Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/19559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 910/19559/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Хрипко О.О.,розглянувши матеріали справи

за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код 44591756)

про стягнення 1 391 256,00 грн

представники сторін

від позивача: Зінченко С.О., витяг, самопредставництво (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Кузнецов І.С., ордер АР № 1113605 від 20.02.2023 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 по справі № 910/19559/23 позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт про стягнення 1 391 256,00 грн пені за несвоєчасну поставку товару за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби № 286/3/22/209 від 07.06.2022, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання щодо строків виконання зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.01.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/19559/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19559/23 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 19/10/23, підготовче судове засідання призначено на 13.02.2024 о 09-00.

06.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2893/08-08/24), відповідно до якого останній просить суд вирішити справу з урахуванням заперечень викладених в ньому та відмовити в стягненні пені у розмірі 1 365 881,65 грн, через відсутність підстав нарахування, а також прийняти визнання позову в частині пені в розмірі 25 374,35 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2024 підготовче засідання відкладено на 11.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 10.04.2024.

20.03.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми неустойки до 90 % та просив суд визнати поважними причини неподання даного клопотання протягом підготовчого провадження.

Оскільки станом на дату подання відповідачем клопотання про зменшення суми неустойки розгляд справи по суті відкрито не було, суд приймає до розгляду клопотання відповідача про зменшення суми неустойки.

04.04.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшло заперечення на клопотання відповідача про зменшення неустойки, просив суд відмовити в його задоволенні.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання було призначено на 17.04.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представники позивача та відповідача приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, заперечив проти зменшення суми штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2024 просив суд зменшити суму неустойки на 90 %.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

07.06.2022 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нам Імпорт (Постачальник) укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/209 (Договір).

Предметом Договору є Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Рукавички Захисні) (Товар). Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовнику Товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару Номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги, згідно яких виготовляється Товар, терміни виконання Договору, визначається Специфікацією (п.п. 1.1 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору та Специфікації, ціна Товару склала 154 584 000,00 грн. Строки постачання товару: до 20.12.2022 включно.

Згідно з п.п. 3.1 ,3.2 Договору встановлено, що Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі. Розрахунки за фактично поставлений Товар проводиться, шляхом попередньої оплати в розмірі 50 % від ціни Договору та наступної поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів, протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Товар постачається на об`єднанні центри забезпечення Замовника власними силами Постачальника та за рахунок Постачальника, згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.

Строки (термін) поставки Товару визначений в Специфікації Договору (до 20.12.2022 включно).

В порушення передбачених Договором умов, відповідач свої договірні зобов`язання виконав несвоєчасно, з простроченням встановлених термінів, а саме:

- 30.12.2022, відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 2441 було поставлено Товар у кількості 96 214 шт;

- 30.12.2022, відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 2442 було поставлено Товар у кількості 92 808 шт.;

- 30.12.2022, відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 2443 було поставлено Товар у кількості 10 978 шт.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань про закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 Договору.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 286/287 від 16.01.2023 з вимогою оплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару в розмірі 1 391 256,00 грн.

Відповідачем було надано відповідь вих. № 0314/1 від 14.03.2023 на претензію № 286/287 від 16.01.2023, відповідно до якої вказав, що Товар за Оголошеннями №№ 1, 2 було поставлено завчасно, а Товар за Оголошенням № 3 з простроченням у 3 дні, в зв`язку з чим відповідач вказав, що претензія задоволенню не підлягає.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасно поставлений товар, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафу та пені.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, сторонами в Специфікації встановлено, що строк виготовлення та поставки Товару до 20.12.2022.

Постачальником поставлено Замовнику Товар з порушенням строків поставки, а саме 30.12.2022, відповідно до Актів приймання-передачі військового майна №№ 2441, 2442, 2443.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано порушення ним зобов`язання з поставки визначених обсягів Товару в обумовлені строки.

Посилання відповідача на те, що відповідно до Оголошення №1 товар було пред`явлено до приймального контролю в кількості 96214 пар 02.12.2022, відповідно до Оголошенням №2 товар було пред`явлено до приймального контролю в кількості 92808 пар рукавичок захисних 08.12.2022; відповідно до Оголошенням №3 товар було пред`явлено до приймального контролю товар в кількості 10 978 пар 24.12.202, отже поставка товару була майже повністю виконана своєчасно до 20.12.2022, і лише частина товару в кількості 10 978 пар 24.12.2022 із простроченням на 3 дні, суд не приймає, оскільки у наданих позивачем актах приймання-передачі зазначено відповідні дати початку та закінчення приймання товару, також вказано підставу (мету) операції відповідні видаткові накладні. В той же час, відповідачем на підтвердженн своєї позиції, не надано суду відповідних видаткових накладних в якості доказів поставки товару в інші дати, ніж зазначені в актах приймання-передачі.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору, за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору.

Позивачем за порушення відповідачем строків поставки Товару нараховано 1 391 256,00 грн пені за період з 20.12.2022 до 30.12.2022.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, судом встановлено, що в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки Товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суми пені.

Доказів оплати відповідачем пені матеріали справи не містять.

Наданий розрахунок суми пені судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що розрахунок виконаний вірно.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу на 90%, суд задовольнив його частково, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідач посилається на те, що ТОВ Наш Імпорт зареєстроване у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. ТОВ Наш Імпорт виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, зокрема, з виготовлення форменого одягу; в період воєнного стану ТОВ Наш Імпорт щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; ТОВ Наш Імпорт прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов`язкові збори до Державного бюджету України; незначне прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано. Значну роль у підтриманні галузі обороноздатності держави виконує і ТОВ «Наш Імпорт». Доказами цього є те, що ТОВ «Наш Імпорт» перед Міністерством оборони України підтвердило виконання завдань для потреб Збройних сил України і з метою бронювання своїх працівників подало на розгляд лист 07/06/23/02 від 07.06.2023 з проханням розглянути пропозиції з бронювання військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. В обґрунтування бронювання ТОВ «Наш Імпорт» зазначило, що виробляє військовий одяг для потреб Міністерства оборони України. ТОВ ««Наш Імпорт» за 2022 та 2023 виконало та виконує більше тридцяти договорів для забезпечення потреб ЗСУ у речовому майні. Отже, на думку відповідача, вищевказане доводить, що ТОВ «Наш Імпорт» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, і цим самим докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. Це доводить важливість збереження ТОВ «НАШ ІМПОРТ» від тягаря надмірної неустойки як стратегічного підприємства для відсічі збройної агресії російської федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу. Фінансовий стан відповідача не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності. Стягнення заявленої неустойки було б достатньо, щоб виплатити частину єдиного податку у розмірі 2% від всього доходу ТОВ «Наш Імпорт», заробітної плати працівникам або оплати єдиного внеску, тому стягнення такої суми неустойки матиме негативні наслідки для господарської діяльності ТОВ «Наш Імпорт», направленої на збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни. Відповідач вважає, що винятковий характер порушення строків поставки за спірним Договором і соціальна значущість підприємства є доведеними, що також слід враховувати для вирішення питання про зменшення неустойки. Відповідач додав, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки по Договору. Таким чином, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. Сума заявленої неустойки в розмірі 1 391 256,00 грн є надмірним тягарем для відповідача, який виконав свої зобов`язання повністю, а прострочення поставки товару є незначним.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 ЦК України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що …застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) також містить таку засаду, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19). Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.23 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.20 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18 (п. 8.24) та від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (п. 85)….

Матеріали господарської справи № 910/19559/23 свідчать, що зобов`язання за Договором відповідачем у даній справі виконано у повному обсязі.

Господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та можливість зменшення розміру пені на 50%.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 695 628,00 грн.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код 44591756) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 695 628 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн штрафних санкцій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код 44591756) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 20 868 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами, через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 30.04.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.