Рішення

від 30.04.2024 по справі 447/3892/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/149/24 Справа №447/3892/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.04.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав,

Процесуальні дії у справі.

04.12.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: сліжба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову покликалася на те, що з 11.08.2006 по 01.12.2014 вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від подружнього життя у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.11.2015 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 . Від подружнього життя у них народилися ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.01.2018 ОСОБА_2 дав згоду на присвоєння синові ОСОБА_3 прізвища ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 залишився проживати з матір`ю, відповідач справами сина не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає, аліменти у добровільному порядку не сплачує. Син вважає своїм батьком ОСОБА_4 , який утримує та займається його вихованням. Відповідач фактично самоусунувся від виконння ним батьківських обов`язків, з сином спілкування не підтримує, не відвідує його, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу та жодним іншим способом не проявляє батьківського піклування.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Золочівської міської ради від 07.11.2023 № 33 ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свій обов`язок по утриманню дитини, а саме не надає йому належного виховання, не приймає участі у його розвитку, просила позбавити такого батьківських прав.

03.01.2024 надійшла відповідь на адресу суду на запити про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ували про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими до такої документами було надіслано відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.

Відзиву у встановлений строк відповідач не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

30.01.2024 представник третьої особи служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області Дужа О. подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

12.03.2024 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

30.04.2024 представник позивачки адвокат Олійник О.О. надіслала на адресу суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов підтримала та просила такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 будучи надежним чином повідомлений про день, час та місце розгляду спави в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не подавав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 01.12.2014 справа № 445/2427/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 12.12.2014.

Відповідач у справі записаний батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва пройогох народження серії НОМЕР_1 .

21.11.2015 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

04.01.2018 ОСОБА_2 надав згоду на присвоєння його малолітньому синові ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 прізвища - ІНФОРМАЦІЯ_8 , із внесенням відповідних змін до його свідоцтва про народження, що підтверджується копією заяви посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Сороколіт О.Г., зареєстрованою в реєстрі за №7.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого повторно Золочівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області батьками ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №1 від 11.01.2022 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 народженнязареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного 20.04.2022 комісією у складі спеціалістів Служби у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 є дитиною від першого шлюбу матері, біологічний батько дитини зв`язок з ним не підтримує, аліменти не сплачує. Хлопець вважає своїм батьком ОСОБА_4 , якого у розмові називає «татом». ОСОБА_4 утримує та займається вихованням трьох дітей, тобто, у тому числі, й ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Комп`ютерні науки» на державній основі, стипендію із січня 2023 року не отримує, що підтверджується довідкою від 12.09.2023 р. №536.

Відповідно до повідомлення куратора академічної групи Бень М. ВСП "Золочівський фаховий коледж НУ "Львівська політехніка" ОСОБА_2 у навчальному процесі свого біологічного сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 участі не приймає: академічними (навчальними) досягненнями, успішністю засвоєння навчальної програми, участю у заходах (спартакіадах, олімпіадах, конкурсах та вікторинах) не цікавиться, батьківські збори не відвідує.

Згідно довідки №7423, виданої лікарем-педіатром Копець В.В. біологічний батько ОСОБА_11 станом здоров`я сина не цікавиться з моменту спостереження лікаря за дитиною (з 2008 року); профілактичних та планових оглядів у педіатра разом з сином не відвідує. Зазначається, що про стан здоров`я сина піклується мати - ОСОБА_1 та вітчим - ОСОБА_4 .

Відповідно до копії висновку комісії з питань захисту прав дитини Золочівської міської ради № 33 від 07.11.2023 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 доцільно позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області № 2084 від 16.11.2023 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінка суду.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ч. 4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідна правова позиція застосована і в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/17, провадження № 61-10531св21.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері, батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 у справі №640/15049/17, від 13.03.2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі №331/5427/17.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказане міститься у постанові ВС від 05.04.2019 у справі №570/3742/17, провадження №61-47457св18.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ прийшов висновку, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Під час розгляду даної справи суду надано докази того, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не відвідуєйогох, матеріально його не забезпечує, не цікавиться здоров`ям та самопочуттям, не приділяє увагу вихованню та розвитку сина.

Таким чином, відповідач самоусунувся від виховання та утримання сина, тобто, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, свідомо не вчиняє дій для приділення батьківської уваги та виховання. Враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також те, що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку батьків, позбавлення батьківських прав батька дитини у даному випадку є доцільним, оскільки така міра відповідальності, що є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, з огляду на наявні у справі та матеріали, а також беручи до уваги те, що відповідач не з`являвся у судові засідання та не заперечив щодо задоволення позовних вимог, є обґрунтованою.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 1-4 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у справі у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок на користь ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Чорновола 3, м. Золочів, Львівська область, 81600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44539057.

Повний текст рішення складено 30.04.2024.

Суддя Головатий А. П.