Рішення

від 29.04.2024 по справі 380/29784/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 рокусправа № 380/29784/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить :

- визнати протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, та скасувати пункт 10 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 07 липня 2023 року;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023р. та призначити йому, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив кадрову військову службу в системі МНС України та в кінці 2003 році за станом здоров`я був звільнений зі служби у запас.

В березні 2023 року Львівською МСЕК позивач був визнаний особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Керуючись положеннями «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013р. №975, Позивач із відповідною заявою, з долученням необхідного пакету документів, звернувся до Головного управління ДСНС України у Львівській області з проханням щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

За результатами розгляду заяви комісія ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту дійшла висновку - відмовити у виплаті одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю II групи ОСОБА_1 . Відповідно пункту 4 частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті. Позивач прийняте ДСНС України рішення вважає помилковим, оскільки відповідач при розгляді його заяви керувався вимогами законодавства, яке на нього не поширюється, а відтак його право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної нормами статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було порушеним. З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. Зазначив, що до компетенції ДСНС не належить право щодо визнання/невизнання права позивача на отримання одноразової допомоги відповідно до зазначених ним законодавчих актів. Натомість, повноваження щодо реалізації прав позивача у Законі № 2011 та Постанові № 975 належать до компетенції органів і підрозділів Міноборони України. Постанова № 975, на яку посилається позивач у позовній заяві, була розроблена відповідно до частини другої статті 162 та частини дев`ятої статті 163 Закону № 2011. Позивач проходив кадрову військову службу та був звільнений зі служби в статусі військовослужбовця у 2003 році наказом № 484. У той же час, відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС є центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері цивільного захисту у межах повноважень, передбачених вищезазначеним Положенням про ДСНС та у спосіб, визначений законодавством України, а не у сфері оборони. Отже, ДСНС не є а ні військовим органом, а ні правоохоронним органом, кошти на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 975 ДСНС в бюджеті не передбачено, в ДСНС відсутня комісія по призначенню одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 975, а відтак немає правових підстав здійснювати нарахування та виплати за цим порядком. У той же час, у ДСНС створена комісія лише по призначенню одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 118 Кодексу ЦЗ України. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту на сьогодні є правонаступником військ Цивільної оборони, з яких було звільнено позивача у запас за пунктом 67, підпунктом Б (за станом здоров`я), а відтак на осіб, які проходили таку службу, в тому числі і на позивача, поширюється Кодекс цивільного захисту України, а не Постанова № 975. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що окремі твердження відповідача є суперечливими, оскільки зазначаючи, що позивач є особою служби цивільного захисту, погоджується з тим, що останній проходив кадрову військову службу та був звільнений зі служби у статусі військовослужбовця у 2003 році наказом №484. Тобто, відповідач визнає, що позивач зі служби був звільненим у статусі військовослужбовця. Зазначений статус позивача підтверджується долученим до позову посвідченням ветерана військової служби. Також необхідно брати до уваги і те, що відповідно до наказу МНС України №484 позивач із військової служби був звільненим у військовому званні полковник, а тому не може бути віднесеним до осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яким відповідно до Положення про проходження служби присвоюються спеціальні звання цивільного захисту. Отже, оскільки позивач у свій час проходив кадрову військову службу і був звільненим із служби в статусі військовослужбовця, і це підтверджується наказом МНС України від 22.12.2003р. №484 і визнається відповідачем, то захист його соціальних прав підпадає під дію саме Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.04.2024 витребувано додаткові докази у справі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.12.2003 №484 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами), полковника ОСОБА_1 , заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпунктом «б» (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу.

Відповідно до посвідчення Львівського військкомату серії НОМЕР_1 від 21.01.2004 ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Згідно з Довідкою до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №728891 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013р. №975.

Відповідно до витягу з протоколу №7 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до пункту 4 частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України, оскільки одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті.

Позивач вважає прийняте ДСНС України рішення помилковим, оскільки відповідач при розгляді його заяви керувався вимогами законодавства, яке на нього не поширюється, а саме нормами Кодексу цивільного захисту України, а відтак його право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної нормами статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було порушеним.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 ст. 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Пунктом 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок № 975).

За приписами підпункту 2 пункту 6 Порядок №975 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п 6. ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 17 Порядку КМУ № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач був звільнений наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.12.2003 №484 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) у запас з правом носіння військової форми одягу.

Відповідно до посвідчення Львівського військкомату серії НОМЕР_1 від 21.01.2004 ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013р. №975.

Утім, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Кодексу цивільного захисту України, а не приписів Постанови Кабінету Міністрів України 975.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Отже, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері цивільного захисту у межах повноважень, передбачених вищезазначеним Положенням про ДСНС та у спосіб, визначений законодавством України, а не у сфері оборони.

Разом з тим, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки віднесення зі сплином часу певного військового формування, з яким позивач перебував у службових відносинах на момент звільнення, до складу іншого формування у зв`язку зі змінами у законодавстві та реорганізацією структури військ України не свідчить про те, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту.

Суд зауважує, що позивач був звільнений у запас відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) у запас з правом носіння військової форми одягу. Крім того, відповідно до посвідчення Львівського військкомату серії НОМЕР_1 від 21.01.2004 ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Ба більше, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає те, що позивач проходив кадрову військову службу та був звільнений зі служби в статусі військовослужбовця у 2003 році наказом № 484.

Суд зазначає, що приписами п.17 Порядку № 975, встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Тобто, позивач цілком обґрунтовано звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги саме на підставі Порядку № 975.

На підставі аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, та скасування пункту 10 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 07 липня 2023 року, оскільки заява була розглянута відповідно до норм Кодексц Цивльного Захисту, а не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 975 враховуючи факт звільнення позивача відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами).

В частині позовних вимог про зобов`язання Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023р. та призначити йому, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Тобто в кожній конкретній справі, суд повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши, що відповідач при розгляді заяви керувався нормами законодавства яке не поширюється на позивача , суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023р. в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", та відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: вул. Гончара Олеся, 55 А, м. Київ, 01054; ЄДРПОУ 38516849) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 07 липня 2023 року щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023р. в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", та відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна