Рішення

від 30.04.2024 по справі 447/555/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/302/24 Справа №447/555/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.04.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

29.02.2024 на адресу суду надійшов позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.03.2021 по 29.02.2024 по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 8350,26 грн., з яких 5813,84 грн. - сума заборгованості, 2536,42 грн - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.08.2020 протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою ОСББ «Верона Люкс». Окрім того, було затверджено Статут позивача, обрано голову правління та вирішено встановити внесок на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 5,69 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення. Відповідно до вищевказаних документів на обслуговуванні позивача перебуває будинок АДРЕСА_2

Відповідно до договору дарування від 28.02.2012, зареєстрованого за №728 від 28.02.2012 та посвідченого Новороздільською державною нотаріальною конторою власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , однак такий з березня 2021 року не сплачує внески за утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку із чим за період з 03.2021 до 02.2024 виникла заборгованість у розмірі 8350,26 грн.

Заборгованість відповідача нарахована, виходячи із загальної площі квартири АДРЕСА_3 , яка становить 39,30 кв.м, з урахуванням встановленого розміру щомісячного внеску на утримання житлового будинку - 5,69 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири.

15.01.2024 позивач надсилав рекомендованим листом відповідачу квитанцію про оплату витрат на управління будинку де зазначив, про існування боргу у відповідача. Однак відповідач продовжує допускати зростання заборгованості та не вчинив жодного платежу щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просив позов задоволити.

18.03.2024 на адресу суду надійшла відповідь про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 19.03.2024, копію позовної заяви та доданих до неї документів, надіслану відповідачу на адресу його місця проживання, ОСОБА_1 не отримав, поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

30.04.2024 представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

02 серпня 2020 року, протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою ОСББ «Верона Люкс». Протоколом установчих зборів від 02 серпня 2020 року було затверджено Статут ОСББ «Верона Люкс».

Протоколом №4 установчих зборів від 28 березня 2021 року було вирішено встановити внесок на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 5,69 грн на місяць з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові.

Будинок АДРЕСА_2 перебуває на обслуговуванні ОСББ «Верона Люкс».

Відповідно до договору дарування від 28.02.2012, зареєстрованого за №728 від 28.02.2012 та посвідченого Новороздільською державною нотаріальною конторою власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідач як співласник квартири АДРЕСА_3 , входить до числа осіб, що формують орган управління об`єднання - загальні збори співвласників «Верона Люкс».

Відповідно до ст.3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Верона Люкс», до виключної компетенції загальних зборів належить, серед іншого, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , однак, з березня 2021 року не сплачує внески за утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку із чим за період з 03.2021 до 02.2024 виникла заборгованість у розмірі 5813,84 грн., що підтверджується квитанціями за період з 03.2021 року по 02.2024 року, актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.03.2023 - 09.02.2024 та розрахунком заборгованості.

Оцінка суду.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку, невиконання зобов`язання на підставі правочину з надання/отримання житлово-комунальних послуг, у тому числі з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Житловим кодексом України (у редакції Закону України № 2215-ІХ від 21.04.2022 року «Про дерадянізацію законодавства України») (надалі - ЖК України), Законом України Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», профільними підзаконними нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами та зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, крім іншого: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Статтею 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, відповідач не подав жодного доказу на спростування розрахунку поданого позивачем та належного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем надано: договір № 23/02-24 про надання правової допомоги від 23.02.2024, платіжну інструкцію №148 від 27.02.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, чинним ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та номером провадження 14-382цс19. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року № 9901/350/18 та номером провадження 11-1465заі18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року № 826/1216/16 та номером провадження 11-562ас18 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц т а номером провадження 14-382цс19.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові за № 910/12876/19, зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При цьому, суд, звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду № 905/1795/18 та № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, ціни позову, сумою задоволених вимог, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 8350,26 грн., послуги адвоката - 7500 грн., тому суд, вважає, що витрати на правничу допомогу є не співмірними, з урахуванням чого, суд приходить до висновку про зменшення судових витрат за правничу допомогу до 3 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 3028,00 гривень на користь позивача.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс" заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з 01.03.2021 по 29.02.2024 у розмірі 8350 (вісім тисяч триста п`ятдесят) гривень 26 копійок, з яких 5813 (п`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 84 копійки сума заборгованості, 2536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 42 копійок інфляційні нарахування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс" судовий збір у розмірі 3028 ( три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс" витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі ) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верона Люкс", місцезнаходження: пр.. Шевченка 31, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43866954.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий.

Повний текст рішення складено 30.04.2024.

Суддя Головатий А. П.