Постанова

від 29.04.2024 по справі 420/10962/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10962/23

Головуючий І інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра Агро» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 31.07.2023р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра Агро» до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2023р. ТОВ «Лібра Агро» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.05.2023р. №ПШ019172.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 22.03.2023р. уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки відносно ТОВ «Лібра Агро» було складено акт №356024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підставі якого винесено оскаржувану постанову від 01.05.2023р. №ПШ019172 про застосування адміністративно-господарський штраф у розмірі - 17000 грн. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт ним фактично не вчинялось.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ТОВ «Лібра Агро» - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду 1-ї інстанції, позивач 16.08.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

01.09.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Лібра Агро» та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

11.09.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

12.09.2023р. позивачем було надано додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у подія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі них, а не складених в інший час та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Лібра Агро» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.08.2018р., видами діяльності якого є: 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 01.64 оброблення насіння для відтворення; 22.29 виробництво інших виробів із пластмас; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 52.10 складське господарство; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

22.03.2023р. о 13 год. 20 хв. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки на 12 км + 125 м автомобільної дороги М-15 (Одеса-Рені) було проведено перевірку автомобіля «Mercedes-Benz» (д.р.н. НОМЕР_1 ), за результатами якої складено акт №356024, в якому було зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність документів передбачених ст.48 вказаного Закону (т.б. протоколу перевірки та адаптації тахографа).

17.04.2023р. на адресу позивача - ТОВ «Лібра Агро» Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки було направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

01.05.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ019172, якою на ТОВ «Лібра Агро» накладено штраф у розмірі - 17000 грн. за порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із правомірністю зазначеної вище постанови, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності спірного рішення контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Як визначено у ч.7 ст.6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Частиною 14 цієї статті визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових чи габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км) для здійснення габаритно-вагового контролю, та забороняти подальший рух транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні чи пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- та відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

При цьому, автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок (ч.ч.17-20 ст.6 Закону №2344-III).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств, а також місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.ст.39 та 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та, з-поміж іншого, додержання вимог ст.ст.53,56,57 та 59 Закону №2344-III.

У відповідності до ч.1 ст.47 Закону №2344-III, до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

У силу ст.48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або ж документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 5%.

Як передбачено у ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, що визначені ст.ст.39 і 48 цього ж Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 49 Закону №2344-III регламентовано, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених у ст.48 Закону №2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки, визначених ст.48 Закону №2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених у ст.60 цього Закону.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акту від 22.03.2023р. №356024 винесено оскаржувану постанову від 01.05.2023р. №ПШ019172, якою застосовано до позивача як перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі - 17000 грн. за порушення, яке полягало у відсутності у водія протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Варто зазначити, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки ст.48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

У цьому контексті, колегія суддів зазначає про те, що Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. за №385), положення якої поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням, наведеним у п.1.4 вказаної Інструкції, перевізниками вважаються суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У постанові від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17 Верховний Суд уже зауважував на тому, що положеннями ст.48 Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені нормами Інструкції №385 та Положення №340.

Як уже зазначалось вище, ст.49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

При цьому, за приписами ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або ж юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, згідно з ст.33 Закону №2344-III, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства і одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

За приписами ч.ч.1,2 ст.50 Закону №2344-III, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із пп.3.1-3.5 п.3 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14.10.1997р. №363), договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

У відповідності до пп.11.1,11.3,11.5 п.11 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023р. у справі №640/27759/21 наголосив на тому, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть виключно ті документи, які особа (водій транспортного засобу або ж інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023р. у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання про визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зазначив про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст.60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому, «автомобільний перевізник» не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023р. у справі №280/3520/22.

Тобто, положення ст.60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом (відповідачем) проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023р. у справі №620/18215/21).

У контексті зазначеного вище, судова колегія наголошує на тому, що на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не визначити. Відповідні вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Окрім того, у постанові від 23.08.2023р. у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст.33,50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування передбаченої ч.1 ст.60 Закону №2344-III відповідальності.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 21.12.2023р. у справі №280/2150/23 та від 06.03.2024р. у справі №200/4052/22.

Із обсягу встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи слідує, що 22.03.2023р. водієм - ОСОБА_1 на транспортному засобі «Mercedes-Benz» (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) здійснювалось транспортування вантажу «сульфат» згідно з товарно-транспортною накладною від 22.03.2023р.

Відповідно до наявної у справі товарно-транспортної накладної від 22.03.2023р., реквізити якої зазначені і у спірному акті перевірки №356024, «автомобільним перевізником» зазначено саме позивача - ТОВ «Лібра Агро», який і перевозив вантаж для ТОВа «Торгівельний Дім Енергостройінвест» та ще був «вантажовідправником». Тобто, зі змісту зазначеної товарно-транспортної накладної чітко вбачається, що «автомобільним перевізником» у даній господарській операції виступало саме ТОВ «Лібра Агро», що також вказано і в акті від 22.03.2023р. №356024.

Наведені вище обставини беззаперечно свідчать про наявність у контролюючого органу інформації щодо «автомобільного перевізника» - ТОВ «Лібра Агро» під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, основоположними доводами позивача є те, що заповнення водієм - ОСОБА_1 товарно-транспортної накладної від 22.03.2023р. (а саме графи - «автомобільний перевізник») відбулося вже після зупинки транспортного засобу та після його опитування посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки. У свою чергу, ТОВ «Лібра Агро» не має жодного відношення до транспортного перевезення, під час якого був складений акт від 22.03.2023р. №356024, та, більш того, взагалі не використовує зазначений транспортний засіб «Mercedes-Benz» (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) у своїй господарській діяльності. Працівник ТОВ «Лібра Агро» - ОСОБА_1 , у даному випадку, виконував «стороннє» перевезення і в час, наданий йому для відпочинку та обіду, про що письмово пояснив директору Товариства.

Зокрема, із долучених до матеріалів цієї справи пояснень (пояснювальна записка від 23.03.2023р.) вбачається, що посадовими особами відповідача було нібито поставлено водію питання про місце його працевлаштування та, після отримання відповідної інформації щодо його працевлаштування у ТОВ «Лібра Агро», запропоновано внести таку до графи «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної від 22.03.2023р. Разом із тим, водій пояснив інспекторам, що він здійснює дане перевезення не по роботі, а позивач - ТОВ «Лібра Агро» не має будь-якого відношення до даного транспортного перевезення.

Відповідач, спростовуючи вказані доводи позивача, долучив до матеріалів даної справи диск з відеозаписами (з нагрудного відеореєстратора), на якому було зафіксовано факт зупинення 22.03.2023р. посадовими особами Укртрансбезпеки транспортного засобу «Mercedes-Benz» (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 .

Такі відеозаписи є якісними та надають можливість чітко і однозначно констатувати цей факт. Зміст вказаних вище файлів (відеозаписів) не викликає сумнівів у тому, що саме ними зафіксовані події, які мали місце 22.03.2023р. за участі посадових осіб відповідача у справі та водія - ОСОБА_1 Відеоматеріал з місця події, що був наданий відповідачем до матеріалів справи, досліджений судом апеляційної інстанції, без сумнівів є належним доказом у даній справі та безпосередньо свідчить про наявність спірного правопорушення.

Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Лібра Агро», а також надані відповідачем відеозаписи із місця події 22.03.2023р., судова колегія чітко встановила факт, як водій транспортного засобу - ОСОБА_1 надав старшому державному інспектору Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки - Панченку Я.О. товарно-транспортну накладну від 22.03.2023р. без зазначення у ній будь-якого найменування автомобільного перевізника. Разом із тим, з метою уточнення таких даних, старший державний інспектор декілька разів пропонував водію заповнити відповідну графу ТТН.

У подальшому, як вбачається із цих відеозаписів, водій ОСОБА_1 здійснив декілька телефонних дзвінків, після чого зазначив у товарно-транспортній накладній перевізником - ТОВ «Лібра Агро» без жодних вимог інспектора.

При цьому, колегією суддів було встановлено, що як під час складання старшим державним інспектором Укртрансбезпеки Панченком Я.О., так і під час ознайомлення водія зі змістом акта перевірки від 22.03.2023р. за №356024, інформація про те, що здійснення вантажних перевезень відбувається не в робочих цілях і, відповідно, ТОВ «Лібра Агро» не має відношення до таких перевезень водієм не надавалася.

В частині ж правильності висновків суду попередньої інстанції, колегія суддів враховує і те, що транспортний засіб «Mercedes-Benz» (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), на якому здійснювалося дане перевезення, промаркований логотипом позивача - ТОВ «Лібра Агро» («зважене рішення - гарантований результат»), що, із урахуванням його видів економічної діяльності - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний) та 49.41 вантажний автомобільний транспорт, в повному обсязі спростовує доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Нових аргументів на спростування цього висновку позивач не навів і доказів не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі позивача.

До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра Агро»- залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 29.04.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко