Рішення

від 26.04.2024 по справі 280/1620/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Справа № 280/1620/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д»

до Державної податкової служби України,

Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д» (далі - позивач) до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 2), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати ухвалене відповідачем 2 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №10108517/38528173 від 07.12.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної №282 від 15.11.2023 року на суму 693 612,46 грн у т.ч. ПДВ 115 602,08 грн;

2) зобов`язати відповідача 1 зареєструвати податкову накладну № 282 від 15.11.2023 на суму 693 612,46 грн у т.ч. ПДВ 115 602,08 грн датою її направлення

Крім того, просить покласти на відповідачів судові витрати.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Штабовенком Д.В., який діє на підставі ордеру серії АР № 1164177 від 20.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у процесі здійснення господарської діяльності позивачем складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 282 від 15.11.2023, проте її реєстрацію було зупинено з огляду на відповідність позивача пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Надалі позивачем було надано контролюючому органу всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення операцій за відповідною податковою накладною, проте рішенням комісії податкового органу регіонального рівня №10108517/38528173 від 07.12.2023 відмовлено в реєстрації останньої. Позивач вказує, що ним були надані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які супроводжували господарські операції із контрагентом, у зв`язку з чим вважає безпідставними твердження контролюючого органу щодо відсутності документів. Позивач вважає рішення контролюючого органу таким, що не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної; з метою належного захисту своїх прав як платника податку просить суд зобов`язати податковий орган зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 282 від 15.11.2023. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

12.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11818), у якому представник відповідачів вказує, що позивачем не були додані до пояснень документи, які були зазначені у позові. Звертає увагу суду, що у додатковій угоді №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.09.2021 № 63/2021-Е від 22.07.2022 відсутні електронні підписи з боку Постачальника та Споживача, що не відповідає ст.6 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Також указує на те, що у Додатковій угоді та №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №63/2021-Е від 10.09.2021 є наявні недоліки в оформленні документів. Наголошує, що документи, надані позивачем до повідомлення від 22.11.2023 є недостатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зауважує, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача. Вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Комісія приймала Рішення про відмову у реєстрації ПН № 282 від 15.11.2023 тільки на підставі тих документів, які надавались на розгляд Комісії. Представник також вказує, що позовна вимога щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, в той час як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути питання щодо реєстрації відповідної податкової накладної. З огляду на викладене, представник відповідачів просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12.03.2024 судом також отримані заперечення відповідачів на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№11824), у яких представник зазначає про необґрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що представником позивача штучно завищені обсяги та час витрачений на надання певних послуг. Підсумовує, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки справа є типовою, незначної складності та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, внаслідок чого розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

15.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№12410), у якій представник позивача зауважує, що позиція відзиву не містить конкретних обставин які зумовили прийняття рішення про відмову у реєстрації ПН, а позиція відповідача у цій справі зводиться лише до формальних та абстрактних суджень, без урахування критерію реальності здійснення господарської операції. Зауважує, що відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. На переконання представника позивача, відповідачем взагалі не було взято до уваги надані пояснення та долучені документи, а прийняття рішення відбувалось без врахування особливостей господарської операції. Щодо заперечень відповідачів проти відшкодування витрат на правничу допомогу представник позивача зазначає, що таке заперечення жодних доказів необґрунтованості заявленого розміру витрат на правничу допомогу, окрім самої незгоди відповідача із заявленою сумою, не містить, позиція відповідача зводиться до незгоду із можливістю стягнення витрат на правничу допомогу в принципі, а не з її розміром конкретно.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.02.2024 суд відкрив провадження у даній справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д», код ЄДРПОУ 30907132. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності товариства за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Між позивачем, у якості орендаря, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП», як суборендарем, 15.10.2013 був укладений договір зареєстр. за № 3080 (далі Договір), за умовами якого орендар зобов`язується надати суборендареві у тимчасове платне користування (суборенду) окреме, індивідуально визначене нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, загальною площею 11543,7 кв.м, з виключним правом користування прилеглою територією площею 1,1312 га та естакадами (в т.ч., автомобільна рампа площею 936 кв.м, залізнична рампа площею 936 кв.м), замощень, паркани (Об`єкт оренди).

За умовами розділу 5 Договору з урахуванням змін та доповнень (договір за реєстр. № 4147 від 29.12.2016, договір за реєстр. № 4910 від 29.12.2018, договір за реєстр. № 2020 від 02.07.2019, договір за реєстр. № 1112 від 29.08.2023) суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування Об`єктом. Розмір місячної суборендної плати за користування Об`єктом встановлюється в національній валюті України гривні.

Відповідно до пункту 5.6. Договору у суборендну плату не включаються комунальні та експлуатаційні платежі, пов`язані з функціонуванням Об`єкта, а саме: забезпечення Об`єкта водопостачанням, газопостачанням, електроенергією, водовідведенням, вивезенням сміття, телефонним зв`язком та ін. Компенсація комунальних та експлуатаційних платежів, за винятком електроенергії, здійснюється суборендарем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку, що надається до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За пунктом 5.6.1 Договору суборендар здійснює попередню оплату по відшкодуванню витрат електропостачанню у розмірі 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ впродовж 5-ти календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкту. Ця попередня оплата буде зарахована при взаєморозрахунках по відшкодуванню витрат по електропостачанню за останній місяць суборенди. Крім того, даний платіж може бути використаний орендарем для погашення поточної заборгованості суборендаря по відшкодуванню витрат по електропостачанню. При цьому суборендар має поповнити згодом даний платіж до початкового розміру.

У подальшому щомісячна оплата витрат за користування електричною енергією здійснюється суборендарем в наступному порядку:

- плановий платіж з відшкодування витрат за користування електричної енергією здійснюється авансом до 10-го числа поточного місяця у розмірі 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ, на підстав виставленого орендарем рахунку, який надається суборендареві до 5 числа поточного місяця. При необхідності розмір планового платежу може бути скоригований в наступному місяців з урахуванням фактичного споживання суборендарем електричної енергії за розрахунковий період;

- у разі споживання суборендарем електроенергії на суму менше планового платежу, переплата враховується при розрахунках в наступному місяці;

- у разі споживання суборендарем електроенергії на суму більше планового платежу, суборендар зобов`язаний компенсувати орендареві різницю витрат у термін до 15-го числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) місяцем на підставі рахунку, виставленого до 5-го числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) місяцем.

Розмір планового платежу у подальшому буде коригуватися щомісяця у відповідності із заявленими суборендарем лімітами споживання електричної енергії на наступний місяц.

Згідно із пунктами 5.6.2, 5.7 Договору щомісячна сума компенсації комунальних витрат з утримання Об`єкта суборенди розраховується виходячи з показань індивідуальних вимірювальних приладів (лічильників), які дають можливість здійснювати облік ресурсів споживаних виключно суборендарем, у разі відсутності (несправності лічильників або до моменту їх усунення), вартість комунальних послуг оплачуються прямо пропорційно площі Об`єкту суборенди до загальної площі індивідуально позначеного об`єкта нерухомого майна, в якому знаходитися Об`єкт суборенди.

Для розрахунку суборендної плати сторони приймають календарний місяць: з першого числа поточного місяця до останнього числа поточного місяця включно. Сторони дійшли спільної згоди про те, що суборендна плата за частину місяця, розраховується як пропорційна такій частині місяця сума суборендної плати.

15.10.2013 сторонами Договору було складено акт прийому-передачі про те, що орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) окреме, індивідуально визначене нерухоме майно (майновий комплекс), розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Базова, 11, яке складається з нежитлових приміщень загальною площею 11543,7 кв.м.

Задля забезпечення суборендаря можливістю використовувати електричну енергію на об`єкті оренди за адресою м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, позивачем (як споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №63/2021-Е від 10.09.2021 з ТОВ «НОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЕКТИ» (постачальник електричної енергії), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

15.11.2023 ТОВ «ІНВЕКТА Д» було отримано від ТОВ «Сільпо Фуд» передоплату в рахунок компенсації витрат на електричну енергію за листопад 2023 року у загальному розмірі 693 612,46 грн, про що свідчить банківська виписка по рахунку № НОМЕР_1 (платіжний документ № 8809647).

На виконання приписів пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України за фактом першої події, а саме датою зарахування коштів на банківський рахунок, було сформовано та відправлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №282 від 15.11.2023 на суму 693 612,46 грн, у т.ч. ПДВ 115 602,08 грн.

Через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» позивач отримав квитанцію, яку зареєстровано за № 9315863601 від 22.11.2023, за якою вказану податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено, у зв`язку з тим, що «обсяг постачання товару/послуги 68.20 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критерії ризиковості здійснення операцій». Крім того, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач з метою розблокування податкової накладної №282 від 15.11.2023 подав пояснення разом з 23 додатками, про що свідчить повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 22.11.2023 № 49.

27.11.2023 позивачу направлено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН від 27.11.2023 №10021784/38528173, яким у зв`язку з необхідністю надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування: письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено. У графі «Додаткова інформація» зазначено: надати пояснення щодо ділової мети придбання товарів, не пов`язаних (згідно наявної інформації в ЄРПН) з господарською діяльністю платника податку.

04.12.2023 позивачем направлено повідомлення про подання додаткових пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 04.12.2023 № 1 разом з 2 додатками. У графі «пояснення» указано: «У зв`язку з зупиненням реєстрації ПН №282 від 15.11.2023р повідомляємо, що нами була отримана передплата від ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за послугу відшкодування витрат електричної енергії за листопад за адресою м.Запоріжжя, вул.Базова, буд.11 , яка відноситься до коду УКТЕЗД 68.20, і згідно чого була виписана податкова накладна. Зі своєї сторони нами були проведені сплати згідно договорів за отримані послуги від постачальників.».

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та доданих до них документів Комісією ГУ ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 07.12.2023 № 10108517/38528173 про відмову в реєстрації податкової накладної № 282 від 15.11.2023 у зв`язку з ненаданням / частковим наданням додатковим письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. Графа «Додаткова інформація» не заповнена.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано до ДПС України скаргу на рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області. Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 87219/38528173/2 від 21.12.2023 відповідно по пункту 56.23 пункту 56 ПК України скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д» на первісне рішення залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін. Підставою для прийняття зазначеного рішення вказано ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 30.11.2023 ТОВ «ІНВЕКТА Д» та ТОВ «Сільпо Фуд» було складено акт № 238 про те, що виконавцем (позивачем) виконані роботи, зокрема з відшкодування витрат електричної енергії за листопад 2023 року, за адресою вул. Базова, 11 на суму 765460,08 грн, та з відшкодування витрат за стоки води на суму 7659,36 грн.

ТОВ «ІНВЕКТА Д» складено рахунок № 303 від 30.11.2023 на загальну суму 773119,42 грн, з яких відшкодування витрат електричної енергії 765460,08 грн, відшкодування витрат за стоки води 7659,36 грн.

Також 30.11.2023 ТОВ «ІНВЕКТА Д» та ТОВ «НОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЕКТИ» було складено акт № 0701823111 про те, що згідно з договором № 63/2021-Е від 10.09.2021 у листопаді 2023 постачальник поставив, а споживач (позивач) прийняв електричну енергію в обсязі 152,993 МВт год, нарахування на поставлену електричну енергію складають 891539,17 грн, у т.ч. ПДВ 148589,86 грн.

30.11.2023 ТОВ «НОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЕКТИ» було подано на реєстрацію податкову накладну:

- №205 від 30.11.2023 щодо постачання ТОВ «ІНВЕКТА-Д» електроенергії на загальну суму 771 482,81 грн, з яких ПДВ 128 580,47 грн (прийнята та зареєстрована у ЄРПН);

- №539 від 30.11.2023 щодо постачання ТОВ «ІНВЕКТА-Д» електроенергії на загальну суму 191 220,78 грн, з яких ПДВ 31 870,13 грн (прийнята та зареєстрована у ЄРПН).

Вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 282 від 15.11.2023 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування та зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно /до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок №1246).

Положеннями пункту 2 Порядку №1246 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до абзацу 10 пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, крім іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС (пункт 14 Порядку №1246).

У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку №1246).

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набрала чинності 01.02.2020, та якою затверджено:

- Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165);

- Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок розгляду скарги).

Податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації) зазначеним в пункті 3 Порядку №1165.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4). Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 10 Порядку №1165).

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком №1 до Порядку №1165 затверджені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.

Механізм розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вказаного Порядку розгляд скарги здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну. Скарга подається платником податку на додану вартість у строки, визначені статтею 56 ПК України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Платник податку має право додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

За результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 ПК України, приймає одне з таких рішень:

- задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

За результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 ПК України, у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, надсилає платнику податку відповідне рішення (додаток 3). Рішення за результатами розгляду скарги набирає чинності з дня його прийняття.

За пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520(далі - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У відповідності до пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, рішення комісії податкового органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНВЕКТА-Д» у межах своєї господарської діяльності уклало договір з ТОВ «СІЛЬПО ПДВПП» про суборенду індивідуально визначеного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 11. При цьому договором передбачено, що у суборендну плату не включаються комунальні та експлуатаційні платежі, пов`язані з функціонуванням об`єкта, зокрема, постачання електроенергії. Задля забезпечення суборендаря можливістю використовувати електричну енергію на об`єкті оренди позивачем (як споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії від 10.09.2021 з ТОВ «НОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЕКТИ».

15.11.2023 ТОВ «ІНВЕКТА Д» було отримано від ТОВ «Сільпо Фуд» передоплату в рахунок компенсації витрат на електричну енергію за листопад 2023 року у загальному розмірі 693 612,46 грн.

За приписами пункту 187 ПК України, відповідно до якого датою виникнення податкового зобов`язання за фактом надання послуг є дата зарахування коштів на рахунок платника податку, було сформовано податкову накладну № 282 від 15.11.2023 на суму 693 612,46 грн, яку надалі скеровано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Реєстрація цієї податкової накладної була зупинена контролюючим органом шляхом надіслання квитанцій з пропозицією надати пояснення та копії документів щодо підтвердження зазначених в податкових накладних інформації з мотивів відповідності платника податку пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, одним із критеріїв ризиковості операції є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.

У квитанції № 9315863601 від 22.11.2023 контролюючий орган вказав на те, що обсяг постачання товару/послуги 68.20 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Коду товару за УКТЗЕД 68.20 відповідає група товарів «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», що є одним з видів економічної діяльності, яку веде ТОВ «ІНВЕКТА-Д». Так, відповідно до договору суборенди, ТОВ «ІНВЕКТА-Д» надало ТОВ «Сільпо Фуд» у тимчасове платне користування (суборенду) окреме, індивідуально визначене нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, про що свідчить акт прийому-передачі. За фактом отримання передплати від ТОВ «Сільпо Фуд» (що підтверджується банківською випискою) за послугу відшкодування витрат електричної енергії за листопад 2023 року виписано спірну податкову накладну.

При цьому можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. У разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставіпункту 1 Критеріїв ризиковостіздійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

За фактичних обставин справи отримана позивачем квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної позивача містила загальну пропозицію щодо надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію. Контролюючим органом пропозиція надання документів викладена без конкретизації їх переліку.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації в ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 20.01.2022 у справі №140/4162/21, від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 та від 16.02.2023 у справі № 380/7648/22.

Не дивлячись на те, що невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог комісії, останньою було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Стосовно посилань представника відповідачів на відсутність електронних підписів постачальника та споживача на додатковій угоді №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.09.2021 № 63/2021-Е від 22.07.2022 та наявні недоліки в оформленні документів у Додатковій угоді та №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №63/2021-Е від 10.09.2021 суд зауважує, що недоліки в оформленні певних документів не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, оскільки виявлені недостовірності є підставою для здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення за її наслідками.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15 та від 01.12.2020 у справі № 808/5315/14.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 380/7648/22 зазначив: «здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу».

Щодо посилання відповідачів на те, що до позовної заяви долучено більший обсяг документів, ніж був у розпорядженні комісії при розгляді питання щодо реєстрації чи відмови у реєстрації спірних податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до скрін-повідомлення, долученого до відзиву на позовну заяву, позивач з метою розблокування податкової накладної №282 від 15.11.2023 подав пояснення разом з 23 додатками, серед яких: акти прийому-передачі до договору № 3080, договір № 3080, договір № 63/2021-Е від 10.09.2021, податкова накладна № 282, додаткова угода від 29.08.2023, додаткова угода 1-7 від 29.05.2023, банківські виписки від 15.11.2023, від 02.11.2023, від 03.11.2023, 10.11.2023, 15.11.2023, 16.11.2023.

04.12.2023 позивачем направлено повідомлення про подання додаткових пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 04.12.2023 № 1 разом з 2 додатками: лист, додаткова угода від 29.08.2023.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №380/10922/20 зазначив, що при дослідженні правомірності оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної підлягають врахуванню лише документи, що подавались платником податків безпосередньо суб`єкту владних повноважень, який приймав відповідні рішення.

Крім того, у постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 Верховний Суд вказав на те, що судами було здійснено дослідження первинних документів, які не були підставами для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у реєстрації податкової накладної, що є порушенням судом вимог принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування.

Отже, суд бере до уваги тільки ті документи, які були подані позивачем до контролюючого органу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Разом з тим, на думку суду, на стадії реєстрації податкової накладної надані позивачем до контролюючого органу документи є достатніми для прийняття Комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію складеної позивачем спірної податкової накладної в ЄРПН. Господарська операція, за наслідками якої складена податкова накладна, здійснена позивачем в межах його господарської діяльності, та підтверджується первинними документами.

Однак, посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови ненаведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення.

Суд наголошує, що на етапі дослідження процедури правомірності зупинення/відмови реєстрації податкових накладних суд не може досліджувати фактичне виконання господарської операції та не може надавати оцінку її реальності/фіктивності, оскільки це є предметом документальної перевірки правильності формування податкових зобов`язань, яка відповідачем не проводилась.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №816/2218/18.

Суд зазначає, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 17.05.2023 у справі №140/14282/20.

Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Суд звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Зупинення реєстрації податкових накладних не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Контролюючим органом не обґрунтовано, чому подані позивачем документи не є достатніми для прийняття комісією ГУ ДПС у Запорізькій області рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу, в тому числі у зв`язку з отриманням від комісії регіонального рівня повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, проте з оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної встановлено, що відповідач 1 жодної оцінки поданим позивачем документам не надав, жодної інформації щодо їх невідповідності вимогам законодавства не навів, як і не спростував, що надані позивачем пояснення та документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій по поданим податковим накладним, були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також слід зазначити, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Частинами першою-третьою статті 8 Закону № 2073-ІХ передбачено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої Закону № 2073-ІХ адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Оскаржувані рішення, які є адміністративними актами, вказаним вимогам не відповідають, оскільки не містять належної мотивації їх висновків, зокрема встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про реєстрацію податкових накладних, посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин прийняття чи відхилення наданих платником пояснень та документів.

Не наведення мотивів прийнятого рішення суб`єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Дослідивши надані платником податків на розгляд комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області пояснення та первинні документи суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній № 282 від 15.11.2023, відтак є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної.

Крім того, у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 Верховний Суд наголосив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, суд відхиляє доводи податкового органу про те, що прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної було неможливо з огляду на надання документів з порушенням законодавства / ненадання позивачем копій документів. У контексті наведеного, суд вкотре наголошує, що контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003) вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування податковим органом тверджень позивача, наведення відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, підтверджень правомірності рішення податкового органу, у зв`язку з чим, рішення про відмову реєстрації податкової накладної № 282 від 15.11.2023 в ЄРПН є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДПС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.11.2022 у справі № 320/3484/21, відповідно до якої зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні датою її фактичного направлення/надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Покладення на відповідача 1 такого обов`язку не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Відтак, суд критично оцінює аргументи відзиву в цій частині, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи дискреційних повноважень.

Враховуючи відсутність у Головного управління ДПС у Запорізькій області правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 282 від 15.11.2023 датою її направлення на реєстрацію.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.

Представник позивача просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат до суду надано такі письмові докази:

- договір про надання правничої допомоги від 13.02.2024 між позивачем та АО «Юридична компанія Радник» в особі керуючого партнера Штабовенка Дениса Всеволодовича (далі Договір);

- додаткова угода до Договору від 13.02.2024;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору від 16.02.2024.

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 13.02.2024 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу з питань судових справ.

За пунктом 4 Договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у погодженому окремо сторонами розмірі. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Згідно з Додатковою угодою до Договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу зі складання адміністративного позову (пункт 1.1), складання та направлення інших заяви та клопотань у справі та представництво інтересів в судових засіданнях. Винагорода адвокатського об`єднання за пунктом 1.1 цієї угоди складає 7000 грн, які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї Угоді із розрахунку 7 годин роботи х 1000 грн.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19.

Відтак суд звертає увагу представника відповідача, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом та в даному випадку опис робіт, виконаних адвокатом не є обов`язковим.

Водночас суд зауважує, що навіть за умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару адвоката, суд оцінюючи такий розмір має надавати оцінку всім складовим таких витрат та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, принциповим під час вирішення цього питання є перевірка судом доведеності стороною відповідності таких витрат критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та ціною позову.

Суд зауважує, що ця справа є справою незначної складності, практика щодо розгляду справ у подібних правовідносинах є усталеною, справа розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення відповідачів про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

Квитанцією від 19.02.2024 № 3804 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.12.2023 № 10108517/38528173 про відмову у реєстрації податкової накладної № 282 від 15.11.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д» № 282 від 15.11.2023 датою її направлення на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕКТА-Д», місцезнаходження: вул. Патріотична, буд.64-Д, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 38528173.

Відповідач 1 Державна податкова служба України, Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393.

Відповідач 2 Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.04.2024.

Суддя К.В.Мінаєва