Рішення

від 02.04.2024 по справі 759/23243/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23243/23

пр. № 2/759/978/24

02 квітня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Щило М.І.,

представника позивача Угляренко К.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Перемоги, 97) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Святошинський районний у місті Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (03162, м.Київ, просп.Леся Курбаса, 18-Г) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 р. ОСОБА_3 , який представляє інтереси позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача аліменти у розмірі з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи або того закладу, де перебуватиме дитини, для її утримання до досягнення нею повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду. В обґрунтування позовних вимог вказує на залишення відповідачкою дитини на сторонню особу. У квітні 2023 р. родину ОСОБА_2 тимчасово влаштовано до Київського міського центру соціально-психологічної допомоги, де їй надавалась підтримка та сприяння в оформленні свідоцтва про народження, отримання соціальних виплат, оформлення декларації з педіатром та надання гуманітарної допомоги. З моменту народження малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю дитини проводилась відповідна робота всіма дотичними службами району, однак позитивних наслідків це не принесло. Відповідач не приймає жодної участі у вихованні дитини, не цікавиться її здоров`ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з дитиною та проживає окремо від дитини разом зі своїм співмешканцем.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2023 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзиву не надала.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, своєю заявою просить здійснювати судовий розгляд за відсутності представника служби, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві (актовий запис №965), ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьком дитини вказано ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно рапорту ст. інспектора СЮП ВП Святошинського УП ГУНП в місті Києві від 13.10.2023 р. до поліції звернулась ОСОБА_6 щодо того, що її знайома ОСОБА_2 прийшла до її місця мешкання з проханням залишити малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не має постійного місця проживання та коштів на її утримання.

13.10.2023 р. органом внутрішніх справ та закладом охорони здоров`я складено акт про знайдену дитину та її доставку.

У подальшому малолітню ОСОБА_4 поміщено до КНП «Дитяча клінічна лікарня №3», оскільки дитина мала погане самопочуття та була покинута матір`ю.

Згідно виписки з історії хвороби №1559 КНП «Дитяча клінічна лікарня №3» Солом`янського району м.Києва ОСОБА_4 встановлено діагноз - гострий простий бронхіт середнього ступеня тяжкості та супутній діагноз - функціональний розлад травлення, пелюшковий дерматит та діастаз прямих м`язів живота.

Згідно наданих 16.10.2023 р. ОСОБА_2 письмових пояснень, остання підтверджує факт залишення дитини, посилаючись на важкі життєві обставини.

Встановлено, що відповідно до наказу Служби у справах дітей Святошинської РДА у м.Києві №1 від 01.11.2023 р. та за Актом про факт передачі дитини від 01.11.2023 р., дитину ОСОБА_4 передано приватному вихователю Кузнєцовій Л.П.

Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 вказаної Постанови N 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд, оцінюючи вище встановлене відношення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, що повністю демонструють її небажання бути поряд з дитиною, про відсутність будь-яких сімейних відносин між ними та небажання змінювати своє відношення до виконання батьківських обов`язків, враховуючи забезпечення найкращих інтересів дитини, на підставі ст. 164 СК України, вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи відсутність заперечень на позов та доказів на підтвердження протилежного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України, відносно малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

В силу вимог ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В силу вимог ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню малолітньої доньки, хоча як за віком та станом здоров`я є працездатною, тобто має можливість брати участь в утриманні дитини.

Суду не було представлено жодних доказів стосовно того, що відповідач за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків по утриманню малолітньої доньки.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, враховуючи те, що відповідач є працездатною, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 164, 166, 180, 182 184 Сімейного Кодексу України 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,280-282,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Перемоги, 97) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Святошинський районний у місті Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (03162, м.Київ, просп.Леся Курбаса, 18-Г) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) на користь особи або того закладу, де перебуватиме дитина аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова