Рішення

від 30.04.2024 по справі 144/440/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/440/24

Провадження № 2/144/161/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"30" квітня 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЗІС» про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в :

14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок кадастровий номер 0523785000:01:000:0029, площею 2,1851 га та кадастровий номер 0523785000:01:000:0030 площею 2,1852 га, розташованих на території Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. У 2016 році між нею та ПП «ЗІС» виникли спірні правовідносини щодо користування Відповідачем належними їй земельними ділянками. Рішенням Теплицького районного суду від 28.07.2022 року у справі № 144/1319/16, яке 23.01.2024 року Вінницьким апеляційним судом залишено без змін, позовні вимоги було задоволено, усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою. В процесі розгляду даної справи було встановлено, що вона договори оренди землі з ПП «ЗІС» не підписувала, та не надавала відповідних повноважень іншій особі на підписання, у зв`язку з чим її волевиявлення на укладення договорів було відсутнє. Враховуючи, що ПП «ЗІС» починаючи з 2010 року і по даний час використовує належні їй земельні ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0029 та кадастровий номер 0523785000:01:000:0030 без законних підстав, кошти за користування не сплатило, тому вона змушена звернутися до суду з указаним позовом.

19 березня 2024 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 26.03.2024 року, відзив на позовну заяву не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник адвокат Клінчиков С.О. у судове засідання не з`явились, у поданій до суду письмовій заяві просили розгляд справи проводити за їх відсутності, вказали, що позов підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. Про місце, дату і час судового засідання був повідомлений шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 0523785000:01:000:0029, площею 2,1851 га та кадастровий номер 0523785000:01:000:0030 площею 2,1852 га, розташованих на території Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Рішенням Теплицького районного суду у справі №144/1319/16-ц від 28.07.2022 року, яке набрало законної сили 23.01.2024 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «ЗІС», третя особана сторонівідповідача відділДержгеокадастру уТеплицькому районі,про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою (а.с. 5-8).

Як встановлено вказаним вище судовим рішенням, на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 104524 та 104525 від 16.03.2005 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,1851 та 2,1852 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Соболівської сільської ради Теплицького району.

Відповідно до змін (доповнень) до договорів оренди землі, зареєстрованих у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2010 року, термін договорів оренди землі продовжується до 2025 року та орендну плату установлено в розмірі 1059,86 грн, яка вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 3,0% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказані зміни зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної Філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено записи № 041005900022 та № 041005900023 від 12.05.2010 року.

Згідно висновку експерта № 5998/5999/17-21 від 13.12.2017 року: підпис в оспорюваних змінах (доповненнях) до договорів землі в примірниках, наданих відділом Держгеокадастру у Теплицькому районі, в графі «реквізити» підпис орендодавця виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Даним рішенням, було встановлено, що при укладенні змін до договорів оренди землі від 07.05.2010 року було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1

ПП «ЗІС» вказане рішення суду оскаржувало, та постановою Вінницького апеляційного суду від 23.01.2024 року рішення Теплицького районного суду від 28 липня 2022 року було залишено без змін (а.с. 9-12).

У відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої зазначеної вище статті ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Отже, судом встановлено, що ПП «ЗІС», не будучи власником земельних ділянок з кадастровим номером 0523785000:01:000:0029, площею 2,1851 га та кадастровим номером 0523785000:01:000:0030, площею 2,1852 га, які розташовані на території Соболівської сільської ради Соболівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, поза волею ОСОБА_1 фактично використовувало дані земельні ділянки з державною реєстрацією цього речового права, при цьому не сплачуючи орендну плату за використання вказаних земельних ділянок з 2021 року по 2023 рік, а отже зобов`язане повернути кошти, які мав заплатити власникові земельних ділянок, якою є позивач.

Водночас, вирішуючи питання про суму коштів, які повинен відповідач сплатити за користування земельними ділянками, суд виходить з такого.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовувала фактичний розмір безпідставно збережених коштів за земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0029 у розмірі 8635,043 грн, керуючись нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки станом на 01.01.2024 рік, що становить 101052,84 грн, за земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0030 у розмірі 8635,83 грн, керуючись нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки станом на 01.01.2024 рік, що становить 101057,46 грн.

Враховуючи, що позивач є власником майна спірних земельних ділянок з кадастровим номером 0523785000:01:000:0029, площею 2,1851 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Соболівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, із 2016 року по 2024 рік, вона вважає, що належною до стягнення з відповідача є сума коштів за три роки (101052,84 грн/1,051 ? 3% ? 3 = 8653,043 грн), з кадастровим номером 0523785000:01:000:0030, площею 2,1852 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Соболівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, із 2016 року по 2024 рік, вона вважає, що належною до стягнення з відповідача є сума коштів за три роки (101057,46 грн/1,051 ? 3% ? 3 = 8653,83 грн).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Близький за змістом правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 639/5391/19.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель.

Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/3616/19, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів слід задоволити.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з ПП «ЗІС» витрат на правничу допомогу в розмірі 17211,20 грн, суд зазначає наступне.

Адвокатом Клінчиковим С.О., який здійснює представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у даній справі на підставі угоди про надання правової допомоги від 04.03.2020 року, суду надано вказану угоду, ордер та розрахунок-опис наданих адвокатом послуг позивачу у цивільній справі (а.с. а.с. 15, 16, 24).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду ВС у постанові від 2 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22, висловила позицію, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись такими критеріями: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

В розрахунку-описі судових витрат сторонами погоджено вартість наданих послуг, а саме:

- вивчення документів 1000 грн;

- складання позовної заяви 5000 грн;

- витрати на приїзд в Теплицький районний суд (мінімум 3 рази) 2000 грн;

- ведення справи в суді 8000 грн.

Загальна сума витрат на правничу допомогу без врахування судового збору становить 16000 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, її закінчено за два судових засідання, в яких сторона Позивача участі не брала, розгляд проводився на підставі письмових заяв, що спростовує витрати на ведення справи в суді у розмірі 8000 грн, як і приїзд в Теплицький районний суд мінімум три рази.

Тому, з урахуванням практики Верховного Суду щодо відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, критерію реальності та розумності адвокатських витрат та фінансового стану обох сторін, дослідивши всі надані докази у їх сукупності на підтвердження здійснення таких послуг, суд прийшов до висновку про часткове стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що є співмірним із складністю виду правничої допомоги у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141,258,259,263,265,268,354ЦПК України,суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЗІС» про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти в сумі 17307 (сімнадцять тисяч триста сім) грн 26 коп.

Стягнути з приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення,за його письмовою заявою.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокатКлінчиков СергійОлександрович,адреса:вул.Д.Галицького,27а,оф.203м.Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.

Відповідач Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4 с. Війтівка Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Повний текст рішення виготовлено 30.04.2024 року.

Суддя