Вирок

від 29.04.2024 по справі 285/1760/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 285/1760/24

Провадження № 1-кп/0285/482/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілих ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Звягель кримінальне провадження № 12024065530000045 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ярунь, Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянки України, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

встановив:

Відповідно до положень ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримати дітей до їх повноліття. Положення ст.51 Конституції України також відображені в ст.180 Сімейного кодексу України.

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст.166 СК України, особа, що позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені ст. 181 Сімейного України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Незважаючи на закріплені на законодавчому рівні вищевказані норми, якими врегульовані сімейні відносини щодо виконання батьківських обов`язків, громадянин України ОСОБА_4 , грубо їх ігноруючи, стала на протиправний шлях, що виразилося у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).

Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 01.10.2023 по 29.02.2024 ОСОБА_4 злісно ухилялась від сплати встановлених рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області (справа №285/510/21, провадження у справі №2/0285/368/21 від 27.05.2021 року) аліментів на користь дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 29.01.2021 року і до досягнення ними повнолітня.

ОСОБА_4 , знаючи про свій обов`язок сплачувати встановлені рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області (справа №285/510/21, провадження у справі №2/0285/368/21 від 27.05.2021 року), аліменти на утримання неповнолітніх дітей, злісно ухилялася від сплати аліментів та його не виконувала з 01.10.2023 по 29.02.2024 року.

ОСОБА_4 , будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто маючи можливість виконати рішення суду про стягнення аліментів, заходів спрямованих на погашення заборгованості не прийняла, добровільну матеріальну допомогу не надавала, на попередження державних виконавців про кримінальну відповідальність за непогашення заборгованості по аліментах не реагувала, тим самим злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей, внаслідок чого, станом на 29.02.2024 року виникла заборгованість в сумі 21973 грн. 50 коп., що перевищує суму сукупну нарахованих платежів за 3 місяці.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, знаючи про свій обов`язок сплачувати на користь дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.10.2023 по 29.02.2024 року злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області (справа №285/510/21, провадження у справі №2/0285/368/21 від 27.05.2021 року) та його не виконувала.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася та суду пояснила, що вона дійсно вчинила кримінальний проступок за обставин, викладених в обвинувальному акті, а саме в період з 01.10.2023 по 29.02.2024 не сплачувала встановлені рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду аліменти на утримання дітей Раїси, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Також пояснила, що розуміла, що вчиняє кримінальний проступок. Про вчинене жалкує та розкаюється, просила суд її суворо не карати.

Законний представник потерпілих в судовому засіданні просила призначити покарання обвинуваченій на розсуд суду.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддавала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміла зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченої, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченої. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченої, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винної, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченої ОСОБА_4 судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка вину визнала, за місцем проживання характеризується негативно, розмір заборгованості по аліментах, а також ту обставину, що обвинувачена після відбуття покарання за попереднім вироком за ч. 1 ст. 164 КК України жодних дій на сплату аліментів не вчиняла, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді обмеження волі.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 66-68 КК України, ст.ст. ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію повного тексту вироку в порядку ст. 615 КПК України, негайно після проголошення його резолютивної частини, вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий