Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа № 911/234/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ»

про розірвання договору та стягнення 28 132, 37 грн.

Представники: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 18.02.2019 та витребувано у сторін певні документи.

18.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.02.2019 (вх. № 3304/19 від 18.02.2019) про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні, що призначене на 18.02.2019, у зв`язку з неможливістю його представнику взяти участь у вказаному судовому засіданні.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.02.2019 (вх. № 3305/19 від 18.02.2019), у якому він заперечує проти задоволення позову.

18.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. № 3328/19 від 18.02.2019) про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача 20 397, 44 грн. - заборгованості по орендній платі, 2 826, 36 грн. - пені, 1 748, 35 грн. - штрафу, 2 444, 35 грн. - інфляційних втрат та 715, 87 грн. - 3 % річних.

Присутній у судовому засіданні 18.02.2019 представник позивача подав клопотання б/н від 18.02.2019 (вх. № 3343/18 від 18.02.2019) про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 18.02.2019 представник відповідача заявив усні клопотання про залишення без розгляду поданого ним клопотання б/н від 18.02.2019 (вх. № 3304/19 від 18.02.2019) про відкладення розгляду справи та про залишення даного позову без розгляду, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22.01.2019.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вирішив прийняти вищезазначені усні клопотання відповідача, залишити без розгляду клопотання відповідача б/н від 18.02.2019 (вх. № 3304/19 від 18.02.2019) про відкладення розгляду справи та відмовити у задоволенні усного клопотання про залишення даного позову без розгляду, оскільки подання доказів є правом позивача, позивачем зазначено причини неподання витребуваних доказів до даного судового засідання, а також він не позбавлений права подати такі докази до закінчення підготовчого провадження у даній справі.

У судовому засіданні 18.02.2019 судом, в порядку ч.5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.03.2019.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 11.03.2019 (вх. № 4742/19 від 11.03.2019) на позовну заяву та на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якому він заперечує проти задоволення позову та проти прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

11.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заява б/н б/д (вх. № 4743/19 від 11.03.2019) з письмовими поясненнями та документами по справі, а також відповідь на відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 4744/19 від 11.03.2019).

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.03.2019 (вх. № 5069/19 від 14.03.2019) про залучення до участі у справі МікроМега Ентерпрайзес Лімітед (MicroMega Enterprises Limited) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, відкладення підготовчого засідання у даній справі та зупинення провадження у справі № 911/234/19 до надходження відповіді від Supreme Court of Belize або іншого компетентного органу запитуваної держави Беліз на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Розглянувши у судовому засіданні 14.03.2019 заяву позивача б/н б/д (вх. № 3328/19 від 18.02.2019) про збільшення розміру позовних вимог, суд відмовив у прийнятті вказаної заяви до розгляду разом з первісними позовними вимогами, про що зазначено в ухвалі господарського суду Київської області від 14.03.2019.

Також, ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

У судовому засіданні 14.03.2019 судом, в порядку ч.5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.04.2019.

22.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 21.03.2019 (вх. № 5771/19 від 22.03.2019) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 21.03.2019 (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) про зміну предмета позову, у якій він, керуючись ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 28 132, 37 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015, з яких: 20 397, 44 грн. - заборгованості по орендній платі, 2 826, 36 грн. - пені, 1 748, 35 грн. - штрафу, 2 444, 35 грн. - інфляційних втрат та 715, 87 грн. - 3 % річних.

22.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 21.03.2019 (вх. № 5773/19 від 22.03.2019) на клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 01.04.2019 по справі (вх. № 6437/19 від 01.04.2019), які залишені судом без розгляду, оскільки не направленні іншій стороні, про що зазначено у протокольній ухвалі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 12.03.2019 (вх. № 5069/19 від 14.03.2019) про залучення до участі у справі МікроМега Ентерпрайзес Лімітед (MicroMega Enterprises Limited) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та зупинення провадження у справі № 911/234/19 до надходження відповіді від Supreme Court of Belize або іншого компетентного органу запитуваної держави Беліз на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 21.03.2019 (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) про зміну предмета позову; встановлено відповідачу строк до 11.04.2019 для подання відзиву по суті спору з урахуванням заяви позивача б/н від 21.03.2019 (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) про зміну предмета позову.

У судовому засіданні 01.04.2019 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.04.2019.

09.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2019 (вх. № 7013/19 від 09.04.2019) про долучення доказів до матеріалів справи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли доповнення б/н від 05.04.2019 (вх. № 7334/19 від 12.04.2019) до позовної заяви про розірвання договору оренди та заяви про зміну предмету позову, у яких він просить вважати вимоги, які заявлені в заяві від 21.03.2019 про зміну предмета позову доповненням до вимог, які заявлені в позовній заяві про розірвання договору оренди, а тому позовними вимогами у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» 28 132, 37 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015, з яких: 20 397, 44 грн. - заборгованості по орендній платі, 2 826, 36 грн. - пені, 1 748, 35 грн. - штрафу, 2 444, 35 грн. - інфляційних втрат та 715, 87 грн. - 3 % річних. Вказані доповнення прийняті судом до розгляду.

18.04.2019 до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 18.04.2019 (вх. № 7884/19 від 18.04.2019) про зупинення провадження, у якій він просить суд зупинити провадження по справі № 911/234/19 до набрання законної сили рішенням по справі № 911/854/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2019 заяву відповідача б/н від 18.04.2019 (вх. № 7884/19 від 18.04.2019) про зупинення провадження задоволено, зупинено провадження у справі № 911/234/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/854/19, зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

До Господарського суду Київської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» надійшло клопотання б/н від 15.01.2024 (вх. № 457/24 від 16.01.2024) про поновлення провадження у справі, яке обґрунтовано винесенням Північним апеляційним господарським судом Постанови від 24.10.2023 у справі № 911/854/19, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2022 у справі № 911/854/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендінвест» про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 було поновлено провадження у справі № 911/234/19, розгляд справи призначено на 04.03.2024.

До Господарського суду Київської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 22.02.2024 (вх. № 1908/24 від 23.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні з огляду на першу неявку у судове засідання представника відповідача після поновлення провадження у справі було відкладено на 18.03.2024, зобов`язано учасників справи надати суду письмові пояснення по суті справи з урахуванням висновків викладених у Постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №911/854/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 було закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 01.04.2024.

Під час судового засідання 01.04.2023 в приміщенні Господарського суду Київської області відбувся технічний збій, у зв`язку з чим була відсутня можливість проводити технічну фіксацію судового засідання та проводити судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 розгляд справи було відкладено на 18.04.2024.

Присутній у судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 5772/19 від 22.03.2019).

Представник відповідача належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 18.04.2024 не з`явився.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.04.2024, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 05/24/06.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею - 0,1770 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,1789 га, розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888000:03:006:0056, цільове призначення - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів) (далі - «Земельна ділянка»).

Згідно до п.1.2 договору, зазначена земельна ділянка належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, і посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 10.11.2011 року за реєстровим № 3212 та зареєстрованого в Поземельній книзі 24.11.2011 року за реєстровим № 3220888000030060056:3:2. Нормативно грошова оцінка Земельної ділянки площею 0,1789 га становить 114 008 (сто чотирнадцять тисяч вісім) гривень 89 копійок. (п.1.3 договору).

Пунктом 1.3 договору орендодавець свідчить, що дійсно є власником земельної ділянки, не має обмежень щодо свого права розпорядження земельною ділянкою, ні земельна ділянка, ні будь-яка її частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, питання права власності на земельну ділянку не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеної земельної ділянки відсутні, земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Орендодавець свідчить, що земельна ділянка є придатною для використання за цільовим призначенням.

Пунктом 1.5 договору зазначена земельна ділянка повинна бути передана в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється одночасно з підписанням цього договору.

Розділом 2 договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 встановлено строк дії договору, а саме п.2.1 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації цього договору та діє до « 10» червня 2021 року. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки (п.2.2 договору). Цей договір припиняється у разі: - закінчення строку дії цього договору; - примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законодавством України. (п. 2.3 договору). Орендодавець гарантує, що не вимагатиме розірвання або припинення договору в односторонньому порядку до закінчення строку дії договору передбаченого п. 2.1. договору (п.2.4 договору). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору оренди (п.2.5 договору). Сторони підтверджують, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про те, що земельна ділянка, яка є об`єктом оренди за цим договором оренди, може бути передана орендодавцем в іпотеку (п.2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір орендної плати становить 1 456 (одна тисяча чотириста п`ятдесят шість) гривень 96 копійок на місяць без ПДВ.

Згідно п.3.3 договору розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється на строк протягом 3 (трьох) років з дати укладення договору після чого підлягає перегляду сторонами.

В пункті 3.4 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно до 20 числа, що слідує зі звітним, шляхом перерахування вказаної в п. 3.2 цього договору суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п.3.5 договору, розмір орендної плати та умови її сплати може переглядатися за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору на підставах, визначених відповідним чинним законодавством.

Згідно до п.4.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для використання в господарській діяльності орендаря виключно в межах цільового призначення.

Пунктом 9.4 договору встановлено, що в разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором. В разі якщо порушення буде тривати більше 20 (двадцяти) календарних днів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю додатково до пені штраф у розмірі 10 (десяти) % від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Позивач вказує, 03.01.2019 року ним було надіслано на юридичну адресу відповідача письмове повідомлення про припинення договорів оренди, в тому числі і договору від 10.06.2015 року №05/24/06, у зв`язку з порушенням орендарем умов договору, зокрема, п. 3.4. щодо вчасного внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

При цьому, позивач стверджує, що, відповідач, користуючись земельною ділянкою на підставі договору № 05/24/06 від 10.06.2015, припинив сплачувати орендні платежі з 01.12.2017 року, тобто більше трьох місяців підряд, що з огляду на ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України надає позивачу, як наймодавцю, право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі. До того ж, п. 2.2. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором.

Таким чином, оскільки відповідач не вносив орендну плату по договору № 05/24/06 від 10.06.2015 більше трьох місяців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» скористалось своїм правом відмовитись від договору оренди земельної ділянки за № 05/24/06 від 10.06.2015 та вимагає дострокового розірвання договору.

Також, позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 16.01.2019 року за відповідачем утворилась заборгованість з орендних платежів всього на суму 19 942,72 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, бухгалтерською довідкою, яка сформована станом на 16.01.2019 року за № 2.

У відповідь на надіслане 03.01.2019 року письмове повідомлення про припинення договору оренди № 05/24/06 від 10.06.2015, 09.01.2019 року позивачем було отримано лист-відповідь відповідача за № 09/01-5, з тексту якого вбачається, що останній не погоджується із позицією позивача щодо припиненням договору оренди № 05/24/06 в односторонньому порядку.

У зв`язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору оренди № 05/24/06 від 10.06.2015, а саме, несплатою орендних платежів з квітня 2016 року, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди від 10.06.2015 року №05/24/06.

Відповідачем було подано відзив (вх. № 3305/19 від 18.02.2019), в якому останній позовні вимоги заперечував, зазначив, що бухгалтерська довідка № 2 від 16.01.2019 року, на яку позивач посилається в підтвердження розміру та періоду заборгованості з орендних платежів, не є первинним документом в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не відповідає вимогам п. 4.3. Положення № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», тому не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач зазначив, що згідно з п. 2.1. договору оренди, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації цього договору та діє до 10 червня 2021 року. Пунктом 2.2. договору визначено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки.

Одночасно, відповідач наголосив, що згідно з п. 2.4. договору орендодавець гарантує, що не вимагатиме розірвання або припинення договору в односторонньому порядку до закінчення строку дії договору передбаченого п. 2.1.договору.

У зв`язку з чим, відповідач стверджує, що позовні вимоги є необґрунтованими в тому числі й через те, що позивачем не було долучено належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Позивачем, під час розгляду справи на підставі п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення позовних вимог у справі № 911/234/19, відповідно до якої, виходячи з розміру встановленої п. 3.2. договору місячної орендної плати в сумі 1 456,96 грн., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.01.2019 у розмірі 20 397,44 грн, пеню у розмірі 2 826,36 грн, штраф у розмірі 1 748,35 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати у розмірі 2 444,35 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 715,87 грн.

Відповідачем було надано додатковий відзив на позов (вх. № 4742/19 від 11.03.2019) з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у якому останній посилався на неможливість розірвання договору з огляду на п. 2.4. договору, а заперечуючи проти збільшення позовних вимог вказував на відсутність підстав для прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог, оскільки це фактично є доповненням позову новими вимогами з нових підстав, що не допускається чинним господарським процесуальним законодавством.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2019 судом було відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог у справі № 911/234/19.

Користуючись правом передбаченим ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 22.03.2019 було подано заяву (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) про зміну предмету позову, відповідно до якої, позивач просив, виходячи з розміру встановленої п. 3.2. договору місячної орендної плати в сумі 1 456,96 грн., стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.01.2019 у розмірі 20 397,44 грн, пеню у розмірі 2 826,36 грн, штраф у розмірі 1 748,35 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати у розмірі 2 444,35 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 715,87 грн а також судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2019, було прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 5772/19 від 22.03.2019) про зміну предмету позову.

В подальшому 09.04.2019 відповідачем було подано клопотання (вх. № 7013/19 від 09.04.2019) про приєднання додаткових доказів, а саме додаткової угоди № 01 від 15.06.2015 року, якою встановлений період, протягом якого, відповідач звільняється від сплати орендних платежів у зв`язку з будівництвом на зазначених земельних ділянках цілісного майнового комплексу - Навчально-тренувальної бази «Арсенал».

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2022 у справі № 911/854/19, яке залишено у силі Постановою Верховного суду від 07.02.2024, встановлено, що у тексті основних договорів про оренду земельних ділянок (в тому числі й у договорі про оренду земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 що укладений між позивачем та відповідачем) відсутні будь-які положення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (відповідачу у даній справі) права здійснювати будь-які поліпшення певного типу, а додаткові угоди (в тому числі й до договору про оренду земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 що укладений між позивачем та відповідачем) за результатами судових експертиз містять підроблений підпис з боку відповідачів, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» (позивача у даній справі), а отже ними не підписані, відтак, не укладені, та не приймаються судом до уваги у якості належних доказів відповідних погоджень, суд дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», підстав для звільнення від сплати орендних платежів у зв`язку з будівництвом на зазначених земельних ділянках цілісного майнового комплексу - Навчально-тренувальної бази «Арсенал» та розглядає даний позов без врахування наданої відповідачем додаткової угоди № 01 від 15.06.2015 до договору про оренду земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» договір оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 за своєю правовою природою є договором оренди, а тому правовідносини, що склались між сторонами регулюються параграфом 5 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Договір найму земельної ділянки врегульовано відповідною ст. 792 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Таким чином, оскільки договір найму, в тому числі оренди землі, за своєю правовою природою є відплатним, звільнення від сплати орендних платежів мало бути детально врегульовано сторонами договору. При цьому, саме по собі тимчасове зупинення дії окремих умов договору, які регулюють умови та порядок сплати орендних платежів, не звільняє орендаря від плати за користування майном.

Як вбачається з наданої позивачем бухгалтерської довідки за №2, яка сформована станом на 16.01.2019 року, відповідач не вносив плату за оренду з 01.12.2017 року, що є істотним порушенням договору оренди, яке тягне для Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» неможливість досягнення цілей укладеного Договору.

При цьому, суд зазначає, що надана позивачем довідка, проти якої відповідач заперечував, фактично є розрахунком заборгованості, тому не підлягає дослідженню на предмет відповідності Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підставою для сплати орендних платежів є сам факт користування майном, який відповідачем не заперечується та не спростовується.

Оскільки, відповідачем не надано доказів сплати орендних платежів за спірний період, позовні вимоги ним не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за наслідками розгляду даного спору, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний Клуб «Арсенал-Київ» з орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 у період з 01.12.2017 по 31.01.2019 у розмірі 20 397,44 грн основного боргу, а відповідачем зазначена заборгованість не спростована та не сплачена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз.1 п.9.4. договору № 05/24/06 від 10.06.2015 в разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором.

Відповідно до абз.2 п.9.4. договору в разі якщо порушення буде тривати більше 20 (двадцяти) календарних днів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю додатково до пені штраф у розмірі 10 (десяти) % від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ всього в сумі 2 826,36 грн. та штраф в розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за період з 01.02.2018 року по 31.01.2019 року за 12 місяців в сумі 1 748,35 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому вимога про стягнення 2 826,36 грн. пені правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок штрафу відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому вимога про стягнення 1 748,35 грн. штрафу правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Укроаїни за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення з 01.12.2017 по 31.01.2019 (427 днів) 715,87 грн 3% річних та 2 444,35 грн інфляційних нарахувань.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок позовних вимог у відповідній частині та встановлено, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога про стягнення 715,87 грн 3% річних та 2 444,35 грн інфляційних нарахувань є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

Передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, свідчить про можливість розірвання договору за ініціативою наймодавця.

До того ж, пунктом 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати наступне.

Законом (частина третя статті 291 Господарського кодексу України, частина друга статті 651, стаття 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки.

Пунктом 2.4. договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 встановлено, що орендодавець гарантує, що не вимагатиме розірвання або припинення договору в односторонньому порядку до закінчення строку дії договору передбаченого п. 2.1. договору.

З огляду на встановлений судом факт наявності простроченої заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів у період з 01.12.2017 по 31.01.2019, тобто за 14 місяців користування орендованою земельною ділянкою, суд дійшов висновку про систематичність несплати відповідачем орендних платежів, при цьому понад три місяці підряд, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди землі, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості протягом тривалого часу отримувати орендну плату.

Наведені обставини з огляду на ст.ст. 651 та 782 Цивільного кодексу України є достатньою та обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди.

Оскільки, відповідач систематично порушував умови договору в частині сплати орендних платежів (доказів зворотного матеріали справи не містять) та враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для розірвання договору оренди.

Правовий висновок стосовного того, що систематичне порушення орендарем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів становить істотне порушення договору стороною та як наслідок є самостійною достатньою підставою для розірвання відповідного договору за ініціативою іншої сторони, міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №17/165-09-5536 та від 03.07.2018 у справі №916/2357/17.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимоги про розірвання договору, то відповідно такий договір буде розірвано з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 року та стягнення з відповідача на користь позивача 20 397,44 грн - основного боргу, 2 826,36 грн - пені, 1 748,35 грн - штрафу, 715, 87 грн- 3 % річних, 2 444,35 грн - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРЫШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 10.06.2015 за № 05/24/06 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код: 37747650) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лисенка, будинок 13, ідентифікаційний код - 39116334)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лисенка, будинок 13, ідентифікаційний код - 39116334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвест 3000» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код: 37747650) 20 397 (двадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн 44 коп - основного боргу, 2 826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн 36 коп - пені, 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 35 коп - штрафу, 715 (сімсот п`ятнадцять) грн 87 коп - 3 % річних, 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 35 коп - інфляційних втрат та 3 842 ( три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп - судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 30.04.2024

Суддя Т.В. Лутак