Рішення

від 24.04.2024 по справі 914/18/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 Справа № 914/18/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: ВІДДІЛУ ОСВІТИ ЖОВТАНЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК»

про: стягнення 181 801,48 грн.,

Представники:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2023р. через систему «Електронний суд» на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВІДДІЛУ ОСВІТИ ЖОВТАНЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» про стягнення 181 801,48 грн.

08.01.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.01.2024р. від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано за вх.№1277/24.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана кореспонденція була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вищевказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення відповідача про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 року у справі призначене судове засідання на 10.04.2024р.

Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

23.04.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення документів (вх.№11074/24).

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів №66 від 16.03.2020р. та №43 від 04.03.2019р., зокрема, невиконанням зобов`язання з постачання товару (фактичної заправки транспортних засобів позивача) за договором (бензину А 92-280 літрів та дизельного палива-3 776 літрів), а саме, у загальному розмірі вартості пального на загальну суму 86 161,68 грн.

Наведене, позивач вважає підставою для стягнення суми основної заборгованості за непоставлений товар в сумі 86 161,68 грн.

Крім того, вимогою позивача, окрім основного боргу, є стягнення з відповідача штрафних санкцій, визначених договорами та абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, а саме пеню у розмірі 89 608,48 грн. та штраф у розмірі 6 031,32 грн.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

16 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (Постачальник) та відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області (Покупець) укладено Договір про закупівлю товарів №66 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 даного Договору, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити Покупцеві товари, а саме: код «ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, Дизпаливо», а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що обсяг закупівлі товару може бути зменшено залежно від фінансових можливостей Покупця.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума складається із загальної вартості товару за всіма видатковими накладними 374 616,00 гривень.

Пунктом 3.2 Договору передбачено фіксована ціна за 1 літр бензину А-92 -21,78 грн. та за 1 літр дизельного палива - 21,78 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, термін поставки Товару за договором: до 31 грудня 2020 року.

Сторонами підписано відповідні видаткові накладні, копії котрих містяться в матеріалах справи.

Відділ освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області, як Покупець свої зобов`язання щодо оплати товару повністю виконав, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією платіжного доручення №29 від 30 березня 2020 року на суму 50 094,00 грн.

ТзОВ ««КОНДОР ЛОГІСТИК» передало відділу освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області паливні картки в кількості 230 штук, з них 20 паливні картки бензин А-92 в кількості 200 л та 210 паливних карток дизпаливо в кількості 2 100 л., що підтверджується долученим до матеріалів позовної заяви копією Акту приймання-передачі паливних карток на пальне.

Відділ освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області, як Покупець свої зобов`язання щодо оплати товару повністю виконав, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією платіжного доручення №140 від 29 жовтня 2020 року на суму 108 900,00 грн.

ТзОВ ««КОНДОР ЛОГІСТИК» передало відділу освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області паливні картки в кількості 360 штук на дизпаливо в кількості 5 000 л., що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Акту приймання-передачі паливних карток на пальне.

Постачальник ТзОВ ««КОНДОР ЛОГІСТИК» передав на заміну у власність відділу освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області паливні картки в кількості три штуки на загальний літраж 2 400 літрів дизельного палива та 300 літрів бензину А 92, що підтверджується долученим до матеріалів позовної заяви копією Акту приймання передачі від 15.12.2020р.

Відділ освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області, як Покупець свої зобов`язання щодо оплати товару повністю виконав, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією платіжного доручення №187 від 30 грудня 2020 року на суму 54 450,00 грн.

ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК`передало відділу освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області паливні картки в кількості 2 штук на дизпаливо в кількості 2 500 л., що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Акту приймання-передачі паливних карток на пальне.

Відтак, відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області, на виконання умов Договору № 66 від 16 березня 2020 року перераховано кошти в сумі 213 444,00 грн. на рахунок ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК», та отримано паливні картки на паливо в загальній кількості 592 шт., з них: 20 паливних картки на бензин в кількості - 200 л. та 572 паливні картки на дизпаливо в кількості 9 600 л.

Згідно з матеріалами справи, за Договором від 04.03.2019 року №43, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (Постачальник) та відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області (Покупець) було придбано 841 паливну картку на суму 446 801,00 грн., однак з них неотоварено 100 літрів бензину А-92 на суму 2 499,00 грн.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Довідки від 27.12.2023р. № 681/03/01-29, станом на 27.12.2023 р., відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області використано 20 літрів бензину А-92 на суму 435,60 грн та 5824 літрів дизельного пального на суму 126 846,72 грн.

Позивач зазначив, що після укладення Договору, автомобілі відділу освіти Жовтанецької сільської ради Львівського району здійснювали заправку на АЗС WOG.

Разом з тим, позивач ствердив про те, що через певний проміжок часу на вказаних АЗС за пред`явленням талонів або скретч - карток, працівники АЗС відмовлялись в обслуговуванні щодо відпуску палива, мотивуючи тим, що талони/скретч-картки не підкріплені грошима.

Як зазначено позивачем, відповідно до Договору від 16 березня 2020 року №66, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (Постачальник) та відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівської області (Покупець), враховуючи заборгованість по паливній картці (бензин А-92, 100 л.) у сумі 2 499,00 грн., яка була придбана та оплачена відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівського району, відповідно до Договору №43 від 04.03.2019 року, всього залишилось недоотриманого 280 літрів бензину А-92 та 3 776 літрів дизельного пального.

Позивач ствердив, що ним неодноразово вказувалось ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» на неналежне виконання ним, як постачальником своїх зобов`язань по Договору від 16 березня 2020 року № 66 та по Договору від 04.03.2019 року №43.

Своїм листом від 11.03.2021р. №1446 ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» повідомило позивача про підтвердження своїх договірних зобов`язань та гарантувало їх виконання в повному обсязі.

Відділ освіти Жовтанецької сільської ради рекомендованим листом від 01.12.2021р. № 1076 звернувся з вимогою до ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» про забезпечення виконання умов Договору від 16.03.2020р. №66, Договору від 04.03.2019 року №43 та виконати повну поставку договірних обсягів палива, вартість яких сплачена згідно з платіжними дорученнями.

Даний лист повернувся з відміткою про його неотримання.

За змістом Договору від 16.03.2020р. №66 встановлено також наступне.

У відповідності до п. 4.4 Договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 9.2 Договору передбачено що, у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором або затримку заміни неякісного товару чи усунення недоліків Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом Договору від 04.03.2019 року №43, сторонами передбачено аналогічну відповідальність.

Наведене, позивач вважає підставою для стягнення суми основної заборгованості за непоставлений товар в сумі 86 161,68 грн.

Крім того, вимогою позивача, окрім основного боргу, є стягнення з відповідача штрафних санкцій, визначених договорами та абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, а саме пеню у розмірі 89 608,48 грн. та штраф у розмірі 6 031,32 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем, виконано умови договору в повному обсязі, здійснено оплату палива на загальну суму 213 444,00 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач не зміг отримати 180 літрів бензину А-92 та 3 776 літрів дизельного пального по талонам на суму 83 662,68 грн., придбаними за Договором №66 від 16.03.2020р. у відповідача.

Також судом встановлено факт заборгованості по паливній картці (бензин А-92, 100 л.) у сумі 2 499,00 грн., яка була придбана та оплачена відділом освіти Жовтанецької сільської ради Львівського району, відповідно до Договору №43 від 04.03.2019 року.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З системного аналізу умов договорів та суті правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов`язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.

Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.

Таким чином, відповідач не виконав умов договорів в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Позивач стверджує, а відповідач не спростував таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» не виконало своїх зобов`язань з поставки товару.

У відповідності із положеннями ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наведеного слідує, що покупцю належить право вимагати, повернення суми попередньої оплати за неотриманий товар.

Водночас, як встановлено судом, вартість талонів, які залишились у позивача, становить 2 499,00 грн. відповідно до Договору №43 від 04.03.2019 року та 83 662,68 грн. відповідно до Договору №66 від 16.03.2020 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар саме в розмірі 86 161,68 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 86 161,68 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення штрафу та пені.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За порушення строків виконання зобов`язання позивач відповідно до вимог чинного законодавства та умов договорів нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого пального за кожний день прострочення за період з 25.01.2021р. по 30.11.2023р. у сумі 89 608,48 грн. Слід зазначити, що розмір застосованого відсотка відповідає розміру встановленому ст. 231 ГК України.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами щодо передачі (поставки) товару (бензину, дизельного пального) позивачу, позовні вимоги до відповідача сплатити позивачу штрафні санкції, визначені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України є правомірними.

Суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020 року, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 року, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року та станом на момент ухвалення рішення у цій справі відмінений, відтак, строк нарахування пені, який був продовжений на строк дії карантину, після завершення карантину не є продовженим та подальше нарахування пені протирічить приписам чинного законодавства.

Як встановлено судом під час розгляду справи та з урахуванням настання прострочення починаючи з 01.01.2021 року, відповідно останнім днем строку для нарахування пені за порушення зобов`язання зі сплати коштів за непоставлений товар з урахуванням дії карантину, є 30 червня 2023 року, що не відповідає застосованому позивачем періоду нарахування - до 30.11.2023 року включно.

Суд, перевіривши нарахування пені, з врахуванням належно підтвердженої вартості неотоварених талонів, встановив правомірність нарахування такої за період з 25.01.2021р. по 30.06.2023р. в сумі 76 425,41 грн., яка підлягає до задоволення.

Крім того, з врахуванням належно підтвердженої вартості неотоварених талонів, правомірними та обгрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 6 031,32 грн., а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною квитанцією №1 від 22.12.2023р. на суму 2 727,02 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 2 529,27 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (місцезнаходження: Україна, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б; ідентифікаційний код 39046990) на користь ВІДДІЛУ ОСВІТИ ЖОВТАНЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (місцезнаходження: Україна, 80431, Львівська обл., Львівський р-н, село Жовтанці, вул.Львівська, будинок 2; ідентифікаційний код 41420942) 86 161,68 грн. основного боргу, 76 425,41 грн. - пені, 6 031,32 грн. -7% штрафу та 2 529,27 грн. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 29.04.2024р.

СуддяКороль М.Р.