Ухвала

від 29.04.2024 по справі 369/6888/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6888/24

Провадження №2/369/5303/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., вивчивши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа служба у справах дітей та сім`ї Білогородської сільської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Разом з позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову. Просив суд забезпечити позовом шляхом встановлення тимчасового графіку особистих побачень та спілкування ОСОБА_1 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином:

-один день на тиждень в будні дні з урахуванням відвідування дітьми закладів освіти та кожна друга субота місця, починаючи з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. зустрічі проводити в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дитини;

-кожен день народження дітей, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та 20 липні ОСОБА_4 кожного року до досягнення дітьми повноліття з 11:00 до 13:00 години;

-безперешкодне спілкування ОСОБА_1 з дітьми донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами комунікації, без присутності матері, враховуючи відвідування дітьми школи та додаткових гуртків.

Свою заяву мотивував тим, що позивач на даний час проживає окремо від дітей та відповідач в свою чергу протиправно обмежує спілкування дітей з батьком. Діти вже тривалий час не спілкуються з батьком та втрачають емоційний зв`язок з ним. Разом з тим розгляд даної справи може тривати досить довгий період часу, оскільки необхідним буде отримання висновку органів опіки та піклування, а також не виключено навмисне затягування процесу з боку відповідача. Таким чином у даній справі виникала необхідність у забезпеченні позову, шляхом вставлення тимчасового графіку особистих побачень та спілкування позивача з дітьми.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як встановлено судом, між сторонам на даний час виник спір, щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на момент подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають в на території Турецької Республіки.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України №3689/163266-30-22/12.1.2 від 11.01.2023 року вбачається, що відповідно до інформації Міністерства юстиції Турецької Республіки місцем органом в м. Анталія повідомлено про те, що 16.12.2023 13-й Сімейний суд м. Анталія встановив заборону на виїзд дітей з Турецької Республіки з метою убезпечення дітей від переміщення до третьої держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18(провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду вразі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, як зазначено в ухвалі Верховного суду від 03.03.2021 у справі №756/326/20 цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, N31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15Закону України"Проохорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який наданий час проживає окремо від дітей, також маю право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (заява N 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із батьком. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі N466/2317/20 (провадження N 61-11539ск20), постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі N 760/15413/19 (провадження N 61-9164св20), ухвалі Верховного суду від 03.03.2021 у справі№756/326/20.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням збереження емоційного зв`язку дітей з батьком, вважаю за необхідне вжити заходів забезпечення позову у вигляді зобов`язання відповідача до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати позивачу можливість безперешкодного спілкування з дітьми донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами комунікації, без присутності матері, враховуючи відвідування дітьми школи та додаткових гуртків, що відповідатиме вимогам розумності та обґрунтованості і будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

На переконання суду, з урахуванням віку дітей та того, що батько проживає в Київській області, а діти разом з матір`ю в Турецькій Республіці, зазначений спосіб спілкування буде достатнім для забезпечення прав та інтересів дітей і позивача та уможливить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення, виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, що може мати негативний вплив на психоемоційний стан дітей.

Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-154, 272, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково .

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати безперешкодне спілкування ОСОБА_1 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами комунікації за допомогою телефонного зв`язку, відеозв`язку, без присутності матері, враховуючи відвідування дітьми школи та додаткових гуртків.

В іншій частині відмовити.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Інормація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяНаталія ПІНКЕВИЧ