Рішення

від 24.04.2024 по справі 911/458/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/458/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Журавка

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРА-АГРО

про стягнення 90 257,69 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Журавка (далі позивач, ТОВ Журавка) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРА-АГРО далі - відповідач, ТОВ ТІАРА-АГРО) про стягнення 90 257,69 грн з яких: 77 800,01 грн основний борг, 9 071,89 грн інфляційних, 3 385,79 грн 3% річних за Договором № 15-о/20 від 05.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 відкрито провадження у справі № 911/458/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Журавка (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАРА-АГРО (покупець) 05.06.2020 укладено Договір постачання товару № 15-о/20 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити соєву олію (далі - Товар).

Відповідно до ч. 4.1 Договору, товар повинен бути поставлений Покупцю не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання заявки.

Згідно з ч. ч. 5.1, 5.2 Договору, ціна товару 16 666,67 грн, крім того ПДВ(20%) - 3 333,33 грн, разом 20 000,00 грн./т. Загальна сума Договору складає усього 500 000,00 грн в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору, передача Товару здійснюється в складі покупця (м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46, ТОВ Бориспільський Комбікормовий Завод). Датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до "31" грудня 2020, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним здійснено поставку 23,34 т. соєвої олії на користь відповідача у сумі 466 800,10 грн, що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № 11405 від 06.06.2020, підписаною представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, товарно транспортною накладною № P1405 від 06.06.2020 та довіреністю відповідача № 34 від 05.06.2020 на отримання соєвої олії.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої продукції в повному обсязі не виконав, розрахувався частково на суму 389 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Враховуючи означене, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 77 800,01 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що за своєю природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію у сумі 77 800,01 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем продукції відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем продукції не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 77 800,01 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 071,89 грн. інфляційних втрат та 3 385,79 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за неоплаченою видатковою накладною за період з 26.06.2020 по 07.12.2021, у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 9 071,89 грн. та 3% річних у сумі 3 385,79 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 90 257,69 грн з яких: 77 800,01 грн основного боргу, 9 071,89 грн інфляційних, 3 385,79 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРА-АГРО (09600, Київська обл., Рокитянський р-н., смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 7, код ЄДРПОУ 37066439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Журавка (17620, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с. Журавка, Майдан Центральний, 3, код ЄДРПОУ 31676353) 77 800 (сімдесят сім тисяч вісімсот) грн. 01 коп. основного боргу, 9 071 (дев`ять тисяч сімдесят одна) грн. 89 коп. інфляційних, 3 385 (три тисячі триста вісімдесят п`ять ) грн. 79 коп. 3 % річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін