Рішення

від 24.04.2024 по справі 911/1260/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1260/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний дім-2016

про стягнення 46 892,10 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнє підприємство Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7 (далі позивач, ДП Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний дім-2016 (далі відповідач, ОСББ Затишний дім-2016) про стягнення 51 485,19 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2022 року у справі № 911/1260/22 позовну заяву Дочірнього підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7 залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача у встановлений судом строк подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою останній зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути 46 892,10 грн. заборгованості за Договором № 920/21 від 01.01.2021 року з яких 36 000,00 грн. основного боргу, 3 114,96 грн. пені, 6 702,40 грн. інфляційних та 1 074,74 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2022 року відкрито провадження у справі № 911/1260/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.09.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким останній фактично визнає суму основного боргу та суму пені, однак заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних. Також останній надає власний розрахунок 3% річних та інфляційних, який проводить на відповідні суми за 6 місяців.

18.10.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній висловлює свої заперечення до розрахунку відповідача, спростовуючи надані у відзиві заперечення.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2021 року між ДП Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7 та ОСББ "Затишний дім-2016" був укладений підрядний договір на технічне обслуговування ліфтів № 920/21 (далі Договір).

Відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання з організації та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі "ТО ліфтів"), на об`єктах відповідача відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує виконані позивачем роботи (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за договором складає 4 000,00 грн. Розрахунок визначеної вартості робіт наведений у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у кінці поточного місяця позивач дає відповідачу акти здачі прийняття виконаних робіт з зазначенням їх вартості.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що відповідач підписує акти здачі прийняття виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і, в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, у 3 денний строк повертає примірник акту здачі прийняття виконаних робіт позивачу. У випадку неповернення позивачу акту, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті відповідачем.

Згідно з п. 5.3 Договору, підтвердженням факту прийому-передачі виконаних позивачем робіт є підпис представника або працівника відповідача на акті здачі - прийняття виконаних робіт, завірений печаткою, де повинен бути зазначений ідентифікаційний код відповідача. Позивач не перевіряє дійсність підписів на актах здачі - прийняття виконаних робіт. Підпис вважається поставленою належною особою, якщо він завірений печаткою з ідентифікаційним кодом відповідача, або зразок якої збігається з печаткою на цьому договорі.

Відповідно до п. 5.4 Договору, на підставі підписаних актів відповідач самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця. Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Днем оплати вважається день надходження коштів на рахунок позивача.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до "31" грудня 2021 року. Сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними з 01.01.2021 року, відповідно до п. 3 ст. 613 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були передані, а відповідачем прийняті роботи, про що сторонами підписані акти здачі приймання робіт (надання послуг): № 29 від 28.02.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 63 від 31.03.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 122 від 30.04.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 147 від 31.05.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 194 від 30.06.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 243 від 31.07.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 306 від 31.08.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 367 від 30.09.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; та № 525 від 30.112021 року, на суму 4 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 36 000,00 грн. основного боргу.

Вході розгляду спору відповідачем подано відзив, яким останній визнав суму основного боргу в сумі 36 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.01.2021 року був укладений підрядний договір на технічне обслуговування ліфтів № 920/21, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати роботи з технічного обслуговування ліфтів, а відповідач зобов`язувався прийняти роботи та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач виконав роботи на суму 36 000,00 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується підписаними актами здачі приймання робіт (надання послуг): № 29 від 28.02.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 63 від 31.03.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 122 від 30.04.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 147 від 31.05.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 194 від 30.06.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 243 від 31.07.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 306 від 31.08.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; № 367 від 30.09.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; та № 525 від 30.112021 року, на суму 4 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, проте не оплатив.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до п. 5.2 Договору, відповідач підписує акти здачі прийняття виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і, в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, у 3 денний строк повертає примірник акту здачі прийняття виконаних робіт позивачу. У випадку неповернення позивачу акту, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті відповідачем.

Згідно з п. 5.3 Договору, підтвердженням факту прийому-передачі виконаних позивачем робіт є підпис представника або працівника відповідача на акті здачі - прийняття виконаних робіт, завірений печаткою, де повинен бути зазначений ідентифікаційний код відповідача. Позивач не перевіряє дійсність підписів на актах здачі - прийняття виконаних робіт. Підпис вважається поставленою належною особою, якщо він завірений печаткою з ідентифікаційним кодом відповідача, або зразок якої збігається з печаткою на цьому договорі.

Відповідно до п. 5.4 Договору, на підставі підписаних актів відповідач самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця. Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Днем оплати вважається день надходження коштів на рахунок позивача.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про виявлені у виконаних роботах недоліки не звертався.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи у сумі 36 000,00 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт виконання позивачем робіт документально підтверджено, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 36 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 114,96 грн. пені за загальний період з 11.03.2021 року по 11.06.2022 року нараховану по кожній накладній окремо на підставі п. 6.1. Договору, 6 702,40 грн. інфляційних та 1 074,74 грн. 3% річних нарахованих по кожному акту окремо за загальний період за загальний період з 11.03.2021 року по 12.07.2022 року в порядку 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6.1 договору, при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.4 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу по кожному спірному акту окремо, суд встановив що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу.

Відтак, враховуючи, що надані розрахунки є арифметично вірними, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 702,40 грн. інфляційних та 1 074,74 грн. 3% річних є обґрунтованими.

Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат надав, обмежуючи його 6 місячним строком.

Однак суд не погоджується з наданим розрахунком, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судом також досліджено спірний Договір та встановлено, що 6-ти місячного обмеження останній не містить, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що позивачем правомірно проведено нарахування інфляційних та 3% річних за весь спірний період.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 46 892,10 грн. з яких 36 000,00 грн. основного боргу, 3 114,96 грн. пені, 6 702,40 грн. інфляційних та 1 074,74 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишний дім-2016" (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Соборна, буд. 16, ідентифікаційний код 40488910) на користь Дочірнього підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7 (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 23, ідентифікаційний код 22930099) 36 000 (тридцять шість тисяч ) грн. 00 коп. основного боргу; 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 96 коп. пені, 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 74 коп. 3% річних; 6 702 (шість тисяч сімсот дві) грн. 40 коп. інфляційних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін