Вирок

від 11.04.2024 по справі 359/3215/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-кп/359/444/2024

359/3215/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні угоду про примирення у кримінальному провадженні №12023111100002669 від 08.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сошників, Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні незаконної порубки дерев у лісах, перевезенні незаконно зрубаних дерев, що заподіяли істотну шкоду, за таких обставин.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням чи іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 відповідно до ст. 39 і 41 Лісового кодексу України встановлено, що ліси залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: 1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; 2) рекреаційно-оздоровчі ліси; 3) захисні ліси; 4) експлуатаційні ліси.

Згідно пункту 8 вище вказаної постанови визначено, що до категорії експлуатаційних лісів відносяться лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та захисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористування). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 13 Конституції України, ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України та ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси та землі України, крім лісів та земель, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси та землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

На підставі вимог ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 (далі - Порядку) лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи розчищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Згідно п. 3 вказаного Порядку, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Так, встановлено, що 07 грудня 2023 року, у вечірній час доби, більш точного часу не встановлено, громадянин ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України та п.п. 2, З Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 761 від 23.05.2007, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів (лісорубного квитка), керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи на ділянці експлуатаційного лісу у кварталі 6 виділу 18, що перебуває у користуванні ДП «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України», поблизу населеного пункту с. Сошників Бориспільського району Київської області, за допомогою бензинової пилки, невстановленої марки, шляхом спилювання та повного відокремлення стовбура від шийки кореня здійснив незаконну порубку 7 сироростучих дерев породи «Сосна звичайна» з діаметром пня у корні наступного розміру: 1 - 35 см., 2 - 38 см., 3 - 42 см., 4 - 46 см., 5 - 43 см., 6 - 45 см., 7 - 43 см., які розпиляв на 24 колоди довжиною по 4,8 метра.

Окрім цього, 07 грудня 2023 року, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з метою виконання робіт по незаконному перевезенню розпиляних колод дерев породи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за допомогою спеціальної техніки, а саме: трактору марки «Беларус-892», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ДП «Спецсервіс-Буд» з вмонтованим гідравлічним захватом, завантажив підготовлені колоди дерев у причіп марки «2ПТС-4», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 та здійснив їх перевезення без відповідних документів з ділянки експлуатаційного лісу у кварталі 6 виділу 18, що перебуває у користуванні ДП «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв державі в особі ДП «Ремонтно-будівельне управління МВС України» шкоду у розмірі 43148,43 грн. (сорок три тисячі сто сорок вісім гривень сорок три копійки), що у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки ст. 246 КК України є істотною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування між представником потерпілого «ДП «Ремонтно-будівельне управління МВС України» ОСОБА_5 та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_4 укладено угоду про примирення. Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену сторонами міру покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень. Також, він пояснив, що з підозрюваним дійсно примирилися, з наслідками укладення та затвердження угоди, які передбачені статтею 473 КПК він ознайомлений. Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з усіма фактичними обставинами, що викладені в обвинувальному акті та просив суд затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Судом з`ясовано в обвинуваченого питання передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання у разі затвердження угоди судом. Обидві сторони підтвердили, що укладення угоди є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Прокурор також просив суд затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Зі змісту угоди вбачається, що, узгоджуючи міру покарання, сторони врахували загальні засади призначення покарання визначені ст. 65 КК України та вимоги ст. 53 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого, особу винного. В якості пом`якшуючих покарання обставин, передбачених ст. 66 КК України сторони вказали: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Враховуючи те, що умови укладеної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства і не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, з огляду на те, що дії обвинуваченого кваліфіковані правильно, підстави вважати, що укладення даної угоди не було добровільним - відсутні, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 471, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про примирення між представником потерпілого «ДП «Ремонтно-будівельне управління МВС України» ОСОБА_5 та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_4 від 29.03.2024 р. - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 ) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 5735,52 грн.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2023 (№ 359/12267/23, № 1-кс/359/2012/2023) на причіп та 24 (двадцять чотири) колоди деревини соснової породи довжиною 4,6 метрів кожна, діаметром у нижньому зрізі від 22 (двадцяти двох) см до 38 (тридцяти восьми) см - скасувати.

Речові докази, а саме: свідоцтво про реєстрацію машини (серія/номер: НОМЕР_4 ) та трактор колісний марки «Беларус-892», 2016 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , власником якого являється ДП «СПЕЦСЕРВІС-БУД» - повернути ДП «СПЕЦСЕРВІС-БУД»; причіп марки «2ПТС-4», реєстраційеий номер НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_6 .

На підставі ст. 96-1 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до 24 (двадцяти чотирьох) колод деревини соснової породи довжиною 4,6 метрів кожна, діаметром у нижньому зрізі від 22 (двадцяти двох) см до 38 (тридцяти восьми) см.

На підставі ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; 3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1