Рішення від 30.04.2024 по справі 910/1183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/1183/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне"доАкціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 103353,22 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 103353,22 грн, з яких 19527,02 грн 3% річних та 83826,20 грн інфляційних втрат. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №53-121-13-21-10768 від 11.10.2021 в частині своєчасної оплати товару, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/4594/22, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 судом відкрито провадження у справі №910/1183/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

19.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого, відповідач зазначив, що здійснив оплату боргу згідно рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/4594/22 за укладеним між сторонами договором, а отже підстави для додаткового нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відсутні. При цьому, як стверджує відповідач, позивачем не доведено, що внаслідок нездійснення відповідачем своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем були понесені матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, а розмір належних до сплати 3% річних та інфляційних втрат може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім того відповідач заперечує щодо наведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що період нарахування 3% річних та інфляційних втрат є помилковим (враховуючи дати здійснення оплати боргу), а також вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу завищеними, такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.

22.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" як постачальником та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") як покупцем було укладено договір поставки товару №53-121-13-21-10768 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю). Строк поставки товару: жовтень-грудень 2021.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору вартість товару за договором складає 638400,00 грн, крім того ПДВ 20% 127680,00 грн, загальна вартість складає 766080,00 грн. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У розділі 4 договору сторони також погодили, що поставка товару відбувається на умовах DDP-м.Енергодар, відповідно до правил Інкотермс 2010. Вантажоотримувач З ВВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", м.Енергодар, вул.Промислова, 133, З ВВП "Складське господарство" склад №2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: а) видаткова накладна; б) рахунок-фактура; в) копія паспорту на товар або сертифікат відповідності; г) копія висновку санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно з п.12.1 договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару за наступними видатковими накладними: №865 від 10.11.2021 на суму 339600,64 грн, №1015 від 30.12.2021 на суму 427479,36 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 427479,36 грн. Крім цього позивачем заявлено до стягнення 33084,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та 3478,39 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 07.06.2022 за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/4594/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" основний борг в сумі 427479,36 грн, 3% річних в сумі 3478,39 грн, інфляційні втрати в сумі 33084,76 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6960,64 грн.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача 3% річних на суму 19527,02 грн за період з 08.06.2022 до 19.12.2023 (дата повного виконання рішення у справі №910/4594/22 - 20.12.2023) та інфляційних втрат на суму 83826,20 грн за період з 01.05.2022 по 19.12.2023.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В ході розгляду господарської справи №910/4594/22 судом встановлені обставини належної поставки позивачем товару за видатковими накладними: №865 від 10.11.2021 на суму 339600,64 грн, №1015 від 30.12.2021 на суму 427479,36 грн та часткової оплати відповідачем зазначеного товару, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/4594/22, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 427479,36 грн, 33084,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та 3478,39 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 07.06.2022.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача зі сплати 427479,36 грн основного боргу за договором поставки товару №53-121-13-21-10768 від 11.10.2021, підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №910/4594/22 було виконано відповідачем наступним чином: 15.11.2023 сплачено 51704,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9395 від 13.11.2023, 20.12.2023 сплачено 419298,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №59772 від 20.12.2023.

Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тобто фактичної сплати заборгованості.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати суми заборгованості за отриманий за договором поставки товару №53-121-13-21-10768 від 11.10.2021 товар повністю виконано лише 20.12.2023, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних на суму 19527,02 грн за період з 08.06.2022 до 19.12.2023 та інфляційних втрат на суму 83826,20 грн за період з 01.05.2022 по 19.12.2023 (з урахуванням часткового перерахування відповідачем коштів на суму 51704,44 грн 15.11.2023).

Заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а розмір таких витрат є співмірним із сумою простроченої заборгованості.

З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- договір про надання правової допомоги від 25.01.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина", рахунок №INV-001167 від 25.01.2024 на суму 15000,00 грн, платіжну інструкцію №623 від 29.01.2024 на суму 15000,00 грн, ордер серії ВК №1118328 від 29.01.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №398 від 02.09.2005, звіт про надану правничу допомогу від 22.02.2024, відповідно до якого адвокатським бюро надано позивачу наступні послуги: аналіз документів позивача на предмет можливості нарахування додаткових інфляційних втрат та 3% річних та стягнення їх в судовому порядку за весь строк прострочення виконання зобов`язання з відповідача по договору поставки товару №53-121-13-21-10768 від 11.10.2021 1 год 00 хв, здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, підготовлено позовну заяву про стягнення, узгодження правової позиції та проекту позову з позивачем, обрахунок суми судового збору та надання реквізитів клієнту для оплати, забезпечено надіслання на адресу відповідача та в суд 3 год 30 хв, аналіз відзиву відповідача на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив/забезпечено подання до суду 2 год 30 хв, а всього 7 год 00 хв.

За змістом ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що визначений позивачем Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України з покладенням таких витрат на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Петра Могили, будинок 57, ідентифікаційний код 32171289) 83826 (вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 20 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 19527 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 02 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова