Ухвала

від 30.04.2024 по справі 924/204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"30" квітня 2024 р. Справа № 924/204/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського кооперативу „Агрофірма „Перше травня, Сумська область, Сумський район, с. Великі Вільми

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський молочний завод, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

про стягнення заборгованості в сумі 162670,06 грн. за договором закупівлі сільськогосподарської продукції (сировини) №15/06-1 від 01.06.2023

Без повідомлення (виклику) сторін

16.02.2024 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського кооперативу „Агрофірма „Перше травня, Сумська область, Сумський район, с. Великі Вільми до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський молочний завод, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський про стягнення заборгованості в сумі 162670,06 грн. за договором закупівлі сільськогосподарської продукції (сировини) №15/06-1 від 01.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2024 відкрито провадження у справі №924/204/24, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/06-1 від 01.06.2023, укладеним між СВК АФ „Перше Травня та ТОВ „Сумський молочний завод. Вказує, що відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на дату звернення з позовом заборгованість складає 162670,06 грн.

05.04.2024 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. Зазначає, що відповідачем до та після відкриття провадження у справі було повністю сплачену заявлену до стягнення суму боргу, яка є предметом спору у даній справі, що підтверджується платіжними інструкціями за період з 14.02.2024 по 03.04.2024.

22.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача в якому просить закрити провадження у справі з підстав відмови підтримання позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем. Зазначає, що після звернення з позовом до суду позовні вимоги було задоволено, у зв`язку з чим на даний час позивач позовні вимоги не підтримує.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відмову від позову підписана адвокатом Маховик Р.В., який діє згідно ордера на надання правничої (правової) допомоги серія ВМ №1025103 від 14.02.2024, виданого Адвокатським об`єднанням „Веріта Груп на підставі договору про надання правової допомоги від 08.01.2024. В ордері зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Таким чином, адвокат Маховик Р.В. є уповноваженою особою на подання заяви про відмову від позову.

Частиною 5 ст. 191 ГПК України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що дії представника позивача суперечать інтересам товариства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд роз`яснює сторонам, що положеннями ч. 3 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи, що позивач відмовився від позову, заява про відмову від позову подана уповноваженою особою адвокатом Маховик Р.В., відмова не суперечать інтересам особи, яку він представляє, тому заява позивача про відмову від позову приймається судом, а провадження у справі №924/204/24 підлягає закриттю на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Позивач у клопотанні від 20.04.2024 просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та суми судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки відповідач сплатив заборгованість за договором закупівлі сільськогосподарської продукції (сировини) №15/06-1 від 01.06.2023 в більшій частині після звернення позивача з позовом до суду, враховуючи заяву позивача, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу судом враховується наступне.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №924/1351/20 (924/995/22)).

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.02.2023р. № 915/606/21).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у позові повідомляв, що розмір витрат на правничу допомогу складає 20000,00 грн. і є встановленим в договорі про надання правничої допомоги в господарській справі від 08.01.2024 (п. 4.2.), копія якого подана до позовної заяви.

08.04.2024 позивачем надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача на користь позивача, разом із судовим збором. До клопотання додано: договір про надання правничої допомоги від 08.01.2024, рахунок на оплату №8 від 12.02.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 16.02.2024 та платіжну інструкцію №289 від 19.02.2024 про сплату позивачем Адвокатському об`єднанню 20000,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Будь-яких заперечень, клопотань про зменшення розміру правничої допомоги від відповідача не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як було зазначено вище під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, від 24.01.2023 у справі №910/6310/21.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі №904/3550/21.

08.01.2024 року між Адвокатським об`єднанням "Веріта Груп" (далі - Адвокатське бюро) та Сільськогосподарським кооперативом „Агрофірма „Перше травня (далі - Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги в господарській справі, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами договору з усіма, без обмежень, правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із зверненням Клієнта до суду. Правова допомога за даним договором надається у спорі Клієнта з ТОВ „Сумський молочний завод з приводу стягнення боргу за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №15/06-1 від 01.06.2023.

Згідно з п. 4.1. договору на визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг професійної правничої допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що всього гонорар Адвокатського об`єднання складає 20000,00 грн. та складається з вартості консультування, вивчення документів для підготування участі у справі, участь у судових засіданнях, складання, направлення та подання документів по суті спору тощо.

16.02.2024 між Адвокатським об`єднанням "Веріта Груп" (далі - Адвокатське бюро) та Сільськогосподарським кооперативом „Агрофірма „Перше травня підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9, в якому вказано, що виконавцем надана правнича допомога в господарській справі за договором від 08.01.2024. Загальна вартість робіт (послуг) склала 20000,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.

Як слідує з п. 4.2. договору загальна вартість гонорару в розмірі 20000,00 грн. включає в себе вартість виконаних робіт (послуг) правничої допомоги. При цьому, судом враховується, що адвокат Маховик Р.В., який представляв інтереси позивача у даній справі не брав участь в судових засіданнях, вартість яких включена у вартість гонорару в розмірі 20000,00 грн., оскільки справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, згідно з п. 4.1. договору на визначення розміру гонорару впливають, зокрема, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу, судом враховується, що за своєю категорією (стягнення заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини)) дана справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи. Фактично, у даній адвокатом виконані роботи щодо підготовки та подання позовної заяви і клопотань про закриття провадження у справі та стягнення понесених судових витрат.

Згідно із ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Під час розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування з відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №924/204/24 підлягає частковому задоволенню у сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 46, 123, 124, 126, 129, 130, 191, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову від позову Сільськогосподарського кооперативу „Агрофірма „Перше травня, викладену у заяві від 20.04.2024 у справі №924/204/24.

Закрити провадження у справі №924/204/24 за позовом Сільськогосподарського кооперативу „Агрофірма „Перше травня, Сумська область, Сумський район, с. Великі Вільми до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський молочний завод, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський про стягнення заборгованості в сумі 162670,06 грн. за договором закупівлі сільськогосподарської продукції (сировини) №15/06-1 від 01.06.2023.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський молочний завод (32312, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Сагайдачного Петра, 3, код ЄДРПОУ 43673146) на користь Сільськогосподарського кооперативу „Агрофірма „Перше травня (42345, Сумська область, Сумський район, с. Великі Вільми, вул. Травнева, 17, код ЄДРПОУ 02137513) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по оплаті судового збору, 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу правову допомогу.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 30.04.2024 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи,

2 позивачу - Сільськогосподарський кооператив „Агрофірма „Перше травня надіслати до ел. кабінету.

3 відповідачу - ТОВ „Сумський молочний завод надіслати до ел. кабінету.