлено розпоряднику майна арбітражному крутому Вернигорі В.П. у задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем". Відкладено розгляд заяв ОСОБА_1 із грошовими вимогами до боржника на суму 1 242 304,05 грн. та ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника на суму 1 242 304,04 грн. у судовому засіданні на 17.05.2023.

20.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив розпорядника майна на заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання кредитором.

17.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення боржника стосовно відзиву розпорядника майна та додаткових пояснень ТОВ "Теремплюс", а також про визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду заяв про визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 17.05.2023 прийшов до висновку, що у визнанні ОСОБА_2 кредитором боржника слід відмовити, а ОСОБА_1 підлягає визнанню кредитором по відношенню до боржника з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05грн, з яких 2 756,00грн - вимоги першої черги, 1 242 304,05грн -вимоги четвертої черги, а також зобов`язав розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів, відклав розгляд справи у підсумковому провадженні та зобов`язав розпорядника майна подати суду документи за результатами проведення інвентаризації майна боржника.

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ТОВ "Теремплюс" у апеляційній скарзі оскаржує ухвалу суду першої інстанції виключно в частині визнання ОСОБА_1 кредитором у справі №910/24368/14 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05грн та в частині зобов`язання розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, тому ухвала суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором по відношенню до боржника та щодо правомірності зобов`язання розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2012 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків", як покупцем, був укладений Договір відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно якого продавець відступає (продає) покупцю частину своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ" у розмірі 287 993,10 грн, що становить 9,3% (частка) статутного капіталу Товариства, а Покупець зобов`язується прийняти її і сплатити Продавцю ціну, вказану в п.2.1 Договору.

У пункті 2.1 договору за домовленістю сторін вартість частки (ціна) складає 3 042 200,00 грн, без ПДВ.

Згідно з п. 2.2 договору розрахунки провадяться покупцем не пізніше 31 грудня 2014 року шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця в банку, що зазначений у ст.8 цього Договору, або шляхом передачі простих векселів, виданих ТОВ "Полірем" та/або ТОВ "Полірем Гіпс", на вибір Покупця.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідно до цього договору покупець зобов`язується своєчасно й у повному обсязі здійснити виплату продавцю суми, зазначеної у пункті 2.1 цього договору, в терміни й у порядку, що передбачені в пункті 2.2 цього договору.

За домовленістю сторін зобов`язання продавця щодо передачі частки вважаються виконаними, а частка - переданою покупцеві з моменту підписання продавцем і покупцем цього договору (пункт 4.1 договору).

На виконання умов договору ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар`єр скляних пісків" складено акт приймання-передачі векселя АА № 2546373 від 24.01.2013, який є додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ" Товариством з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар`єр скляних пісків".

Згідно вказаного акту ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків" передало ОСОБА_1 простий вексель за пред`явленням АА №2546373, емітований ТОВ "Полірем", на суму 1 242 304,05 грн від 18.01.2013 сплатити визначену суму грошей кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Папернянський кар`єр скляних пісків."

Боржник - ТОВ "Полірем" вимоги кредитора ОСОБА_1 за вказаним векселем визнав у повному обсязі.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним в установленому порядку Договір відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 24.12.2012, тому доводи апелянта про фіктивність вказаних правовідносин судом відхиляються.

Відповідно до положень статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частина 1 статті 178 ЦК України передбачає, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

За змістом статті 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Законом України від 06.07.1999 №826-XІV Україна приєдналась до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

У статті 75 Уніфікованого закону зазначено, що простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Частиною 2 статті 76 Уніфікованого закону передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Відповідно до частини 1 статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33-37).

Частиною 1 статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Згідно з частиною 1 статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Відповідно до частини 1 статті 35 Уніфікованого закону строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред`явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

Отже, відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт: у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

У частині 1 статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції, чинній на дату складення спірного простого векселя 18.01.2013) зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових банківських векселів).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Частина 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачає, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

У статті 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зазначено, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту).

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що аналіз статей 177, 178, 194, 197 ЦК України дозволяє дійти висновку, що цінні папери є об`єктами цивільних прав, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї до іншої особи в порядку правонаступництва або іншим чином; цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) та особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

В Україні у цивільному обороті є кілька груп цінних паперів, зокрема, боргові цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання, до яких відносяться векселі (підпункт "д" пункту 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Отже, вексель, як цінний папір, що посвідчує грошове або майнове право вимоги векселедержателя до векселедавця, є належним та допустимим доказом заявлених кредитором-векселедержателем вимог у справі про банкрутство боржника-векселедавця, оскільки законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність та дійсність своїх прав за векселем, такі права вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного є обов`язком боржника як особи, якій пред`явлено вимогу за векселем. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" №5 від 08.06.2007, яка відображає усталену правову позицію Верховного Суду України та від якої колегія суддів касаційного суду не вбачає необхідності відступати.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України 08.06.2007 №5 роз`яснено, що підставою для заявлення вимоги до прямого боржника, яким є векселедавець простого векселя, є сам вексель, що знаходиться у кредитора (векселедержателя).

Згідно з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 01.08.2019 у справі №914/2441/15 (пункт 42) та у постанові від 26.04.2018 у справі №904/5299/17 (пункти 21, 22), при розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам у судовому засіданні слід досліджувати оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів; встановлення судами обставин ненадання кредитором оригіналу векселя, як доказу заборгованості боржника перед кредитором, є підставою для відмови у визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі.

Отже, зважаючи на усталену судову практику розгляду вимог кредиторів, які ґрунтуються на зобов`язаннях боржника сплатити певну суму грошових коштів на підставі простого векселя, як боргового цінного паперу, обов`язком кредитора, який звертається з кредиторськими вимогами до боржника, є надання господарському суду оригіналу простого векселя, який в силу приписів статей 73, 77, 91 ГПК України є допустимим доказом дійсності грошових вимог кредитора-векселедержателя, і такий цінний папір в оригіналі залучається судом до матеріалів справи та зберігається в матеріалах справи відповідно до вимог частини 1 статті 92 ГПК України, оскільки вексель є об`єктом цивільного обороту та може бути в подальшому відчужений векселедержателем на користь третіх осіб шляхом вчинення індосаментів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 910/772/19.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 надано до справи оригінал векселю АА № 2546373, за яким у ТОВ "Полірем" перед ОСОБА_1 виникли грошові зобов`язання з 18.01.2013 на суму 1 242 304,05грн, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство №910/24368/14.

Доводи апелянта про те, що оригінал векселю наданий лише через 6 років після подання заяви, разом з поясненнями від 15.03.2023, і він не підлягав прийняттю, відхиляються судом, оскільки копія векселя була надана разом із заявою від 27.12.2016, а оригінал векселя був наданий на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, з врахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду з цього питання.

Отже, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Полірем", що виникли на підставі вказаного векселя, є обґрунтованими, беручи до уваги, що зміст та форма даного цінного паперу відповідають вимогам вексельного законодавства України.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року №15 конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Частиною 1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції, чинній станом на час порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем" - 17.12.2014, було визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" опубліковано 24.12.2014, отже заява з вимогами боржника мала бути подана до 23.01.2015.

Однак, заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника надійшла до суду 27.12.2016 року, тобто з пропуском встановленого 30 денного строку.

Частиною 4 ст. 23 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на січень 2015 року) було встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Частиною 4 ст. 23 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на грудень 2016 року) було встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

Отже, ОСОБА_1 , згідно наведених положень Закону про банкрутство, мав бути визнаний не конкурсним кредитором, а його вимоги підлягали погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Разом із цим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Пунктом Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутств установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали, встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно частини 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду в постанові від 27.07.2020 у справі №Б8/129-11 надав висновок про те, що суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора та на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу закону.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №9/10, де зазначено, що Юридичний аналіз приписів частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в редакції на період здійснення процедури розпорядження майном щодо боржника у даній справі, який завершився затвердженням реєстру вимог кредиторів, дозволяє зробити висновок про те, що конкурсний кредитор, який пропустив 30-денний строк на заявлення своїх вимог у справу про банкрутство втрачає таке право, оскільки такий строк є пресічним та в силу зазначеної норми закону припиняє існування грошового зобов`язання, за яким може бути заявлена така грошова вимога. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.05.2018 у справі №27/58б, 30.01.2020 у справі №01/5026/333/2011, 28.01.2020 у справі №1-7/158-09-3124, від 06.04.2021 у справі №10/47-08. Суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора та на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу Закону.

У постанові Верховного суду від 19.09.2023 у справі №910/357/20 (910/14593/20) викладено висновок про те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки заява про визнання кредиторських вимог була подана ОСОБА_1 була подана до суду першої інстанції 27.12.2016, до його кредиторських вимог підлягали застосуванню наведені положення статті 23 Закону про банкрутство, які були чинні станом на час подання вказаної заяви, відповідно всі кредиторські вимоги ОСОБА_1 в сумі 1 245 060,05 грн підлягають визнанню як вимоги шостої черги, а розпорядник майна зобов`язаний внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на викладене, враховуючи доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи, встановлені фактичні обставини справи, наведені норми законодавства, та оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17 травня 2023 року підлягає зміні в частині визнання кредитором у справі по відношенню до боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 1245060,05 грн, визначивши їх вимогами шостої черги, отже апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" задовольнити частково.

2. Змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 травня 2023 року в частині визнання кредитором у справі по відношенню до боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 1245060,05 грн.

3. Викласти пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17 травня 2023 року в наступній редакції: "Визнати кредитором у справі №910/24368/14 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05 грн - вимоги шостої черги.".

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 травня 2023 року залишити без змін.

5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.04.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

Г.П. Коробенко