Ухвала

від 30.04.2024 по справі 908/619/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/64/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

30.04.2024 Справа № 908/619/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дружба (70545, Запорізька область, Пологівський район, с. Преображенка, вул. Берегова, буд. 15, адреса для листування: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова, буд. 20, ідентифікаційний код 03749106)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121 В, ідентифікаційний код 34217047)

про стягнення 258 977,29 грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих.№ 07/03-2 від 07.03.2024 (вх. № 680/08-07/24 від 12.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дружба до Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка про стягнення 258 977,29 грн. пені за порушення строку поставки трактору Holland модель Т-8-410 за Договором № ТКТ -002/2020 від 04.02.2020 за період 01.04.2022 по 02.06.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.03.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/619/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.03.2024 включно.

18.03.2024 від ТОВ «Політехніка» через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 6169/08-08/24) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем 04.02.2020 укладено договір № ТКТ-002/2020, відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач сплатити за нього встановлену вартість та прийняти товар. Пунктом 10.1. Договору сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Правова ліга». Крім того, відповідач зазначив, що метою захисту інтересів ТОВ «Полетехніка» та встановлено, що 24.11.2022 ТОВ «Агро Дружба» (код ЄДРПОУ 03749106, адреса на дату укладання договору: 71050, Запорізька область, Більмацький (Куйбишевський) район, село Благовіщенка, вулиця Шевченка, будинок 111) здійснило перереєстрацію товариства у відповідності до законодавства російської федерації, керівником якого є Кащеєв Віталій Олександрович. Зазначена обставина підтверджується випискою з «Единого государственного реестра юридических лиц», отриманої нами 12.03.2024 в електронному вигляді з офіційного сайту https://egrul.nalog.ru/index.html вхід через VPN. З інформації, яка наведені в виписці, нами встановлено, що ідентифікаційний код юридичної особи, який зазначено в пункті 14 виписки, а саме 03749106, - є кодом первинної реєстрації товариства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Від позивача надійшла заява (вх. № 6695/08-08/24 від 25.03.2024) про усунення недоліків, відповідно до якої усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 18.03.2024.

25.03.2024 шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 6707/08-08/24). Позивач вважає, розгляд клопотання про залишення позову без розгляду без встановлення факту, що оплата та замовлення товару здійснено саме по договору № ТКТ-002/2020 від 04.02.2020 та даний договір містить третейське застереження є неможливим. Зазначив, що відповідачем в обґрунтування поданого ним клопотання не подано договору № ТКТ-002/2020 від 04.02.2020, у зв`язку з чим таке клопотання є передчасним, не обґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. Щодо посилання відповідача на реєстрації ТОВ «АГРО-ДРУЖБА» на окупованій території та внесення до «Единого государственного реестра юридических лиц», позивач зазначив, що підприємство не має відношення до дій російських окупантів, які захопили майно підприємства яке знаходиться на окупованій території. ТОВ «Агро-Дружба» з 19.09.2023 знаходиться та зареєстровано на вільній території України, що підтверджується даними ЄДР юридичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/619/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, присвоєно справі номер провадження 19/64/24.

Разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання № 07/03-1 від 07.03.2024 (вх. № 5664/08-08/24) в порядку ст. 81 ГПК України про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» про витребування доказів задоволено.

24.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» супровідним листом (вх. № 9038/08-08/24) надійшли оригінали наступних документів: договір № ТКТ-002/2020, укладений 04.02.2020 між ТОВ «Агро Дружба» та ТОВ «Полетехніка» з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами до нього; рахунки № 22587 від 06.10.2021, № 30618 від 03.12.2021, № 1798 від 26.01.2022, № 3120 від 07.02.2022.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд його задовольнив, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка 258 977,29 грн. пені за порушення строку поставки трактору Holland модель Т-8-410 за Договором № ТКТ -002/2020 від 04.02.2020 за період 01.04.2022 по 02.06.2022.

Судом встановлено, 04.02.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № ТКТ-002/2020 від 04.02.2020, за умовами п 10.1. якого сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації Правова ліга у відповідності з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі одного третейського судді. Місцезнаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - Українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до Третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

Отже, сторони передбачили у Договорі № ТКТ-002/2020 від 04.02.2020 третейське застереження щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути у зв`язку із цим Договором.

Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 5 Закону України Про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Приписами статті 2 Закону України Про третейські суди визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про третейські суди встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

За змістом частин 1, 3 статті 22 ГПК України вбачається, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно з ч. 5 ст. 4 ГПК України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 10.1 між позивачем та відповідачем наявна третейська угода.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання відповідача, в якому він просив суд залишити позов без розгляду з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі, надійшло до початку розгляду справи по суті та до подання першої заяви щодо суті спору, у строк, визначений ч. 8 ст. 165 ГПК України.

Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди. Обставин того, що третейська угода втратила чинність також судом не встановлено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.

Тобто Верховним Судом було наголошено, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.

В даному випадку сторонами було чітко визначення найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори стосовно укладеного договору, а саме - постійно діючому третейському суду при Правова ліга, місцезнаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001.

Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про припинення або зупинення роботи відповідного третейського суду.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в укладеному сторонами Договорі сторони чітко встановили, що спори мають бути розглянутими та вирішеними третейським судом при Асоціації Правова Ліга. Отже, відсутні обставини неможливості виконання третейської угоди.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Право на суд в області господарського судочинства є не більш абсолютним, ніж в цивільно-правових справах. До нього застосовуються певні обмеження (пункт 49 рішення у справі Девір проти Бельгії, 27 лютого 1980 року). Тим не менш такі обмеження не повинні обмежувати здійснення права до такої міри, при якій спотворюється сама суть цього права. Вони повинні переслідувати законну ціль, крім того, має бути встановлена обґрунтована співмірність застосованих засобів необхідній меті (пункт 37 рішення в справі Герен проти Франції, від 29.07.1998 року).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі Девір проти Бельгії від 27.02.1980 року вказує на те, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.

Отже, в даному випадку відповідна третейська угода між позивачем та відповідачем є укладеною в передбачений чинним законодавством України спосіб та на виконання їх власного волевиявлення.

Крім того, як вже було зазначено, по-перше, сторонами було укладено третейське застереження. По-друге в матеріалах справи не міститься доказів неможливості виконання відповідної угоди та визнання її недійсною. По-трете відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечив проти розгляду справи в господарському суді.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги, що між сторонами наявна третейська угода та відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечив проти розгляду справи в господарському суді, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсною третейської угоди, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена позивачем сума судового збору, може бути повернута за відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 42, 46, п. 7 ч. 1 ст.ст. 226, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2024.

Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.В. Давиденко