Рішення

від 15.04.2024 по справі 554/2087/23

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 15.04.2024Справа № 554/2087/23 Провадження № 2/554/956/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; треті особи: товариство з додатковою відповідальністю "ПОЛТАВТРАНСБУД", приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності на частину майна,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності на частину майна, в якій просила встановити факт сумісного проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 13 червня 2020 року по 11.04.2022 року. Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як подружжя, внесок у ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» в сумі 183600, 00 грн. згідно договору від 12.10.2018 року за №20 купівлі - продажу майнових прав на квартиру площею 50,5 кв. м, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частку внеску у ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» згідно договору від 12.10.2018 р. за №20 та майнові права на отримання у власність за вказаним договором частки квартири площею 50,5 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що ОСОБА_1 , у період з 13 червня 2020 року по 10 квітня 2022 року проживала з ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Їхня родина весь цей час проживала у орендованій квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Під час їхнього спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, придбавали побутову техніку, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині, мали почуття взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, навіть за відсутності реєстрації такого.

ОСОБА_6 у період з середини 2020 року по день смерті хворів, не працював та не отримував доходів, позивачка піклувалася про нього, матеріально утримувала, оплачувала лікування, сплачувала комунальні платежі, забезпечувала належні умови проживання, здійснювала догляд особисто. Вони неодноразово відпочивали у Турецькій республіці, що підтверджується ваучерами на відпочинок, білетами на літак та спільними фотографіями з відпочинку.

У період проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 позивачка за особистий рахунок сплатила наявну заборгованість за комунальні послуги, які утворилась до їхнього спільного проживання та рахувались за квартирою, яку орендував ОСОБА_6 , що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями про сплату комунальних послуг, також нею було сплачено у повному обсязі заборгованість за придбані ним майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

18.10.2018 р. ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , за умовами якого продавець (ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД») продає, а покупець ( ОСОБА_6 ) купує майнові права на 1-о кімнатну квартиру, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_5 .

Під час фактичних шлюбних відносин позивачкою особисто за рахунок доходу та особистих заощаджень сплачено на рахунок ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» за придбані ОСОБА_6 майнові права на квартиру АДРЕСА_6 183600,00 грн. (Сто вісімдесят три тисячі шістсот грн. 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №337 15 від 29.10.2021р. на суму 130000,00 грн., платіжним дорученням № 33375 від 03.12.2021р. на суму 37000,00 грн., платіжним дорученням №333719 від 09.12.2021р. на суму 16000,00грн., квитанцією №3485 1 від 27.01.2022р. на суму 600,00грн.

У ОСОБА_6 в жовтні 2021р., було виявлено діагноз: рак правого яєчка з метастазуванням у внутрішні органи з видаленням та послідуючою хіміотерапією, що підтверджує також виписка з історії хвороби стаціонарного хворого від 31.03.2022р. та виписка №8864, видана КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», час госпіталізації з 18.10.2021 року по 26.10.2021 року.

Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого, виданих КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», за №2535, ОСОБА_6 в період з 05.11.2021р. по 12.11.2021 був госпіталізований та отримував лікування у вигляді хіміотерапії.

Про захворювання та лікування ОСОБА_6 свідчать також виписка з медичної карти амбулаторного хворого, видані КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», згідно якої ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.12.2021 року по 13.12.2021 року, з 14.02.2022р. по 21.02.2022р., з 15.03.2022р. по 21.03.2022р., протокол комп`ютерної томографії від 06.10.2021р., консультаційний висновок лікаря уролога від 09.10.2021р., протокол комп`ютерної томографії від 01.04.2022р., лікарське свідоцтво про смерть №44 від 11.04.2022р.

Під час проходження лікування та реабілітації після хіміотерапії витрати по придбанню ліків несла позивачка. Так на лікування ОСОБА_6 витрачено близько 14000,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями про оплату.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, про що 11 квітня 2022р. Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

За час їхнього спільного проживання ОСОБА_6 офіційно не був працевлаштований та не отримував доходу.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021р. за основним місцем роботи отримала 280888,50 грн.

Відповідно до довідки про доходи, позивачка за місцем роботи ТОВ «Нова Пошта», займаючи посаду фахівця за період з 01.01.2022 року по 30.08.2022 року отримала 130817,23 грн., а отже в період їхнього спільного проживання з ОСОБА_6 вона отримувала стабільний та значно вищий дохід.

Упродовж їхнього спільного проживання з ОСОБА_6 в зв`язку з його хворобою та необхідністю дороговартісного та тривалого лікування, необхідністю виконати зобов`зання по договору від 12.10.2018 року за №20 на будівництво квартири площею 50.5 кв.м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_5 позивачці матеріально допомагав її батько ОСОБА_7 , сплачуючи на її банківську картку грошові кошти.

В результаті спільної праці та за спільні грошові кошти ОСОБА_1 з ОСОБА_6 виконали повністю (100% оплата) обов`язки по оплаті по договору №20 від 12.10.2018р. купівлі продажу майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . 27.01.2022р. між ОСОБА_6 та ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» підписано акт приймання передачі квартири АДРЕСА_8 . Проте за життя ОСОБА_6 не встиг оформити право власності на спільно придбану квартиру.

Позивачка просить задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави 14 березня 2023 року відкрито провадження у справі.

05 травня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, в обґрунтуванні якого вказувала, що звертаючись із позовом до суду позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкова справа заведена у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни. Згідно листа №481/02-14 від 08.11.2022р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину на частку у спільному майні, у зв`язку із відсутністю відомостей про зареєстрований шлюб між заявником і спадкодавцем.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона проживала із спадкодавцем ОСОБА_6 із 13.06.2020р. однією сім`єю і за спільні кошти вони придбали майнові права на спірну квартиру.

Згідно матеріалів справи, як на підставу спільного проживання позивач зазначає, що проживала із спадкодавцем спільно по АДРЕСА_2 . Однак серед письмових доказів приєднано лише письмову довідку мешканців суміжних квартир. Вважає, що суд повинен критично оцінювати вказаний доказ саме спільного проживання однією сім`єю, оскільки і відповідач не заперечує що спадкодавець ОСОБА_6 періодично проводив час із позивачем ОСОБА_1 в тому числі і по АДРЕСА_2 . Однак із вказаної періодичності не слідує проживання однією сім`єю (відсутні взаємні права і обов`язки). Матеріали справи не містять договору оренди житла (кв. АДРЕСА_9 ). Крім того, реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_10 , фактичне місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_11 . Спадкодавець ОСОБА_6 був зареєстрований по АДРЕСА_12 .

В частині ведення спільного господарства, спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, ремонту поряду користування житлом, надання взаємної допомоги чи наявність інших взаємних прав та обов`язків до суду не надано.

Вважає, що суд повинен критично оцінювати письмові доказі спільного відпочинку за межами України. Оскільки відповідач не заперечує періодичних зустрічей позивача із спадкодавцем, як чоловіка і жінки. Однак це не підтверджує наявності взаємних прав і обов`язків і спільного проживання однією сім`єю.

В частині, що стосується надання взаємної допомоги, а саме при лікуванні спадкодавця, позивач приєднує до матеріалів справи квитанції купівлі медичних препаратів та медичні довідки. Згідно письмових доказів неможливо встановити, що саме позивач купляла ліки. Частина квитанцій стосується безготівкового розрахунку саме із картки спадкодавця ОСОБА_6 . Письмові матеріали справи взагалі не мстять інформації, що позивач ОСОБА_1 надавала допомогу спадкодавцю.

В матеріалах справи містяться платіжні документи на оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 на суми: 37000 грн., 16000 грн., 130000 грн., 600 грн. Платником зазначений ОСОБА_6 . Жодних відомостей про те, що вказані платежі вчиняла позивач ОСОБА_1 особисто чи згідно довіреності немає. Тому ставити під сумнів достовірність вказаних доказів не має підстав. В частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на частку внеску у ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» згідно договору №20 від 12.10.2018р. та майнові права на частину квартири АДРЕСА_3 .

Згідно п. 3 позовних вимог, позивач просить визнати спільним майном ОСОБА_6 і ОСОБА_1 вартість майнових прав на 183600 грн. Тобто частка ОСОБА_1 може складати: 183600 : 2 = 91800 грн.

Із врахуванням вказаних розрахунків позивач не може навіть віртуально претендувати на частину вартості майнових прав на квартиру.

В частині, що стосується купівлі частини майнових прав згідно договору №20 від 18.10.2018р. позивач зазначає, що самостійно здійснювала платежі. Однак письмових доказів з цього приводу не надає.

Просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності на частину майні (справа №554/2087/23).

15.05.2023року відпозивача надійшлавідповідь навідзив,в обґрунтуваннявказувала,що уперіод зчервня 2020року по10квітня 2022року позивачказ ОСОБА_6 проживали однієюсім`єю якчоловік тажінка безреєстрації шлюбуу орендованійквартирі,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_2 .Позивачка з ОСОБА_6 спільноспілкувались звласником орендованоїквартири,вирішуючи питанняпроведення оплати,продовження строкудоговору оренди,вирішували питанняпоточного ремонту,що стверджуєтьсяскріншотами перепискиу Viber.Предметом доказуванняпри розглядісправ провстановлення фактупроживання однієюсім`єючоловіка тажінки безшлюбу,передусім складаєсукупність обставин,що єзгідно іззаконом основнимиознаками сім`ї:спільне проживання,пов`язаністьспільним побутом,наявність взаємнихправ таобов`язків. Ознакою проживання однією сім`єю є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Таким чином, для встановлення спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки до уваги беруться докази щодо ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації чи фактичного проживання, фотографії певних подій, докази придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (договори купівлі-продажу, фіскальні чеки, інші письмові докази і таке інше).

ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_6 проживали однією сім`єю, разом систематично вели спільне господарство, брали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, мали взаємні права та обов`язки тощо.

Факт проживанняоднією сім`єютакож підтверджуєтьсяприєднаними досправи фотосвітлинами,на якихзображено позивачкута ОСОБА_6 в різнихмісцях навідпочинку,в коліінших осібта урізні роки. Крім вказаного, підтвердженням факту проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу є дані, які ОСОБА_6 вказував при госпіталізації до медичного лікувального закладу. Так, в медичній картці стаціонарного хворого № 1472 від 07.04.2022 в даних про членів родини хворого зазначено «дружина ОСОБА_1 » та вказано її номер телефону, що беззаперечно підтверджує, що вони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного.

Також, після смерті ОСОБА_6 на підставі заяви ОСОБА_1 від керівника лікувального закладу їй було видано лікарське свідоцтво про смерть на підставі якого вона особисто отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_6 та тіло померлого для його поховання.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_8 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», будучи належним чином повідомленими про день час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, про причину неявки суд не повідомили.

Від третьої особи - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що під час їхнього спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, придбавали побутову техніку, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині, мали почуття взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, навіть за відсутності реєстрації такого.

ОСОБА_6 у період з середини 2020 року по день смерті хворів, не працював та не отримував доходів, позивачка піклувалася про нього, матеріально утримувала, оплачувала лікування, сплачувала комунальні платежі, забезпечувала належні умови проживання, здійснювала догляд особисто. Вони неодноразово відпочивали у Турецькій республіці, що підтверджується ваучерами на відпочинок, білетами на літак та спільними фотографіями з відпочинку.

У період проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 позивачка за особистий рахунок сплатила наявну заборгованість за комунальні послуги, які утворилась до нашого спільного проживання та рахувались за квартирою, яку орендував ОСОБА_6 , що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями про сплату комунальних послуг, також нею було сплачено у повному обсязі заборгованість за придбані ним майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

18.10.2018 р. ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , за умовами якого продавець (ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД») продає, а покупець ( ОСОБА_6 ) купує майнові права на 1-о кімнатну квартиру, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_5 .

Під час фактичних шлюбних відносин позивачкою особисто за рахунок доходу та особистих заощаджень сплачено на рахунок ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» за придбані ОСОБА_6 майнові права на квартиру АДРЕСА_6 183600,00 грн. (Сто вісімдесят три тисячі шістсот грн. 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №337 15 від 29.10.2021р. на суму 130000,00 грн., платіжним дорученням № 33375 від 03.12.2021р. на суму 37000,00 грн., платіжним дорученням №333719 від 09.12.2021р. на суму 16000,00грн., квитанцією №34851 від 27.01.2022р. на суму 600,00грн.

У ОСОБА_6 в жовтні 2021р., було виявлено діагноз: рак правого яєчка з метастазуванням у внутрішні органи з видаленням та послідуючою хіміотерапією, що підтверджує також виписка з історії хвороби стаціонарного хворого від 31.03.2022р. та виписка №8864, видана КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», час госпіталізації з 18.10.2021 року по 26.10.2021 року.

Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого, виданих КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», за №2535, ОСОБА_6 в період з 05.11.2021р. по 12.11.2021 був госпіталізований та отримував лікування у вигляді хіміотерапії.

Про захворювання та лікування ОСОБА_6 свідчать також виписки з медичної карти амбулаторного хворого, видані КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради», згідно якої ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.12.2021 року по 13.12.2021 року, з 14.02.2022р. по 21.02.2022р., з 15.03.2022р. по 21.03.2022р., протокол комп`ютерної томографії від 06.10.2021р., консультаційний висновок лікаря уролога від 09.10.2021р., протокол комп`ютерної томографії від 01.04.2022р., лікарське свідоцтво про смерть №44 від 11.04.2022р.

Під час проходження лікування та реабілітації після хіміотерапії витрати по придбанню ліків несла позивачка. Так на лікування ОСОБА_6 витрачено близько 14000,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями про оплату.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, про що 11 квітня 2022р. Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

За час їхнього спільного проживання ОСОБА_6 офіційно не був працевлаштований та не отримував доходу.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021р. за основним місцем роботи отримала 280888,50 грн.

Відповідно до довідки про доходи, позивачка за місцем роботи ТОВ «Нова Пошта», займаючи посаду фахівця за період з 01.01.2022 року по 30.08.2022 року отримала 130817,23 грн., а отже в період їхнього спільного проживання з ОСОБА_6 вона отримувала стабільний та значно вищий дохід.

Упродовж їхнього спільного проживання з ОСОБА_6 в зв`язку з його хворобою та необхідністю дороговартісного та тривалого лікування, необхідністю виконати зобов`зання по договору від 12.10.2018 року за №20 на будівництво квартири площею 50.5 кв.м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_5 позивачці матеріально допомагав її батько ОСОБА_7 , сплачуючи на її банківську картку грошові кошти.

В результаті спільної праці та за спільні грошові кошти ОСОБА_1 з ОСОБА_6 виконали повністю (100% оплата) обов`язки по оплаті по договору №20 від 12.10.2018р. купівлі продажу майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . 27.01.2022р. між ОСОБА_6 та ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» підписано акт приймання передачі квартири АДРЕСА_8 . Проте за життя ОСОБА_6 не встиг оформити право власності на спільно придбану квартиру.

В судових засіданнях свідки підтвердили факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачки та померлого ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України закріплено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21).

У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, за змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов`язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою на майно, яке набуте ними в період спільного проживання. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із співвласників може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16 провадження № 61-2482св19).

27.01.2022р. між ОСОБА_6 та ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» підписано акт приймання передачі квартири АДРЕСА_8 . Проте за життя ОСОБА_6 не встиг оформити право власності на спільно придбану квартиру.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21). Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, провадження № 61-3071св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відтак, судом встановлено, що спірне майно було придбане ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не будучи у шлюбі .

Відповідно до правої позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у справі №645/1601/16-ц від 24.06.2020 року проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Судом досліджені зібрані у справі докази щодо джерела та часу набуття спірного майна. При вирішенні даного спору суд ураховує пояснення сторін, показання свідків, долучені докази по справі та приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: товариство з додатковою відповідальністю "ПОЛТАВТРАНСБУД", приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності на частину майна задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 13 червня 2020 року по 11.04.2022 року.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як подружжя, внесок у ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» в сумі 183600, 00 грн. згідно договору від 12.10.2018 року за №20 купівлі - продажу майнових прав на квартиру площею 50,5 кв. м, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частку внеску у ТзДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» згідно договору від 12.10.2018 р. за №20.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М.Бугрій