Рішення

від 17.04.2024 по справі 917/1958/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 917/1958/23

за позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", вул.Велика кільцева,56, с.Софіївська Борщагівка, Бучанський раон, Київська область, 08131

до 1. Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Махоркова, 35, м.Кременчук, Полтавська область, 39617

2. Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, площа Перемоги,2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

3. Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, площа Перемоги,2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 77468,65грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення солідарно 77468,65грн. як відшкодування шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.12.2021 в м. Кременчук на перехресті вул. В. Пугачова та пров. Будівельний трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Застрахований ТЗ було пошкоджено. ДТП трапилася внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття, а також відсутності на вказаній ділянці дороги будь-яких заходів організації дорожнього руху (дорожні знаки, освітлення місця проведення ремонтних робіт тощо), що мали б інформувати про проведення ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги. Так, саме неналежне виконання КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області передбачених статутом КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та законодавством вимог щодо належного експлуатаційного утримання ділянки вулично-шляхової мережі, де сталася ДТП та відсутність належного контролю зі сторони Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є безпосередньою причиною ДТП, внаслідок якої було пошкоджено Застрахований ТЗ.

За таких обставин у діях КП КПС ШРБУ, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області наявні усі елементів складу цивільного правопорушення. Зокрема, протиправної поведінки, яка виразилась у бездіяльності останніх щодо належного експлуатаційного утримання ділянки вулично-шляхової мережі, шкідливий результат такої поведінки як то шкода завдана майну у вигляді пошкодження Застрахованого ТЗ, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою (збитками), який полягає у тому, що через незабезпечення безпечних умов дорожнього руху на ділянці дороги, де проводилися ремонтні роботи було пошкоджено Застрахований ТЗ; при цьому, вина всіх трьох презюмується (презумпція вини завдавача шкоди).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.11.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2023

14.11.2023 за вхід. № 14611 від відповідача - Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що «ДТП трапилася внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття, а також відсутності на вказаній ділянці дороги будь-яких заходів організації дорожнього руху (дорожні знаки, освітлення місця проведення ремонтних робіт тощо), що мали б інформувати про проведення ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги.» є хибним та не відповідає дійсності.

17.11.2023 за вхід. № 14796 від відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.02.2022 по справі № 524/12620/21, на яку посилається позивач, підтверджує відсутність належних доказів незадовільного стану відповідної ділянки вулично-шляхової мережі. Рішенням суду було достовірно встановлено, що при складанні протоколу не розкрито суті адміністративного правопорушення, чим порушено приписи ч. 1 ст. 256 КУпАП. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи міститься схема місця дорожньо-транспортної пригоди, складена інспектором взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Юрченком О.П., в якій зазначено про наявність освітлення місця ДТП, наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини, наявність огородження місця проведення дорожніх робіт. В схемі зазначено, що на проїжджій частині був встановлений щит, який огороджував місце проведення робіт, а водій транспортного засобу Nissan X-Trail здійснив наїзд на щит. Так, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом

Крім того, відповідач вказує на те, що матеріалами справи не доведено прямий причинний зв`язок між бездіяльністю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у вигляді відсутності неналежного контролю за належним експлуатаційним утриманням вулично-шляхової мережі та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.12.2021 на перехресті вулиці Вадима Пугачова та пров. Будівельного у м. Кременчуці за участі транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому відсутня протиправна поведінка (бездіяльность) зі сторони Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та недоведеністю причинно-наслідкового зв`язку.

20.11.2023 за вхід. № 14896 від позивача надійшла відповідь на відзив Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та на відзив Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Позивач не погоджується з викладеними у відзивах доводами, оскільки вони жодним чином не обґрунтовують можливість звільнення відповідачів від цивільно-правової відповідальність за завдану шкоду внаслідок порушення обов`язків, що прямо покладені на них чинним законодавством. Так, позивач зазначає, що на доданій схемі відображено наявність щита, яким було огороджено місце проведення дорожніх робіт. Однак, жоден з відповідачів не стверджує, що вказане огородження було розміщено з дотриманням вимог щодо створення безпечних умов руху на дорогах. Встановлення серед проїжджої частини, будь-якої перешкоди, без належного інформування водіїв відповідними засобами організації дорожнього руху не забезпечує дотримання вимоги закону щодо створення безпечних умов руху на дорогах. Зазначена схема та інші матеріали справи однозначно вказують на відсутність, зокрема, дорожніх знаків, які мали б інформувати водіїв про наближення до місця проведення ремонтних робіт, обмеження швидкості, порядок об`їзду. Позивач звертає увагу суду, що в цій схемі також відображено інформацію про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, що є супутньою причиною ДТП. Також відмічає, що при оформленні матеріалів ДТП поліцією не було встановлено невідповідності дій водія Застрахованого ТЗ вимогам ПДР України. Щодо акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі позивач вказує, що в чинному законодавстві відсутня вимога щодо того, що акт має складатися за обов`язкової присутності представника експлуатуючої організації.

21.11.2023 за вхід. №14953 від Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява, в якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивачем не повідомлено суду важливу інформацію, щодо розгляду адміністративного провадження в Автозаводському районному суді м. Кременчука. В матеріалах позовної заяви відсутні пояснення учасника пригоди ОСОБА_1 (водія транспортного засобу Nissan X-Trail), хоча в постанові Автозаводського районного суду м. Кременчука по адміністративній справі № 524/12620/21 зазначено, що такі пояснення надавалися та були долучені до справи. Судом було звернено увагу на сам факт виклику поліції, надання пояснень водієм тз NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання адмін. протоколу. Відповідно до інформації, зазначеної в Рапорті поліцейського взводу 1 Роти 1 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській обл., сержанта поліції Заплатинського Максима від 13.12.2021р., зазначено наступне: «Прибувши на місце виклику, заявник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що 13.12.2021 близько 17:08 керуючи авто NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Вадима Пугачова, на перехресті з провулком Медовий, внаслідок засліплення зустрічним транспортом, здійснив наїзд на перешкоду, а саме на огородження проведення ремонтних робіт, внаслідок чого було пошкоджено даний транспортний засіб. Водій повідомив, що в місці проведення дорожніх робіт дане огородження не було освітлене та не мало світловідбиваючих елементів. По даному факту було складено схему місця ДТП, акт обстеження вулично-шляхової мережі та відібрано пояснення.». Відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, складена інспектором взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Юрченком О.П., в якій зазначено про наявність освітлення місця ДТП, наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини, наявність огородження місця проведення дорожніх робіт. Аналогічна інформація зазначена і в Поясненнях водія. Таким чином, водій своїми ж поясненнями засвідчує, що його було засліплено зустрічним світлом через що він наїхав на огородження, які було розташовано на проїзній частині. У схемі не зазначено, що водій транспортного засобу Nissan X-Trail здійснив наїзд на вибоїну, або місце проведення робіт, або здійснював маневр з метою об`їзду місця проведення робіт внаслідок чого в`їхав у щит.

23.11.2023 за вхід. № 15085 від Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли заперечення по справі.

24.11.2023 за вхід. № 15123 від позивача надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

28.11.2023 за вхід. № 15330 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання 05.12.2023 без участі представника.

18.12.2023 за вхід. №16249 від Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 08.02.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті.

05.04.2024 за вхід. № 4672 від Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли додаткові пояснення.

10.04.2024 за вхід № 4916 від Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли додаткові пояснення.

12.04.2024 за вхід. № 4999 від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 17.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступні обставини:

03.12.2021 між ТОВ «ВІДІ-ЛІЗИНГ» та ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту (надалі Договір страхування), що підтверджується страховим полісом CLAU-24186.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі Застрахований ТЗ).

Позивач у позові зазначає, що 13.12.2021 в м. Кременчук на перехресті вул. В. Пугачова та пров. Будівельний трапилася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якої Застрахований ТЗ було пошкоджено. ДТП трапилася внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття, а також відсутності на вказаній ділянці дороги будь-яких заходів організації дорожнього руху (дорожні знаки, освітлення місця проведення ремонтних робіт тощо), що мали б інформувати про проведення ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги.

Факт та обставини пошкодження автомобіля зафіксовано співробітниками Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області.

Відповідно до п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 30.03.94 р. № 198 (надалі Правила ремонту) власники дорожніх об`єктів (дорожні об`єкти - автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди) або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Позивач вказує у позові, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1023 для підтримання експлуатаційної якості доріг загального користування місцевого значення та забезпечення безпеки руху автотранспорту дороги загального користування місцевого значення (незалежно від типу дорожнього покриття), шляхопроводи, площі, мережі зливової каналізації та шляхові споруди в межах м. Кременчука передано на баланс Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - КП КПС ШРБУ). Зазначене також підтверджується листом Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10.05.2023.

Так, основним видом економічної діяльності КП КПС ШРБУ є 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Відповідно до статуту предметом, цілями та основними видами діяльності КП КПС ШРБУ, зокрема, є: - будівництво транспортних споруд: доріг автомобільних; - покриттів доріг автомобільних: місцевого призначення; вулиць, доріг, майданів населених пунктів; внутрішньогосподарських, сільськогосподарських; полотна земляного, водовідвідних та захисних; асфальтування доріг; - установлення аварійних загороджень, світлофорів та іншого подібного устаткування; - виготовлення та встановлення дорожніх знаків.

Тобто, як стверджує позивач, саме КП КПС ШРБУ мало забезпечити належне експлуатаційне утримання вказаної ділянки дороги.

За фактом ДТП відносно посадової особи КП КПС ШРБУ було складено адміністративний матеріал за ч. 4 ст. 140 КпАП України (Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт) та направлено до Автозаводського районного суду м. Кременчука для прийняття рішення (справа № 524/12620/21).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.02.2022 у справі № 524/12620/21 встановлено факт ДТП за участі Застрахованого ТЗ та недоліки в утримані вулично-шляхової мережі на цій ділянці дороги. Провадження у вказаній справі закрито, оскільки матеріали справи не містили доказів, що саме Загуролько О.В. є посадовою особою КП КПС ШРБУ, на яку покладено обов`язки з експлуатаційного утримання вулично шляхової мережі.

Однак, на думку позивача, це не спростовує того, що саме КП КПС ШРБУ мало забезпечити належне експлуатаційне утримання вулично-шляхової мережі на ділянці дороги, де трапилася ДТП.

Так, відповідно до п. 11 Правил ремонту власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: - своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; - постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; - разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки; - відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до п. 38 Правил ремонту основними вимогами до транспортно- експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587-97.

Згідно з п. 1.3 ДСТУ 3587-97 вимоги стандарту є обов`язковими.

Відповідно до п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.

Крім того, позивач вказує на те, що відсутність дорожніх знаків, що зафіксовано в Акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13.12.2021, також свідчить про недотримання КП КПС ШРБУ вимог ДСТУ 8749:2017 Безпека дорожнього руху огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт, зокрема, п. 10.2.5 розділу 10 Вимоги до облаштування зони дорожніх робіт: на ділянці дороги (вулиці), в першу чергу, встановлюють найвіддаленіші застережні та інформаційно-вказівні знаки на узбіччі, потім у безпосередній близькості на проїзній частині та на узбіччі, далі облаштовують знаками об`їзди (за їхньої наявності), поперечними та поздовжніми тимчасовими огородженнями, пішохідними містками (за потреби), світлофорами тощо. Зазначене вище також свідчить про порушення Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54:

- роботи з ремонту та утримання вулиць та доріг здійснюють з дотриманням державних стандартів, норм, правил у сфері безпеки та охорони довкілля і безпеки дорожнього руху (п.1.5.);

- облаштування ділянок дорожніх робіт тимчасовими технічними засобами організації дорожнього руху, а також спеціальне фарбування і світлове обладнання дорожніх машин, механізмів та технологічного устаткування повинні відповідати вимогам чинних правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (п.10.6.).

Зазначене вище повністю узгоджується з положеннями ЗУ «Про дорожній рух». Так, згідно ст. 9 вказаного закону до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема:

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, варто відмітити, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані, зокрема:

- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Стаття 24 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

З зазначеними вище обов`язками осіб щодо дотримання правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг кореспондуються права учасників дорожнього руху.

Так, відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Зазначене вище також відображено і в ЗУ «Про автомобільні дороги» (ст.ст. 11, 13, 32).

У позові позивачем зазначено, що тлумачення норм ЗУ «Про дорожній рух», ЗУ «Про автомобільні дороги», Правил ремонту дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 904/5489/18, від 15.06.2023 у справі № 686/24456/20, від 22.06.2022 у справі № 373/546/21).

17.01.2022 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулося ТОВ «ВІДІ-ЛІЗИНГ» з заявою про виплату страхового відшкодування в зв`язку з пошкодженням Застрахованого ТЗ, що є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

31.01.2022 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту № 12330 від 27.01.2022, виходячи з рахунку від 04.01.2022, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 77 468,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 178 від 31.01.2022.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика (ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 6.3. статуту КП КПС ШРБУ засновник (Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області) та його виконавчий орган - Департаментом житлово-комунального господарства мають право контролювати здійснення покладених Засновником на підприємство завдань.

Позивач вказує на те, що саме неналежне виконання КП КПС ШРБУ, Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області передбачених статутом КП КПС ШРБУ та законодавством вимог щодо належного експлуатаційного утримання ділянки вулично-шляхової мережі, де сталася ДТП та відсутність належного контролю зі сторони Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є безпосередньою причиною ДТП, внаслідок якої було пошкоджено Застрахований ТЗ.

За таких обставин у діях КП КПС ШРБУ, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області наявні усі елементів складу цивільного правопорушення. Зокрема, протиправної поведінки, яка виразилась у бездіяльності останніх щодо належного експлуатаційного утримання ділянки вулично-шляхової мережі, шкідливий результат такої поведінки як то шкода завдана майну у вигляді пошкодження Застрахованого ТЗ, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою (збитками), який полягає у тому, що через незабезпечення безпечних умов дорожнього руху на ділянці дороги, де проводилися ремонтні роботи було пошкоджено Застрахований ТЗ; при цьому, вина всіх трьох презюмується (презумпція вини завдавача шкоди).

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідачів з вимогою від 17.07.2023 про відшкодування шкоди.

Відповідачі не взяли на себе відповідальність за вказану обставину та відмовилися відшкодовувати завдану шкоду, про що письмово проінформував позивача.

В зв`язку з цим позивач вважає, що відповідно до ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, відповідачі повинні відшкодувати позивачу шкоду (виплату страхового відшкодування) в сумі 77468,65грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. (частину третю статті 16 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 р. N 2-р(II)/2021) (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Доведення факту заподіяння збитків, розмір зазначених збитків, протиправність діяння відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та заподіяними збитками покладено на зацікавлену особу.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.04.2018 року у справі № 910/3165/17 викладено правову позицію: "Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого."

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобовязанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. При суброгації у страхових відносинах, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати. При суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 висловлено позицію: "Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого."

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що надані позивачем до позовної заяви матеріали, не є беззаперечними доказами протиправної поведінки відповідачів та причинно - наслідкового зв`язку між подією яка сталася і пошкодженням спірного авто.

З наданих позивачем документів не можливо встановити, що ДТП трапилася внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття, а також відсутності на вказаній ділянці дороги будь-яких заходів організації дорожнього руху (дорожні знаки, освітлення місця проведення

ремонтних робіт тощо), що мали б інформувати про проведення ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги

В схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, складена інспектором взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Юрченком О.П., навпаки зазначено про наявність освітлення місця ДТП, наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини, наявність огородження місця проведення дорожніх робіт. А також зазначено, що на проїжджій частині був встановлений щит, який огороджував місце проведення робіт, а водій транспортного засобу Nissan XTrail здійснив наїзд на щит.

У п. 4.23. - 4.33. Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2020 року у справі № 916/2586/18 викладено правову позицію:

"4.23. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-XII) водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

4.24. У частині першій статті 24 Закону № 3353-XII передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

4.25. Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", який чинний від 01 січня 1998 року (далі - ДСТУ 3587-97).

4.26. Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

4.27. Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

4.28. Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

4.29. Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління "Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

4.30. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Єдиних правил).

4.31. Отже, якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

4.32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 639/2132/18.

4.33. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку про стягнення, саме, з КП "Теплопостачання міста Одеси" майнової шкоди у порядку регресу, не встановивши хто є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участі транспортному засобу марки "ВМW X5", д/н НОМЕР 2, який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, чи допустив бездіяльність, на кого має покладатись обов`язок відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, а також пов`язаних з цим обставини справи, виходячи із предмету та підстав позову, суб`єктного складу сторін, а також порушеного права за захистом якого звертається позивач."

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази не дають можливості встановити особу винну у настанні події та факту самої події.

Як вже було зазначено судом, обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладається на позивача.

Для покладення на особу цивільної відповідальності в порядку ст. 1166 ЦК України необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою умовою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

З огляду на зазначене, за відсутності належних та допустимих доказів протиправності дій (бездіяльності) відповідачів, вини останніх у заподіянні майнової шкоди та беззаперечних доказів наявності причинного зв`язку між подією та пошкодженням транспортного засобу, суд дійшов висновку про відстуність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення підписано: 29.04.2024

Суддя Кльопов І.Г.