Постанова

від 23.04.2024 по справі 922/1898/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/1898/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Максимов М.І.

відповідача Скребець О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ПП "Будтранс-груп" (вх. № 208Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 (повний текст якого складено та підписано 22.12.2023 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Присяжнюком О.О.)

за позовом Приватного підприємства "Будтранс-груп" (61037, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61067, м. Харків, вул. Плеханівська, 117)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будтранс-груп звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" про стягнення 552 621,76 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Будтранс-груп" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Так, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним. Також вважає хибною позицію суду першої інстанції, яка полягає у відмові задовольнити позовні вимоги, підтверджені підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками товарно-транспортними накладними та підписаним електронним цифровим підписом актом звіряння. Апелянт стверджує, що долучені позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять підпис і печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", що в свою чергу свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Будтранс-груп" (вх. № 208Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23. Справу призначено до розгляду на 05.03.2024.

06.02.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

21.02.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

05.03.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмової відповіді ГУ ДПС України у Харківській області від 21.02.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 колегією суддів оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи до 02.04.2024.

27.03.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

01.04.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

01.04.2024 від позивача до суду надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 02.04.2024 колегією суддів оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи до 23.04.2024.

15.04.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

В судове засідання, призначене на 23.04.2024, з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторін.

Апелянт вказує, що письмова відповідь ГУ ДПС України від 21.02.2024, яку він просить долучити до матеріалів справи, отримана ним 22.02.2024, тобто вже після винесення судом першої інстанції рішення у справі..

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Водночас, колегія суддів акцентує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи доказу, а саме письмової відповіді ГУ ДПС України від 21.02.2024.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового, яким позовні вимоги слід задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2020 року між ТОВ Тепло-Квар (покупець) та ПП Будтранс-Груп (продавець) було укладено письмовий Договір поставки № 2204/20-1П строком дії до 31 грудня 2020 року.

Як зазначає позивач, в подальшому ПП Будтранс-Груп (позивач) та ТОВ Тепло-Квар (відповідач) продовжили господарські відносини на підставі усних Договорів поставки. При цьому, враховуючи низький рівень правової обізнаності бухгалтерів позивача та відповідача при кожній поставці з 31 грудня 2020 року все одно посилалися на письмовий Договір поставки № 2204/20- 1П.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було подано суду разом з позовною заявою видаткові накладні за 2020 та 2021 рік, акти звіряння в підтвердження того, що оплати за поставлений товар здійснювалися відповідачем на погашення заборгованості, що виникла за письмовим Договором поставки та усними договорами поставки, які укладалися з 01.01.2021 по 06.12.2021, а не за усними Договорами поставки від 07 грудня 2021 року, від 08 грудня 2021 року, від 09 грудня 2021 року, від 10 грудня 2021 року, від 11 грудня 2021 року, від 14 грудня 2021 року, від 15 грудня 2021 року, від 17 грудня 2021 року (здійснені оплати частково погасили лише першу видаткову накладну від 07.12.2021 року за усним Договором поставки від 07.12.2021 року, про що детальніше вказано нижче).

Як вказує позивач у позові, заборгованість відповідача (ТОВ Тепло-Квар) перед позивачем (ПП Будтранс-Груп) у розмірі 507 592 грн. 80 коп. виникла на підставі усних Договорів поставки від 07 грудня 2021 року, від 08 грудня 2021 року, від 09 грудня 2021 року, від 10 грудня 2021 року, від 11 грудня 2021 року, від 14 грудня 2021 року, від 15 грудня 2021 року, від 17 грудня 2021 року, укладення яких підтверджує наступними видатковими накладними:

1. Видаткова накладна № 7885 від 07 грудня 2021 року на суму 67 200 грн.;

2. Видаткова накладна № 7915 від 08 грудня 2021 року на суму 15 600 грн.;

3. Видаткова накладна № 7947 від 09 грудня 2021 року на суму 23 400 грн.;

4. Видаткова накладна № 7975 від 10 грудня 2021 року на суму 105 600 грн.;

5. Видаткова накладна № 7987 від 11 грудня 2021 року на суму 69 120 грн.;

6. Видаткова накладна № 8027 від 14 грудня 2021 року на суму 86 400 грн.;

7. Видаткова накладна № 8010 від 15 грудня 2021 року на суму 48 000 грн.;

8. Видаткова накладна № 8040 від 15 грудня 2021 року на суму 69 120 грн.;

9. Видаткова накладна № 8098 від 17 грудня 2021 року на суму 48 000 грн.

В період з 07.12.2021 по 17.12.2021 відповідно до вказаних видаткових накладних позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 532 440 грн.

Крім того, до 07.12.2021 позивачем також було поставлено на користь відповідача товар на суму 2 514 052.96 грн.

Згідно повного Акту звірки взаємних розрахунків з 22.04.2020 по 23.05.2023, відповідачем було сплачено на користь позивача за весь період грошові кошти у розмірі 2 538 900.16 грн.

Таким чином, позивач розраховує заборгованість наступним чином, віднімає від суми всіх оплат відповідача (2 538 900.16 грн.) суму, на яку позивачем було поставлено товар на користь відповідача до 07.12.2021 (2 514 052.96 гри) дорівнює 24 847.20 грн.

Відповідно сума у розмірі 24 847.20 грн частково покрила заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № 7885 від 07 грудня 2021 року на суму 67 200 грн. (532 440 грн - 24 847.20 грн = 507 592.80 грн)

У зв`язку із вищевикладеним позивачем заявлено до стягнення заборгованість ТОВ Тепло-Квар перед ПП Будтранс-Груп в розмірі 507 592.80 (п`ятсот сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 80 коп.

Окрім основної заборгованості за поставлений товар, позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 35 975 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 73 коп., що нараховані за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року та 3% річних у розмірі 9 053 (дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 23 коп., що нараховані за період з наступного дня після останньої оплати за товар (04.10.2022) по дату подачі позову (08.05.2023).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В силу ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 6 статті 265 Господарського кодексу України зазначає, що до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

У порядку ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більше того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Верховний Суд відзначає, що вказані обставини, хоча і безпосередньо не входять в предмет доказування у спірних правовідносинах, водночас з урахуванням обставин конкретної справи, можуть опосередковано вказувати на реальність здійснення господарської операції з поставки товару відповідачем.

Колегія суддів відзначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини закупівлі товару, здійснення перевезення та поставлення товару за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності як покупця, так і продавця, тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах №916/922/19, №905/49/15, №914/2267/18, №927/924/19, №922/19/21, №914/2197/18.

При цьому у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Верховний Суд у висновках, що викладені в постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 також зосереджує увагу на тому, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу. Тому, встановивши наявність відбитку печатки позивача на документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових та інших документах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, в якій суд зазначає, що підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

На видаткових накладних міститься печатка підприємства відповідача, доказів втрати, викрадення чи її підроблення (звернення до правоохоронних органів, матеріали службового розслідування тощо) ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача про те, що відтиск печатки не є обов`язковим реквізитом документа, а використання печатки взагалі не є істотним у господарських правовідносинах колегія суддів зазначає, що відтиск печатки сам по собі дійсно не створює правових наслідків, як це і передбачають норми ГК України, але відтиск печатки є додатковим елементом письмового доказу (у даному випадку видаткової накладної), який підтверджує дійсність такого доказу, реальність господарської операції.

Твердження відповідача про те, що підпис на видаткових накладних не належить ОСОБА_1 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зазначеного.

Відповідач під час підготовчого провадження та вирішення справи по суті не був позбавлений можливості надати висновок спеціаліста чи клопотати суд про призначення почеркознавчої експертизи, однак не зробив цього.

Отже, підпис та відтиск печатки ТОВ "Тепло-Квар" на долучених видаткових накладних є доказом здійснення відповідних господарських операцій, прийняття відповідачем поставленого товару за видатковими накладними.

Також факт поставки товару за вказаними видатковими накладними підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними та Актом звіряння взаєморозрахунків, який підписаний електронним цифровим підписом відповідача.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. А тому, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, акт звірки взаєморозрахунків підписано директорами сторін та підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту поставки позивачем відповідачеві товару, в об`ємі, який зазначив позивач.

Відповідачем не надано до суду у встановлені строки доказів на спростування факту поставки товару позивачем на зазначену позивачем суму.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 507 592,80 грн., заявленій до стягнення позивачем.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 35 975, 73 грн. та 3% річних у розмірі 9053,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Колегією суддів перевірений здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, та встановлено, що він є арифметично вірним та правильним, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 35 975,73 грн. та 3% річних у розмірі 9053,23 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПП "Будтранс-груп" (вх. № 208Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2023 у справі № 922/1898/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61067, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34329599) на користь Приватного підприємства "Будтранс-груп" (61037, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 36815278) заборгованості у розмірі 507 592,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 35 975,73 грн., 3% річних у розмірі 9053,23 грн., судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8289,33 грн., судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9947,19 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко