Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/15043/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/15043/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС ГРУПП» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А, ідентифікаційний код 43660996)

про стягнення 151 946,48 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІС ГРУПП" про стягнення 151 946,48 грн., з яких: 75 659,62 грн. - основного боргу, 66 090,45 грн. - інфляційних втрат та 10 196,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 251014 від 23.12.2021 в частині оплати спожитої теплової енергії у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1) від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/506/24 від 15.02.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15043/23.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/15043/23 між суддями, справу передано на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024, у зв`язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 вирішено прийняти справу №910/15043/23 до свого провадження, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії розгляду справи по суті.

22.02.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що під час судового розгляду справи, ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕРВІС ГРУПП», в повному обсязі сплатило суму основного боргу, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які долучені до даних пояснень. У зв`язку з чим, просить суд закрити провадження у справі № 910/15043/23 в частині стягнення 75 659,62 грн основного боргу.

Крім іншого, відповідач просить суд відмовити у задавлені позовних вимог про стягнення 66 090,45 грн. - інфляційних втрат та 10 196,41 грн. - 3% річних, як такі що їх сума перевищує суму основного боргу.

23.04.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, у яких відповідач повідомив про погашення основного боргу за договором у повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №659 на суму 50 000 від 19.04.2024 та копію листа ТОВ «Компанія «Сервіс груп» від 19.04.2024 №1 про зміну призначення платежу на призначення «сплата за спожиту теплову енергію згідно договору № 251014 від 23.12.2021» а також платіжну інструкцію № 661 від 22.04.2024 року на суму 25 659,62 грн. Також відповідачем у даних поясненнях наведені обґрунтування щодо зменшення штрафних санкцій, з посиланням на ст. 551 ЦК України та 233 ГК України.

29.04.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровані пояснення позивача, у яких позивач підтвердив факт погашення відповідачем основної суми боргу та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10 196,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 66 090,35 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

23.12.2021 між Комунальним підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс Групп" (надалі - абонент/відповідач) було укладено договір № 251014 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1.

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 8.1. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2023.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.8.3. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії Абоненту, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 1 346 867,42 грн.

Згідно п. 1 додатку №3 до договору, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 № 2145 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/1 грн. без урахування ПДВ, для опалення - 2162,24 грн./Гкал, для вентиляції - 2162,24 грн./Гкал.

Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Згідно п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК: за адресою: вул. Волоська, 42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3.2. договору абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Проте, як вказав позивач, порушуючи умови вищевказаного договору та норми чинного законодавства, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого станом на дату подачі позовної заяви (19.09.2023) утворилась заборгованість у розмірі 75 659,62 грн, за період з грудня 2021 по липень 2023.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за договором з постачання теплової енергії № 251014 від 23.12.2021 до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кирилівській, будинок 37 Б за період з грудня 2021 по липень 2023 позивачем надано копії корінців наряду на включення та відключення об`єкту до тепло споживання, копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки, довідка про стан розрахунків за спожиту теплову енергію.

Судом враховано, що акти приймання-передавання товарної продукції, які наявні в матеріалах справи, з боку відповідача не підписані, проте пунктом 5 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул.Волоська, буд. № 42.

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Відповідач отримання послуг та розмір їх вартості не заперечував.

Крім того, судом враховано, що пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, відтак, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» теплової енергії Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» загальною вартістю 75 659,62 грн за вказаний період.

Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна. Згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати постачання позивачем теплової енергії відповідачу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 75 659,62 грн, станом на момент подачі позову.

В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено основну суму боргу у розмірі 75 659,62 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №659 на суму 50 000 від 19.04.2024 (листа ТОВ «Компанія «Сервіс груп» від 19.04.2024 №1 про зміну призначення платежу на призначення «сплата за спожиту теплову енергію згідно договору № 251014 від 23.12.2021») та № 661 від 22.04.2024 року на суму 25 659,62 грн.

Факт сплати відповідачем основного боргу підтверджується також позивачем, про що останнім долучено до матеріалів справи довідку від 24.04.2024 3 30/вих-251014.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Враховуючи, що сума основного боргу у розмірі 75 659,62 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Крім іншого, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту електричну енергію, позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 66 090,45 грн та 10 196,41 грн у розмірі 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач за спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію своєчасно не сплатив, отже, допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену теплову енергію, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 10 196,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 66 090,45 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про необґрунтованість нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат та наявність підстав для зменшення їх розміру, суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі в частині закриття провадження.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 75 659,62 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс Групп" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А, ідентифікаційний код 43660996) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) інфляційні втрати у розмірі 66 090 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 10 196 грн 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.04.2024

Суддя Л.Г. Пукшин