Рішення

від 29.04.2024 по справі 640/11722/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року № 640/11722/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва та виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому, з урахуванням позовної заяви в редакції від 29.07.2020, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В. № 10-ОС від 27.04.2020 «Про відрахування зі штату ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді судді Дарницького районного суду міста Києва;

- зобов`язати виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 зарахувати позивача у штат Дарницького районного суду міста Києва на посаду судді;

- стягнути з Дарницького районного суду міста Києва на користь позивача середню заробітну плату (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2020 по день вирішення судом справи по суті;

- стягнути з Дарницького районного суду міста Києва на користь позивача допомогу на оздоровляння у розмірі посадового окладу за період з 27.04.2020 по день вирішення судом справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, матеріали цієї справи скеровані за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу 30.05.2023 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.

20.02.2024 цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М., у подальшому справу прийнято до провадження і ухвалено розглядати її за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 26.02.2024 залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що станом на час звернення ним із цією позовною заявою законність і обґрунтованість рішення про звільнення його з посади судді Вищою радою правосуддя є предметом судового розгляду. Наголошував на конституційній гарантії захисту особи від незаконного звільнення, зважаючи на відсутність у законодавстві вимоги повторного прийняття рішення про призначення на посаду судді у разі скасування наказу про відрахування судді зі штату суду та беручи до уваги повноваження голови місцевого суду.

У відзиві на позовну заяву відповідачі просили відмовити у задоволенні позову. Вказали, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя, а його оскарження не зупиняє виконання відповідного рішення. Зазначили, що акт про призначення або ж звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою, а на голову суду покладається обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних із цим виплат. Звертали увагу, що оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.

У письмових поясненнях Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві просило відмовити у задоволенні позову. Підкреслювали, що внесення подання про звільнення судді з посади належить до повноважень Вищої ради правосуддя, а голова суду зобов`язаний оформити ці відносини та встановити початковий і кінцевий момент їх виникнення.

Державна судова адміністрація України та Державна казначейська служба України правом на подання пояснень не скористались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 18.06.2010 № 713/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва.

02.07.2010 позивача зараховано до штату Дарницького районного суду міста Києва.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.01.2017 №1/дп-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову судді ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення від 11 січня 2017 року № 1/дп-17.

15 лютого 2017 року вказане рішення ВККС України про звільнення позивача з посади судді Дарницького районного суду міста Києва було направлено на розгляд Вищої ради правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.08.2019 № 2152/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішенням Верховного Суду від 13.02.2020 (справа №9901/503/19) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 15.08.2019 № 2152/0/15-19.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову від 13.02.2020 у справі №9901/503/19 залишено без задоволення, відмовлено у скасуванні рішення Вищої ради правосуддя від 15.08.2019 № 2152/0/15-19.

Наказом виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 №10-ОС від 27.04.2020 позивача відраховано зі штату Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку зі звільненням з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 15.08.2019 № 2152/0/15-19 (а.с.18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

За положеннями статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. 2. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII (Закон №1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

За нормами пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону №1798-VIII).

Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом (частина третя статті 35 Закону №1798-VIII).

За положеннями пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Як закріплено у частині третій цієї ж статті у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2020 у справі №815/5811/16, акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних з цим, відповідних виплат.

Також Верховний Суд зауважив, що статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень голови місцевого суду не віднесено надання правової оцінки щодо протиправності або правомірності акта про звільнення судді з посади при прийнятті наказу згідно пункту 4 частини першої даної статті. Видання наказу про відрахування зі штату суду, є належною формою реалізації відповідним суб`єктом своїх владних управлінських функцій.

За результатом аналізу наведених вище правових норм і постанови Верховного Суду, суд констатує, що у випадку, який розглядається, виконувач обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва, при винесенні оскаржуваного наказу, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, оскільки рішення Вищої ради правосуддя було обов`язковим до виконання і його оскарження в судовому порядку не зупиняло такого виконання, при цьому, наказ про відрахування ОСОБА_1 зі штату Дарницького районного суду міста Києва видано вже після винесення рішення Верховного Суду від 13.02.2020.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про правомірність прийняття наказу про відрахування зі штату у спірному випадку і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог як щодо скасування цього наказу, а також і похідних від цієї вимоги інших вимог -про поновлення на посаді та стягнення коштів.

За нормами частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.