Рішення

від 25.04.2024 по справі 914/449/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 Справа № 914/449/24

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий світ, м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Гузюк Наталія представник;

Від відповідача: Лука Андрій Володимирович - представник

На розгляд до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий світ, м. Львів про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 1 134 332,55грн. Також, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 17 014,99грн.

Ухвалою суду від 21.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.03.2024 року на 11:00год.

У підготовче засідання 25.04.2024 року позивач явку забезпечив, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

У підготовче засідання 25.04.2024 року відповідач явку представника забезпечив, позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує. 25.04.2024 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№1648/24, в якому просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік розподіливши суму належну до стягнення на дванадцять рівних часток, кожну з яких відповідач щомісяця повинен буде сплатити на рахунок позивача.

В судовому засіданні позивач не заперечив щодо розстрочення рішення суду на дванадцять місяців.

Відповідно до ч. ч. 3 ,4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом, на виконання вимог ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні встановлено, що представник відповідача не обмежений у повноваженнях на подання до суду заяви про визнання позову, а визнання ним позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, та представнику відповідача роз`яснено наслідки визнання позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в підготовчому засіданні.

У судовому засіданні 25.04.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Львівська міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий Світ» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:023:0005, загальною площею 2,3693 га.

Зазначена земельна ділянка належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Згідно інформації з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.11.2023, дата державної реєстрації земельної ділянки - 21.12.2004. Відтак, позивач вважає земельну ділянку сформованою з 21.12.2004 року. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 09.08.2023 р. № 306 встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку №1 площею 2,3693 га (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005) для обслуговування нежитлових будівель та споруд на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Відтак, позивач стверджує, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005).

Відповідно до розрахунку суми недоотриманих коштів міським бюджетом, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування за кадастровим номером: 4610136300:05:023:0005 за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 4 у м. Львові, за період з 01.02.2021 року по 31.12.2023 року становить 1 134 332 грн. 55 коп.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання вказаної земельної ділянки без належної правової підстави, яка складає 1 134 332 грн. 55 коп.

Аргументи відповідача.

У судовому засіданні 25.04.2024 представник відповідача позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує. У поданому до суду 25.04.2024 року клопотанні за вх.№1648/24, представник просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік розподіливши суму належну до стягнення на дванадцять рівних часток, кожну з яких відповідач щомісяця повинен буде сплатити на рахунок позивача. Своє клопотання представник відповідача обгрунтовує тим, що в даній судовій справі сума , яка підлягає до стягнення є значною для відповідача і її стягнення у повному обсязі спричинить збій та проблеми у виробничому процесі відповідача.

Фактичні обставини справи.

Ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2004 року №1593 «Про користування ВАТ "УКРБУРВОД" земельною ділянкою на вул. Конюшинній, 4 у м. Львові» передано ВАТ "УКРБУРВОД" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 2,3693 га, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0274 га з обмеженнями без права будівництва, реконструкції та посадки багаторічних насаджень, на вул. Конюшинній, 4 для обслуговування існуючих споруд. Договір оренди укладено з Львівською міською радою від 13.10.2004 року за №3-209.

Львівською міською радою ухвал щодо продовження терміну оренди земельної ділянки ВАТ "УКРБУРВОД" не приймалося.

Ухвалою Львівської міської ради від 02.11.2023 року №4085 «Про надання ТзОВ Швидкий світ дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Конюшинній, 4» надано товариству з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,3693 га на вул. Конюшинній, 4 (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005) для обслуговування існуючих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до матеріалів справи, позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік.

Відтак, відповідно до матеріалів справи, у відповідача відсутні документи, які надають право на користування земельною ділянкою за вказаний період.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 року № 353013476, в приватній власності ТзОВ «Швидкий Світ» (код ЄДРПОУ 39497430) на вул. Конюшинній, 4 у м.Львові перебувають наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, літ. « 3-1» - склад загальною площею 44,2 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616565046101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля під літ. «Б-3» - службово-побутові приміщення загальною площею 579,2 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616563146101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 року №403. Право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля під літ. «Г-1» - виробничий корпус №2 загальною площею 423,6 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616531346101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля під літ. «К-1» - трансформаторна загальною площею 24,9 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616521846101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля під літ. «Е-1» - виробничий корпус загальною площею 1280,2 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616490246101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля під літ. «А-3» - адміністративний корпус загальною площею 1102 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616468346101).

Документи, які подавалися для державної реєстрації: сертифікат ДАБІ, серія та номер:ЛВ162201181180, виданий 27.04.2020, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Документ отримано з ЄРД; Договір купівлі-продажу нежитлових будівель виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 19.01.2021 року; нежитлова будівля під літ. «Д-1» - склад загальною площею 342 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616458846101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; гараж під літ. «Ж-2» загальною площею 568,2 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616353446101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016 року; нежитлова будівля, літ «В-1» - виробничий корпус №1 загальною площею 1644,2 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна: 616337446101) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 17.02.2016 №403, право власності зареєстроване 17.02.2016.

На підставі листа управління земельних ресурсів від 04.04.2023 року та на виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.08.2023 року №207 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування 09 серпня 2023 року було проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 4.

За результатом зазначеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 09.08.2023 року за №306, який скерований відповідачу листом-повідомленням від 26.10.2023 року №2412-вих-132377, який знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 09.08.2023 року № 306 встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку №1 площею 2,3693 га (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005) для обслуговування нежитлових будівель та споруд на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005).

Згідно інформації з витягу про нормативну грошову оцінку №НВ-4600828452023 від 14.11.2023 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:023:0005 становить 14 575 222,81 грн.

Як зазначалося, позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік.

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року.

Пунктом 3.3 Розділу 3 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою (рішенням) міської ради про надання земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до 3.5. даного порядку, річний розмір орендної плати встановлюється: у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку (п.3.5.1).

Відповідно до розрахунку суми недоотриманих коштів міським бюджетом, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування за кадастровим номером: 4610136300:05:023:0005 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 4 у м. Львові, за період з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік становить 1 134 332 грн. 55 коп, яку відповідач визнає.

Відповідно до листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 09.11.2023 року №4-2201-15064 надходжень до бюджету Львівської МТГ плати за землю від ТзОВ «Швидкий Світ» не було, в матеріалах справи докази таких оплат відсутні.

За інформацією з листа Головного управління ДПС у Львівській області № 1.8-1954-24 від 19.01.2024 року вбачається, що плата за земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:023:0005 підприємством (ТзОВ ?Швидкий Світ?) за період 2020-2023 роки не здійснюється.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення обставин користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та договору, підставність стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 67 366,77грн.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2004 року №1593 «Про користування ВАТ "УКРБУРВОД" земельною ділянкою на вул. Конюшинній, 4 у м. Львові» передано ВАТ "УКРБУРВОД" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 2,3693 га, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0274 га з обмеженнями без права будівництва, реконструкції та посадки багаторічних насаджень, на вул. Конюшинній, 4 для обслуговування існуючих споруд. Договір оренди укладено з Львівською міською радою від 13.10.2004 року за №3-209. Львівською міською радою ухвал щодо продовження терміну оренди земельної ділянки ВАТ "УКРБУРВОД" не приймалося.

На підставі листа управління земельних ресурсів від 04.04.2023 року та на виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.08.2023 року №207 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування 09 серпня 2023 року було проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 4.

За результатом зазначеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 09.08.2023 року за №306, відповідно до якого встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку №1 площею 2,3693 га (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005) для обслуговування нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 4 у м. Львові за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005).

На підставі наявних у справі документів, суд доходить висновку, що доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Львівською міською радою та державної реєстрації такого права, матеріали справи не містять. Цю обставину сторони не заперечують.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі.

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18).

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК.

Судом досліджено, як зазначено вище, відповідач ТзОВ «Швидкий світ» фактично використовує №1 площею 2,3693 га (кадастровий номер 4610136300:05:023:0005) для обслуговування нежитлових будівель та споруд на АДРЕСА_1 , а відтак і є підставою для розрахунку розміру орендної плати, що підлягає стягненню як безпідставно збережені кошти.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, судам необхідно встановити розмір земельних ділянок, які використовуються останнім. Отже, за матеріалами справи підтверджується факт користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136800:04:001:0039, загальною площею 0,4703 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 19 листопада 2019 року, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що вищезазначена земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти сформована як об`єкт цивільних прав, має кадастровий номер.

Згідно інформації з витягу про нормативну грошову оцінку №НВ-4600828452023 від 14.11.2023 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:023:0005 становить 14 575 222,81 грн.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік. Відтак, загальна сума нарахованих безпідставно збережених коштів згідно поданих розрахунків становить 1 134 332,55грн., розмір якої відповідач не заперечує.

Суд зазначає, що позивачем правильно здійснено розрахунок щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 134 332,55грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 01.02.2021 року по 31.12.2023 рік.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки у розмірі 1 134 332,55грн., відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 134 332,55грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, яку відповідач не заперечує та визнає.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як слідує з аналізу вищенаведеної правової норми підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Суд зазначає, що підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Із вказаного вище слідує, що розстрочка (відстрочка) виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що обов`язок з доведення наявності обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, покладається на заявника.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На думку суду, зазначені в заяві обставини є такими, що відповідають визначеним в ст.331 ГПК України обставинам, при яких надається розстрочка (відстрочка) виконання рішення.

Відповідач є господарським товариством, а рух коштів є важливою складовою такої діяльності. Отже, відповідачем доведено, що в заяві наведено обставини, які ускладнюють виконання рішення, відтак, такі є підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку.

Фактично обставини, вказані у заяві, вказують ускладнення виконання рішення суду у даній справі, враховуючи, що сума заборгованості є значною. З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем (боржником) підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення та з якими закон пов`язує наявність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення.

При цьому суд наголошує, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню та розстроченню виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами починаючи з травня 2024 року.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає сума у розмірі 1 134 335,55грн., яка визнана відповідачем у справі, з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати коштів рівними частинами у розмірі 94 527,96грн. щомісячно, починаючи з травня 2024 року.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.

Положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані норми законодавства кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, Львівською міською радою в особі Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 17 014,99грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 32 від 07.02.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд керуючись приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України вважає за необхідне поверненню позивачу 50 відсотків судового збору 8 507,49грн., сплаченого платіжною інструкцією № 32 від 07.02.2024 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог та враховуючи повернення 50% судового збору позивачу, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 8 507,49грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 191, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий світ (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 4, код ЄДРПОУ 39497430) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136300:05:023:0005 за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 4, у розмірі 1 134 335,55грн. з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати коштів рівними частинами у розмірі 94 527,96грн. щомісячно, починаючи з травня 2024 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий світ (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 4, код ЄДРПОУ 39497430) на користь Львівської міської ради в особі Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34857473) 8 507,49грн. судового збору.

4. Повернути Львівській міській раді в особі Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34857473) з Державного бюджету України 8 507,49грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 32 від 07.02.2024 року.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2024 року.

СуддяКоссак С.М.