Рішення

від 30.04.2024 по справі 320/49254/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року № 320/49254/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.05.2023 року, яким скасовано рішення від 20.01.2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто народження: м. Севськ, Севський район, Брянська область РРСФСР, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»;

- зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області поновити дійсність документів, виданих на ім`я ОСОБА_1 - паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , 15.06.2022, орган, що видав 8034, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , дата видачі 11.07.2022, дійсний до 11.07.2032, орган, що видав, 8037, або у разі технічної неможливості поновлення документів документувати повторно відповідними документами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.01.2021 року позивачем набуто громадянство України за територіальним походженням на підставі поданого до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року, яким встановлено факт ОСОБА_2 (діда позивача) на території України 13.06.1929 року, а саме на території с. Лебедівка Кам`янського району Черкаської області.

У подальшому позивачем подано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області довідку про припинення ним громадянства Російської Федерації №269206912, видану 30.11.2021 Посольством Російської Федерації в Україні, з огляду на що 15.06.2022 позивача було документовано паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , а також 11.07.2022 року паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

Разом з тим, маючи намір 05.10.2023 року перетнути кордон України у пункті пропуску «Угринів-Долгобичув», посадовою особою прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України та вилучено закордонний паспорт позивача з підстав: «Спрацювання БД1.3 «Викрадені, загублені та втрачені документи» Державна міграційна служба України у м. Києві та Київській області».

Для з`ясування причин вилучення закордонного паспорта позивач звернувся за правовою допомогою. У відповідь на адвокатський запит представника позивача ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 12.10.2023 року повідомлено, що 26.05.2023 року прийнято рішення про скасування рішення від 20.01.2021 року про оформлення набуття громадянства України позивачу відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» з підстав подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не може набути громадянство України. Зокрема, у листі повідомлено, що на підставі вказаного рішення видані позивачу паспорти визнано недійсними, про що внесено відповідну інформацію до Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України.

Ознайомившись із рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.05.2023 року, позивачем встановлено, що останнє прийнято з огляду на скасування Київським апеляційним судом 04.08.2021 року рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року.

Водночас, позивач заперечує подання ним фіктивних чи неправдивих відомостей до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області на момент оформлення громадянства України, з огляду на що вважає рішення від 26.05.2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки наразі він фактично має статус апатрида - особи без громадянства, що ставить під загрозу його бізнес в Україні, а також правовий статус його сім`ї - дружини та двох дітей, один з яких є неповнолітнім, якими отримано дозволи на імміграцію саме з тих підстав, що у позивача було наявне громадянство України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні від 26.05.2023 року, а саме: позивачем подано неправдиві відомості або фальшиві документи, приховано будь-який суттєвий факт, за наявності якого позивач не може набути громадянство України. Вказаними обставинами є постанова Київського апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №374/218/19, якою скасовано рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року, яким встановлено факт ОСОБА_2 (діда позивача) на території України 13.06.1929 року, а саме на території с. Лебедівка Кам`янського району Черкаської області.

Таким чином, оскільки рішення від 26.05.2023 року прийнято на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України», відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Севськ, Брянська область, Російська Федерація.

Згідно записів у Трудовій книжці НОМЕР_3 , розпочатої 22.10.1999 року, копія якої наявна в матеріалах справи, з 2002 року працює в Україні, зокрема, на посадах голови правління ЗАТ «Київський експериментальний м`ясопереробний завод «Дарницький»», директора ТОВ «М`ясний Альянс», директором ТОВ «АФЕ-ІНВЕСТ».

Наразі, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «М`ясний Імпорт» (код ЄДРПОУ 44717058) та ТОВ «Коржівський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 43500893). Крім цього, позивач є власником двох торгівельних марок, зареєстрованих Національним органом інтелектуальної власності ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ).

З 2003 року позивач перебуває у шлюбі, має доньку 31.05.2002 року народження та сина 28.07.2008 року народження, які документовані посвідками на постійне проживання на території України, дозволи на імміграцію в Україну, які видано на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», проживають у м. Києві. У власності сім`я позивача має дві квартири у м. Києві.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ржищівського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту народження ОСОБА_3 - свого діда, на території України 13.06.1929 року, а саме у с. Лебедівка Кам`янського району Черкаської області.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19 вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено в повному обсязі. Встановлено факт ОСОБА_2 на території України 13.06.1929 року, а саме на території с. Лебедівка Кам`янського району Черкаської області.

Згідно з копією матеріалів особистої справи ОСОБА_1 про набуття громадянства України 08.10.2020 року позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, до якої долучено копію рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року №374/218/19.

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 20.01.2021 року прийнято рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Позивач 04.03.2021 звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області із заявою-анкетою про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України та засвідчено зобов`язання припинити громадянство РФ протягом двох років з моменту набуття громадянства України, у зв`язку з чим останнього було документовано тимчасовим посвідченням громадянина України терміном дії до 20.01.2023 року.

У подальшому постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №374/218/19 рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

У свою чергу, 30.11.2021 року ОСОБА_1 отримано довідку від Посольства Російської Федерації в Україні за №269206912 про припинення громадянства Російської Федерації, яку позивачем подано до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, чим підтверджено виконання позивачем зобов`язання, передбаченого Законом України «Про громадянство України», що не заперечується та підтверджується відповідачем у відзиві.

Позивача 15.06.2022 року документовано паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , орган, що видав 8034 та 11.07.2022 року позивача документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , орган, що видав 8037.

Головним спеціалістом Вишгородського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Литвиненко Тетяною 06.04.2023 складено Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , згідно з яким, з огляду на наявність постанови Київського апеляційного суду від 04.08.2021 у справі №374/218/19, ОСОБА_1 подано неправдиві відомості або фальшиві документи, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого ОСОБА_1 не може набути громадянство України.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 26.05.2023 року скасовано рішення ЦМУ ДМС ум. Києві та Київській області від 20.01.2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Документальне підтвердження отримання позивачем вказаного рішення, надіслане листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 29.05.2023 року №8010.4.1-19039/80.3-23, у матеріалах справи відсутнє.

Позивач 05.10.2023 року мав намір перетнути державний кордон України у пункті пропуску «Угринів-Длгобичув», проте, рішенням посадової особи прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у перетині державного кордону України ОСОБА_1 на підставі: «Спрацювання БД1.3 «Викрадені, загублені та втрачені документи» Державна міграційна служба України у м. Києві та Київській області».

Згідно з Протоколом про вилучення документу від 05.10.2023 року, складеного посадовою особою прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , у позивача вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий 11.07.2022 року, орган, що видав 8037.

У відповідь на запит адвоката Дмитра Соколика в інтересах ОСОБА_1 від 09.10.2023 року листом від 12.10.2023 року №8010.4.1-38321/80.3-23 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено про прийняте рішення 26.05.2023 року та про те, що 29.05.2023 року до Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України внесено інформацію щодо недійсності паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 15.06.2022 року Солом`янським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на ім`я ОСОБА_1 , а також, що 30.05.2023 року до вищевказаної системи внесено інформацію щодо недійсності паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 , виданого 11.07.2022 року, орган, що видав 8037 на ім`я ОСОБА_1 .

Вважаючи рішення відповідача від 26.05.2023 року, яким скасовано рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу наведеної норми Основного закону висновується, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України від 18.01.2001 №2235-ІІІ Про громадянство України (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон №2235).

Згідно дефініції, наведеної у ч. 1 ст. 1 Закону №2235 громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону №2235 визначені підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини першої статті 8 Закону №2235, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі по тексту - Порядок №215, в редакції, чинній станом на 20.01.2021 року) у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно з абзацами 1, 2 частини п`ятої статті 8 Закону №2235, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається : особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19 встановлено факт народження діда позивача - ОСОБА_3 на території України, що надало позивачу право звернутися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 08.10.2020 року із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно до наданої суду копії вказаного рішення встановлено, що згідно зазначеного власноруч головуючим суддею Ржищівського міського суду Київської області Козіною С.М. на останньому аркуші рішення останнє набрало законної сили 10.09.2019 року.

Позивачем до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надано довідку, видану Посольством РФ в Україні 30.11.2021 року № 269206912, про припинення громадянства РФ.

Отже, висновується, що позивачем громадянство України набуто у встановленому законодавством України порядку, що підтверджується винесеним рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.01.2021 року та не заперечується відповідачем.

Крім того, 15.06.2022 року та 11.07.2022 року позивача було документовано паспортами громадянина України та громадянина України для виїзду закордон відповідно, оскільки останнім належним чином виконано зобов`язання з припинення іноземного громадянства, що також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, рішенням від 26.05.2023 року відповідачем скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.01.2021 року, підставою чого зазначено фальшивість та неправдивість поданих позивачем документів на підтвердження факту наявності підстав для набуття громадянства України, а також приховування будь-яких суттєвих фактів, за наявності яких ОСОБА_1 не може набути громадянство України. На підтвердження вказаних підстав загалом відповідач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №374/218/19, якою рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, відповідно до статті 21 Закону №2235 (в редакції, чинній станом на 26.05.2023 року) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою, припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

З аналізу наведених правових норм суд висновує, що рішення про оформлення громадянства України особі, яка набула це громадянство, зокрема, на підставі статті 8 Закону №2235, може бути скасовано лише за встановлення та беззаперечного доведення хоча б однієї з обставин, а саме: встановлення у передбаченому чинним законодавством порядку факту набуття громадянства України шляхом обману, або внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Крім того, указані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.05.2020 у справі № 808/3470/17, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 19.09.2022 у справі № 280/8987/20, від 21.03.2023 у справі № 420/7530/21, від 14.09.2023 у справі №420/3727/22.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 26.05.2023 року вбачається, що відповідачем зазначено усі підстави, передбачені статтею 21 Закону №2235 загалом, з огляду на що не є зрозумілим, яким чином кваліфіковано дії позивача з огляду на наявність постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, не є зрозумілим, чи позивачем подано неправдиві відомості, чи позивачем подано фальшиві документи, чи позивачем приховано суттєвий факт.

Враховуючи викладене, суд надає оцінку зазначеної відповідачем у спірному рішенні кваліфікації діям позивача згідно кожної підстави, вказаної у статті 21 Закону №2235.

Щодо кваліфікації наданих позивачем документів для оформлення набуття громадянства України як фальшивих, суд зазначає.

Кримінальним кодексом України передбачено покарання за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, що врегульовано статтею 358.

Відповідно до абзаців першого-другого статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує доведеності та наявності письмових доказів щодо встановлення факту подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, при цьому ці обставини мають бути доведені належними та допустимими доказами, якими в даному випадку є відповідний вирок суду.

Разом з тим, відповідачем не повідомлено та не надано суду належних доказів (вироку суду), які б підтверджували, що позивачем подані саме фальшиві (підроблені) документи при оформленні набуття громадянства України, яким би зокрема, було визнано копію рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19, поданого позивачем ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 08.10.2020 року.

Щодо кваліфікації наданих позивачем документів для оформлення набуття громадянства України як неправдивих, суд зазначає.

Для підтвердження права набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем подано рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19, яким за заявою ОСОБА_1 , встановлено факт народження ОСОБА_3 (діда позивача) на території України 13.06.1929 року, а саме на території с. Лебедівка Кам`янського району Черкаської області.

На день подання вказаного рішення суду до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області - 08.10.2020 року із заявою про оформлення набуття громадянства України, на останньому аркуші рішення головуючим суддею Ржищівського міського суду Київської області Козіною С.М. власноруч зазначено, що останнє набрало законної сили 10.09.2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що станом на день звернення позивача до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із відповідною заявою про оформлення набуття громадянства України рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19 в апеляційному порядку оскаржено не було, з огляду на що воно набрало законної сили.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що позивачем були подані неправдиві документи для оформлення набуття громадянства України, яким є рішення Ржищівського міського суду Київської області (щодо неправдивості інших документів, поданих позивачем, відповідачем не вказано).

Щодо кваліфікації наданих позивачем документів для оформлення набуття громадянства України як приховання суттєвого факту, за наявності якого ОСОБА_1 не може набути громадянство України, суд зазначає, що рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19 скасовано постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2021 року.

Разом з тим, в призмі оцінки кваліфікації дій позивача саме як приховання факту скасування рішення Ржищівського міського суду Київської області, судом беруться до уваги такі обставини.

Ознайомившись із змістом рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року у справі №374/218/19, судом встановлено, що заява про встановлення факту народження діда позивача на території України подана ОСОБА_1 саме з метою отримання громадянства України. Водночас, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області в якості заінтересованої особи залучено судом не було.

Натомість, ознайомившись із змістом процесуальних рішень Київського апеляційного суду у справі №374/218/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом встановлено, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області апеляційну скаргу на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року подано у травні 2021 року

Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 14.05.2021 року поновлено ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року.

У подальшому постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №374/218/19 апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, задоволено; рішення Ржищівського міського суду Київської області від 08.08.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Отже, із вказаного вбачається, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з серпня 2021 року було відомо про скасування рішення Ржищівського міського суду Київської області.

У той же час, знаючи про факт скасування рішення Ржищівського міського суду Київської області, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області приймає від позивача довідку від 30.11.2021 року, видану Посольством РФ в Україні, про припинення іноземного громадянства та вже у 2022 році документує ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду закордон. Крім того, відповідач приймає оскаржуване рішення у травні 2023 року, після спливу майже двох років з моменту, коли йому стало відомо про відсутність підстав набуття позивачем громадянства України за рішенням міського районного суду.

З огляду на виявлені обставини суд зазначає наступне.

У справі Рисовський проти України (п.70-71) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009). У справі «Рисовський проти України» також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування» передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007 та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).

На переконання суду, в даному випадку суб`єктом владних повноважень документовано позивача паспортами громадянина України внаслідок власної недбалості, а не з підстав приховання позивачем факту скасування рішення Ржищівського міського суду Київської області, оскільки не може вважатися прихованим фактом наявність постанови суду, про яку було відомо ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

У свою чергу, факт приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, має бути доведений належними та допустимими доказами.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що позивача документовано паспортами громадянина України саме внаслідок недбалості ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області, що не може покладати на позивача, яким на момент подання документів для оформлення набуття громадянства України, виконано обов`язки, встановлені для цього Законом №2235, що також визнано відповідачем, тягар правової невизначеності та негативних наслідків, які виникли для нього та його сім`ї внаслідок допущеної відповідачем помилки.

Викладене призводить до порушення гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, породжує правову невизначеність та недовіру як до державних органів, так і до правової системи в цілому, адже Конституція України гарантує захист будь-якій особі, чиї права порушуються або не визнаються.

Суд зауважує, що Законом №2235, зокрема, його статтею 21, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення від 26.05.2023 року, не передбачено підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у разі, якщо обставини такого набуття відпали, або якщо рішення суду, яким підтверджувався факт можливості набуття громадянства України за територіальним походження, скасовано.

У той же час, висловлюючи свою правову позицію на обґрунтування заперечень на позовну заяву та на обґрунтування оскаржуваного рішення, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області посилається на недобросовісність дій позивача, у той час, як саме допустило помилку та недбалість при здійсненні повноважень, що суперечить засадам обґрунтованості, пропорційності та своєчасності.

Так, згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд повторно наголошує на тому, що відповідачу було відомо про існування постанови Київського апеляційного суду ще з травня 2021 року, проте, у 2022 році позивача документовано паспортами громадянина України, а спірне рішення взагалі прийнято у 2023 році, що суперечить принципу своєчасності рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою ЄСПЛ при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Суд враховує, що для позивача, його дружини та їх дітей скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 має наслідком повну зміну способу життя родини.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав уважати, що ОСОБА_1 приховував будь-які суттєві факти, за наявності яких він не міг набути громадянство України.

Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.07.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Отже, оскільки доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів суб`єктом владних повноважень не надано, суд приходить до висновку, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України за відсутності правових підстав.

Суд ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав, встановлених статтею 21 Закону №2235, та враховуючи вищевикладену оцінку спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.05.2023 року, яким скасовано рішення від 20.01.2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто народження: м. Севськ, Севський район, Брянська область РРСФСР, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» прийнято необґрунтовано та протиправно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити дійсність паспортів громадянина України або документувати ними повторно, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що листом від 12.10.2023 року №8010.4.1-38321/80.3-23 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено про внаслідок прийнятого рішення 26.05.2023 року, а 29.05.2023 року до Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України внесено інформацію щодо недійсності паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 15.06.2022 року Солом`янським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на ім`я ОСОБА_1 , а також, що 30.05.2023 року до вищевказаної системи внесено інформацію щодо недійсності паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 , виданого 11.07.2022 року, орган, що видав 8037 на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, внаслідок протиправно прийнятого рішення паспорти позивача визнано недійсними.

Згідно з пунктом 121 Порядку №215 в діючий редакції у разі припинення особою громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України вживають заходів до вилучення у цих осіб документів, які підтверджують громадянство України.

Таким особам територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України видають довідку про припинення громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Питання щодо дальшого перебування на території України особи, яка припинила громадянство України або щодо якої скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, вирішується відповідно до законодавства України.

Так, відповідно до пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року № 745) паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України.

Разом з тим, можливості поновлення дії паспорта громадянина України внаслідок скасування рішення, яким скасовано рішення про громадянство України, Порядок №745 не передбачає, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

У свою чергу, оскільки судом встановлено законність набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням згідно з рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.01.2021 року, яке внаслідок скасування в судовому порядку рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.05.2023 року є чинним та враховуючи, що позивачем подано документ про припинення іноземного громадянства, який був прийнятий відповідачем, що в силу пункту 119 Порядку №215 свідчить про безальтернативні дії з видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та належність обраного способу захисту останнім в частині зобов`язання відповідача документувати ОСОБА_1 цими паспортами повторно.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та рішень стосовно позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги, які містять два альтернативні способи захисту.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 27.12.2023 №0267810011. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 26.05.2023 року, яким скасовано рішення від 20.01.2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто народження: м. Севськ, Севський район, Брянська область РРСФСР, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області документувати ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.