Ухвала

від 30.04.2024 по справі 460/3618/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

30 квітня 2024 року м. Рівне№460/3618/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Яцюк К.Р.; представників позивача: Кидун Г.Й., Бахчиванжи С.Ю., представників відповідача: Гуменюка А.А., Покорьскої Я.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Клеванської селищної ради до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Клеванська селищна рада звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог):

визнати неправомірними дії державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Покорської Яни Іванівни щодо закінчення виконавчого провадження та видання постанови від 04.01.2024 про закінчення виконавчого провадження № 70101319, відповідно до якої Клеванською селищною радою (боржником) виконано у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом № 569/13426/19;

скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2024 № 70101319.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зауважує, що ухвалою Рівненського міського суду від 16.02.2024 по справі № 569/13426/19 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 27 вересня 2022 року на виконання заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2020 року по справі № 569/13426/19, з дати видачі виконавчого листа - 27 вересня 2022 року, відтак, на думку позивача, обов`язок Клеванської селищної ради, як боржника за названим виконавчим документом відсутній.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів.

10.04.2024 на виконання вимог ухвали суду позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.04.2024 продовжено Клеванській селищній раді процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 08.04.2024.

17.04.2024 на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.04.2024 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску Клеванською селищною радою строку звернення до суду із позовною заявою до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та поновлено такий строк.

Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Розгляд справи по суті призначено на 30.04.2024.

30.04.2024 відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з тих підстав, що позивач Клеванська селищна рада була боржником у виконавчому провадженні в порядку виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку передбаченому ЦПК України.

У судовому засіданні вирішення питання про закриття провадження поставлено судом на обговорення учасників справи. Представник відповідача заявлене клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні. Представник позивача заперечував щодо задоволення такого клопотання, оскільки спір у даній справі є публічно-правовим, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу клопотання про закриття провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що рішення, дії, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого встановленого порядку судового оскарження. Встановлення законом іншого порядку судового оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби виключає поширення юрисдикції адміністративних судів на таку категорію справ.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою цієї статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, за правилами статті 74 Закону № 1404-VIII усі рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

За загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п.25 постанови від 05.12.2018 у справі № 279/2369/17, юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими (районними) судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 70101319 з примусового виконання виконавчого листа № 569/13426/19, виданого 27.09.2022 Рівненським міським судом Рівненської області про зобов`язання Клеванську селищну раду Рівненського району Рівненської області внести зміни в актовий запис № 28 від 14.03.2019 про народження дитини Богинської В.М. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2024. Тобто, позивач у даному позові був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 569/13426/19, який виданий Рівненським міським судом Рівненської області.

За приписами частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05).

Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви № 29458/06 і № 29465/04).

У випадку розгляду цієї справи Рівненським окружним адміністративним судом, останній не відповідатиме критерію "суд, встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки не буде дотримано юрисдикційної умови такої відповідності (суд повинен бути повноважним, діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає до задоволення.

Приписами частини 6 статті 143 КАС України встановлено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Отже, судовий збір може бути повернутий позивачу у разі подання відповідної заяви, що узгоджується з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частиною 6 статті 143 КАС України.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закриття провадження в адміністративній справі № 460/3618/24 задовольнити

Закрити провадження у справі за позовом Клеванської селищної ради до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 30 квітня 2024 року.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК