Постанова

від 04.04.2024 по справі 947/28933/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3722/24

Справа № 947/28933/21

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/28933/21

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/3722/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ступник А.О.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідачі Акціонерне товариство «Сенс Банк», яке є правонаступником - Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», 2) Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації»,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Сенс Банк», Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання права власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою адвокатаЗозулянського Дмитра Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. о 14 годині 54 хвилині 23 листопада 2023 року, повний текст рішення складений 27 листопада 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46917342 від 17.05.2019 о 16:05:40, номер запису про право власності №31597228, дата, час державної реєстрації: 15.05.2019 18:46:57, яким за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на садові будівлі, загальною площею - 269,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності на це майно; 2) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46916676 від 17.05.2019 о 15:45:38, номер запису про право власності №31596411, дата, час державної реєстрації: 15.05.2019 18:49:34, яким за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , площею - 0,0460 га., кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028, з одночасним припиненням права власності на це майно; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частки судових будівель (складові частини об`єкту нерухомого майна: - садовий будинок А; - сараї Б, Д; - навіс В; - вбиральня Г, загальною площею - 269,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , та на 1/3 частку земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 , площею - 0,0460 га., кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне останній за час життя майно, у тому числі на належне нерухоме майно: - садові будівлі, загальною площею - 269,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, за адресою - АДРЕСА_1 , площею - 0,0460 га., кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028.

Позивачка стверджує, що вона входить до кола спадкоємців першої черги до майна ОСОБА_4 , якими також є сини померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_4 , однак їй було відмовлено з підстав того, що вказане нерухоме майно, яке належало на праві власності її дочці, перейшло у власність АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішень державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексними номерами №46917342 від 17.05.2019 року та №46916676 від 17.05.2019 року.

Позивачка вважає вказані рішення державного реєстратора протиправними та незаконними, оскільки винесені з порушенням пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року, а саме - під час проведення спірних державних реєстрацій в порядку звернення банком стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 не було здійснено належне повідомлення її - ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, про порушення та можливе вчинення дій зі звернення стягнення на майно у випадку не усунення порушення.

Позивачка вказує, що спірними рішеннями державного реєстратора, на підставі яких за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано в порядку звернення стягнення право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , що становить склад спадкового майна, порушуються її права як спадкоємця першої черги до майна померлої дочки.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом (Т. 1, а. с. 3 9).

Позиція сторін в суді першої інстанції

АТ «Альфа-Банк» у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову на підставі наявності: - відповідного застереження у Іпотечному договорі, узгодженому сторонами, що у відповідності до вимог Закону України « Про іпотеку» є належною підставою для здійснення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем; - доказів відправлення відповідного повідомлення про наявність порушення зобов`язань за кредитним договором, що може бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, отриманого іпотекодавцем - 15.05.2020 року; - недоведеності з боку позивачки факту порушення прав неповнолітніх дітей, про наявність права користування яких іпотечним майном не було повідомлено іпотекодержателя ані під час укладення договору, ані у подальшому (а. с. 75 - 82).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 року відмовлено в задоволені вищевказаного позову ОСОБА_1 ..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд вважав безпідставними та необґрунтованими доводи, що ОСОБА_1 у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки спростовується вищевказаними встановленими судом обставинами.

ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пропуском у більше ніж 11 років, ніж встановлено законом. Суд вважав, що ОСОБА_1 у відповідності до положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою,що не прийняла спадщина до майна ОСОБА_4 .

З урахуваннямвищевикладеного,приймаючи те,що ОСОБА_1 ,як особаяка належаладо коласпадкоємців першоїчерги,однак вважаєтьсятакою,щоне прийняласпадщина домайна ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а відтакне маєправо наспадкове майноостанньої,суд дійшовдо висновкупро відсутність порушених прав та інтересів останньої, як спадкоємця до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спірними рішеннями державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46917342 від 17.05.2019 о 16:05:40 та за індексним номером №46916676 від 17.05.2019 о 15:45:38, які стосуються нерухомого майна, яке становило спадкову масу після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 не було вчинено дій з прийняття спадщини, тому остання вважається такою,що не прийняла спадщину до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане спростовує доводи позивачки про те, що у АТ «Укрсоцбанк» був наявний обов`язок з її повідомлення про вчинення дій з проведення державної реєстрації на спірне майно та скерування повідомлення про усунення порушень (Т. 2, а. с. 88 94).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Зозулянський Д.О., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги здебільшого є аналогічними з доводами, викладеними в позовній заяві.

Додатково апелянтом вказано, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_4 та по сьогоднішній день проживає за адресою - АДРЕСА_1 .

Хибними є висновки суду першої інстанції щодо не витребування реєстраційної справи на спірне майно (Т. 2, а. с. 98 102).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу адвоката Зозулянського Д.О., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 року, залишено без руху (Т. 2, а. с. 110 111).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Зозулянського Д.О., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 року (Т. 2, а. с. 119 119 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 120).

У судовому засіданні адвокат Зозулянський Д.О., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Адвокат Байрамов О.В., діючий від імені АТ «Сенс Банк», у судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи,які прийнялиучасть усудовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Зозулянського Д.О., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

04.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк», на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства» 16.04.2010 року перейменований на - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії, відповідно до якого позивач зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості у сумі - 100 000 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1.1. Договору кредиту, з кінцевім терміном погашення заборгованості - до 03.06.2017 року, зі сплатою - 13% річних.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 04.06.2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку, у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, наступне майно: - садові будівлі, загальною площею - 269,7 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею - 0,046 га., кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, розташовану за адресою - АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи №1108Т/2020, заведеної державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 03.07.2009 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 звернувся - ОСОБА_6 , який діяв від імені малолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 .

Також у відповідності до матеріалів спадкової справи, вбачається, що спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_4 був її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , який у подальшому за згодою свого батька 19.11.2020 року звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини.

Малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належать до кола спадкоємців першої черги за законом та у відповідності до положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи №1108Т/2020 встановлено, що 30.08.2011 року до Третьої Одеської державної нотаріальної контори, в межах вказаної спадкової справи, надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» від 19.08.2011 року за №03-23/37-627 з вимогою повідомити про наявність відкритої спадкової справи до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність спадкоємців до майна останньої, а у разі їх наявності повідомити про перехід усіх прав та обов`язків боржника за умовами іпотечних договорів від 14.09.2006 року, реєстровий №2089, та від 04.06.2007 року, реєстровий №1162.

30.08.2011 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори листом за №4426/02-14 повідомлено АТ «Укрсоцбанк» про прийняття заяви банку з вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою - АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що у Київському районному суді міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №1512/3974/2011 за позовом ПАТ «УкрСоцбанк» до ОСОБА_6 , який діяв від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За наслідком розгляду вказаної справи, 18.05.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 121 546,36 доларів США за договором про надання відновлювальної лінії від 04.06.2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - садовий будинок, загальною площею - 269,7 кв. м., розташований за адресою - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею - 0,046 га., розташовану за вказаною адресою, яка належить ОСОБА_4 на праві власності шляхом продажу з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження.

У задоволенні решти вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

З наявних матеріалів справи, вбачається, що вказане рішення Київського районного суду міста Одеси від 18.05.2012 року по справі №1512/3974/2011 набрало законної сили 29.05.2012 року.

Отже, розгляд вищевказаної справи здійснювався в межах заявлених позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням факту смерті ОСОБА_4 та залученням і пред`явленням вимог до спадкоємців ОСОБА_4 , а сме - ОСОБА_2 , яким були вчинені дії з прийняття спадщини в межах встановленого законом строку та який вважається таким, що прийняв спадщину.

У подальшому з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №276212206 від 23.09.2021 року вбачається, що 17.05.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною були винесені:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46917342 від 17.05.2019 о 16:05:40, на підставі якого проведено державну реєстрацію за АТ «УКРСОЦБАНК», код ЄДРПОУ 00039019, права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1831835051101 - садові будівлі, загальною площею 269,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності №31597228; вказаний запис містить інформацію, що зазначене рішення винесене на підставі: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0303914100081, виданого 27.03.2019 Укрпошта; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0303914100073, виданого 27.03.2019 Укрпошта; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №08.306-297/1620/2, виданого 26.03.2019 Укрпошта; іпотечного договору від 04.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №1162;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46916676 від 17.05.2019 о 15:45:38, на підставі якого проведено державну реєстрацію за АТ «УКРСОЦБАНК», код ЄДРПОУ 00039019, права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1831798151101 земельну ділянку, площею 0,046га, кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31596411; вказаний запис містить інформацію, що зазначене рішення винесене на підставі: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0303914100081, виданого 27.03.2019 Укрпошта; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0303914100073, виданого 27.03.2019 Укрпошта; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №08.306-297/1620/2, виданого 26.03.2019 Укрпошта; іпотечного договору від 04.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №1162.

Під час розгляду справи було встановлено, що також підтверджено позивачем, що правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» за даними правовідносинами є - АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого у подальшому став - АТ «Сенс Банк».

Після проведення вказаних дій з державної реєстрації за АТ «УКРСОЦБАНК» права власності на іпотечне майно ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матеріалів спадкової справи № 1108Т/2020 встановлено, що 14.11.2020 року до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі звернулась ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 , із заявою про прийняття спадщини за законом до майна померлої дочки - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 .

Однак, 04.03.2021 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Сальніковою З.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна ОСОБА_4 , з підстав того, що право власності на садові будівлі, загальною площею - 269,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею - 0,046 га., кадастровий номер 5110136900:39:001:0028, за адресою - АДРЕСА_1 , перейшло у власність АТ «Укрсоцбанк».

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 800/489/17 (провадження № 11-527асі18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним». Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».

Близькі за змістом висновки містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 9901/22/17 (провадження № 11-64сап18)та від 06 лютого 2019 року в справі № 9901/815/18 (провадження № 11-1323заі18).

Звертаючись до суду з позовом по даній справі, ОСОБА_1 вказує, що на час смерті доньки - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та станом на теперішній час вона проживала та проживає за адресою - АДРЕСА_1 , а тому остання фактично прийняла спадщину, тим самим оскаржене рішення державного реєстратора порушує її права як спадкоємиці першої черги за законом.

Колегія суддів вважає вказані доводи недоведеними, такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_4 померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже на підставі вищевказаного за наслідком смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до майна останньої з моменту її смерті, для вчинення дій з прийняття якої встановлено законом строк у шість місяців для подання відповідної заяви про її прийняття.

Матеріали спадкової справи №1108Т/2020 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не містять інформації про складання спадкодавцем заповіту, а відтак спадкування до майна останньої здійснюється за законом.

Так відповідно до матеріалів спадкової справи №1108Т/2020 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка ОСОБА_1 , як матір останньої та належна до кола спадкоємців першої черги у відповідності до положень законодавства, звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом шляхом подання заяви про прийняття спадщини14.11.2020 року, тобто з пропуском строку для вчинення відповідної дії для прийняття спадщиниу більше ніж 11 років.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були вчинені дії з поновлення відповідного строку на подання заяви про прийняття спадщини за законом до майна померлої дочки ОСОБА_4 ..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивачки про фактичне прийняття спадщини внаслідок постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем не підтверджено належними та допустимими доказами та матеріали справи останні не містять.

Так відповідно до спадкової справи, а саме заяви про прийняття спадщини наявних в матеріалах вказаної спадкової справи; зазначених особисто ОСОБА_1 обставин у заяві про прийняття спадщини; встановлених державним нотаріусом обставин у спадковій справі; наявних в матеріалах справи копій виконавчих листів №1512/2-3974/11, вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на час смерті була зареєстрована у належному їй нерухомому майні будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 01.07.2009 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 , остання починаючи з 13.12.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачкою не було спростовано вищевказаних обставин, доказів протилежного не було надано.

Крім того, як вказує сама апелянт в своїй апеляційній скарзі вона проживала на час смерті доньки та на сьогоднішній день проживає за адресою - АДРЕСА_1 .

Будь-яких доказів на підтвердження того, що об`єкт нерухомого майна за адресами - АДРЕСА_1 та - АДРЕСА_1 , є одним тим самим нерухомим майном, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції апелянтом не надано.

З огляду на вказане вірними є висновки суду першої інстанції, що безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки спростовується обставинами справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пропуском у більше ніж 11 років, ніж встановлено законом. З огляду на вказане, ОСОБА_1 , у відповідності до положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України, вважається такою,що не прийняла спадщина до майна ОСОБА_4 ..

Оскільки ОСОБА_1 є такою, що не прийняла спадщину до майна ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не має право на спадкове майно останньої, вірними є висновки суду першої інстанції про те, щоспірними рішеннями державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №46917342 від 17.05.2019 о 16:05:40 та за індексним номером №46916676 від 17.05.2019 о 15:45:38, які стосуються нерухомого майна, що становила спадкову масу після смерті ОСОБА_4 , гне порушуються права позивачки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Згідно з правилами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Між тим, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).

За правилами ст. 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача або залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Заявляючи вимоги позову про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування, ОСОБА_1 визначила відповідачем - АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - АТ «Сенс Банк», та КП «Агенція державної реєстрації».

У справах, зокрема про визнання права власності в порядку спадкування у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

З огляду на вказане, за вимогами про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Однак ОСОБА_1 було визначено спадкоємців в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Вказані обставини не є підставою для скасування по суті вірного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Такими чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормипроцесуального права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвокатаЗозулянського Дмитра Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвокатаЗозулянського Дмитра Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 ,відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвокатаЗозулянського Дмитра Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 30 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе