Рішення

від 30.04.2024 по справі 520/37526/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 квітня 2024 року № 520/37526/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 24 жовтня 2023 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 05.10.2023 р. про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 24 жовтня 2023 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо нього, є протиправним та таким, що порушує його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача зазначено, що рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є виключно дискреційним повноваженням Комісії. Фундаментальною основою прийняття тих чи інших рішень є втілення правового реалізму у конкретному випадку, з урахуванням матеріалів, що були направлені до Комісії. Представником відповідача вказано, що в даному випадку, члени Комісії приймали відповідне рішення на власний розсуд за особистим переконанням керуючись законодавством та з урахуванням опрацьованих документів, що були наявні в Комісії.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в жовтні 2023 року звернувся до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

У заяві позивач покликався на те, що 13.09.2014 р. він був незаконно затриманий збройними формуваннями держави-агресора російської федерації, які на той час іменували себе «Луганська народна республіка». Затримання відбулося на першому блокпості НЗФ, який слідував за підконтрольним Україні селом Малинове (Станично-Луганський р-н, Луганська обл.), під час слідування автобусом з Харкова до Луганська.

Як вказано позивачем, причиною затримання та подальшого незаконного позбавлення свободи слугувала публічна громадянська позиція заявника (позивача) в підтримку незалежності та територіальної цілісності України, а також громадська та журналістська діяльність. Так, станом на 2014 рік позивач працював заступником головного редактора газети «Реальна газета» та влітку 2014 року готував новини для агентства «Українські національні новини» та статті для онлайн-видання «Обозреватель», активно дописував у соціальних мережах, брав активну участь в проукраїнських мітингах. Всі його статті, репортажі, дописи, публічні виступи тощо мали яскраве проукраїнське забарвлення і демонстрували негативне ставлення до російської окупації українських територій.

Так, позивачем у заяві були наведені приклади публікацій. Позивача утримували у так званій військовій комендатурі «Міноборони ЛНР» (захоплена будівля Жовтневої райради Луганська) (з 13.09.2014 по 14.09.2014), в будівлі захопленої Луганської облдержадміністрації (з 14.09.2014 по 16.09.2024), а також на базі НЗФ «Зоря» (колишня трикотажна фабрика) (з 16.09.2014 по 19.09.2014), де його разом з іншими в`язнями залучали до примусової праці (навантажувально-розвантажувальні роботи). Потім знову у військовій комендатурі «Міноборони ЛНР» (з 19.09.2014 по 26.09.2014), де так само залучали до примусової праці (господарські та будівельні роботи)

Позивачем вказано, що 26.09.2014 р. його звільнили завдяки клопотам його матері, а умовами звільнення було складання розписок про те, що до нього не застосовувалися заходи фізичного впливу, повернуті всі особисті речі, а також про те, що заявник усвідомив свої «помилки» стосовно «ЛНР».

Також позивачем вказано, що в порушення статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, щодо нього застосовувалося жорстоке поводження, наруга над його людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження, залучення до примусової праці. Все це у своїй сукупності призвело до погіршення його фізичного здоров`я, загострення раніше отриманих хвороб, завдало психологічної травми, наслідки чого він відчуває по сьогоднішній день.

В заяві позивачем наголошувалося на тому, що про його незаконне затримання писали колеги-журналісти, наводилися приклади статей. Також повідомлялося, що після звільнення його кілька разів допитували співробітники поліції та Служби безпеки України. Зокрема, слідчими Відділу поліції № 1 Щастинського РВП ГУ НП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130580001282 від 10.10.2014 р., в якому він має статус потерпілого. Відомості про факт незаконного позбавлення свободи наявні також в Об`єднаному центрі Служби безпеки України, про що свідчить лист від 01.06.2023 р. вих. № 33/7-Б-665д.

На підставі вищевикладених фактів, позивач у своїй заяві до відповідача виснував, що його як цивільну особу, що перебувала під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором (її утвореннями) під час перебування на тимчасово окупованій території України у зв`язку із здійсненням ним діяльності (у тому числі громадської діяльності), спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України. Позивач просив встановити щодо себе факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Вказана заява була складена позивачем за формою, затвердженою Наказом Мінреінтеграції № 281 від 01.12.2022 р. «Про затвердження форм заяв для забезпечення соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». До заяви позивач додав ряд документів: копію паспорта та коду, копію довідки ВПО, копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію листа Щастинської окружної прокуратури від 12.07.2023 р., копію листа СБ України від 01.06.2023 р., копію протоколу допиту, скріншоти новинних повідомлень колег-журналістів про незаконне затримання, а також скріншоти власних публікацій незадовго до затримання.

06 грудня 2023 року на месенджер Vіber позивач отримав лист Мінреінтеграції за вих. № 22/Б-19550-6.2-11828 від 15.11.2023 р., в якому повідомлено, що Комісія на засіданні 24 жовтня 2023 року за результатами розгляду заяви прийняла рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів. Інших відомостей про причини відмови лист не містив.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Суд зазначає, що ухвалою від 08.04.2024 року витребувано від Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України усі наявні докази, що стосуються обставин, викладених в адміністративному позові ОСОБА_1 , в тому числі належним чином засвідчену копію протоколу від 24.10.2023 року засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також доказів, які були досліджені та враховані під час прийняття такого рішення; витребувані документи вказано надати безпосередньо до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду з дня отримання зазначеної ухвали з дотриманням вимог ч.9 ст. 79 КАС України.

На виконання ухвали суду від 08.04.2024 року представником відповідача направлено до суду лист із долученням копій доказів, які були досліджені та враховані Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії під час прийняття рішення та витяг з протоколу №7 дск засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 року №2010-ІХ (далі Закон №2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.

Приписами п.2 ч.1 ст. 2 Закону №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України: які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:

а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Положеннями ст. 4 Закону №2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пп. а, б п. 2 ч.1 ст. 2 цього Закону.

Згідно із ч. 6 ст. 4 Закону №2010-ІХ під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги: 1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором; 2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії; 3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною; 4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Положеннями ч.7 ст. 4 Закону №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п`ятою цієї статті, Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.

Також суд зазначає, що згідно із пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення), Комісія утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:

1)розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

2)прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3)прийняття рішень про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

4)проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Пунктом 5 Положення визначено, що Комісія утворюється у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів Комісії.

Згідно із пунктом 7 Положення організаційною формою роботи Комісії є засідання.

Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.

За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Приписами пп.2 п. 8 Положення визначено, що громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р., якого було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв`язку із провадженням таким громадянином діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями, або його законний представник, член сім`ї такого громадянина або законний представник члена сім`ї звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.

До заяви додаються: документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями; витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи); повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.

Згідно із пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:

1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;

2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;

3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Приписами п. 17 Положення визначено, що рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку.

Судовим розглядом справи встановлено, що за результатом розгляду поданої позивачем до відповідача заяви останнім було прийнято рішення у вигляді протоколу №7 ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії зі змісту якого вбачається, що під час розгляду було вирішено не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 . При цьому вказано, що доповідачем з приводу заяви позивача було вказано, що під час затримання позивач не здійснював свою професійну діяльність, а затримання відбулось під час поїздки для передачі речей батькам.

Водночас у направленому на адресу позивача листі відповідачем вказано про те, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів.

Однак суд зазначає, що відсутність достатньої кількості голосів є результатом голосування, а не правовою підставою для прийняття рішення про непідтвердження факту. Крім цього суд зазначає, що здійснення розгляду поданої особою заяви передбачає надання оцінки поданим доказам та повідомленим обставинам.

Натомість зі змісту витягу з протоколу №7ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії вбачається, що останній не містить в собі жодної оцінки поданим позивачем доказам та наведеним обставинам.

В той же час суд враховує посилання представника відповідача на обставини не здійснення позивачем під час затримання власної професійної діяльності, але зазначає, що відповідач під час врахування вказаної обставини не надав оцінку наведеним позивачем доводам стосовно того, що його затримання відбулось після повідомлення ним власних даних, в тому числі і щодо професійної діяльності, а також того, що причиною затримання та подальшого незаконного позбавлення свободи послугувала власна позиція позивача, його громадянська та журналістська діяльність.

Вказане, на переконання суду, свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів, та як наслідок свідчить про порушення відповідачем порядку та процедури проведення розгляду такої заяви.

При цьому суд враховує посилання представника відповідача, наведені у відзиві на позов, на дискреційність повноважень відповідача щодо прийняття того чи іншого рішення, але зазначає, що дискреція не дає підстав для недотримання порядку прийняття того чи іншого рішення та не надає суб`єкту владних повноважень можливості приймати рішення не у спосіб, визначений законодавством, та без дотримання встановленого порядку.

Також суд вважає за необхідне наголосити на обставинах того, що приписами ч.7 ст.4 Закону №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає одне з таких рішень:

- про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів здійснення відповідачем належного та повного розгляду заяви позивача та доданих до такої заяви доказів. При цьому рішення, яке було прийнято відповідачем стосовно позивача, а саме: «Не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії про ти України», є таким, що не відповідає положеннями ч.7 ст. 4 Закону №2010-ІХ.

З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, слід дійти висновку про те, що відповідачем не було здійснено належного та повного розгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку, що в свою чергу призвело до прийняття протиправного рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформленого Протоколом від 24 жовтня 2023 року №7 ДСК, в частині, що стосується ОСОБА_1 , у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню.

В той же час, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для належного їх відновлення зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 30.09.2023 р. про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка зареєстрована 05.10.2023 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 260 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформленого Протоколом від 24 жовтня 2023 року №7 ДСК, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 30.09.2023 р. про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка зареєстрована 05.10.2023 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.