Рішення

від 30.04.2024 по справі 200/1124/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року Справа№200/1124/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави (Донецька обл., м. Покровськ, вул. Дмитра Коцюбайла Да Вінчі, 148, код ЄДРПОУ 25707002) до Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей (85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, код ЄДРПОУ 02543070), Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 47, код. ЄДРПОУ 33913374), Міністерства освіти і науки України (01135, Київська область, м. Київ, пр-т. Берестейський,10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

27 лютого 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду поданий адміністративний позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави (Донецька обл., м. Покровськ, вул. Дмитра Коцюбайла Да Вінчі, 148, код ЄДРПОУ 25707002) до Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей (85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, код ЄДРПОУ 02543070), Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 47, код. ЄДРПОУ 33913374), Міністерства освіти і науки України (01135, Київська область, м. Київ, пр-т. Берестейський,10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область;

-зобов`язати Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерство освіти і науки України привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область, з метою використання її за цільовим призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ №579 від 09.07.2018 (із змінами);

- визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів з проведення державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область;

- зобов`язати Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерство освіти і науки України вжити заходи щодо проведення державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Покровською окружною прокуратурою встановлено, що протягом тривалого часу з 2020 року по 2023 рік захисна споруда - протирадіаційне укриття № 17646, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, перебуває у стані, що не відповідає вимогам наказу МВС України № 579 від 09.07.2018 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, що підтверджується актами оцінки стану готовності від 26.11.2020, 30.07.2021, 03.10.2022, 29.06.2023, 15.08.2023, 10.10.2023.

Відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) від 20.07.2017 - захисна споруда протирадіаційне укриття перебуває на обліку фонду захисних споруд цивільного захисту під № 17646, введено в експлуатацію в 1979 році, площа становить 337,1 м.кв., вбудоване в підвальне приміщення учбового корпусу А-4, місткість 950 осіб, об`єм захисної споруди 870м, кількість входів 1, кількість аварійних виходів 1, загальний відсоток зносу 30 %.

Балансоутримувачем вказаної захисної споруди є Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей (далі ДНЗ Білицький професійний ліцей).

Власником об`єктів нерухомості ДНЗ Білицький професійний ліцей Міністерство освіти і науки України.

Вбачається, що адміністрацією учбового закладу організовується робота лише в частині забезпечення ПРУ майном та протипожежним інвентарем, проте не вживаються заходи щодо приведення у стан готовності захисної споруди шляхом проведення капітального ремонту або реконструкції для приведення у відповідність до Вимог наказу МВС № 579.

Отже, на думку позивача, відповідачем довготривалий час не виконуються свої обов`язки щодо належного утримання ПРУ № 17646 у готовому стані до використання за призначенням для укриття населення.

Оскільки упродовж 2020 - 2023 років, як до воєнного стану, так під час нього, захисна споруда не приведена у відповідний стан готовності, згідно вимог наказу МВС України № 579, а отже, позивач вважає, що наявна очевидна протиправна бездіяльність балансоутримувача ДНЗ Білицький ПЛ, який не приймає достатніх заходів, у тому числі за рахунок власних коштів або фінансування з інших бюджетів.

Зазначає, що Департамент освіти і науки України безпосередньо приймає участь у фінансуванні, матеріально-технічному забезпеченні та вирішенні проблем, з якими стикався ДНЗ Білицький ПЛ під час приведення у стан готовності захисної споруди ПРУ №17646, однак захисна споруда перебуває у обмежено готовому стані під час воєнного стану та загрози ядерному вибуху з боку агресора, що на думку позивача свідчить про протиправну бездіяльність департаменту.

Також вважає протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України.

Прокуратура не погоджується з такою бездіяльністю відповідачів, вважає її протиправною та необґрунтованою. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.03.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Міністерства освіти і науки України (відповідач 3), відповідно до якого зазначав наступне.

Відповідно до даних автоматизованої системи Юридичні особи нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту №17626, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровського р-ну, Донецької області на балансі державного навчального закладу Білицький професійний ліцей не обліковується.

Стосовно питання проведення технічної інвентаризації повідомляє, що відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 № 390 (із змінами) Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) проведення технічної інвентаризації захисних споруд забезпечують:

- Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС), як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, до завдань якого належить здійснення методичного керівництва та контролю за створенням та утриманням фонду захисних споруд;

- органи виконавчої влади та інші державні органи і установи, до сфери управління яких належать підприємства, на балансі яких знаходяться захисні споруди та яким надано право управління часткою державного майна статутних фондів господарських товариств, створених шляхом корпоратизації (приватизації), на балансі яких залишились захисні споруди державної власності;

- Фонд державного майна (далі - ФДМ), який здійснює управління державним майном (у складі якого є захисні споруди), що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації;

- органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління підприємствами, що відносяться до власності відповідних територіальних громад (Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища тощо), на балансі яких перебувають захисні споруди комунальної власності;

- підприємства (установи, організації), на балансовому утриманні яких перебувають захисні споруди державної та комунальної власності, а також юридичні та фізичні особи, у приватній (колективній) власності яких перебувають захисні споруди (далі - підприємства);

- бюро технічної інвентаризації, які здійснюють проведення ехнічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (у тому числі захисних споруд).

Щодо державної реєстрації нерухомого майна повідомляє, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Станом на сьогодні матеріали щодо закріплення державного майна від Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей до Управління з питань державного майна та підприємств МОН на опрацювання не надходили.

Відповідач 3 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

15.03.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідача 3 на позовну заяву.

18.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей (відповідач 1), відповідно до якого зазначав наступне.

Нормами діючого законодавства не передбачені строки проведення технічної інвентаризації захисних споруд та внесення відповідних змін до державного реєстру речових прав, а заначений порядок проведення відповідних дій. На сьогоднішній день вживаються всі необхідні заходи, передбачені нормами діючого законодавства щодо проведення технічної інвентаризації захисної споруди та внесення відповідних змін до державного реєстру речових прав.

19.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (відповідач 2), відповідно до якого зазначав наступне.

Департамент не проводить і не має повноважень проводити жодних технічних інвентаризацій не введених в експлуатацію об`єктів інших юридичних осіб. Однак, у позовній заяві позивач обвинувачує Департамент у непроведенні технічної інвентаризації спірного об`єкту. При цьому, позивач не навів жодної правової норми, яка зобов`язує Департамент проводити технічну інвентаризацію такого об`єкту, чий правовий статус незрозумілий.

Вважає, що оскільки позивач не надав обґрунтувань та доказів наявності ПРУ, не навів жодних правових норм, які зобов`язали би Департамент вчиняти певні дії по відношенню до невведеного об`єкту іншої юридичної особи, то факт протиправної бездіяльності Департаменту абсолютно не доведений.

20.03.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідача 2 на позовну заяву.

27.03.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідача 1 на позовну заяву.

28.03.2024 Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (відповідач 2) направлено суду заперечення на відповідь на відзив.

03.04.2024 Державним навчальним закладом Білицький професійний ліцей (відповідач 1) направлено суду заперечення на відповідь на відзив.

Третя особа - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області правом на подання пояснень по справі не скористалась.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 02543070), юридична адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Харківська, 22.

Балансоутримувачем протирадіаційного укриття № 17646, яке розташоване за адресою: м. Білицьке, вул. Харківська, 22 є Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей.

Встановлено, що Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей на праві оперативного управління є користувачем захисної споруди - протирадіаційне укриття №17646, що перебуває у державній власності Міністерства освіти та науки України.

Упродовж 2020-2023 років проводились вивчення стану захисної споруди (протирадіаційного укриття) № 17646, яке розташовано за адресою: Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, за результатами складено акти оцінки стану готовності від 26.11.2020, 30.07.2021, 03.10.2022, 29.06.2023, 15.08.2023, 10.10.2023 із зазначенням порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту та строки виконання.

Відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) вбудоване підвальне приміщення протирадіаційного укриття обліковий №17646, останнє знаходиться по Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, прощею 337,1 м.кв., введене в експлуатацію у - 1979 році, місткість 950 осіб, об`єм захисної споруди 870м, кількість входів 1, кількість аварійних виходів 1, загальний відсоток зносу 30 %.

Згідно з абз. 1 п.6.1 Статуту ДНЗ Білицький професійний ліцей, управління професійним ліцеєм здійснює Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 29.06.2023 ПРУ № 17646 обмежено готове до використання за призначенням та виявлені такі порушення Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 (далі - Вимог):

п.3 - таблички відсутні, що є порушенням п. 3 Розділу 2 Вимог;

п.6 захисно-герметичні двері відсутні, що є порушенням п.1 глави 2 розділу 3 Вимог;

п.7 проти вибухові пристрої відсутні, що є порушенням п. 4 глави 1 розділу 3 Вимог;

п.8 стан систем вентиляції: запірна арматура відсутня, вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції відсутні, що є порушенням п. 3 Глави 4 Розділу 3 Вимог;

п.9 - наявність покажчиків руху води не має, безнапірні та напірні баки для питної води не передбачено, що є порушенням п. 13 Розділу 2 Вимог;

п.10 - стан каналізаційної системи не передбачено, санвузли відсутні, труби каналізації пластикові, не пофарбовані, резервуари для збирання фекальних вод не передбачено, насоси відкачування не передбачено, запірна арматура не передбачено, вигрібні ями, пудр-клозети, виносні баки (ємності для нечистот) (для не каналізованих захисних споруд) відсутні, що є порушенням п. 10 Розділу 2 Вимог та п. 4 Глави 6 Розділу 3;

п.11 - справність системи опалення не передбачено, запірна арматура не передбачено, трубопроводи не передбачено, що є порушенням п. 13 Розділу 2 Вимог;

п.14 - стан заземлення електрообладнання відсутнє, що є порушенням п.8 глави 9 розділу 3 Вимог;

п.15 - стан гідроізоляції не передбачено, що є порушенням п. 6 Глави 3 Розділу 3 Вимог;

п.18 наявність робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди 24%;

п.19 - відсутня документація захисної споруди, що є порушенням п. 15 Глави 3 Розділу 6 Вимог, а саме:

- схеми зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж із зазначенням пристроїв для відключення не має;

- план захисної споруди із зазначенням пристроїв для сидіння і лежання та шляхів евакуації не має;

- план приведення захисної споруди у готовність не має;

- вимоги з експлуатації фільтровентиляційного та іншого інженерного обладнання не має;

- правила користування вимірювальними приладами не має;

- журнал експлуатації фільтровентиляційного обладнання не має;

-журнал результатів оглядів та контрольних перевірок фільтрів- поглиначів, фільтрів гопколітових, приладів регенерації та підпору повітря не має;

- формуляр фільтровентиляційних агрегатів не має;

- порядок провітрювання захисної споруди не має; інструкція з протипожежної безпеки не має;

-щорічний акт огляду ємностей для питної води з результатами лабораторних досліджень не має;

-експлуатаційні схеми систем життєзабезпечення із зазначенням пристроїв для відключення: вентиляції не має, каналізації не має, водопостачання не має, електропостачання не має, опалення (теплопостачання) не має;

- схема оповіщення та інформування зі списками необхідних телефонів не має;

- інструкція з використання засобів індивідуального захисту не має;

- порядок перевірки сховища на герметичність не має;

- довідка про перевірку сховища на герметичність не має;

- список особового складу формування з обслуговування споруди не має;

-функціональні обов`язки особового складу формування 3 обслуговування захисної споруди не має;

- порядок дій особового складу формування з обслуговування захисної споруди під час приведення захисної споруди у готовність та використання захисної споруди за призначенням не має;

п.22 результати перевірки експлуатації захисної споруди в режимі сховища протягом 6 годин з перевіркою роботи у режимах чистої вентиляції та фільтровентиляції не проводилось, що є порушенням абз. 5 п. 8 Глави 2 Розділу 6 Вимог;

п.23 - стан дизельної електростанції- приміщення ДЕС не перевірялось, захисні двері (ворота), ставні, механізм задраювання не перевірялись, оголовки повітрозабірних та вихлопних каналів ДЕС не перевірялись, стан проти вибухових пристроїв не перевірялось, протипиловий фільтр (ФЯР) не перевірявся, герметичні клапани відсутні, клапани надмірного тиску (КНТ) відсутні, наявність теплоізоляції на вихлопний трубі і компенсатора на ній відсутня, наявність піддонів під витратними паливними баками відсутні, стан маслопроводів відсутні, протипожежний стан приміщень ДЕС відсутні, наявність аварійних світильників у приміщенні ДЕС відсутні, наявність і справність електрифікованого покажчика Вхід, світильників у входах, розеток для переносних ламп відсутні;

- наявність документів ДЕС: формуляр ДЕС відсутній, схема електрообладнання і автоматики в приміщенні ДЕС відсутня, схема електрообладнання і автоматики в приміщенні ДЕС відсутня, інструкція щодо заходів безпеки під час експлуатації ДЕС відсутня, інструкція обслуговування ДЕС відсутня, журнал обліку роботи ДЕС відсутній, 3 інструкція з протипожежної безпеки ДЕС відсутня, інструкція з експлуатації дизельного електроагрегату відсутня, технологічна картка консервації та розконсервації ДЕС відсутня, інформація щодо працездатності ДЕС відсутня, перевірка працездатності ДЕС не проводилась, справність акумуляторних батарей (АКБ), пускових балонів із стисненим повітрям відсутні;

Не виконання вище перелічених вимог є порушеннями п. 15 Глави 5 Розділу 3 Вимог.

Згідно загального висновку: захисна споруда оцінюється як обмежено готова до використання за призначенням. Згідно спеціального висновку: не відповідає вимогам наказу від 09.07.2018 року № 579 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 року за № 879/32331.

На запит Покровської окружної прокуратури від 14.09.2023 № 56-3277вих-23 до ДНЗ Білицький ПЛ щодо здійснення звернень до місцевих органів або органів виконавчої влади з метою фінансування реконструкції, реставрації або капітального ремонту захисної споруди, надана відповідь № 130 від 18.09.2023. Згідно інформації балансоутримувача вбачається, що за період часу з 2021 по теперішній час, з урахуванням суттєвим порушень Вимог наказу МВС № 579, керівництво професійного ліцею обмежилось лише частковою закупівлею майна (меблі, протипожежне майно, інструменти тощо).

На запит Покровської окружної прокуратури до Департаменту освіти і науки ДОДА від 22.09.2023 № 56-3499вих-23 надана інформація від 27.09.2023 № 1802/0/161-23/01-27, згідно якої за період 2020-2023 року для підтримання даної споруди цивільного захисту у стані, придатному для використання, витрачено 8,8 тис. грн. за рахунок спеціального фонду обласного бюджету. Капітальний ремонт не проводився. Для додаткового фінансування з метою приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту адміністрація ліцею до департаменту не зверталася.

На запит Покровської окружної прокуратури до Міністерства освіти і науки України від 22.09.2023 № 56-340вих-23 та від 03.11.2023 № 56-4055вих- 23 надана інформація МОН № 1/17932-23 від 14.11.2023, згідно якої вбачається, що Міністерство не володіє достатньою інформацією за об`єктом ПРУ № 17646, що перебуває на балансі ДНЗ Білицький ПЛ, власником якого є Міністерство.

Актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646 від 26.11.2020, 30.07.2021, 03.10.2022, 29.06.2023, 15.08.2023, 10.10.2023 оцінено як обмежено готове до використання за призначенням.

Вважаючи протиправною бездіяльність Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів з проведення державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі від 13.03.2018 року № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відтак, інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18).

Звернення прокурора до суду у контексті спірних правовідносин спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні відновлення законності у сфері майнових правовідносин. Вказане свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Так прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із цим позовом зазначив, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нерухоме майно, створює загрозу для зловживань під час розпорядження такими об`єктами, може сприяти їх можливому незаконному вибуттю з комунальної власності.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 140/2916/22 щодо належного обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави в судовому порядку у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначив, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування за загальним правилом подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави. При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями (майном) державної та комунальної власності.

Отже, за змістом позовної заяви у цій справі наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який продовжений до 19.02.2023 на підставі указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 та на цей час триває.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу Цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом відповідно до статті 4 Кодексу є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Балансоутримувач захисної споруди - це власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС. Відповідно до пункту 1 Розділу І "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, споруди фонду захисних споруд повинні утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Балансоутримувач відповідно до цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог). Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди. За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку.

Суд встановив, що відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття - ПРУ №17646, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - приміщення належить ДНЗ «Білицький професійний ліцей» (балансоутримувач), форма власності державна; найменування міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери якого належить захисна споруда цивільного захисту Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

З листа Міністерства освіти і науки України №1/17932-23 від 14.11.2023 слідує, що міністерство не володіє достатньою інформацією за об`єктом ПРУ №17646, що перебуває на балансі ДНЗ Білицький ПЛ.

Департаментом освіти та науки ОДА, Міністерством освіти і науки України, ДНЗ Білицький професійний ліцей (як власником та балансоутримувачем), всупереч положень частини 8 статті 32 КЦЗ України, пункту 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, упродовж тривалого проміжку часу не забезпечено належне утримання та приведення у період воєнного часу до стану готовності захисної споруди з метою використання її за призначенням.

Отже, приміщення протирадіаційного укриття №17646, яке перебуває на балансі Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей неготове до використання за призначенням, що призводить до загрози життю та здоров`я населення, так як на даний час на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по різним об`єктам, які знаходяться на її території, у тому числі по Донецькій області, що є порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Таким чином, внаслідок невжиття відповідачами усіх необхідних дій у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави та територіальної громади, що є підставою для звернення із даним позовом прокурором.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на початок періоду збройної агресії проти України захисна споруда протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: м. Білицьке, вул. Харківська, 22, перебувала у стані обмеженої готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.

Систематичне невжиття відповідачами визначених законодавством заходів з метою приведення укриття у стан готовності суперечить інтересам держави щодо підготовки до оборони в умовах воєнного стану та не забезпечує захист життя людини (аналогічної позиції притримується Верховний Суд у справі №820/5164/15 постанова від 25.07.2019).

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488 (далі Порядок №488) до об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації та на які за результатами технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційні справи, матеріали технічної інвентаризації і технічні паспорти (далі - об`єкт нерухомого майна), належать, зокрема, захисні споруди цивільного захисту. Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду від 24.05.2001 №127.

Замовник технічної інвентаризації (далі - замовник) - власник об`єкта нерухомого майна або уповноважена ним особа (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт; замовник будівництва або уповноважена ним особа; особа, яка має право на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; підприємство, установа, організація, які в установленому порядку уповноважені управляти відповідним об`єктом нерухомого майна, а також особа, уповноважена органами управління житлово-будівельних, дачних, садових та гаражних кооперативів/товариств тощо (пункт 2 Порядку №488).

Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, від 10.06.2009 №390 (далі Методичні рекомендації) об`єктами технічної інвентаризації є захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування.

Проведення технічної інвентаризації захисних споруд забезпечують, зокрема, органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління підприємствами, що відносяться до власності відповідних територіальних громад (Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища тощо), на балансі яких перебувають захисні споруди комунальної власності (пукт 4 Методичних рекомендацій).

Витрати, необхідні для проведення технічної інвентаризації захисних споруд, які перебувають у комунальній власності здійснюються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (пункт 5 Методичних рекомендацій).

Технічна інвентаризація захисних споруд проводиться:

первинна - після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди;

планова - під час проведення періодичної інвентаризації фонду захисних споруд в установленому порядку (як правило, один раз на 5 років);

поточна - у разі змін у технічному стані захисних споруд внаслідок проведення капітальних і відновлювальних ремонтів, реконструкції за зверненням її власника (уповноваженої особи) (пункт 6 Методичних рекомендацій).

Органи виконавчої влади та інші державні органи і установи, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за організацію проведення технічної інвентаризації захисних споруд, які належать до сфери їх управління (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Мета технічної інвентаризації захисних споруд полягає у здійсненні контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичності реконструкції та переобладнання (пункт 8 Методичних рекомендацій).

На підставі матеріалів технічної інвентаризації захисної споруди об`єкта нерухомого майна, складається (оновлюється) на кожну захисну споруду комплект необхідних технічних документів (інвентаризаційна справа, технічний паспорт інше) (пункт 21 Методичних рекомендацій).

Відповідно до пункт 8 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 (із змінами), захисні споруди ставляться на облік після їх уведення в установленому порядку в експлуатацію на підставі документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, та технічного паспорта, складеного за результатами проведення їх технічної інвентаризації як об`єктів нерухомого майна.

Аналізуючи наведені вище норми, у суду наявні всі підстави вважати, що технічна інвентаризація захисної споруди цивільного захисту №17646 є обов`язковою. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами суду ненадано жодних доказів, які підтверджують належне проведення технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту №17646.

Разом із цим, суд також наголошує, що в матеріалах справи відсутня інформація про державну реєстрацію нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту №17646, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22.

Так, згідно з частиною першою статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Спеціальним законом, яким врегульоване питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є Закон України від 01.07.2004 №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами) (далі - Закон №1952-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 3 Закону №1952-ІV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 5 Закону №1952-ІV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Таким чином, національним законодавством передбачено обов`язковість державної реєстрації прав на будівлі та споруди, які є об`єктами нерухомого майна, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд зауважує, що оскільки захисна споруда цивільного захисту №17646 є об`єктом нерухомого майна, речові права на неї повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (із змінами) (далі Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 16 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищезазначене, відповідачами не вчинено жодних обов`язкових юридично значущих дій, з метою проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на захисну споруда цивільного захисту №17464, розташовану за адресою: м. Білицьке, вул. Харківська, 22, Донецька область, що свідчить про допущення відповідачами протиправної бездіяльності.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі Руїс Торіха проти Іспанії (від 9 грудня 1994 року № 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень ч. 2 ст. 139 КАС України, згідно яких при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави (Донецька обл., м. Покровськ, вул. Дмитра Коцюбайла Да Вінчі, 148, код ЄДРПОУ 25707002) до Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей (85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Харківська, 22, код ЄДРПОУ 02543070), Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 47, код. ЄДРПОУ 33913374), Міністерства освіти і науки України (01135, Київська область, м. Київ, пр-т. Берестейський,10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область.

Зобов`язати Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерство освіти і науки України привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область, з метою використання її за цільовим призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ №579 від 09.07.2018 (із змінами).

Визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу Білицький професійний ліцей, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів з проведення державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область.

Зобов`язати Державний навчальний заклад Білицький професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерство освіти і науки України вжити заходи щодо проведення державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №17646, що знаходиться за адресою: вул. Харківська, 22, м. Білицьке, Покровський район, Донецька область.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Е. Абдукадирова