Рішення

від 11.04.2024 по справі 921/77/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/77/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1

до відповідача 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, 47001, м. Кременець, вул. Київська, буд. 49А Тернопільська область

про стягнення 19 867,68 грн

За участі представників:

Позивача: Єгоров Валерій Сергійович, адвокат

Відповідача: Мороз Олександр Леонідович керівник

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про стягнення 19 867,68 грн, із них: 18 201,80 грн пеня; 1 161,00 грн 3% річних; 504,88 грн інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2024 відкрито провадження у справі №921/77/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено у справі судове засідання на 21 березня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №18-2372//22-БО-Т від 14.12.2022 щодо оплати отриманого природного газу.

11.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.03.2024 /вх. №2017/, в якому просить відмовити позивачу у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, в межах надходження фінансування протягом 2023 року заборгованість за договором №18-2372//22-БО-Т від 14.12.2022 була погашена в повному обсязі та посилаючись на ч. 1 ст. 617 ЦК України вказує на неможливість сплатити вказаний борг за спожитий газ своєчасно та вважає ці обставини такими, що не залежали від дій відповідача, у зв`язку з чим відсутня його вина.

Ухвалою суду 21.03.2024 відкладено у справі №921/77/24 судове засідання на 11 квітня 2024 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

22.03.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив б/н від 22.03.2024 /вх. №2401/. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору №18-2372//22-БО-Т від 14.12.2022 та норми Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а відповідач відповідно несе юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов правочину.

05.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) б/н від 05.04.2024 /вх. №2745/ та просить розглянути можливість зменшення розміру неустойки, передбаченої положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, з врахуванням правової позиції Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19.

Уповноважений представник позивача в режимі відеоконференції, в судовому засіданні 11.04.2024 підтримав позовні вимог в повному обсязі.

Представник відповідача, з врахуванням поданих заперечень (на відповідь на відзив) б/н від 05.04.2024 /вх. №2745/ просить зменшити розмір неустойки.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

14.11.2022 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та 5 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (Споживач) укладено договір про постачання природного газу №18-2372/22-БО-Т, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачем природний газ (далі-газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п.1.1.) ; природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (п.1.2).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 по березень 2023 року (включно), в кількості 0,60000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди (тис. куб. метрів): січень 2023 0,2000, лютий 2023 0,2000, березень 2023 0,2000.

Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 8 276,94 грн, крім того ПДВ 1 655,39 грн, разом з ПДВ 9 932,33 грн (п.4.3. Договору).

Згідно п.5.1. даного правочину, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем ,в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживач, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п.13. Договору, даний правочин набирає чинності з 01 січня і діє в частині поставки газу до 31 березня 2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

31 січня 2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та 5 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (Споживач) укладено Додаткову угоду №1 до Договору про постачання природного газу №18-2372/22-БО-Т від 14.11.202022.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі відповідно до умов Договору №18-2372//22-БО-Т від 14.12.2022 в частині передачі природного газу.

Як зазначає, позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснив повністю, але з порушенням строків оплати (що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" від 17.01.2024 №16/2-09/6519/2024 та листами про зміну призначення платежу №64 35-397/64 35 від 2909.2023, №64 35-313/64 35 від 25.07.2023, №64 35-503/64 35 від 19.10.2023 про зміну призначення платежу), чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимог п.5.1 Договору і стало підставою для звернення з позовом до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними 14.11.2022 за №18-2372//22-БО-Т Договору постачання природного газу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору позивачем заявлено до стягнення 18 201,80 грн пені, 1 161,00 грн. 3% річних та 504,88 грн інфляційних втрат.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд встановив, що вказані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, здійснені належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі, а стягненню з відповідача підлягає 18 201,80 грн пені, 1 161,00 грн 3% річних та 504,88 грн інфляційних втрат.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В той же час, загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею З Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14.

Між тим, як було вище вказано, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Разом з цим, відсутність коштів на рахунках, або фінансування не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

До матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати.

Отже, жодних доказів винятковості, як і належного виконання зобов`язання матеріали справи не містять.

Зважаючи на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, (вул. Київська, буд. 49А, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, 47001, код ЄДРПОУ 38117426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 18 201 (вісімнадцять тисяч двісті одну) грн 80 коп. - пені; 1 161 (одну тисячу сто шістдесят одну) грн 00 коп. - 3 % річних; 504 (п`ятсот чотири) грн 88 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 30.04.2024.

Суддя А.М. Сидорук