Рішення

від 18.04.2024 по справі 308/4077/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4077/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Цмур В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою служби у справах дітей в особі виконавчого комітету Великодобронської сільської ради, в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав,-

В СТ А Н О В И В :

Виконавчий комітет Великодобронської сільської ради, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , який мотивує тим, що 13.11.2023 року до служби у справах дітей Великодобронської сільської ради надійшло термінове повідомлення відділу охорони здоров`я № 192/01-18 про те, що на стаціонарному лікуванні перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 . Дитину було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги 07.11.2023 року, дата поступлення 07.11.2023 року, діагноз: функціональна диспепсія, токсико-ескіоз ІІ-ІІІ ст. Під час перебування дитини в медичному закладі 10.11.2023 року до неї навідалася невідома особа жіночої статі, яка назвалась матір`ю дитини (без будь-яких документів, паспорту, свідоцтва про народження дитини, тощо), але усно відмовилась в подальшому забрати дитину (при наявності та пред`явленні документів, що посвідчують особу, ступінь спорідненості з дитиною) тощо.

16.11.2023 року складено Акт №3 закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я.

До акту додане медичне свідоцтво про народження №2053 від 19.10.2023 року, виписка про новонародженого та виписка в жіночу консультацію із історії родів. У зазначених документах матір дитини зазначено ОСОБА_2 , 2001 р.н.

Зі слів сімейного лікаря ОСОБА_4 з`ясовано, що жінка яка назвала себе ОСОБА_2 , 2001 року народження дала недостовірні дані про себе в пологовому будинку. В журналі профілактичних щеплень АЗПМС с. Велика Добронь вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відомостей ВОМІпРМП ГУДМС, УДМС України у Закарпатській області ОСОБА_2 , 2001 зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться.

09.01.2024 року № 19 Великодобронською с/р інформовано, що ОСОБА_5 проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , народивши дитину залишила її після госпіталізації в Ужгородській міській дитячій лікарні. Місце перебування жінки не відоме. Даними про матір сільська рада не володіє.

Відтак, рішенням виконавчого комітету Великодобронської сільської ради № 92 від 16.11.2023 «Про державну реєстрацію народження дитини» рекомендовано зареєструвати народження дитини у виконавчому комітеті Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

06.01.2024 року, службою у справах дітей Великодобронської сільської ради отримано повний витяг ДРАЦСГ №0004301471 про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з`ясовано, що реєстрацію проведено відповідно до частини 1 статті 135 СКУ.

04.01.2024 року виконавчим комітетом Великодобронської сільської ради направлено заяву про розшук особи, що безвісті відсутня до відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області. Відтак 21.02.2024 року надійшла відповідь, в ході перевірки працівниками відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП, було встановлено місцезнаходження гр. ОСОБА_2 , 2001 р.н., за адресою проживання, а саме АДРЕСА_1 , зі слів останньої межі ромського поселення не покидала, що причини розшуку їй не відомі.

Дане питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 23.02.2024 року. На засідання комісії гр. ОСОБА_2 не з`явилася, повідомлення про його проведення було направлено за місцем відомого проживання громадянки. За результатами обговорення прийнято рішення про наявність підстав, щодо позбавлення ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , 2001 року народження, батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судове засідання подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася повторно, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України.

Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд у відповідності до ст. ст.211,223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів. Крім того, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2023 року до служби у справах дітей Великодобронської сільської ради надійшло термінове повідомлення відділу охорони здоров`я № 192/01-18 про те, що на стаціонарному лікуванні перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Встановлено, що дитину було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги 07.11.2023 року, з діагнозом: функціональна диспепсія, токсико-ескіоз ІІ-ІІІ ступеня.

Під час перебування дитини в медичному закладі 10.11.2023 року до неї навідалася невідома особа жіночої статі, яка назвалась матір`ю дитини (без будь-яких документів, паспорту, свідоцтва про народження дитини, тощо), та відмовилась в подальшому забрати дитину (при наявності та пред`явленні документів, що посвідчують особу, ступінь спорідненості з дитиною) тощо.

16.11.2023 року складено Акт №3 закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я. До акту додане медичне свідоцтво про народження №2053 від 19.10.2023 року, виписка про новонародженого та виписка в жіночу консультацію із історії родів. У зазначених документах матір дитини зазначено ОСОБА_2 , 2001 року народження.

Зі слів сімейного лікаря ОСОБА_4 встановлено, що жінка яка назвала себе ОСОБА_2 , 2001 року народження дала недостовірні дані про себе в пологовому будинку. В журналі профілактичних щеплень АЗПМС с. Велика Добронь вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відомостей ВОМІпРМП ГУДМС, УДМС України у Закарпатській області ОСОБА_2 , 2001 зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться.

09.01.2024 року Великодобронською сільською радою інформовано, що ОСОБА_5 проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , народивши дитину залишила її після госпіталізації в Ужгородській міській дитячій лікарні. Місце перебування жінки не відоме. Даними про матір сільська рада не володіє.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Великодобронської сільської ради № 92 від 16.11.2023 «Про державну реєстрацію народження дитини» рекомендовано зареєструвати народження дитини у виконавчому комітеті Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

06.01.2024 року, службою у справах дітей Великодобронської сільської ради отримано повний витяг ДРАЦСГ №0004301471 про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з`ясовано, що реєстрацію проведено відповідно до частини 1 статті 135 СКУ.

04.01.2024 року виконавчим комітетом Великодобронської сільської ради направлено заяву про розшук особи, що безвісті відсутня до відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Встановлено, що в ході перевірки працівниками ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП, було встановлено місцезнаходження гр. ОСОБА_2 , 2001 р.н., за адресою проживання, а саме АДРЕСА_1 , зі слів останньої межі ромського поселення не покидала, що причини розшуку їй не відомі.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 23.02.2024 року, гр. ОСОБА_2 не з`явилася, повідомлення про його проведення було направлено за місцем відомого проживання громадянки.

Судом встановлено, що за результатами обговорення прийнято рішення про наявність підстав, щодо позбавлення ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно статтей 9,18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд вважає доведеним, що відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не займається її вихованням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Згідно з вимогами ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, які подають суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших документів та обставин, які стосуються справи.

Враховуючи наведені вище встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема і висновок Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та в інтересах майбутнього дитини, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 10, 76-83, 142, 247, 258, 259, 264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.164,165СК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , 2001 року народження, батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , 2001 року народження, на користь держави судовий збір, у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 29.04.2024 року.

Головуючий В.М. Малюк