Постанова

від 30.04.2024 по справі 615/2136/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» квітня 2024 року

м. Харків

справа № 615/2136/23

провадження № 22ц/818/1804/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя», представник відповідача Журков В. І., Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року в складі судді Левченко А.М.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай), який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що з серпня 1992 року по вересень 1999 року він працював у колгоспі «Нове життя». 24 лютого 1993 року був прийнятий в члени цього колгоспу, який наразі реорганізований у Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя».

У червні 2023 року він дізнався, що після 1996 року усім колишнім членам колгоспу «Нове життя» видані земельні частки (паї), однак він як член вказаного колгоспу належного йому за законом паю не отримав, що вважає порушенням своїх прав.

Як йому стало відомо, передання у колективну власність колгоспу земель (3502,6 га) оформлено Державним актом на право колективної власності на землю серії ХР-06-00-000488 від 07 лютого 1996 року. В подальшому розпорядженням Валківської районної державної адміністрації № 74 від 24 березня 2000 року затверджено уточнений розрахунок вартості земельної частки (паю) та його розміру, а саме: вартість - 25 872,00 грн, розмір - 6,68 га.

При цьому, у додатку № 1 до Державного акту «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» він зазначений не був з невідомих підстав, хоча залишався членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на час отримання державного акту на землю.

Вказав, що у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відомості про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку на його ім`я відсутні.

Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 6,68 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на території Валківської міської ради Богодухівського району (колишнього Валківського району) Харківської області.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що до червня 2023 року він не знав про паювання земель у колгоспі, про існування державного акту про право колективної власності на землю та списку членів до нього. Інформація про паювання земель у колгоспі мала бути доведена до його членів, однак його не повідомляли про це. Безпосереднє паювання відбулось не в 1996 році, а в 2000 році, коли він вже був звільнений та втратив контакти з колгоспом. Право на отримання земельного паю не передбачає обов`язку з`ясовувати вірогідність виникнення такого права та вживати дії щодо недопущення можливих порушень. Про те, що він відсутній у списку громадян членів колгоспу, він дізнався лише з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02 серпня 2023 року, а про обставини паювання у червні 2023 року, коли йому стало відомо про отримання паю іншим колишнім членом колгоспу за рішенням суду. Не знаючи про ці обставини він не міг знати й про порушення своїх прав. Однак суд ототожнив обізнаність про право та обізнаність про порушення права.

15 квітня 2024 року від Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вказала, що позивач не надав доказів своєї необізнаності щодо паювання земель у колгоспі під час його трудової діяльності. Законом не передбачено обов`язку колективного сільськогосподарського підприємства інформувати його членів про паювання земель. Судом правильно застосовано наслідки спливу строку позовної давності.

В суді апеляційної інстанції представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Пояснив, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» у власності земельних ділянок немає. Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» займається сільськогосподарською діяльністю на орендованих у осіб земельних ділянках за договорами оренди, тому йому не зрозуміло, чому підприємство є відповідачем в цій справі.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 29 квітня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 мав право на отримання земельної частки (паю), однак звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням загальних зборів членів колгоспу «Нове життя» села Олександрівки Олександрівської сільської Ради народних депутатів Валківського району Харківської області від 24 лютого 1993 року колгосп перетворений в Колективне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» села Олександрівка.

Рішенням зборів уповноважених членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» від 03 лютого 2000 року підприємство реорганізоване в Сільськогосподарський виробничий кооператив «Нове життя».

Рішенням загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нове життя» від 01 листопада 2000 року кооператив реорганізований в Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя», що підтверджується копією архівної довідки Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 01-35/53 від 22 серпня 2023 року (а. с. 10-11).

ОСОБА_1 працював в колгоспі «Нове життя» Валківського району Харківської області з серпня 1992 року по вересень 1999 року, що підтверджується копією довідки № 67 від 10 липня 2023 року, виданої Приватним сільськогосподарським підприємством «Нове життя» на підставі даних з книг обліку заробітної плати та обліку трудового стажу за 1992-1999 роки (а. с. 9).

Як вбачається з копії архівного витягу з протоколу № 1 загальних зборів членів колгоспу «Нове життя» від 24 лютого 1993 року, загальними зборами вирішено прийняти до членів колгоспу ОСОБА_1 (а. с. 8).

Записи про звільнення ОСОБА_1 в архівних документах Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» села Олександрівки за 1992 2000 роки не виявлені, що підтверджується листом Відділу м. Валки Архівного управління Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 22 серпня 2023 року № 01-36/101 (а. с. 7).

07 лютого 1996 року відповідно до рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів від 30 червня 1995 року № 5 Сільськогосподарському підприємству «Нове життя» Валківського району Харківської області села Олександрівки видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 06-00-000488, за яким передано у колективну власність 3502,6 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 85 (а. с. 12-15).

Зі списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком 1 до Державного акту ХР № 06-00-00488 вбачається, що ОСОБА_1 до нього не включений (а. с. 16-29).

Розпорядженням Валківської районної державної адміністрації № 74 від 24 березня 2000 року «Про затвердження уточненого розрахунку вартості земельної частки (паю) та його розміру в умовних кадастрових гектарах в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нове життя» Валківського району» розпорядження голови районної державної адміністрації від 10 червня 1996 року № 188 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нове життя» визнано таким, що втратило чинність, та затверджено уточнений розрахунок вартості земельної частки (паю)25872,00 грн, розмір в умовних кадастрових гектарах - 6,68 га (а. с. 30-33).

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 29-20-11-3807/0/19-23 від 02 серпня 2023 року у додатку 1 - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського товариства до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР - 06-00-000488, який видано Колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя» на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради народних депутатів від 30 червня 1996 року № 5, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 07 лютого 1996 року за № 85, ОСОБА_1 не зазначений. У Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, відомості про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 відсутні (а. с. 34-35).

Частиною другоїстатті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 1Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з пунктом 2Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно із частиною9 статті 5 ЗК України 1990 року(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7статті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першоюстатті 22 ЗК України 1990 року(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другійстатті 23 ЗК України 1990 року(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

Отже, згідно з вимогами статей22,23 ЗК Українита зазначеногоУказу Президента Україниособа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом Колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 на момент одержання Колективним сільськогосподарським підприємством «Нове життя» Державного акту на право колективної власності на землю був членом цього підприємства, а тому мав право на земельну частку (пай). Не внесення позивача, який був членом Колективного сільськогосподарського підприємства до списку, що додається до державного акту на право власності на землю, не може позбавляти його права на земельну ділянку.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача не підлягає захисту в судовому порядку, виходячи із наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положеньЦК України правила цьогоКодексущодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбаченіЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогамистатті 76 ЦК Української РСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив із того, що право на позов у ОСОБА_2 виникло з 1996 року, після одержання Колективним сільськогосподарським підприємством «Нове життя» Державного акту на право колективної власності на землю, а тому трирічний строк позовної давності, встановленийстаттею 71 ЦК Української РСР, минув ще до набрання чинностіЦК України 2003 року.

Про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», враховуючи, що розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1993 року, є загальновідомим фактом, та він мешкає на території Богодухівського району Харківської області.

Отже, ОСОБА_2 мав можливість дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі Державного акту на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай) у 1996 році. З моменту порушення прав позивача пройшло понад 27 років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, ним не наведено, тому висновок суду про відмову у задоволенні позову відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суд був зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору. Крім того, відповідачі заявляли про сплив позовної давності під час розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції, об`єктивно оцінивши доводи позивача та докази у справі, правильно визначився із застосуванням положень статей71,75,80 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

До того ж, судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну правову позицію, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 03 листопада 2020 року справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 10 лютого 2022 року у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21), від 30 червня 2022 року у справі № 143/849/20 (провадження № 61-1089св21), від 26квітня 2022 року у справі № 376/1220/20 (провадження № 61-19536св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 289/624/21 (провадження № 61-21014св21), від 19 квітня 2023 року у справі № 188/1842/21 (провадження № 61-10530св22).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо його необізнаності про існування державного акту про право колективної власності на землю, про свою відсутність у списку членів колгоспу судовою колегією не приймаються, оскільки позивач не довів той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права у межах строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат апеляційним судом немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.