Рішення

від 26.04.2024 по справі 904/501/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2024м. ДніпроСправа № 904/501/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 635 813,18 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 426 300,00 грн., що складають вартість попередньої оплати, на яку не була здійснена поставка товару за договором поставки № 19/10-21СБ від 19.10.2021; 85 260,00 грн. - штрафу; 23 230,43 грн. - річних та 101 022,75 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Нікопольський кранобудівний завод" умов договору № 19/10-21СБ від 19.10.202 щодо поставки товару в кількості 49 шт., вартість якого була оплачена на 50%.

У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/501/24, що підтверджується залученим до матеріалів справи поштовим повідомленням про вручення ТОВ "Нікопольський кранобудівний завод" 06.03.2024 ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 07.02.2024 задоволено заяву судді Юзікова С.Г. про самовідвід та передано справу № 904/501/24 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням керівника апарату № 48 від 08.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 розгляд справи № 904/501/24 доручено судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою від 13.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

20.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим ухвалою від 26.02.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/501/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини неналежного виконання відповідачем умов договору № 19/10-21СБ від 19.10.202 щодо поставки товару в кількості 49 шт., вартість якого була оплачена на 50%.

19.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (далі - покупець, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" (далі - постачальник, відповідач у даній справі) укладено договір № 19/10-21СБ (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у зазначеному вище договорі та/або специфікаціях чи інших додатках до нього, передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію та/або товар), а покупець - прийняти і оплатити її вартість.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість і вартість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються на кожну окрему партію в специфікаціях, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є невід`ємною його частиною (пункт 1.2.).

Відповідно до пункту 1.3. постачальник гарантує, що є власником продукції, яка поставляється, продукція у будь-який спосіб не відчужена, не закладена, не перебуває під арештом, прав щодо неї в третіх осіб немає.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник зобов`язався поставляти продукцію на умовах, що зазначаються у договорі та/або специфікаціях до нього. Умови поставки продукції зазначаються у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов цього договору.

Постачальник зобов`язався одночасно з продукцією передати покупцеві оригінали наступних документів:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну на продукцію (або акт прийому-передачі);

- документи, які підтверджують якість продукції відповідно до діючого законодавства України та які підлягають передачі постачальником (далі - супровідні документи);

- у випадку поставки продукції внесеної до переліку продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, сертифікат відповідності (пункт 2.2. договору).

У пункті 2.4. договору сторони погодили, що строк поставки продукції погоджується сторонами в цьому договорі та/або специфікаціях. У випадку порушення постачальником строку поставки покупець має право встановити інший строк поставки або відмовитись від прийняття відповідної партії та/або всієї продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту поставки продукції та підписання сторонами видаткової накладної на продукцію або акту приймання-передачі (пункт 2.5. договору).

Пунктом 2.7. договору встановлено, якщо постачальник несвоєчасно поставив продукцію, або поставив не передбачену умовами цього договору продукцію (повністю або частково), або передав покупцеві меншу кількість продукції, ніж погоджено сторонами, або поставив неякісну продукцію, або не передав (чи передав не ті) документи на підтвердження якості продукції, покупець має право на свій вибір:

- вимагати усунення вище зазначених порушень силами та за рахунок постачальника, встановивши строки їх усунення;

або

- відмовитися від продукції та оплати її вартості (повністю або частково), а у разі оплати, вимагати повернення сплаченої суми коштів за неї (повністю або частково).

У будь-якому разі покупець має право у такому разі на відшкодування збитків та штрафних санкцій, передбачених вимогами чинного законодавства України та умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. загальна вартість договору визначається сумарною вартістю поставленої продукції протягом терміну його дії.

Ціна продукції відповідає рівню звичайних цін, які склалися на ринку, та погоджуються сторонами попередньо у цьому договорі та/або специфікаціях на кожну відповідну партію продукції. Ціна продукції може бути змінена виключно за згодою сторін (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, або, за погодженням, у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України, умови та порядок розрахунків вказується у специфікаціях.

Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику за поставлену продукцію після отримання рахунку-фактури на умовах, зазначених у цьому договорі та/або у відповідній специфікації (пункт 3.5.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 2022 року (пункт 8.1.).

Відповідно до пункту 8.2. договору у випадку невиконання постачальником своїх зобов`язань у період його дії він вважається продовженим на строк до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

16.11.2021 сторонами укладено специфікацію № 2 до спірного договору, в якій останні домовились про поставку автозчепки АС-3 в зборі кр. 1835.01.000СБ в кількості 200 шт. за ціною 14 500,00 грн.

Загальна вартість поставки за вказаною специфікацією складає 3 480 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 580 000,00 грн. (пункт 1)

У пункті 2 специфікації сторони погодили строк поставки вказаної у специфікації партії товару - на протязі листопада 2021, грудня 2021, січня 2022, лютого 2022, березня 2022 з моменту отримання попередньої оплати всієї партії товару (партія 200 шт. з можливістю дострокової поставки).

Умови поставки - склад постачальника, м. Нікополь, вул. Патріотів України, 169 (пункт 3 специфікації).

У пункті 4 специфікації сторонами також узгоджені умови оплати: попередня оплата у розмірі 50% на протязі 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, залишок 50% - на протязі 5-ти банківських днів по факту письмового повідомлення про виготовлення товару і його готовності до відвантаження.

20.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, відповідно до якої останні дійшли згоди викласти п. 8.1. розділу 8 в такій редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022.".

У пункті 2 зазначеної вище додаткової угоди сторони узгодили, що всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують ним свої зобов`язання.

У пункті 8.2 договору, який залишився незмінним, сторони дійшли згоди про те, що у випадку невиконання Постачальником своїх зобов`язань за цим договором у період його дії, він вважається продовженим на строк до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Виконуючи умови спірного договору, позивачем на підставі рахунку-фактури № Н-00000319 від 16.11.2021 здійснено попередню оплату в розмірі 50% погодженого до поставки товару (автозчепу СА-3 в зборі) на суму 1 740 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2929 від 22.11.2021.

Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору передав позивачеві у період з листопада 2021 по травень 2022 товар - автозчеп СА-3 в зборі в кількості 151 шт. на суму 2 627 400,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № Н-00000144 від 29.11.2021 на суму 522 000,00 грн., № Н-00000004 від 27.01.2022 на суму 870 000,00 грн., № Н-00000028 від 11.04.2022 на суму 783 000,00 грн. та № Н-00000038 від 26.05.2022 на суму 452 400,00 грн.

Позивачем у повному обсязі оплачено вартість переданого відповідачем товару в кількості 151 шт. відповідно до зазначених вище видаткових накладних, та здійснено 50% попередньої оплати за 49 шт. товару, який не було поставлено, - на загальну суму 1 313 700,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 2980 від 24.11.2021 на суму 261 000,00 грн., № 122 від 19.01.2022 на суму 435 000,00 грн., № 427 від 23.02.2022 на суму 391 500,00 грн. та № 903 від 23.05.2022 на суму 226 200,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що товар в кількості 49 шт., передбачений умовами спірного договору та укладеної до нього специфікації, на суму 852 600,00 грн. (вартість якого в розмірі 50 % попередньо оплачена його підприємством), не передано відповідачем, що і стало підставою для його звернення до ТОВ "Нікопольський кранобудівний завод" з вимогою щодо завершення постачання товару, визначеного в специфікації (листи щодо поставки товару від 19.04 та 12.05.2022).

Відповідач листами від 18.08.2022 та від 24.11.2022 № 126 повідомив позивача про неможливість виконати умови спірного договору з огляду на те, що місто Нікополь піддається ворожому обстрілу, у зв`язку з чим ТОВ "Нікопольський кранобудівний завод" тимчасово призупинено виробництво продукції на заводі.

30.01.2023 ТОВ "Гірничотранспортна компанія" звернулось до відповідача з претензією, в якій повідомило про відмову від частини непоставленого товару за спірним договором та специфікацією до нього, та вимагало повернути попередню оплату вартості непоставленого товару та штрафні санкції. Докази надсилання вказаної претензії (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 30.01.2023 та накладна № 5006505700453) містяться в матеріалах справи.

Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

Так, у специфікації № 2 від 16.11.2021 до спірного договору сторонами погоджено поставку автозчепки АС-3 в зборі кр. 1835.01.000СБ в кількості 200 шт. за ціною 14 500,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки за вказаною специфікацією складає 3 480 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 580 000,00 грн. (пункт 1). Відповідно до пункту 2 специфікації строк поставки - на протязі листопада 2021, грудня 2021, січня 2022, лютого 2022, березня 2022 з моменту отримання попередньої оплати всієї партії товару (партія 200 шт. з можливістю дострокової поставки).

Тобто, у вказаному пункті сецифікації сторонами досягнуто згоди про завершення поставки всієї партії товару до кінця березня 2022, за умови отримання попередньої оплати всієї партії товару - (партія 200 шт.).

З огляду на те, що позивачем не було виконано вказану умову договору, і виставлений відповідачем рахунок від 16.11.2021 № Н-00000319 було сплачено лише в розмірі 50%, обов`язок з постачання всієї партії товару у відповідача виник лише після отримання вимоги від позивача, щодо здійснення постачання товару.

Проте, листами від 18.08.2022 та від 24.11.2022 № 126 відповідач повідомив позивача про неможливість виконати умови спірного договору з огляду на те, що місто Нікополь піддається ворожому обстрілу, у зв`язку з чим ТОВ "Нікопольський кранобудівний завод" тимчасово призупинено виробництво продукції на заводі.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач зобов`язання щодо поставки товару за спірним договором та укладеної до нього специфікації виконав неналежним чином, передавши позивачеві товар в кількості 151 шт. на загальну суму 2 627 400,00 грн. відповідно до видаткових накладних № Н-00000144 від 29.11.2021 на суму 522 000,00 грн., № Н-00000004 від 27.01.2022 на суму 870 000,00 грн., № Н-00000028 від 11.04.2022 на суму 783 000,00 грн. та № Н-00000038 від 26.05.2022 на суму 452 400,00 грн., тобто, в меншій кількості, ніж передбачено умовами специфікації № 2 до спірного договору.

Таким чином, непоставленим відповідачем залишився товар в кількості 49 шт., який попередньо оплачено позивачем на 50% в сумі 426 300,00 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

До того ж, пунктом 2.7. спірного договору сторонами встановлено, якщо постачальник, зокрема, передав покупцеві меншу кількість продукції, ніж погоджено сторонами, покупець має право відмовитися від продукції та у разі оплати, вимагати повернення сплаченої суми коштів за неї (повністю або частково).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

Так, 30.01.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про відмову від частини непоставленого товару за спірним договором та специфікацією до нього та вимагав повернути попередню оплату вартості непоставленого товару та штрафні санкції.

Після пред`явлення покупцем продавцю вимоги, у останнього виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів повернення грошових коштів (попередньої оплати за товар в розмірі 50% в сумі 426 300,00 грн.) відповідач на момент розгляду спору суду не надав.

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховані річні за період з 01.04.2022 по 23.01.2024 в сумі 23 230,43 грн. та інфляція грошових коштів за період з квітня 2022 по грудень 2023 в сумі 101 022,75 грн.

Проте, вказані розрахунки позивачем завищені, з огляду на не вірно визначений період прострочення грошового зобов`язання, яке у відповідача винило (з урахуванням умов претензії від 30.01.2023 та строків пересилання кореспонденції операторами поштового зв`язку, визначені Наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень"), з 09.02.2023.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 09.02.2023 по 23.01.2024 в сумі 12 226,18 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з лютого 2023 по грудень 2023 в сумі 18 116,92 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За прострочення поставки товару більше ніж на 10 календарних днів сторони у пункті 5.1. договору встановили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості такого товару. Покупець додатково має право повністю або частково відмовитися від прийняття такого товару, у разі попередньої оплати - вимагати повернення всіх сплачених коштів, а також вимагати сплати штрафних санкцій та вправі отримати від постачальника компенсацію всіх збитків.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлено штраф в сумі 85 260,00 грн., який здійснено відповідно до умов договору.

Проте, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною другою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки (штрафу), суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Також, господарським судом приймається до уваги те, що відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Нікопольська міська територіальна громада (код UA12080050000062712) знаходиться у переліку територій, на яких відбуваються активні бойові дії. Так, станом на дату розгляду справи № 904/501/24 має місце ведення активних бойових дій на території Дніпропетровської області, зокрема, міста Нікополь, де знаходиться підприємство відповідача.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії, знаходження, зокрема, підприємства відповідача на території проведення воєнних (бойових) дій, ракетні обстріли підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини відомі обом сторонам.

Суд враховує, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов`язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням викладеного у сукупності, зважаючи на положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, притримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки з наслідками порушення зобов`язання, ведення активних бойових дій на території Дніпропетровської області, зокрема, в місті Нікополь, що вочевидь призвело до численних руйнувань промислових та цивільних об`єктів, що значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, суд з власної ініціативи на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України вважає необхідним зменшити розмір неустойки (штрафу), заявленої до стягнення позивачем, до 10%.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає штраф в сумі 8 526,00 грн.

Також господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (у даному випадку штрафу), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський кранобудівний завод" (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд. 169, код ЄДРПОУ 37837224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (01014, м. Київ, б. Лесі Українки, б. 34, під`їзд 2, кім. 513, код ЄДРПОУ 32264561) 426 300,00 грн. - попередньої оплати, 8 526,00 грн. - штрафу, 12 226,18 грн. - річних, 18 116,92 грн. - інфляції грошових коштів та 8 128,55 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, становить - 473 297,65 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко