Рішення

від 29.04.2024 по справі 145/660/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"29" квітня 2024 р. смт Тиврів 145/660/23

2/145/159/2024

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Крикливій М.С.,

за участі прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури Пилипа Хоменка в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

Керівник Тульчинської окружноїпрокуратури П.Хоменков інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті звернувсядо судуіз позовомдоОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, в приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524583800:01:001:0042, площею 5,1023 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради (колишньої Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області).

На підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області №351 від 04.08.2006 «Про внесення часткових змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.01.2003 №28 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Маловулизькій сільської ради (СВК «Рогізнянський» с. Рогізна)», ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку за № 53 площею 5,1023 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була передана у власність ОСОБА_3 , яка не одержала державний акт на право власності на землю у зв`язку з її смертю.

На підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області №351 від 04.08.2006 ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯД № 367119 від 19.07.2007) із кадастровим номером 0524583800:01:001:0042 площею 5,1023 га, яка знаходиться на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області (на даний час Шпиківської селищної ради).

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване громадянином російської федерації ОСОБА_2 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 016783800007 від 19.07.2007.

У подальшому ОСОБА_2 10.12.2008 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Агро Інвест України» (код ЄДРПОУ 34478187). В результаті реорганізації правонаступником товариства стала Агрофірма «ХЛІБОРОБ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано 22.06.2021 (номер запису 42686983) на підставі договору оренди від 10.12.2008 за Агрофірмою «ХЛІБОРОБ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, строк дії договору 15 років, дата закінчення договору 26.11.2027.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 по даний час, не відчужив її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Прокурор Лащук В.М. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просить їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 101.05.2023 подав письмові пояснення (а.с.55-58), в яких посилаючись на ч.4 ст.81 ЗК України, ч.1, 2 ст.145 ЗК України просить позов прокурора задоволити. Судові засідання по вказаній справі проводити без участі їх представника.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому просить справу розглянути у відсутності їх представника, а також пояснення, відповідно до яких просить врахувати права товариства, як належного користувача земельної ділянки, забезпечивши захист їхніх прав.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на відзив та пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що громадянин рф ОСОБА_2 прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 0524583800:01:001:0042 площею 5,1023 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шпиківської селищної ради (колишньої Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області), що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.04.2004, виданим державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С.А. (а.с.20).

22.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності відповідача на вказану вище земельну ділянку, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.03.2023 (а.с.13-14).

На момент успадкування зазначеної вище земельної ділянки та державної реєстрації права власності ОСОБА_2 відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 31.03.2004, є громадянином російської федерації та проживає на території російської федерації за адресою: АДРЕСА_1 , податковий номер 2058421274.

Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області відповідач за обліками Управління не значиться.

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. «е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п."в" ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужив її у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо конфіскації даної земельної ділянки в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 684,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 26 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 81, 140, 145 ЗК України, ст. ст. 14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Конфіскувати у ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 0524583800:01:001:0042 площею 5,1023 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шпиківської селищної ради (колишньої Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області) у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UА568201720343110002000003988, код за ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 01 травня 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Орган державноївлади,який звернувсядо судув інтересахпозивача: Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Гагаріна, 14, м.Тульчин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач,в інтересахякого прокуроромподано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , податковий номер 2058421274.

Суддя І.О.Ратушняк