Рішення

від 30.04.2024 по справі 922/634/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/634/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, м. Харків до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 146 580,12 грн. заборгованості за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №31/22 від 19.07.2022 в частині відшкодування витрат на комунальні послуги. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача. Справу просив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що згідно ч. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Харківське квартирно-експлуатаційне управління є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Харківське КЕУ фінансується виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок нестачі бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) в Харківському КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Відповідальність особи може наступати за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання приписами ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач вказує на те, що після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, виконував покладені на нього обов`язки забезпечення оборони Держави Україна та належного функціонування військових частин та установ Міністерства оборони України на території Харківської області, здійснював вагому діяльність стосовно забезпечення потреб військовослужбовців в зоні проведення бойових дій, зокрема, організовує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців тощо. Отже, відповідач вказує на те, що з вищенаведеного можна зробити висновки, що в діях Харківського КЕУ не має вини щодо відшкодування витрат за договором №31/22 від 19.07.2022, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність.

Позивачем до суду було подано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та позивач вказує на те, що він виконав свої зобов`язання за договором №31/22 від 19.07.2022, відповідачу були направлені акти, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за спожиту електричну енергію з розподілом за квітень, листопад та грудень 2023 року у розмірі 146 580,12 грн., акти приймання-передачі послуг та платіжні доручення, що підтверджують понесені позивачем у зв`язку з цим витрати. Суму відшкодування відповідач не оскаржує, вона розрахована належним чином та відповідає дійсним витратам позивача, військовою частиною підтверджені спожиті нею обсяги електричної енергії. Відповідач безпідставно відмовився підписувати договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії, акти виконаних робіт та виконувати свій обов`язок з відшкодування вартості комунальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України). Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована тільки на відсутності бюджетних коштів та можливості сплачувати борг тільки в рамках бюджетного періоду.

Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.07.2022 між Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області (далі - РОВР у Х/обл., позивач), Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , військова частина) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, наразі - Харківське квартирно-експлуатаційне управління (далі - ХКЕУ, відповідач) був укладений договір №31/22, відповідно до умов якого РОВР у Х/обл. надає ВЧ НОМЕР_1 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування своїм нерухомим майном (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, ХКЕУ зобов`язано відшкодувати РОВР у Х/обл. всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані військовою частиною за час дії цього договору.

Пунктом 3.4. договору (у редакції додаткової угоди №2 від 06.03.2023) передбачено, що відшкодування за комунальні послуги, спожиті військовою частиною, сплачуються ХКЕУ на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг окремо (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природний газ, вивіз сміття).

Згідно з п. 4.6 та 4.9 договору, військова частина зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані зі спільним використанням майна, у тому числі фактичні комунальні платежі та укласти з РОВР у Х/обл. договори па відшкодування комунальних послуг.

Положенням п. 8.2. договору, ХКЕУ зобов`язаний відшкодувати РОВР у Х/обл. вартість комунальних послуг, що спожиті військовою частиною у процесі виконання цього договору.

Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 26.01.2024), дія цього договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, з 01.05.2022 до 31.12.2024 включно.

19.07.2022 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору безкоштовного використання нерухомого майна від 19.07.2022 №31/22.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, для компенсації відповідних витрат сторонами щомісячно укладались договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Проте, витрати за квітень, листопад та грудень 2023 відповідачем не були компенсовані. При цьому, за квітень 2023 року військовою частиною було фактично спожито 4 620 кВт електричної енергії, за листопад 2023 року - 6 502 кВт електричної енергії, за грудень 2023 року - 6 879 кВт електричної енергії, що підтверджується актами про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень, листопад та грудень 2023 року з АТ "Харківобленерго". Постачальником електричної енергії для позивача виступає ТОВ "Електроатом". Сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії у квітні 2023 року складає 31 329,25 грн. з ПДВ., у листопаді 2023 року 56 001,88 грн. з ПДВ, у грудні 2023 року - 59 248,99 грн. з ПДВ. Викладене підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору про постачання електричної енергії споживачу №23/01-07 від 01.03.2023, укладеного між позивачем та ТОВ "Електроатом", договору про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії №02/23 від 18.01.2023, укладеного між АТ "Харківобленерго" та позивачем, рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої у квітні, листопаді та грудні 2023 року, акти приймання-передачі електричної енергії за квітень, листопад та грудень 2023 року, докази сплати суми заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії та спожиту електричну енергію позивачем.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія щодо підписання договору та сплату заборгованості від 22.02.2024 № 294/11-06, додатком до якої були підписані Регіональним офісом водних ресурсів та Військовою частиною НОМЕР_1 проєкти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та акти фіксації показників лічильників, які підтвердила військова частина.

Відповідач у своїй відповіді на претензію про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом за договором №31/22 від 19.07.2022, №583/790 від 23.02.2024, зазначив, що є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії у розмірі 146 580,12 грн. за договором №31/22 від 19.07.2022.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Господарський суд зауважує, що ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594) компенсацію за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії у сумі 146 580,12 грн. та 2 422,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594).

Відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280).

Рішення підписано 30 квітня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова