Рішення

від 23.04.2024 по справі 911/1999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1999/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19», м. Київ

до: 1) Державного підприємства «Український державний науково технічний центр антикризових технологій в промисловості», Київська обл., м. Вишгород

2) Вишгородської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Вишгород

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Фонду державного майна України, м. Київ

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

про визнання права користування земельною ділянкою та виділення в користування

представники:

від позивача Марченко В.

від відповідача 1 Мироненко Н.

від відповідача 2 не з`явився

від третьої особи 1 Божинський В.

від третьої особи 2 не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» б/н від 27.06.2023 року (вх. №1730/23 від 30.06.2023) (далі позивач) до Державного підприємства «Український державний центр антикризових технологій в промисловості» (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Вишгородської районної державної адміністрації про визнання права користування земельною ділянкою та виділення в користування.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1999/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2023 року.

До суду від відповідача надійшов лист №02-22 від 21.08.2023 року, в якому він повідомив суд, що звернувся до Фонду державного майна України за допомогою та роз`ясненням щодо предмету спору.

Третя особа - Вишгородська районна державна адміністрація, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання 26.09.2023 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою суду від 26.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1999/23 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 24.10.2023 року. Повторно зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву та пояснення стосовно заявленого клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи. Зобов`язано позивача надати обґрунтування стосовно питань для вирішення експертом з урахуванням основних завдань земельно-технічної експертизи та орієнтовного переліку вирішуваних питань, визначених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України. Зобов`язано позивача надіслати Фонду державного майна України копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду. Зобов`язано третіх осіб надати суду пояснення з урахуванням заявлених позовних вимог.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 02.10.2023 року (вх. №18733/23 від 03.10.2023) про долучення до матеріалів справа доказів надіслання позовної заяви з додатками третій особі - Фонду державного майна України.

Також, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №02-31 від 12.10.2023 року (вх. №19669/23 від 16.10.2023), в якому відповідач зазначає, що він не є розпорядником спірної земельної ділянки, натомість, вказує, що розпорядником спірної земельної ділянки є Фонд державного майна України.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 13.10.2023 року (вх. №19675/23 від 16.10.2023) на виконання вимог п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 26.09.2023 року.

Третя особа 1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання 24.10.2023 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні 24.10.2023 року представники надали свої пояснення щодо справи. Представник позивача просив суд клопотання б/н від 22.06.2023 року (вх. №12732/23 від 30.06.2023) про призначення експертизи задовольнити. Представник третьої особи 2 просив відкласти підготовче засідання для надання пояснень щодо позову.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року відкладено підготовче засідання на 14.11.2023 року.

До суду від відповідача надійшли письмові пояснення №02-23 від 30.10.2023 року (вх. №20627/23 від 01.11.2023).

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 13.11.2023 року (вх. №21328/23 від 13.11.2023) щодо судової практики стосовно вирішення подібних спорів.

У судовому засіданні 14.11.2023 року представник третьої особи - Фонду державного майна України просив суд відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року відкладено підготовче засідання на 05.12.2023 року.

До суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення №10-25-31406 від 01.12.2023 року (вх. №22541/23 від 05.11.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити; у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити; залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській. Черкаській та Чернігівській областях.

Вишгородська районна державна адміністрація у судове засідання 05.12.2023 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Пояснення щодо позову не надала.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2023 року просив суд відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року клопотання Фонду державного майна України про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 50, код ЄДРПОУ 43173325). Зобов`язано позивача надіслати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях позовну заяву з додатками та заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками. Зобов`язано відповідача надіслати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відзив на позовну заяву з додатками. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Вишгородську районну державну адміністрацію надати суду пояснення щодо позову та відзиву. Відкладено підготовче засідання на 16.01.2023 року.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 19.12.2023 року (вх. №23467/23 від 25.12.2023) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання позовної заяви з додатками Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Вишгородська районна державна адміністрація та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.01.2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення щодо позову та відзиву не надали.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 року.

До суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення №52-04.01-212 від 24.01.2024 року (вх. №1288/24 від 29.01.2024).

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.01.2024 року (вх. №1391/24 від 31.01.2024) про заміну процесуального статусу третьої особи на співвідповідача.

Вишгородська районна державна адміністрація та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 06.02.2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» б/н від 24.01.2024 року (вх. №1391/24 від 31.01.2024) про заміну процесуального статусу третьої особи на співвідповідача повернуто без розгляду та відкладено підготовче засідання на 27.02.2024 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 15.02.2024 року (вх. №1337 від 16.02.2024) про зміну процесуального статусу третьої особи на співвідповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року клопотання позивача про зміну процесуального статусу третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Вишгородську районну державну адміністрацію. Відкладено підготовче засідання на 26.03.2024 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 19.03.2024 року (вх. №3907/24 від 21.03.2024).

Представники Вишгородської районної державної адміністрації та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 26.02.2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року у задоволенні клопотання позивача б/н від 27.06.2023 про призначення у справі земельно-технічної експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

Відповідач 2 та третя особа 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.04.2024 не з`явились.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2024 року підтримав викладені у відзиві пояснення.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 23.04.2024 року проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.04.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що він є власником групи нежитлових приміщень №1 та №2, які розташовані в літ. «В» площею 528,6 кв.м., та знаходяться у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431113532218. Вказана група нежитлових приміщень набута позивачем у власність в наступному порядку.

07.12.2017 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Нотари Олегом Івановичем за №252) придбано об?єкт нерухомого майна - корпус - проектний модуль 2, І поверху (група приміщень №3-31) та ІІ поверху (група приміщень №47-48) в літері «А», загальною площею 528, 6 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

28.03.2019 року ОСОБА_1 прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» з одним учасником та проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19».

29.03.2019 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» (код ЄДРПОУ 42917369), про що внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10701020000081888.

02.04.2019 року за актом-прийому передачі (який зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Гмирею Вікторією Володимирівною за №591, №592) зазначене майно передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19».

03.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19». За даним договором купівлі-продажу єдиним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» став ОСОБА_2 . 100 % частки у статутному капіталі передано за актом прийому-передачі від 03.04.2019 року, який зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Гмирею Вікторією Володимирівною за №611, №612.

03.09.2019 року укладено три договори купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19», продавцем виступив ОСОБА_2 , а покупцями ОСОБА_3 (частка 33%), ОСОБА_4 (частка 33%) та ОСОБА_5 (34%). Вказані частки передано за актами прийому-передачі частки у статутному капіталі від 03.09.2019 року, які зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Кубою Юлією Володимирівною за №№ 1472, 1473, 1474, 1475 (покупець - ОСОБА_3 ), за №№ 1478, 1479, 1480, 1481 (покупець - ОСОБА_4 ) за №№1466, 1467, 1468, 1469 (покупець - ОСОБА_5 ).

03.04.2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №1 та №2.

Адресою вказаних нежитлових приміщень є: АДРЕСА_2 , яка присвоєна Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради №227 від 18.07.2019 року.

Позивач зазначає, що належне йому нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, яка відноситься до земель державної власності, і передана відповідачу 1 у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №152547 від 27.01.2006, виданого на підставі рішень Вишгородської міської ради від 28.09.2005 року №405 та від 28.12.2005 року №26/3.

Зі слів позивача, згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 року у справі №363/2898/18 про визнання припиненим права постійного користування та визнання права користування земельною ділянкою, розмір земельної ділянки, що знаходиться у користуванні відповідача 1, було змінено та видано інший акт на постійне користування земельною ділянкою.

Також, 01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» та Державним підприємством «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» укладено Договір про відшкодування земельного податку №7, згідно умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» зобов`язується відшкодовувати ДП «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,2766 га під об`єктом нерухомого майна. Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Договору про відшкодування земельного податку №7 від 01.04.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, наданої у користування становить 1589342,92 грн.

Правовими підставами позову на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем визначено ст. 377 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 7 ст. 120 Земельного кодексу України. Як зазначено в позові, на даний час земельну ділянку, на ній знаходяться нежитлові приміщення, що належать позивачу на праві власності, в натурі не виділено, кадастровий номер не присвоєно та спірна земельна ділянка не є сформованою в розумінні вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Посилаючись на норми ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, згідно яких, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень №1 та №2, які розташовані в літ. «В» площею 528,6 кв.м, та знаходяться у АДРЕСА_1 ; виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» в користування для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень №1 та №2, які розташовані в літ. «В» площею 528,6 кв.м, та знаходяться у АДРЕСА_1 , зі складу земельної ділянки, право на постійне користування якою належить Державному підприємству «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості», що розташована за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 , 3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Одним із різновидів права користування землею є право постійного користування земельною ділянкою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Частинами 1, 2 ст. 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частинами 1, 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 117 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Підстави припинення і набуття права на земельну ділянку у разі переходу права на об`єкт нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці, регулюються нормами ст. 120 ЗК України, яка є спеціальною порівняно з нормами ст. 116, 122 ЗК України, з урахуванням специфіки цього виду земельних правовідносин.

При цьому, ст. 120 ЗК України встановлюється імперативність припинення права на земельну ділянку у попереднього власника майна, що не потребує прийняття будь-якого додаткового відповідного рішення, тобто, припинення такого права відбувається автоматично в силу закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство також імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак, передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.

Оскільки , позивач не є суб`єктом, який може набути право постійного користування земельною ділянкою, до нього відповідно до ст. 120 ЗК України, може перейти право користування - зокрема, на підставі договору оренди.

Крім того, згідно ч. 13 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Таким чином, Земельним кодексом України передбачено спеціальний порядок переходу права користування на земельну ділянку, що знаходилась в користуванні державного підприємства на праві постійного користування.

Судом встановлено, що 07.12.2017 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна придбано об`єкт нерухомого майна - корпус - проектний модуль 2, І поверху (група приміщень №3-31) та ІІ поверху (група приміщень №47-48) в літері «А», загальною площею 528, 6 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером номер 3221810100:01:263:0101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

29.03.2019 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19», про що внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10701020000081888.

02.04.2019 року за актом-прийому передачі об`єкт нерухомого майна - корпус - проектний модуль 2, І поверху (група приміщень №3-31) та ІІ поверху (група приміщень №47-48) в літері «А», загальною площею 528, 6 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером номер 3221810100:01:263:0101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19».

03.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19», згідно якого, єдиним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» став ОСОБА_2 , 100 % частки у статутному капіталі передано за актом прийому-передачі від 03.04.2019 року.

03.09.2019 року укладено договори купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19», згідно яких продавець - ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали по 33% часток, які передано за актами прийому-передачі частки у статутному капіталі від 03.09.2019 року.

03.04.2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №1 та №2.

Придбані позивачем об`єкти розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у відповідача 1.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право користування земельними ділянками серії ЯЯ №152547 від 27.01.2006, виданий на підставі рішення Вишгородської міської ради від 28.09.2005 №405 та рішення №26/3 від 28.12.2005 XXVI сесії Вишгородської міської ради IV скликання, відповідно до якого ДП «Український державний науково технічний центр антикризових технологій в промисловості» є користувачем земельної ділянки площею 2,880 га що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221810100:01:263:0101. В подальшому частина вказаної земельної ділянки передана у користування ТОВ «Сігал Груп ЛТД» з присвоєнням їй кадастрового номеру 3221810100:01:263:0154.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області та відомостей з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101 розділена на дві земельні ділянки, що належать до земель державної власності: 3221810100:01:263:6001 площею 2,2705 га, відомості щодо реєстрації права власності на яку в Державному земельному кадастрі відсутні; 3221810100:01:263:6000, площею 0,6714 га, право власності на яку зареєстровано за Київською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрації у сфері земельних правовідносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селиш, міст районного значення для всіх потреб.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері використання та охорони земель, належить, зокрема: розпорядження землями державної власності відповідно до закону; погодження документації із. землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, право власності та право розпорядження земельною ділянкою, що перебуває в користуванні Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» належить Вишгородській районній державній адміністрації.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання цього майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).

Таким чином, набуття позивачем права приватної власності на нерухоме майно, яке належало державному підприємству, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень ст. 120 ЗК України в силу правочину з придбання цього майна та переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Отже, позивач, як власник нерухомого майна, має право вимагати оформлення у встановленому чинним законодавством порядку свого права користування відповідною частиною земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення позивача до Вишгородської районної державної адміністрації з метою надання в оренду чи власність земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ч. 15 ст. 123 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, як встановлено судом, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та перебуває у постійному користуванні відповідача 1, яке не надавало своєї згоди на вилучення цієї земельної ділянки та припинення свого права постійного користування нею. Вишгородська районна державна адміністрація, як власник спірної земельної ділянки, не ухвалювала рішень про вилучення зазначеної земельної ділянки державної власності з постійного користування відповідача 1 та про передачу такої земельної ділянки (частини земельної ділянки) із земель державної власності у власність або у користування позивача, як власнику майна, розташованого на території спірної земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 зазначено, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка потрібна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, що дають можливість встановити на якому праві попередні власники нерухомого майна - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 користувалися земельною ділянкою під належним їм нерухомим майном.

3 огляду на зазначене, суд позбавлений можливості встановити, що до позивача, як до нового власника майна, згідно з положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, перейшло право власності чи користування на спірну земельну ділянку.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.062018 у справі №338/180/17, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 09.02.2022 у справі №910/6939/20, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц , від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою та виділення земельної ділянки в користування для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень не є належним способом захисту порушеного права, оскільки, враховуючи встановлені судом вище обставини, відповідно до ст. 122 ЗК України, позивач має право на отримання права власності чи права оренди земельної ділянки, на якій розміщений об?єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 15 ст. 123 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення позивача до Вишгородської районної державної адміністрації з метою надання в оренду чи власність земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомого майна.

Враховуючи викладене та встановлені судом у сукупності обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд. З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків, стосовно відсутності підстав для задоволення позову, не спростовує.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь 19» (01133, м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 34, код ЄДРПОУ 42917369) до Державного підприємства «Український державний науково технічний центр антикризових технологій в промисловості» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, буд. 6, код ЄДРПОУ 01886767) та Вишгородської районної державної адміністрації (07301, Київська обл., м. Вишгород, площа Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 23569369) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) про визнання права користування земельною ділянкою та виділення в користування відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.04.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць