Рішення

від 30.04.2024 по справі 904/665/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024м. ДніпроСправа № 904/665/24За позовом Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Школа мистецтв № 1" Криворізької міської ради

до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 27 214,02 грн. - боргу за Договором № 783 від 30.01.2019 та 79 335,73 грн. - боргу за Договором № 783 від 03.02.2020.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, проведено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" за опалювальний період 2019 - 2020, у зв`язку зі зміною для АТ "Криворізька теплоцентраль" ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020, у зв`язку з чим Позивачеві, який відноситься до категорії "Бюджетні установи" проведено перерахунок, відповідно до якого, переплата за послугу з постачання теплової енергії складає 106 549,75 грн. Однак, 16.01.2024 сторонами укладено Договір на закупівлю теплової енергії № 783, в рахунок платежів за яким, можливо зарахувати наявну переплату, у випадку якщо Позивач, звернеться до Відповідача з відповідною заявою, про що Відповідач повідомив Позивача листом №5968/30 від 27.07.2023. Також Позивач не обґрунтовує та жодним чином не підтверджує свого права на повернення бюджетних коштів. Окрім того, останній також не надає належних доказів, що 106 549,75 грн. переплати є саме бюджетними коштами, а не власними коштами Позивача. Повернення переплати є неможливим, оскільки з дня її виникнення минуло більше 1095 днів, а підстава набуття таких коштів не перестала існувати, у зв`язку із чим Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що забороняється проведення розрахунків з бюджетом шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов`язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (п. 6 ст.45 БК). Відповідач повинен повернути переплату за теплову енергію за Договорами № 783 від 30.01.2019 та № 783 від 03.02.2020 на рахунок загального та спеціального фонду кошторису Позивача і ніяким чином вона не може бути зарахована в рахунок майбутніх платежів. Зобов`язання за цими Договорами припинилися у зв`язку з виконанням, у тому числі зобов`язання Відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії. Отже, у зв`язку з припиненням зобов`язань за такими Договорами, правова підстава набуття Відповідачем коштів від Позивача відпала, а грошові кошти є такими, що збережені Відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 сторони уклали Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 783 (далі Договір № 783), за п. 1.1. якого Учасник (Відповідач) зобов`язується з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надати Замовнику (Позивачеві) послуги, зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим Договором.

Найменування послуг: 09320000-8-пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість 422 Гкал (п. 1.2. Договору № 783).

Ціна Договору становить 577 123,36 грн., в тому числі ПДВ 96 187,23 грн.

На момент укладання Договору ціна складає 1 789,021 грн. за 1 Гкал з ПДВ (п. 3.1. Договору № 783 в редакції Додаткової угоди № 3).

Строк (термін) наданих послуг: з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року (п. 5.1. Договору № 783).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання 31.01.2019 і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього Договору в частині надання послуг теплопостачання до відносин між ними, які виникли до його укладання, і діють з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно (п. 10.1. Договору № 783).

На виконання умов Договору № 783, Відповідач поставив Позивачеві теплову енергію, у зв`язку з чим виставив рахунку-фактури: № 5257 від 30.11.2019 на суму 91 043,23 грн., №6279 від 16.12.2019 на суму 54 099,96 грн.

Позивач оплатив виставлені рахунки-фактури, що підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 11.12.2019 на суму 91 043,23 грн., № 151 від 23.12.2019 на суму 54 099,96 грн.

03.02.2020 сторони уклали Договір про закупівлю теплової енергії № 783 (далі Договір від 03.02.2020), за п. 1.1. якого Учасник Теплопостачальна організація (Відповідач) зобов`язується з 01 січня 2020 р. до 31 грудня 2020 р. надати Замовнику-Споживачеві (Позивачеві) товар, визначений в п. 1.2. Договору, а Замовник-Споживач прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Найменування товару за ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія для потреб бюджетних установ).

Конкретна назва предмету закупівлі-теплова енергія для потреб бюджетних установ (п. 1.2. Договору від 03.02.2020).

Ціна Договору становить: 414 909,52 грн., ПДВ 69 151,59 грн.

На момент укладання Договору ціна складає 1 789,021 грн. за 1 Гкал з ПДВ (бюджетні установи) (п. 3.1. Договору від 03.02.2020 в редакції Додаткової угоди № 2).

Строк (термін) наданих послуг: з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року (п. 5.1. Договору від 03.02.2020).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (абз. 1 п. 10.1. Договору від 03.02.2020).

На виконання умов Договору від 03.02.2020, Відповідач поставив Позивачеві теплову енергію, у зв`язку з чим виставив рахунки-фактури: №182 від 31.01.2020 на суму 156 485,58 грн., № 6279 від 13.02.2020 на суму 69 825,46 грн., № 1367 від 29.02.2020 на суму 137 360,95 грн., № 2481 від 31.03.2020 на суму 51 237,53 грн.

Позивач оплатив виставлені рахунки-фактури, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6 від 10.02.2020 на суму 20 710,58 грн., № 11 від 11.02.2020 на суму 135 775,00 грн., № 9 від 18.02.2020 на суму 69 825,46 грн., № 23 від 13.03.2020 на суму 117 960,95 грн., № 22 від 16.03.2020 на суму 19 400,00 грн., № 43 від 08.04.2020 на суму 51 237,53 грн.

Відповідач листами повідомив Позивача, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі №54/20-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, АТ "Криворізька теплоцентраль" виконано перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 по квітень 2020. Так за Договором № 783 від 31.01.2019 сума перерахунку склала ( -27 214,02) грн. з урахуванням ПДВ, таким чином переплата за даним Договором становить 27 214,02 грн. За Договором № 783 від 03.02.2020 сума перерахунку склала ( -79 335,73) грн. з урахуванням ПДВ, таким чином переплата за даним Договором становить 79 335,73 грн.

Позивач, листом № 38 від 04.07.2023 просив Відповідача перерахувати на зазначені рахунки суми передоплати за Договорами.

На зазначений лист, Відповідач надав відповідь № 5968/30 від 27.07.2023, відповідно до якої на теперішній час через занадто низьку платіжну дисципліну зі сторони мешканців міста - споживачів теплової енергії, АТ "КТЦ" відчуває гострий дефіцит обігових коштів, який не дає змоги своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за спожиті енергоносії, що в свою чергу ставить під загрозу підготовку та стале проходження опалювального сезону 2023-2024р. та, як наслідок, створює фінансові загрози ведення господарської діяльності. Враховуючи дані обставини, за результатами здійсненого перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року Позивачу буде зараховано переплату за теплову енергію в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Позивач направив Відповідачеві претензію № 67 від 25.12.2023, в якій запропонував переплату у розмірі 106 549,75 грн. перерахувати на зазначений рахунок.

Сторонами підписані акти звірки, відповідно до яких станом на 01.11.2023 та 01.01.2024 переплата Позивача за Договорами № 783 від 31.01.2019 та № 783 від 03.02.2020 становить 106 549,75 грн.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування у справі є встановлення обставин виконання Позивачем умов Договору щодо сплати вартості наданої послуги з теплопостачання, завищення Відповідачем фактичних витрат на теплову енергію, що постачалася за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року; наявність/відсутність підстав для повернення суми переплати за Договорами.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177 ЦК України).

Умовами ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатів за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц і від 19.05.2021 №922/1830/20.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд не приймає позицію й доводи Відповідача, а погоджується з Позивачем.

Так, 31.01.2019 сторони уклали Договір № 783, за п. 1.1. якого Учасник (Відповідач) зобов`язується з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надати Замовнику (Позивачеві) послуги, зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим Договором.

03.02.2020 сторони уклали Договір від 03.02.2020, за п. 1.1. якого Учасник Теплопостачальна організація (Відповідач) зобов`язується з 01 січня 2020 р. до 31 грудня 2020 р. надати Замовнику-Споживачеві (Позивачеві) товар, визначений в п. 1.2. Договору, а Замовник-Споживач прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

На виконання умов Договору № 783, Відповідач поставив Позивачеві теплову енергію, у зв`язку з чим виставив рахунки-фактури: № 5257 від 30.11.2019 на суму 91 043,23 грн., №6279 від 16.12.2019 на суму 54 099,96 грн.

Позивач оплатив виставлені рахунки-фактури, що підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 11.12.2019 на суму 91 043,23 грн., № 151 від 23.12.2019 на суму 54 099,96 грн.

На виконання умов Договору від 03.02.2020, Відповідач поставив Позивачеві теплову енергію, у зв`язку з чим виставив рахунки-фактури: №182 від 31.01.2020 на суму 156 485,58 грн., № 6279 від 13.02.2020 на суму 69 825,46 грн., № 1367 від 29.02.2020 на суму 137 360,95 грн., № 2481 від 31.03.2020 на суму 51 237,53 грн.

Позивач оплатив виставлені рахунки-фактури, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6 від 10.02.2020 на суму 20 710,58 грн., № 11 від 11.02.2020 на суму 135 775,00 грн., № 9 від 18.02.2020 на суму 69 825,46 грн., № 23 від 13.03.2020 на суму 117 960,95 грн., № 22 від 16.03.2020 на суму 19 400,00 грн., № 43 від 08.04.2020 на суму 51 237,53 грн.

Відповідач листами повідомив Позивача, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі №54/20-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, АТ "Криворізька теплоцентраль" виконано перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 по квітень 2020. Так за Договором № 783 від 31.01.2019 сума перерахунку склала ( -27 214,02) грн. з урахуванням ПДВ, таким чином переплата за даним Договором становить 27 214,02 грн. За Договором № 783 від 03.02.2020 сума перерахунку склала ( -79 335,73) грн. з урахуванням ПДВ, таким чином переплата за даним Договором становить 79 335,73 грн.

Відповідно до п. 49 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Судом встановлено, що строк дії Договорів про закупівлю теплової енергії № 783 від 31.01.2019 та № 783 від 03.02.2020 закінчилися 31.12.2019 та 31.12.2020 відповідно.

Надмірне перерахування Позивачем грошових коштів на користь Відповідача за наведеними Договорами встановлено рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі №54/20-21, законність якого підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22.

Відповідно, наведені вище кошти Відповідач одержав безпідставно, внаслідок чого у Відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України.

Заявляючи у відзиві на позов, що Позивач не довів, що 106 549,75 грн. переплати є саме бюджетними коштами, а не власними коштами Позивача, Відповідач не надав доказів зворотного.

Оскільки спірні грошові кошти у розмірі 106 549,75 грн. були сплачені в попередні бюджетні періоди (роки), дія Договорів, за якими сплачувалися кошти закінчилася, зазначенні кошти не підлягають зарахуванню в оплату майбутніх платежів за новим Договором на закупівлю теплової енергії № 783 від 16.01.2024, а у Позивача виникло право вимагати повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію в розмірі 106 549,75 грн.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто Позивачеві.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договори, Акти передачі-прийняття теплової енергії, рахунки-фактури, платіжні доручення, листи, Акти звірки, рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, рішення судів), беручи до уваги, що Відповідач не заперечує наявність переплати, суд вважає, що кошти у розмірі 106 549,75 грн. не підлягають зарахуванню в оплату майбутніх платежів за новим Договором на закупівлю теплової енергії № 783 від 16.01.2024, а вимога Позивача про стягнення переплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Оскільки Позивач у позовній заяві повідомив про очікувані (попередні) витрати на правничу допомогу, це питання не розглядається судом.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) на корить Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Школа мистецтв № 1" Криворізької міської ради (50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, буд. 93, код 25722102) 27 214,02 грн. переплати за Договором № 783 від 30.01.2019, 79 335,73 грн. переплати за Договором № 783 від 03.02.2020, 3 028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков