Ухвала

від 26.04.2024 по справі 826/7498/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 квітня 2024 року №826/7498/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Приватбанк» про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Соловйової Наталії Анатоліївни Уповноваженої особи, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрія Миколайовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни Уповноваженої особи, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрія Миколайовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» пов?язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» особою;

-визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ПРИВАТБАНК» Соловйової Н.А. від 20 грудня 2016 року №22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов?язаних осіб» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та блокування рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 20 грудня 2016 року №2887 в частині, що стосується прав та інтересів Товариств обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від грудня 2016 року №2891 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП»;

-визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій від 20 грудня 2016 року та Акт приймання-передавання за Договором про придбання акцій в грудня 2016 року, що укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП», від імені якого діяла уповноважена особа гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_2 ;

-визнати нечинним з моменту укладення договір купівлі-продажу акцій банку №744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та акт виконання зобов?язань до договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій ПАТ «ПРИВАТБАНК» від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко Андрій Миколайович в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП»;

-визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н. А. "Про перерахування коштів пов?язаних осіб" від 21 грудня 2016 року №44 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП»;

-визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" №2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 зупинено провадження у справі №826/7498/17 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду по справі №826/20221/16.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 прийнято справу до провадження суддею Парненко В.С., поновлено провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.04.2024 від АТ КБ «Приватбанк» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що спір у справі не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.

13 грудня 2016 року рішенням Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку №105 «Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк», визначено перелік пов`язаних з ПАТ КБ «Приватбанк» осіб загальною кількістю 1092 особи.

До вказаного переліку увійшло Товариство з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» за ознаками/типами:

-528 - юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної частки;

-529 будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Так, засновниками позивача та власниками істотної участі позивача є: ТОВ «Зернопоставка-М» (код ЄДРПОУ 33116674), ТОВ «КОЛЛАЦИО» (код ЄДРПОУ 33808514), ТОВ «ОПФ» (код ЄДРПОУ 32930996), ТОВ «ФЕБА» (код ЄДРПОУ 33669751), ТОВ «ЕЛАРА» (код ЄДРПОУ 33669725), що підтверджується статутом ТОВ «КС ГРУПП».

В той же час, рішенням №105 ТОВ «Зернопоставка-М», ТОВ «КОЛЛАЦИО», ТОВ «ОПФ», ТОВ «ФЕБА», ТОВ «ЕЛАРА» визнані пов?язаними із ПАТ КБ «Приватбанк» особами.

У свою чергу, Банком здійснювався контроль над всіма без виключення засновниками/учасниками ТОВ «КС ГРУПП», що окрім іншого підтверджується службовою записку Департаменту кредитних аналітиків №E.35.0.0.0/4-1017 від 28.01.2016.

Таким чином, ТОВ «Зернопоставка-М», ТОВ «КОЛЛАЦИО», ТОВ «ОПФ», ТОВ «ФЕБА», ТОВ «ЕЛАРА» є пов?язаними особами в силу п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону про банки, оскільки управління та керівництво даними особами здійснювалось керівником Банку ОСОБА_3 , який також є пов?язаною особою згідно п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону про банки.

В результаті чого, Позивач є пов?язаною особою відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону про банки, оскільки управління та керівництво ТОВ «КС ГРУПП» здійснювалось керівником ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілет О. В., який також є пов?язаною особою за рахунок/через засновників позивача.

Отже, учасниками/засновниками ТОВ «КС ГРУПП» є пов?язані з банком особи, які у свою чергу контролювались ПАТ КБ «Приватбанк» та/або власниками яких є інші пов?язані із банком особи.

18 грудня 2016 року правлінням Національного банку прийнято рішення № 498-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних».

В подальшому, 18 грудня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким фактично розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, повноваження тимчасового адміністратора делеговані ОСОБА_4

20 грудня 2016 р. виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК", яким було погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов?язаних осіб неплатоспроможного банку.

В цей же день, виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №2891 "Про здійснення розрахунково - касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яким було вирішено не здійснювати операції з пов?язаними з банком особами протягом строків здійснення тимчасової адміністрації.

20 грудня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «Приватбанк» №2893.

20 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ «КБ «Приватбанк» було видано наказ №22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов?язаних осіб", яким з 20 грудня 2016 року заборонено здійснювати будь - які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов?язаних осіб банку та клієнтів банку, в тому числі позивача.

21 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ «КБ «Приватбанк» було видано наказ № 44 "Про перерахування коштів пов?язаних осіб", яким було розблоковано рахунки пов?язаних з ПАТ «КБ «Приватбанк» осіб і перераховано в рахунок на придбання акцій додаткової емісії.

Таким чином, рішення від 20 грудня 2016 року №2887, №2891, №2893, наказ №22 від 20 грудня 2016 року та наказ №44 від 21 грудня 2016 року є результатом діяльності Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внаслідок віднесення компанії ТОВ «КС ГРУПП» до пов`язаних з ПАТ КБ «Приватбанк» осіб.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб були вжиті наступні заходи:

1) Укладено договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ «КБ «Приватбанк». 20 грудня 2016 року між ПАТ «КБ «Приватбанк», в особі Уповноваженої особи ФГВФО Славкіною Мариною Анатоліївною, і ТОВ «КС ГРУПП», від імені якої діяла уповноважена особа ФГВФО Шевченко Андрій Миколайович, було укладено договір про придбання акцій, за яким ПАТ «КБ «Приватбанк» передало, а ТОВ «КС ГРУПП» придбало акції додаткової емісії ПАТ «КБ «Приватбанк» в обмін на грошові вимоги ТОВ «КС ГРУПП» до ПАТ «КБ «Приватбанк»;

2) Акції ПАТ «КБ «Приватбанк» продано Державі Україна. 21 грудня 2016 року уповноважена особа ФГВФО від імені всіх власників простих іменних акцій банку уклала договір купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131, за яким Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ «КБ «Приватбанк».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV (далі Закон № 679-XIV) банківський нагляд визначено як систему контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

За приписами ст. 2 Закону № 679-XIV, Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 7 Закону № 679-XIV, Національний банк виконує такі функції, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

У статті 55 Закону № 679-XIV закріплено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону № 679-XIV, Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Положеннями частин 1-2 статті 56 Закону № 679-XIV передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: 1) письмове застереження; 2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов`язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; 4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; 5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов`язаними з банком особами; 8) заборона надавати бланкові кредити; 9) накладення штрафів; 10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу); 11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; 11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій; 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою, особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

За приписами пункту 1 глави 2 розділу II Положення № 315, Національний банк може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

Положеннями пункту 2 глави 2 розділу II Положення № 315 закріплено, що рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов`язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов`язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов`язаною, якщо для цього виникають підстави.

У відповідності до частини 2 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії з визнання пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 «Про визначення осіб пов`язаних з ПАТ КБ «Приватбанк» вирішено визначити пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, ТОВ «КС ГРУПП» за ознакою пов`язаної особи з банком, відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 529.

Суд зазначає, що спірні правовідносини у яких спір виник щодо пов`язаності особи з банком вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі №826/20221/16 звернула увагу на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ «КБ «Приватбанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб.

У вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що «…рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

Отже, на час ухвалення судових рішень, зазначене рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку».

Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік заходів впливу, які Національним банком можуть бути застосовані до банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю як санкція та міра відповідальності за порушення такими особами банківського законодавства та законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, передбачений статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Серед переліку таких заходів впливу не міститься рішення про визначення тієї чи іншої особи пов`язаною із банком.

Таким чином, оскаржуване рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13.12.2016 р. №105, якими позивача визначено пов`язаною з ПАТ «КБ «Приватбанк» особою не є рішенням про притягнення ТОВ «КС ГРУПП» до передбаченої відповідальності, тобто, цивільної, адміністративної чи іншої.

З огляду на зазначене, ТОВ «КС ГРУПП» не може оскаржувати підстави рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13.12.2016 р. №105.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №640/19719/19.

Отже, за своєю суттю позовна вимога в даній справі про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13.12.2016 р. №105 є не позовною вимогою, а лише підставою для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню.

Водночас, позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується його прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

З огляду на зазначене, у цьому спорі позовна вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення за своєю суттю є не позовною вимогою, а підставою основної позовної вимоги, спрямованої на захист прав позивача в майбутньому, яка відповідає його дійсному прагненню.

Як наслідок, прийнятті на підставі рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13.12.2016 року №105 рішення від 20 грудня 2016 року №2887, №2891, №2893, наказ №22 від 20 грудня 2016 року та наказ №44 від 21 грудня 2016 року, які є результатом діяльності Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внаслідок віднесення ТОВ «КС ГРУПП» до пов`язаних з ПАТ КБ «Приватбанк» осіб, не створюють для позивача правових наслідків.

Що ж до наказу про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації, наказу про перерахування коштів пов`язаних осіб, то ці рішення є обов`язковими лише для працівників банку, тобто є внутрішніми документами банку.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинними з моменту укладення:

- договорів про придбання акцій та актів приймання-передачі за цими договорами;

- договору купівлі-продажу акцій банку та акта виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 14 статті 3 КАС у редакції до 15 грудня 2017 року (станом на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний договір це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.

Водночас сторонами вищевказаних договорів про придбання акцій та актів приймання-передачі є позивач та ПАТ «КБ «Приватбанк». Держава в особі суб`єкта владних повноважень стороною цих договорів не є.

Отже, договори про придбання акцій та акти приймання-передачі за цими договорами не є адміністративними договорами, оскільки вони не відповідають наведеному вище визначенню адміністративного договору.

За загальним правилом, адміністративний договір, як і будь-який інший договір, укладається за вільного волевиявлення сторін, яке формується самими сторонами або призначеними ними представниками. Лише у випадках, встановлених законом, допускається укладення адміністративного або цивільно-правового договору від імені сторони через представника, який виконує представницькі повноваження за відсутності сторони або всупереч її волі.

Спірні договори про придбання акцій спрямовані на обмін вимог позивачів на акції ПАТ «КБ «Приватбанк», тобто за правовою природою є договорами міни. Зазначені правочини є цивільно-правовими договорами, спрямованими на передання сторонами одна одній певного майна. У цій справі таким майном є права вимоги позивачів до ПАТ «КБ «Приватбанк» та акції останнього. Правове регулювання міни встановлене статтями 715, 716 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном.

Від імені власника правочин може бути вчинений представником. Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У представництві розрізняють внутрішні і зовнішні правовідносини.

Внутрішні правовідносини виникають між представником і особою, яку представник представляє. Так, діючи від імені особи, яку він представляє, представник повинен діяти добросовісно та розумно (пункт 6 статті 3 ЦК України). Якщо між особою та її представником відсутні договірні правовідносини щодо представництва, то в разі порушення представником обов`язків діяти добросовісно та розумно, особа, яку представляє представник, вправі вимагати від нього відшкодування шкоди за правилами глави 82 ЦК України. Якщо представник діє на виконання договору доручення, між представником і особою, яку він представляє, виникають договірні правовідносини. Водночас особа, щодо якої представник вчиняє правочин від імені того, кого він представляє, не є учасником внутрішніх правовідносин.

Зовнішні правовідносини виникають між особою, яку представник представляє, та особою, щодо якої вчиняється правочин. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже, представник не є ані стороною правочину, який він вчинив від імені особи, яку він представляє, ані учасником зовнішніх правовідносин.

Тому участь в укладенні договорів уповноважених осіб Фонду як представників фізичних осіб позивачів та юридичної особи ПАТ «КБ «Приватбанк» не змінює цивільно-правової природи договорів міни.

Крім того, оцінюючи характер правовідносин у справах за участю Фонду та його уповноважених осіб, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у своїх постановах висновки, які в цілому можна узагальнити так:

"Фонд виконує владно-управлінську функцію у відносинах, що випливають з організації виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладом, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування). Правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Відповідно й спір, який випливає із цих правовідносин, є публічно-правовим. До публічно-правових віднесено й спори стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, адже у таких відносинах Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб (така позиція викладена у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, 813/6392/15, 818/377/16, 804/15159/15, 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17 тощо).

Водночас спори, які виникають з правовідносин, що не охоплюються зазначеною державною гарантією і випливають з укладеного між банком і фізичною особою договору, де уповноважена особа та Фонд діють як представники сторони договірних відносин, а виконувані Фондом функції більшою мірою стосуються забезпечення відновлення платоспроможності банку або підготовки його до ліквідації, що законом доручено здійснювати лише Фонду, наприклад, про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не є публічно-правовими та не належить до юрисдикції адміністративних судів (така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 та інших)."

У спірних правовідносинах участь Фонду та його уповноважених осіб обумовлена виконанням функцій виведення банку з ринку за участю держави. Специфіка характеру цих правовідносин полягає в тому, що метою участі держави визначено потребу забезпечення стабільності фінансової системи і захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників (постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи»), що свідчить про обумовленість цієї участі суспільним, публічним інтересом.

Водночас наявність суспільного, публічного інтересу не означає, що спір є публічно-правовим, оскільки регулювання, спрямоване на задоволення публічного інтересу, може бути як публічно-правовим, так і приватноправовим, відповідно і спірні правовідносини залежно від їх характеру можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими, зокрема господарськими або цивільними.

Аналіз правових норм, що визначають функції Фонду у процедурі виведення банку з ринку за участю держави, дають підстави вважати, що вони зводяться до встановлення контролю над банком замість його статутних органів, виконання представницьких функцій шляхом вчинення дій від імені банку та інших осіб, забезпечення передачі контролю новому акціонеру державі як інвестору, єдиному члену вищого органу управління банком, а не контролюючому суб`єкту. Такі відносини є приватноправовими.

Договір купівлі-продажу акцій також не є адміністративним договором з причин, зазначених вище.

Спірний договір спрямований на продаж належних, зокрема, позивачам акцій ПАТ «КБ «Приватбанк» державі і особі уповноваженого органу, тобто за правовою природою є договором купівлі-продажу. Зазначений договір є цивільно-правовим договором, спрямованим на передання права власності на акції. Правове регулювання купівлі-продажу встановлене главою 54 ЦК України. Покупець за цим договором держава в особі Міністерства фінансів України діє як інвестор, а не як субєкт владних повноважень. Участь у цьому договорі держави як сторони договору покупця не змінює цивільно-правової природи договору купівлі-продажу.

Отже, відносини позивача з Банком щодо купівлі-продажу акцій банку та облік прав власності на них є корпоративними відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статі 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції яка діяла на момент звернення з позовом, але оскільки основною вимогою є цивільно-правова вимога про стягнення з Банку суми депозитів та процентів, то вимоги про захист права у зв`язку з укладенням таких договорів мають розглядатися як тісно пов`язані з основною вимогою також судом цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід закрити, оскільки, спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.

Вказана правова позиція повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №826/20221/16, до набрання законної сили у якій було зупинено провадження в даній справі, та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №640/19719/19.

Від наведених вище правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду, у відповідності до статті 346 КАС України, не відступала, а тому, підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання Акціонерного товариства «Приватбанк» про закриття провадження у справі №826/7498/17 задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Соловйової Наталії Анатоліївни Уповноваженої особи, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрія Миколайовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Парненко В.С.