Постанова

від 29.04.2024 по справі 420/17012/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17012/23

Головуючий І інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 10.11.2023р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Дер-Транс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2023р. ТОВ «Ол-Дер-Транс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення відповідача від 09.05.2023р. №16407 про його відповідність п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку»;

- зобов`язати відповідача виключити його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням комісії ГУ ДПС в Одеській області від 09.05.2023р. №16407 його необґрунтовано та безпідставно віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку», визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165. Зокрема, у спірному рішенні відсутня будь-яка аргументація та конкретизація підстав та причин віднесення Товариства позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ТОВ «Ол-Дер-Транс» - задоволено повністю. Визнано противоправним і скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області від 09.05.2023р. №16407 про відповідність ТОВ «Ол-Дер-Транс» п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку». Зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Стягнуто на користь ТОВ «Ол-Дер-Транс» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області 11.12.2023р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2023р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

11.01.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

16.01.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Ол-Дер-Транс» є юридичною особою, зареєстрованою 16.12.2011р., основним видом економічної діяльності якого є - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Позивачем подавалися до податкових органів повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) щодо орендованого нерухомого майна і транспортних засобів. Також, ТОВ «Ол-Дер-Транс» подавалися відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно з якими, на Товаристві працювало за трудовими договорами - 13 осіб.

09.05.2023р. комісією ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №16407 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку у відповідності до п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку».

У рішенні про відповідність критеріям ризиковості зазначено код податкової інформації, який є підставою для прийняття такого рішення: 13 - придбання товарів (послуг) у платника (ів) податку, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Також, у рішенні зазначено коди ЄДРПОУ платників податку, які задіяні в ризикових операціях з ТОВ «Ол-Дер-Транс», а саме: 44188746, 42807736 та 44511618.

Зазначено, що подані документи не відображають у повному обсязі провадження фінансово-господарської діяльності підприємства, що унеможливлює прийняття рішення про невідповідність критеріям ризиковості.

Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності та передчасності спірних рішень контролюючого органу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку (пп.20.1.45 п.20.1 ст.20 ПК України).

Пунктом 61.1 ст.61 ПК України передбачено, що «податковий контроль» - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до п.71.1 ст.71 ПК України, «інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності контролюючих органів» вважається комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У силу вимог п.п.74.1 та 74.3 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік же Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання, є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому ПК України та прийнятими на виконання вимог цього Кодексу нормативно-правовими актами. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися в інформаційних базах контролюючих органів та/або опрацьовуватися безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Як передбачено абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законом, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезгаданої норми, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11.12.2019р. №1165 (набрала чинності 01.02.2020р.), якою затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п.2 Порядку №1165, «автоматизованим моніторингом відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків» є сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. При цьому, «Критерієм оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі» є визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик же порушення норм податкового законодавства - це ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. «а» чи «б» п.185.1 ст.185, пп. «а» чи «б» п.187.1 ст.187, абз.1 п.п.201.1,201.7,201.10 ст.201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/ розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній із ознак безумовної реєстрації, перевіряються стосовно відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (п.5 Порядку №1165).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня, а також прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. При цьому, у рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку «Критеріям ризиковості платника податку».

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абз.7 цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) із урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником, комісія регіонального рівня розглядає протягом 7 робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Додатком 4 до Порядку №1165 затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Відповідний бланк рішення містить таке обов`язкове для заповнення поле, як «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності п.8 Критеріїв ризиковості платника податку)».

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та вже зазначалося вище, контролюючим органом 09.05.2023р. було прийнято рішення №16407 про відповідність платника податку - позивача п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Як вбачається зі змісту Порядку №1165, одним з «Критеріїв ризиковості платника податку», що закріплені у Додатку 1 до цього Порядку, є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування (п.8 Додатку 1).

Водночас, системний аналіз вказаних вище норм Порядку №1165 фактично свідчить про те, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості. Так, вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку критеріям ризиковості повинно передувати складання і направлення платником податкової накладної/розрахунку коригування, а потім моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно, питання відповідності платника податків (позивача) критеріям ризиковості повинно розглядатись комісією регіонального рівня за наслідками подання ним для реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

Однак, як під час розгляду даної справи у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Одеській області не було конкретизовано під час моніторингу та перевірки яких саме податкових накладних чи розрахунків коригування Комісія дійшла висновку щодо відповідності позивача, як платника ПДВ, критеріям ризиковості.

Поряд із цим, іншою умовою для прийняття рішення про відповідність або невідповідність платника податку критеріям ризиковості - є подання платником податків документів, необхідних для розгляду питання про виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, перелік яких визначений у п.6 Порядку №1165, та їх перевірка комісією контролюючого органу щодо достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації. Згідно із цим, можливість надання платником податків інформації та копій документів на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку прямо залежить від чіткого зазначення/розшифрування контролюючим органом у рішенні податкової інформації, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, комісія ГУ ДПС в Одеській області, з урахуванням отриманих від позивача інформації та копій відповідних документів від 03.05.2023р. №1, дійшла висновку щодо відповідності Товариства вимогам п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Зокрема, в рішенні зазначено код податкової інформації, яка є підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості, а саме - придбання товарів (послуг) у платників податку, щодо якого (яких) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (код 13).

Як зазначається у тексті оскаржуваного рішення, подані позивачем документи не відображають в повному обсязі провадження фінансово-господарської діяльності Товариства, що унеможливлює прийняття рішення про невідповідність критеріям ризиковості. Зокрема, відповідачем зазначено про суб`єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини (придбання товару), та яких станом на день розгляду повідомлення включено до переліку ризикових платників податку: ТОВ «Весрайт» (код ЄДРПОУ: 44188746), ТОВ «Топ Тайерс» (код ЄДРПОУ: 42807736) та ТОВ «Санфул» (код ЄДРПОУ: 44511618)

У світлі доводів учасників справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», що вживається у сфері податкових правовідносин, жодним чином не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування. У даному випадку, платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, відповідно, і не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Тобто, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2018р. у справі №826/16272/13-а, від 04.06.2020р. у справі №340/422/19 та від 23.07.2020р. у справі №816/1122/16.

Більш того, жодних доказів на підтвердження відповідності платника податків п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку» відповідачем надано не було, як і не зазначено інших обставин, які б могли свідчити про порушення безпосередньо позивачем законодавства України.

У той же час, суд апеляційної інстанції наголошує, що як в матеріалах справи, так і в спірному рішення від 09.05.2023р. №16407, відсутні будь-які належні і достатні докази того, що ГУ ДПС в Одеській області у повному обсязі досліджувало обставини господарської діяльності саме ТОВ «Ол-Дер-Транс» станом на момент прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому, слід звернути увагу й на те, що аналогічну правову позицію щодо необхідності зазначення в рішенні суті та характеру наявної податкової інформації, ідентифікації конкретних господарських операцій, які відповідач вважає «ризикованими» та податкових накладних, в яких вони були зафіксовані та, що стала підставою для прийняття такого рішення, вже неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.01.2021р. у справі №640/11321/20.

Також, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №340/474/20 наголошено й на тому, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що Товариство ймовірно є учасником формування схемного податкового кредиту згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у вимірі встановлених обставин даної справи та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що оскаржуване рішення відповідача є актом індивідуальної дії відносно ТОВ «Ол-Дер-Транс».

Головною рисою таких актів є їх конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи чи осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених такими актами; чітка відповідність таких актів нормам чинного законодавства.

Отже, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії (акту правозастосування), є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом (відповідачем) конкретних підстав (фактичних та юридичних) та, серед іншого, переконливих та зрозумілих мотивів їх прийняття. Разом із тим, принцип обґрунтованості рішень вимагає від відповідача враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує чинне законодавство, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього останній має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Однак, спірне рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 09.05.2023р. №16407 не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування та впливає на можливість реалізації права та обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003р. зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати всі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або ж відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли мають місце певні несприятливі для особи рішення.

У той же час, відповідачем не було надано жодних доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії, як і не надано суду 1-ї та апеляційної інстанції жодних доказів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень та були покладені в основу їх прийняття. При цьому, відповідачем не було чітко ідентифіковано «ризикові операції» та номери податкових накладних або розрахунків коригування позивача, в яких були зафіксовані такі операції.

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих правових висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що комісія ГУ ДПС в Одеській області, ухваливши рішення від 09.05.2023р. №16407, діяла неправомірно, а тому тце рішення є протиправним, необґрунтованим та дійсно підлягає скасуванню.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 29.04.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко