Рішення

від 30.04.2024 по справі 907/162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/162/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна», м. Київ

до відповідача приватного підприємства «Кабель-плюс», м. Рахів Закарпатської області

про стягнення 13 872,00 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ-ПЛЮС» з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Субліцензійним договором №131328/2021 від 09.12.2021р. в сумі 13 872,00 грн, в т.ч. 13 150,00 грн сума основного простроченого зобов`язання; 641,00 грн пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 49,56 грн 3 % річних; 31,44 грн інфляційне збільшення суми боргу. Позов заявлено з посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 629, 630, 639, 640, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 198, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 06.03.2024 виправлено описку в ухвалі від 21.02.2024 про відкриття провадження у справі 907/162/24, змінивши відповідача на приватне підприємство «КАБЕЛЬ-ПЛЮС».

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2 422,40 грн судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за порушення умов субліцензійного договору №131328/2021 від 09.12.2021 у розмірі 13 872,00 грн, в т.ч. 13 150,00 грн сума основного простроченого зобов`язання; 641,00 грн пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 49,56 грн 3 % річних; 31,44 грн інфляційне збільшення суми боргу

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Субліцензійного договору №131328/2021 від 09.12.2021 року.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами прийому передачі прав за вказаний період, які відповідно до п. 3.7.1. Договору вважаються підписаними.

Отже, позивач очікує на виплату винагороди (роялті) за використання об`єктів суміжних прав від користувача (відповідача), що, згідно договору №131328/2021 від 09.12.2021, мають надходити на його рахунки, але такі платежі користувачем (відповідачем) здійснено не було, що стало підставою подання цієї позовної заяви.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Матеріалами справи встановлено, що 09.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна» (надалі-«Позивач», «Ліцензіат») та Приватним підприємством «Кабель-плюс» (надалі-«Відповідач», «Субліцензіат») було укладено Договір № 131328/2021 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Ліцензіат на умовах, визначених у Договорі, надає Субліцензіату невиключне суміжне право на використання Програми шляхом її Розповсюдження у складі Базового пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості HD, за допомогою технології Аналогової мережі, DVB-C (далі "право на Розповсюдження"), а Субліцензіат зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

Перелік програм та детальні умови сторони погодили в 1 розділі Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, Передача права на Розповсюдження у Звітному місяці підтверджується двосторонніми Актами прийому-передачі прав (далі - "Акт"), датованими останнім днем Звітного місяця, що будуть підписуватися Ліцензіатом, а також Субліцензіатом за кожен Звітний місяць. Ліцензіат направляє Субліцензіату два підписаних зі сторони Ліцензіата примірники Акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акта підписати та повернути Ліцензіату один примірник Акта. У випадку, якщо у вказаний строк Ліцензіат не отримав від Субліцензіата підписаний примірник Акта, Акт вважається підписаним Субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм переданим Субліцензіату.

Сторонами Договору узгоджено, що Ліцензіат підписує та надсилає Субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи) на поштову адресу, про яку Субліцензіат письмово повідомив Ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження Субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у Договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою Субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе Субліцензіат.

У разі неможливості Субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у Субліцензіата на підставі цього пункту Договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини Ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс Ліцензіата для одержання уповноваженою особою Субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом Договору зобов`язується самостійно звертатися до Ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу Ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від Ліцензіата з причин, за які Ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що Субліцензіат, який не повідомляє Ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу Ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від Ліцензіата (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, Інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від Ліцензіата кореспонденції (п.п. 2.2.2. Договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3. Договору, Субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від Ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу Ліцензіата.

Відповідно до доказів, що містяться в матеріалах справи позивачем надіслано відповідачу наступні акти прийому-передачі прав:

-акт прийому- передачі прав №948 від 31 січня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №2255 від 28 лютого 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №3577 від 31 березня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №4903 від 30 квітня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №6097 від 31 травня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №7357 від 30 червня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №8698 від 31 липня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №9049 від 31 серпня 2022 р.

-акт прийому- передачі прав №9280 від 09 вересня 2022 р.

Вказані акти надіслані на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною №0305613439396 від 07.07.2023 р.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору Відповідачу надсилались акти прийому-передачі прав, рахунки та додаткові угоди, однак останній підписаними їх не повернув.

Відповідно до п. 2.2. Договору, в разі неповернення Відповідачем підписаних актів протягом 5 днів, вони вважаються підписаними, а право на Розповсюдження Програм переданим.

Відповідно до п. 4.2. Договору щомісячна сума Винагороди становить 2000 грн без ПДВ.

Умовами додаткової угодою №2 від 01.04.2022 року до Договору, що була надіслана позивачем, передбачено зменшення розміру винагороди таким чином:

-Щомісячна сума Винагороди становить 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за березень місяць 2022 року (з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року) становить 1300,00 грн (одна тисяча триста гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за квітень місяць 2022 року (з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року) становить 1400,00 грн (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за травень місяць 2022 року (з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року) становить 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за червень місяць 2022 року (з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року) становить 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за липень місяць 2022 року (з 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року) становить 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ.»

Умовами додаткової угодою №3 від 09.09.2022 року до Договору, що була надіслана позивачем, доповнено попередні зменшення розміру винагороди таким чином:

-Щомісячна сума винагороди за серпень місяць 2022 року (з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року) становить 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ.

-Щомісячна сума винагороди за 09 днів вересня місяця 2022 року (з 01 вересня 2022 року по 09 вересня 2022 року) становить 450,00 грн (чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок) без ПДВ.»

Пункт 4.5. Договору визначає, що Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за Звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок Ліцензіата Винагороду за Звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури Ліцензіата за Звітний місяць.

Таким чином, загальна сума роялті за період з 01.01.2022 до 09.09.2022 включно склала 13 150,00 грн, а саме: за січень 2022 року суму 2000,00 грн; за лютий 2022 року суму 2000,00 грн; за березень 2022 року суму 1300,00 грн; за квітень 2022 року суму 1400,00 грн; за травень 2022 року суму 1500,00 грн; за червень 2022 року суму 1500,00 грн; за липень 2022 року суму 1500,00 грн; за серпень 2022 року суму 1500,00 грн; за 9 днів вересня 2022 року суму 450,00 грн.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі та належним чином згідно умов укладеного Договору, однак на дату подання позовної заяви відповідач не здійснив виплату винагороди (роялті) за використання об`єктів суміжних прав.

Так, за доводами позивача, у відповідача виникла перед ним заборгованість у розмірі 13 872,00 грн, в т.ч. 13 150,00 грн сума основного простроченого зобов`язання; 641,00 грн пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 49,56 грн 3 % річних; 31,44 грн інфляційне збільшення суми боргу

Оскільки грошові зобов`язання, обумовлені Договором №РТВ-131328/2021 від 09.12.2021 Приватне підприємство «Кабель-плюс» належним чином не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір № 131328/2021 від 09.12.2021 за своєю правовою природою є субліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Умовами п.2.1. договору сторони погодили, що позивач надає відповідачеві суміжне право на використання програми шляхом її розповсюдження, а відповідач зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов Договору.

З наведених в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач виконав взяті на себе згідно договору № 131328/2021 від 09.12.2021 зобов`язання, що підтверджує долученими актами прийому- передачі прав за оспорюваний період.

Положеннями пункту 4.5. Договору сторонами узгоджено граничний строк оплати отриманих суміжних прав, а саме Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати винагороду за звітний місяць.

Відповідно до п. 4.2. Договору щомісячна сума Винагороди становить 2000 грн без ПДВ.

В свою чергу, позивач в межах заявлених позовних вимог просить стягнути суми щомісячних платежів передбачені додатковими угодами №2 від 01.04.2022 року та №3 від 09.09.2022 року.

Відповідно до п. 8.6. Договору всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною за умови, що вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Ліцензіата, а також Субліцензіата.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказані додаткові угоди за якими позивач хоче стягнути з відповідача заборгованість не є підписана сторонами договору.

Водночас, згідно зі статтею 14 ГПК України (в чинній редакції) ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Реалізація принципу диспозитивності у господарському судочинстві пов`язується безпосередньо з волевиявленням осіб, які беруть участь у справі, та забезпечується гарантією права на звернення до господарського суду в установленому законом порядку.

Принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Суд не повинен допускати збирання доказів у справі з власної ініціативи, тоді як має обов`язок сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними передбачених процесуальним законом прав, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість.

Отже, реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.

Враховуючи той факт, що додатковими угодами №2 від 01 квітня 2022 року та №3 від 09.09.2022 року передбачено зменшення розміру винагороди за періоди в межах передбачених основним договором, суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, бере такі додаткові угоди до уваги та задоволяє вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в межах заявлених позовних вимог.

Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не сплачував обумовлені договором роялті, зокрема, протягом період з 01.01.2022 до 09.09.2022 включно.

Отже, у Відповідача виникло зобов`язання сплатити на користь Позивача наступні суми та в наступні строки:

-за січень 2022 року суму 2000,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.02.2022;

-за лютий 2022 року суму 2000,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.03.2022;

-за березень 2022 року суму 1300,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.04.2022;

-за квітень 2022 року суму 1400,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.05.2022;

-за травень 2022 року суму 1500,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.06.2022;

-за червень 2022 року суму 1500,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.07.2022;

-за липень 2022 року суму 1500,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.08.2022;

-за серпень 2022 року суму 1500,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.09.2022;

-за 9 днів вересня 2022 року суму 450,00 грн повинен був сплатити в строк до 15.10.2022

З урахування наведеного, з огляду на відсутність доказів сплати користувачем передбачених договором роялті, враховуючи визначений позивачем період заборгованості з період з 01.01.2022 до 09.09.2022, суд вважає такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги, які розраховані за цей період.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в межах суми 13 150,00 грн .

Щодо стягнення пені.

Судом встановлено, що позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 641,00 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГКУ).

Умовами договору (п. 5.3 Договору) передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати Субліцензіатом на рахунок Ліцензіата Винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього Договору, Ліцензіат має право нарахувати, а Субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок Ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої Винагороди за кожен день прострочення, тобто до моменту погашення простроченої заборгованості (відкладна обставина).

Зважаючи на наведене, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що вони правильні, у зв`язку з чим задоволенню підлягає пеня в межах суми 641,00 грн.

Щодо 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 49,56 грн.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що вони правильні, у зв`язку з чим задоволенню підлягають інфляційні втрати в межах суми 31,44 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його повне задоволення в розмірі 13 872,00 грн, в тому числі 13 150,00 грн сума основного боргу; 641,00 грн пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 49,56 грн 3 % річних (ст. 625 ЦК України); 31,44 грн сума інфляційних збитків.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 2 422,40 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Кабель-плюс» (90600, Закарпатська обл., Рахівський р-н, м. Рахів, вул. Зелена, буд. 13, ЄДРПОУ 31131376) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна» (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 152-Б ЄДРПОУ 37226740) заборгованість у розмірі 13 872,00 грн (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.), в тому числі 13 150,00 грн (тринадцять тисяч сто п`ятдесят гривень 00 коп.) сума основного боргу; 641,00 грн (шістсот сорок одна гривня 00 коп.) пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 49,56 грн (сорок дев`ять гривень 56 коп.) 3 % річних (ст. 625 ЦК України); 31,44 грн (тридцять одна гривня 44 коп.) сума інфляційних збитків, а також 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2024

Суддя Андрейчук Л. В.