Рішення

від 30.04.2024 по справі 672/256/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/256/24

Провадження №2/672/176/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пономаренко Л.Е.,

за участю секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначила, що дане домоволодіння побудовано в 1967 році, станом на 01.01.1992 належало ОСОБА_2 . ОСОБА_1 являється спадкоємцем вказаного майна за заповітом після смерті матері, згідно вимог закону прийняла спадщину, частину спадкового майна у вигляді земельної частки (паю) та права на пайовий фонд майна оформила. Проте не може оформити право власності на домоволодіння, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нього.

В судове засідання позивач не з`явилася, попередньо поала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Сатанівської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

У зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

При вирішені даного спору суд дійшов висновку, що до застосування підлягають норми цивільного законодавства, що діяли на момент відкриття та прийняття спадщини, а саме - Цивільний Кодекс Української РСР в редакції 1963 року.

Ч.1 ст.534 ЦК УРСР в редакції 1963 року визначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст.548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, то він визнається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 , згідно технічної документації було збудоване в 1967 році. Згідно виписки з погосподарських книг дане домоволодіння рахувалося за головою двору ОСОБА_2 .

За життя 02.03.2000 ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , за змістом якого заповіла їй все своє майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

Згідно матеріалів витребуваної судом спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийняла спадщину, частково її оформила. 21.05.2010 їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку(пай) розміром 1,53 умовних кадастрових гектарів та на право на пайовий фонд в майні колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» с.Клинове Городоцького району Хмельницької області.

Перешкодою в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 для позивача є відсутність правовстановлюючого документа та відсутність реєстрації права власності на нього.

За життя ОСОБА_2 правовстановлюючі документи не отримувала, державну реєстрацію спірного домоволодіння не проводила.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаногоЗакону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України«Про регулювання містобудівної діяльності»набрав чинності з12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Тому, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування такого об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 липня 2019 року у справі №206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26 лютого 2020 року у справі №607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту, складеного КП ГМР «Городоцьке бюро технічної інвентаризації», в якому зазначено, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 здійснено у 1967 році. Тобто, спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померла ОСОБА_2 набула за життя право власності на вказане домоволодіння, яке перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_1 ..

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно звіту технічного стану спірного житлового будинку, будинок знаходиться в задовільному стані та придатний для проживання.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.89, 206, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності наспадкове майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: глиновалькований житловий будинок «А», загальною площею 51,8 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., камінна літня кухня «Б» загальною площею 32,1 кв.м., камінний хлів «В» загальною площею 53,5 кв.м., камінний гараж «Г» загальною площею 25,0 кв.м..

Апеляційна скарганарішеннясудуможебутиподанапротягом тридцятиднівздняпроголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Городоцька міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул.Грушевського, буд. 53, м.Городок Хмельницька область, 32000, код ЄДРПОУ: 38823893.

Суддя Л.Е.Пономаренко