Рішення

від 30.04.2024 по справі 440/2419/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2419/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /надалі позивач, ФОП ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /надалі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 січня 2024 року №00012180705 /а.с. 1-15/.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2024 року №00012180705 підлягає скасуванню як протиправне, оскільки наказ №3036-П від 29 листопада 2023 року не відповідає критеріям, що вказані в статті 80 Податкового кодексу України, та не містить зазначення конкретної інформації, що стала підставою для призначення фактичної перевірки. Крім того, по суті була проведена не фактична, а документальна перевірка, оскільки перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної, а не фактичної, перевірки. Висновки контролюючого органу щодо допущення позивачем порушень законодавства внаслідок незабезпечення проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) за продані товари на загальну суму 1709,00 грн є помилковими, оскільки вказані кошти лежали окремо від каси і були оплатою за господарські товари, про що свідчить накладна №17 від 30 листопада 2023 року на суму 1702,50 грн, а перевіряючі, назбиравши ще 6,50 грн копійками та незважаючи на пояснення продавця, дійшли висновку про факт непроведення розрахункових операцій через РРО. Висновки контролюючого органу щодо допущення позивачем порушень законодавства внаслідок незабезпечення проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) (продаж вина у кількості 100 мл за ціною 70,00 грн)з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду УКТ ЗЕД згідно рахунку №5750 від 30 листопада 2023 року та пояснень ОСОБА_2 не можуть бути підставою для застосування санкцій, оскільки в меню немає алкогольних напоїв, проте вино використовувалось як додатковий інгредієнт в деякі страви. ОСОБА_2 нещодавно працевлаштована, неодноразово наголошувала про відсутність в меню алкогольних напоїв, але під тиском (вмовлянням) перевіряючих принесла вино, після чого перевіряючі показали службове посвідчення та почали перевірку, самі зайшли за барну стійку та надрукували фіскальний чек. Крім того, вже після завершення перевірки під час формування акту додали ще одне порушення щодо незабезпечення проведення розрахункової операції на повну суму покупки через РРО за період з 01 жовтня 2023 року по дату перевірки без зазначення назви товару та його вартості на загальну суму 203840,00 грн та зазначення в чеках «надання послуг харчування».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 78-80/ зазначив, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до наказу від 29 листопада 2023 року №3036-п та на підставі направлень від 29 листопада 2023 року №№5540, 5541 проведено фактичну перевірку сімейного ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ФОП ОСОБА_1 , результат якої оформлено актом від 07 грудня 2023 року №12441/16/31/РРО/3340409394. Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №00012180705 від 29 січня 2024 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107804,50 грн.

У відповіді на відзив /а.с. 105-111/ позивач зазначив, що відповідачем не спростовано доводи, що викладені у позовній заяві про протиправність дій відповідача та наголошено на доводах, що викладені в позовній заяві.

Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та видами його діяльності, зокрема, є: 56.29 Постачання інших готових страв, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування /а.с. 20-23/.

29 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 (наявна інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), винесено наказ «Про проведення фактичної перевірки» №3036-П /а.с. 86/, яким наказано провести з 30 листопада 2023 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: сімейний ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2022 року по дату закінчення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

У період з 30 листопада 2023 року по 07 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №3036-П від 29 листопада 2023 року та направлень на перевірку №5540 від 29 листопада 2023 року та №5541 від 29 листопада 2023 року /а.с. 87-88/ проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: сімейний ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), за результатами якої складено акт №12441/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 07 грудня 2023 року /а.с. 90, 93-98/.

За висновками акту перевірки №12441/16/31/РРО/3340409394 від 07 грудня 2023 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) внаслідок незабезпечення:

- проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) за продані товари на загальну суму 1709,00 грн (згідно опису грошових коштів на місці проведення розрахунків);

- проведення розрахункової операції через РРО (ПРРО) з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (для підакцизних товарів) із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: згідно рахунку №5750 від 30 листопада 2023 року о 15 год 31 хв 10 сек та пояснень особи, що проводила розрахунок, ОСОБА_2 , встановлено факт реалізації вина білого сухого «Misilla Inzolia Terre» 12 %, у кількості 100 мл, по ціні 70,00 грн без зазначення найменування, ціни, кількості, коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів); видано фінансовий чек від 30 листопада 2023 року №М2аМmuLiQZQ, в якому зазначено «надання послуг харчування»;

- проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів та надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, а саме: за період з 01 жовтня 2023 року по дату завершення перевірки СГО здійснював реалізацію готових страв без зазначення у фіскальних чеках назви товару та його вартості на загальну суму 203840,00 грн; в чеках зазначається «надання послуг харчування».

На підставі акту фактичної перевірки №12441/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 07 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00012180705 від 29 січня 2024 року за формою «С» /а.с. 85/, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пунктів 1, 7 статті 17 та пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафну санкцію в сумі 107804,50 гривень.

Копія розрахунку штрафних (фінансових) санкцій наявна у матеріалах справи /а.с. 89/.

Не погодившись з прийняттям податкового повідомлення-рішення №00012180705 від 29 січня 2024 року, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №00012180705 від 29 січня 2024 року, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР /надалі Закон № 265/95-ВР/ контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) /підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України/.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Порядок проведення фактичної перевірки, в тому числі підстави для її проведення, визначено статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Підставою для проведення фактичної перевірки в наказі "Про проведення фактичної перевірки" №3036-П від 29 листопада 2023 року зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

В позовній заяві позивач зауважив, що вказаний наказ на перевірку не відповідає вимогам ПК України, оскільки містить лише посилання на норми законодавства без обґрунтування конкретних фактичних підстав, які зумовили необхідність проведення фактичної перевірки позивача.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тож передумовою для проведення фактичної перевірки з підстави, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність у контролюючого органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на орган державної податкової служби.

За правовими висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, «єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

47. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

48. Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

49. Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

50. Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

51. Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

52. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

53. У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

54. Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

55. Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

56. Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

57. З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

58. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

60. Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, Судова палата, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року.

61. Так, відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області в ході проведення доперевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущені суб`єктом господарювання ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 40489427) у лютому місяці 2023 року, а саме: згідно з податковою накладною від 24 січня 2023 року, зареєстрованою 01 лютого 2023 року, яка відображена у декларації з податку на додану вартість за лютий, в розділі І. «Податкові зобов`язання» задекларована реалізація товару «Електрогенераторні установки Perkins з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) 75 кВхА, потужністю понад 7,5 кВхА, але не більше 75 кВхА» неплатнику податку на додану вартість по коду 100000000000 - на загальну суму 660330,00 грн, в т.ч. ПДВ 110055 грн.

Вказане може свідчити про здійснення розрахунків готівкою неплатником ПДВ з підприємством, фізичною особою-підприємцем або фізичною особою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з порушенням меж граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідними Положенням НБУ № 148 від 29 грудня 2017 року «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами та доповненнями).

62. Судами першої та/або апеляційної інстанції не встановлено, що доповідна записка Управління податкового аудиту № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

65. Отже, у контексті висновків, які викладені у цій постанові, з урахуванням встановлених обставин справи, Судова палата дійшла висновку, що у розпорядженні судів попередніх інстанцій були наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не зазначення контролюючим органом підстави для проведення фактичної перевірки є хибними».

Беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду, суд відхиляє довід позивача про неналежне оформлення наказу "Про проведення фактичної перевірки" №3036-П від 29 листопада 2023 року та його невідповідність вимогам Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що в ньому міститься лише посилання на норми законодавства без зазначення конкретних фактичних підстав, які зумовили необхідність проведення фактичної перевірки позивача.

Поряд з цим, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що в ході судового розгляду справи відповідач не обґрунтував яка саме наявна у нього або отримана ним від інших державних органів або органів місцевого самоврядування інформація свідчила про можливі порушення позивачем вимог законодавства і стала причиною для проведення фактичної перевірки та відповідних доказів на підтвердження наявної/отриманої інформації про ймовірні порушення законодавства суду не надав, що свідчить про відсутність законодавчо встановленої передумови для призначення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а відтак і для її проведення та оформлення результатів.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, про те, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, обставини дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки входять до предмету доказування у цій справі для цілей вирішення спору й підлягають першочерговому дослідженню.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №580/2615/21.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00012180705 від 29 січня 2024 року прийнято відповідачем на підставі акту фактичної перевірки №12441/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 07 грудня 2023 року, складеного за результатами проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: сімейний ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), що призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області "Про проведення фактичної перевірки" №3036-П від 29 листопада 2023 року, прийнятого за відсутності законодавчо встановленої передумови для її проведення, а саме: відсутності у контролюючого органу наявної/отриманої інформації про можливі порушення позивачем вимог законодавства, контроль за якими покладено на орган державної податкової служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 названого Кодексу встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, акт фактичної перевірки №12441/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 07 грудня 2023 року з додатками, що є його невід`ємною частиною, є недопустимим доказом у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а тому не приймається судом до уваги.

Суд враховує, що акт перевірки не був би гарантовано складений відповідачем у інший спосіб, як тільки внаслідок проведення фактичної перевірки, яка була призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області №3036-П від 29 листопада 2023 року, а тому наслідком вчинення порушень при призначенні та проведенні фактичної перевірки у даному випадку є неправомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі складеного за наслідками такої перевірки акта.

Оскільки вчинені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за її результатами, позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини сьомої цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується дублікатом чека від 26 лютого 2024 року /а.с. 47/.

Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00012180705 від 29 січня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк