Вирок

від 29.04.2024 по справі 127/18328/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/18328/17

Провадження №1-кп/127/1445/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

представників потерпілого ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

обвинуваченого ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №12016020010009861, які надійшли з Вінницької місцевої прокуратури з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Немирів, Вінницької області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_20 відповідно до наказу (розпорядження) № 53-к ТОВ прийнятий на посаду менеджера з логістики у ТОВ «Вендіно-Захід», м. Житомир, вул. Комерційна (Вінницька філія ТОВ «Вендіно-Захід», вул. Ватутіна, 137а). Між ТОВ «Вендіно-Захід» та ОСОБА_20 12.04.2016 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого останній приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей та грошових коштів.

Відповідно до п. 2.6. посадової інструкції менеджера з логістики, затвердженої директором ТОВ «Вендіно-Захід» 12.04.2016 (з якою ОСОБА_20 ознайомлений 12.04.2016), він організовує транспортно-експедиційне забезпечення постачання матеріальних ресурсів та відправку готової продукції, вибирає вид транспорту, спосіб доставки, визначає маршрути перевезень з метою своєчасного виконання замовлень клієнтів, спільно планує процес транспортування із складським та виробничим процесами

Відповідно до п. 2.10 вказаної посадової інструкції менеджер з логістики, перебуваючи матеріально-відповідальним перед підприємством - вповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства для подальшої реалізації та здійснювати готівкові операції, за усним дорученням клієнтів, з торгівельних точок за поставлену продукцію згідно бланка суворої звітності, та зобов`язаний здавати готівкові кошти в касу товариства не пізніше 24 годин з моменту їх отримання.

ОСОБА_20 01.09.2016 написав службову записку на ім`я директора Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_21 з проханням надання йому дозволу на відвантаження власними силами клієнту ФОП ОСОБА_22 товарно-матеріальних цінностей на суму 251 347, 66 грн.

Отримавши дозвіл, ОСОБА_20 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до своїх функціональних обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, отримав на складському приміщенні Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» за адресою м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137а, згідно видаткових накладних: №ВФ-0014373 від 01.09.2016 року, № НОМЕР_1 від 02.09.2016 року, № НОМЕР_2 від 05.09.2016 року, № НОМЕР_3 від 06.09.2016 року товарно-матеріальні цінності (продукти харчування) для подальшої реалізації, а саме:

- згідно видаткової накладної №ВФ-0014373 від 01.09.2016 року - вермішель «Мівіна» в кількості 1 040 шт. (ящик курка) та вермішель «Мівіна» в кількості 180 ящиків (асорті) на суму 69 478,54 грн.;

- згідно видаткової накладної №ВФ-0014374 від 02.09.2016 року «Кет Кетчуп до шашлику» в кількості 2 500 шт., «Кет Кетчуп лагідний» в кількості 2 000 шт., «Кет Кетчуп чілі» в кількості 500 шт., майонез «Європейський» в кількості 500 шт., майонез «Делікатесний» в кількості 700 шт. на суму 65 443,44 грн.

- згідно видаткової накладної №ВФ-0014375 від 05.09.2016 року «Нескафе класік» в кількості 2 000 шт. на суму 63 660,00 грн.

- згідно видаткової накладної №ВФ-0014376 від 06.09.2016 року «Нескафе 3ві Екстра Стронг» в кількості 200 блоків, «Нескафе 3ві Коконат Мікс» в кількості 200 блоків, «Нескафе 3ві Турбо» в кількості 200 блоків, «Нескафе Класік» стік в кількості 500 блоків на суму 52 765,68 грн.

Однак, ОСОБА_20 , не маючи наміру виконувати покладені на нього згідно посадової інструкції обов`язки, діючи умисно, з корисливих спонукань, привласнив товарно-матеріальні цінності (продукти харчування), належні ТОВ «Вендіно-Захід», які були йому ввірені, на загальну суму 251 347, 66 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча триста сорок сім гривень 66 копійок), що на той час в понад 364 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України є великим розміром, та розпорядився ними на власний розсуд, тим самим своїми умисними діями заподіяв ТОВ «Вендіно-Захід» матеріальної шкоди на вищезазначену суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_20 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, цивільний позов не визнав.

Суду пояснив, що працював на Вінницькій філії ТОВ «Вендіно-Захід» на посаді менеджера з логістики, з якого часу не пам`ятає, був матеріально-відповідальною особою. В його обов`язки входило організувати роботу експедиторів, а саме забезпечення та постачання готової продукції замовникам, особисто він доставку товару не здійснював, грошові кошти у замовників не забирав, йому кошти віддавали експедитори з торгівельних точок за поставлену продукцію. Торговий агент (експедитор) сам домовлявся з замовником, чи в телефонному режимі, чи приїздив до нього, брав замовлення на певний товар, на складі загружав товар та відвозив замовнику.

Через певний проміжок часу обвинуваченому стало відомо, що у експедиторів зникли гроші, але списали як зниклий товар на цю суму та звинуватили обвинуваченого. В подальшому йому погрожував директор, заставили підписати пусті аркуші паперу, розписку, про що він написав відповідну заяву до прокуратури.

Обвинувачений стверджує, що він не міг особисто вивезти товару на суму, яка вказана в обвинувальному акті, оскільки це дуже багато товару і якщо б він його загружав та вивозив, на підприємстві це побачили б, оскільки по всьому підприємстві розташовані камери спостереження. Просив суд визнати його не винним, оскільки злочин він не вчиняв.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України повністю підтверджена показаннями представника потерпілого та свідків, даних у судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_16 суду пояснив, що з 01 березня 2018 року працює заступником директора на підприємстві ТОВ «Вендіно-Захід», обвинуваченого знає, він працював на фірмі на посаді менеджера з логістики (головного логіста).

Підприємство працює на продаж продуктів харчування на замовлення, а саме, приходить замовлення від приватного підприємця, ОСОБА_20 , як логіст, мав взяти товар на складі, при цьому домовитись за машину та доставити товар на замовлення. За час коли товар перебував у ОСОБА_20 він за нього відповідав. Весь товар відпускається за видатковою накладною.

Допитана в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_17 суду пояснила що з обвинуваченим знайома з 03 жовтня 2016 року під час проведення планової ревізії на підприємстві «Вендіно-Захід», обвинувачений ОСОБА_20 був присутній, раніше з ним знайома не була. Ревізію проводять зазвичай за три місяці. На підприємстві були надали усі документи, перевіривши їх, виявили недостачу,. Після виявлення недостачі, ОСОБА_20 визнав себе винним, повідомив що привласнив та розтратив товарно-матеріальні цінності товариства на суму 251 347,66 грн., підписав акт перевірки і попросив дати йому можливість розрахуватися. Директор філії враховуючи результати перевірки (ревізії) запропонував ОСОБА_20 надати пояснення, після чого ОСОБА_20 було надруковано пояснення та підписано власноруч і надано директору філії, який долучив його до матеріалів перевірки (ревізії). Після проведення перевірки (ревізії) ОСОБА_17 особисто спілкувалася з ОСОБА_20 та пообіцяла йому, що його не буде звільнено з роботи та буде надано час для добровільного погашення боргу і не будуть протягом цього часу звертатися в правоохоронні органи. Також доповнила, що після проведення першої «внутрішньої» перевірки (ревізії) було проведено незалежний аудит з даного приводу і результати його відповідають результатам перевірки (ревізії) від 03.10.2016 року, в якій ОСОБА_17 брала участь.

17 жовтня 2016 року була повторна ревізія, ОСОБА_20 в цей день на роботі не було.

При розмові ОСОБА_17 з ОСОБА_20 , останній повідомив що товар зі складу він виписував на ФОП ОСОБА_22 і вивозив товар зі складу сам. Визнав, що товар до ОСОБА_22 не поступав, просив надати йому час до 15 грудня 2016 року щоб повернути кошти. Станом на 20 грудня 2016 року кошти не надійшли, тому звернулися в поліцію і була порушена кримінальна справа.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснив що з обвинуваченим познайомився в рамках даного кримінального провадження, під час проведення ревізії на підприємстві ТОВ «Вендіно-Захід», де працював ОСОБА_20 логістом. 30.09.2016 своїм протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Вендіно-Захід» прийняли рішення про проведення перевірки (ревізії) Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід»та затвердилапредставників комісіївід учасниківтовариства,а такожзалучила допроведення перевірки(ревізії)ТОВ «Законта право»,директором якогоявляється свідок,який надаєпослуги юридичного(правовогота консультативногохарактеру)для ТОВ«Вендіно-Захід». 03.10.2016року колиприїхали наВінницьку філіюТОВ «Вендіно-Захід»,директор філіїнадав всі документидля їїпроведення,серед якихбули установчідокументів філії,кадрові документипо ОСОБА_20 ,первинні документи,а також,було наданопояснюючу записку ОСОБА_20 ,яка буланаписана нимвласноруч,ще доприїзду комісії.В ходіпроведення перевірки(ревізії)комісією буловстановлено,що ОСОБА_20 привласнив тарозтратив товарно-матеріальніцінності товариствана суму251347,66грн.Після проведенняперевірки (ревізії)03.10.2016,було надрукованоакт вякому підписалисявсі членикомісії втому числі ОСОБА_20 ,а директорфілії враховуючирезультати перевірки(ревізії)запропонував ОСОБА_20 повторно надатипояснення,оскільки результатиперевірки (ревізії)відрізнялися віднаданого ОСОБА_20 поясненням.Після чого ОСОБА_20 було надрукованопояснення тапідписано власноручі наданодиректору філії,який долучивйого доматеріалів перевірки(ревізії).Після проведенняперевірки (ревізії) ОСОБА_17 особисто спілкуваласяз ОСОБА_20 та пообіцялайому,що йогоне будезвільнено зроботи табуде наданочас длядобровільного погашенняборгу іне будутьпротягом цьогочасу звертатисяв правоохоронніоргани.Також,після проведення«внутрішньої» перевірки(ревізії)було проведенонезалежний аудитз даногоприводу ірезультати йоговідповідають результатамперевірки (ревізії)від 03.10.2016,в якійсвідок бравучасть.17.10.2016за дорученнямдиректора ТОВ«Вендіно-Захід»- ОСОБА_24 свідок приїхавна Вінницькуфілію ТОВ«Вендіно-Захід»з ОСОБА_17 , ОСОБА_20 не бувна своємуробочому місці,а директорфілії повідомив,що ОСОБА_20 має під`їхати пізніше. Враховуючи те, що ОСОБА_20 самостійно неодноразово писав пояснення і говорив про те, що віддасть гроші, то до 15.11.2016 то до 15.12.2016, йшов на контакт з працівниками товариства. Однак, коли пройшли всі терміни зазначені ним, Товариство звернулося до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_20 злочину

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснила що з лютого 2016 року працює провідним бухгалтером Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід». З 12.04.2016 р ОСОБА_20 працював на посаді менеджера з логістики у Вінницькій філії ТОВ «Вендіно-Захід». В його основні посадові обов`язки, згідно з посадовими інструкціями менеджера з логістики, входило: розробка маршрутів доставки товарів підприємства для клієнтів; формування пакету документів на завантаження транспорту та передача їх експедиторам; вповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства для подальшої реалізації та здійснювати готівкові операції, за усним дорученням клієнтів, з торгових точок за поставлену продукцію згідно бланка суворої звітності та зобов`язаний здавати готівкові кошти в касу товариства не пізніше 24 години з моменту їх отримання та інші обов`язки згідно з посадовими інструкціями. Також між ОСОБА_20 та ТОВ «Вендіно-Захід» було укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

ОСОБА_20 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до своїх функціональних обов`язків, отримав згідно видаткових накладних (ВФ-0014373 від 01.09.2016 р.- 69 478,54грн.; ВФ-0014374 від 02.09.2016 р,- 65 443,44 грн.; ВФ- 0014375 від 05.09.2016 р.- 63 660 гри.; ВФ - 0014376 від 06.09.2016 р. 52 765,68 грн.) товарно-матеріальні цінності для подальшої реалізації, однак не маючи наміру виконувати свої обов`язки, умисно привласнив та розтратив товарно-матеріальні цінності, які були йому ввірені та перебували у його віданні на загальну суму 251 347,66 грн., тим самим заподіяв ТОВ «Вендіно-Захід» матеріальної шкоди на вищевказану суму. ОСОБА_20 мав відвантажити товар, згідно накладних, клієнту ФОП ОСОБА_22 , з яким був заключний договір поставки, власними силами. Дана доставка повинна була відбутися партіями у період з 01 по 07 вересня 2016 року, але ОСОБА_20 товар не відвантажив, а реалізував його, згідно його пояснювальної записки, невідомій особі, кошти отриманні від реалізації витратив на власні потреби. ОСОБА_20 подав до бухгалтерії накладні з підробленими ним підписами ФОП ОСОБА_22 , в підтвердження нібито отриманого товару, а також в цих накладних ОСОБА_20 зробив запис «вірити без печатки». Але, 30.09.2016, під час проведення взаємозвірки з ФОП ОСОБА_22 було виявлено, що даний підприємець товару не отримав, в накладних в підтвердження отримання товару стоїть не його підпис.

Обвинувачений ОСОБА_20 особисто брав товар зі складу, написав службову записку, мав відвантажити товар клієнту ОСОБА_22 , а кошти передати на підприємство. На кінець вересня 2016 року при звірки з ОСОБА_22 , виявлено що до нього товар не поступив. Було розділено накладні, оскільки товара на суму 251347, 66 грн. Кляшторний не зможе вивезти одночасно, тому було виписано нульові накладні.

Коли було виявлено недостачу, її було записано на картку ОСОБА_20 ..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснила що працює на посаді менеджера зі збуту в ТОВ «Вендіно-Захід» з квітня 2011 року. В її обов`язки входить контроль своєї торгової команди, розширення клієнтської бази, заключення договорів з новими торговими точками. ОСОБА_20 знає особисто, він в 2016 році працював у ТОВ «Вендіно-Захід» менеджером з логістики, виконував обов`язки експедитора, він особисто здійснював постачання та відправку продукції, так як у нього не було експедитора. З приводу того, чи за власний рахунок чи ні, не може сказати, так як це їй невідомо.

Свідок особисто не приймала участь при ревізії, про наявність кримінального правопорушення, яке скоєне ОСОБА_20 , свідку відомо лише зі слів.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_20 познайомився під час перевірки підприємства, свідок приймав участь в ревізії ТОВ «Вендіно-Захід», де обвинувачений працював. В кінці вересня 2016 року надійшла вказівка здійснити перевірку даного підприємства на предмет наявності усіх товарно-матеріальних цінностей. 10 жовтня 2016 року провели перевірку, згідно акту перевірки, виявили нестачу на суму орієнтовно на 250000 грн., точної суми свідок не пам`ятає, свідку відомо що ОСОБА_20 написав пояснювальну записку про його причетність до виявленої недостачі, пояснивши якусь ситуацію, про яку свідок не пам`ятає. Далі, на бажання самого ОСОБА_20 , була проведена перевірка з контрольно-ревізійного управління, яка підтвердила первинну перевірку, яку було проведено за участю свідка.

Особисто свідок пояснення ОСОБА_20 не пам`ятає, він з ним не спілкувався, більше спілкувалася з ним ОСОБА_17 , у свідка була задача перевірити документи та наявність товару, при перевірці було виявлено нестачу товарів.

Під час перевірки особу, яка відповідає за наявність товару на складі, тобто завідуючого складом, не встановлювали, ОСОБА_20 працював на посаді чи логіста чи експедитора.

Свідок чув що в ТОВ «Вендіно-Захід» була перевірка з контрольно-ревізійного управління, також чув що була незалежна аудиторська перевірка, але на підставі чого вони проводились - свідку невідомо, досконало про їх результати свідку невідомо, але так само чув, що обидві перевірки підтвердили перевірку, проведену комісією в складі якої був свідок та виявили нестачу.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що з обвинуваченим познайомився під час перевірки підприємства на якому обвинувачений працював.

Восени 2016 року надійшла вказівка перевірити Вінницьку філію ТОВ «Вендіно-Захід» на рахунок наявності товарно- матеріальних цінностей.

03 жовтня 2016 року в складі голови комісії ОСОБА_17 , членів комісії: ОСОБА_27 , свідка та ОСОБА_28 , було перевірено дане підприємство та виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму приблизно 251000 грн., які ОСОБА_20 вивіз товаром з метою реалізації, а кошти в касу підприємства не повернув. По даному акту ревізійна група склала акт, ОСОБА_20 підписав цей акт, погодився з даною перевіркою, пояснив що товар вивіз з метою реалізації, а кошти до каси підприємства не повернув. Відповідно до накладних, які підтверджують що він зі складу брав товарно-матеріальні цінності для реалізації, а кошти не повернув, на них наявний підпис ОСОБА_20 , свідок не пам`ятає скільки було таких накладних.

Свідок запам`ятав дату 03 жовтня 2016 року, коли проводили перевірку підприємства, оскільки ця дата зафіксована в його документах.

ОСОБА_20 надавав пояснення голові ревізійної комісії ОСОБА_17 та писав пояснювальну записку на її ім`я, але точно сказати не може.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що він працюючи бухгалтером-аудитом на ТОВ «Рівенська податкова компанія», на початку жовтня 2016 року був в складі комісії та здійснював перевірку на наявність товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ «Вендіно-Захід», в результаті якої було виявлено нестачу приблизно на 250000 грн.. В ході перевірки дослідили документи, реєстри, видаткові накладні, на яких був підпис ОСОБА_20 , на яких виявили, що він приблизно на таку суму нестачі, виписав по накладним товарно-матеріальні цінності, забрав їх, реалізував, а кошти не повернув.

ОСОБА_20 надавав пояснення голові комісії ОСОБА_17 , суть пояснень була така, що він забрав товар зі складу для подальшої реалізації, товар був реалізований а кошти не повернуті.

Свідок не пам`ятає яка була кількість накладних з підписом ОСОБА_20 про отримання товару та на чиє ім`я вони були виписані не може сказати.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що з обвинуваченим знайомий, раніше разом працювали. Свідок раніше працював в ТОВ «Вендіно-Захід» на посаді директора, ОСОБА_20 працював на посаді менеджера-логіста, в його обов`язки входило організація та доставка товарів продуктів харчування клієнтам.

В вересні 2016 року було встановлено, що обвинуваченим було привласнено товар, який належить підприємству. Також встановлено, що ОСОБА_20 , отримавши зі складу товар, реалізував його, а кошти не повернув. На підприємстві була нестача транспортних засобів, тому обвинувачений організував транспортний засіб, за що отримав додаткову плату, отримав товар та доставив його ОСОБА_29 . Який саме товар був доставлений, свідок не пам`ятає, але пам`ятає що це був великий об`єм товару, за товар був розрахунок у безготівковій формі.

Після того як було виявлено недостачу приблизно на суму 250000 грн., на підприємстві було проведено перевірку.

Товариство «Вендіно-Захід» працювало не тільки з ОСОБА_22 , були інші підприємці, усім видавався товар по накладним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що займався підприємницькою діяльністю, отримував товар, продукти харчування, від ТОВ «Вендіно-Захід» та реалізовував його, був укладений договір на поставку і кожного разу робили замовлення, на кожні поставки товару, договорів не укладали. Поставку товарів здійснювало ТОВ «Вендіно-Захід» на своїх автомобілях, розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

В вересні 2016 року свідок на своєму підприємстві проводив бухгалтерську перевірку і встановив, що з ТОВ «Вендіно-Захід» не сходились розрахунки. Тобто, на підприємство свідка було виписано певну кількість товару, який не надійшов.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_20 вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, не визнав, його вина доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами:

- витягом з кримінального провадження №12016020010009861, відповідно до якого 28 грудня 2016 року до ЄРДР внесенні відомості за ч.4 ст. 191 КК України;

- заявою від 27.12.2016 ТОВ «Вендіно-Захід» про вчинення злочину;

- заявою ОСОБА_20 про прийняття на роботу від 11.04.2016;

- наказом (розпорядженням) №53-к від 11.04.2016 про прийняття на роботу ОСОБА_20 на посаду менеджера з логістики;

- посадовою інструкцією менеджера з логістики від 12.04.2016 за підписом керівника структурного підрозділу ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ;

- особовою карткою та анкетою працівника ОСОБА_20 від 12.04.2016;

- заявою ОСОБА_20 про застосування податкової соціальної пільги від 12.04.2016;

- зобов`язанням про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації ТОВ «Вендіно-Захід» від 12.04.2016 за підписом ОСОБА_20 ;

- типовим договором про повну матеріальну відповідальність від 12.04.2016 за підписом ОСОБА_20 ;

- аудиторським звітом незалежного аудитора про достовірність дебіторської заборгованості менеджера з логістики Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_20 за період з 01.09.2016 по 30.06.2016;

- видатковими накладними за №ВФ-0014373 від 01.09.2016, за № НОМЕР_1 від 02.09.2016, за № НОМЕР_2 від 05.09.2016, за № НОМЕР_3 від 06.09.2016;

- службовою запискою ОСОБА_20 від 01.09.2016;

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2016;

- актами інвентаризації залишків на складі ВФ ТОВ «Вендіно-Захід» станом на 03.10.2016 та 17.10.2016;

- пояснювальною запискою ОСОБА_20 від 03.10.2016;

- висновком експерта №219-П від 16.05.2017, відповідно до якого підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_4 від 01.09.2016 року на суму 69 478,54 грн. виконаний ОСОБА_20 . Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_1 від 02.09.2016 року на суму 65 443,44 грн. виконаний ОСОБА_20 . Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_2 від 05.09.2016 року на суму 63 660,00 грн. виконаний ОСОБА_20 . Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_3 від 06.09.2016 року на суму 52 765,68 грн. виконаний ОСОБА_20 . Підпис у пояснюючій від 03.10.2016 року на ім`я директора ТОВ «Вендіно-Захід» виконаний ОСОБА_20 ;

- результатом проведеної позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вендіно-Захід», в частині діяльності Вінницької філії (далі - Філія) за період з 12.04.2016 по 13.07.2017, за результатами якої складено акт від 08.08.2017 №07-30/10. Посадовими особами Філії, яким згідно довіреності було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у періоді, що підлягав ревізії, були: директор Філії ОСОБА_21 в період з 12.04.2016 по 21.03.2017, директор Філії ОСОБА_30 в період з 22.03.2017 по 13.07.2017 та провідний бухгалтер Філії ОСОБА_25 - весь ревізійний період. Ревізією встановлено, що на виконання умов типового договору поставки від 18.02.2016 №1094, укладеного Філією з ФОП ОСОБА_22 , відповідно до якого Філія зобов`язується здійснити поставку товару ФОП ОСОБА_22 , зі складу Філії було відпущено товар менеджеру з логістики ОСОБА_20 по накладних: від 01.09.2016 №ВФ-0014373, від 02.09.2016 №ВФ-0014374, від 15.09.2016 № НОМЕР_5 , від 06.09.2016 № НОМЕР_3 на загальну суму 251 347,66 гривень. В подальшому при проведенні Філією звірки з ФОП ОСОБА_22 виявлено, що даному підприємцю товар по вищевказаних накладних не завозився та дебіторська заборгованість останнього перед Філією не підтверджена. За даними бухгалтерського обліку провідним бухгалтером Товариства ОСОБА_25 сформовано дебіторську заборгованість по ОСОБА_20 на суму 251 347,66 гривень;

- актомревізії (перевірки)Вінницької філіїТОВ «Вендіно-Захід»від 03.10.2016,відповідно доякого комісіяу складідиректора Вінницькоїфілії ТОВ«Вендіно-Захід»- ОСОБА_21 ,бухгалтера Вінницькоїфілії ТОВ«Вендіно-Захід»- ОСОБА_25 ,начальника відділузбуту Вінницькоїфілії ТОВ«Вендіно-Захід»- ОСОБА_31 ,касира Вінницькоїфілії ТОВ«Вендіно-Захід»- ОСОБА_32 ,директора ТОВ«Закон таправо» - ОСОБА_23 ,представників ТОВ«Закон таправо»:- ОСОБА_17 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 приходить довисновку,що працюючина посадіменеджера злогістики Вінницькоїфілії ТОВ«Вендіно-Захід» ОСОБА_20 в періодз 01.09.2016по 06.09.2016отримав відТовариства товарно-матеріальніцінності насуму 251347,66грн.(двістіп`ятдесят однатисяча гривень66копійок),які всупереч своїйпосадовій інструкції,договору проповну матеріальнувідповідальність,не реалізувавклієнту Товариства,а томуна думкукомісії ОСОБА_20 привласнив та розтратив товарно-матеріальні цінності Товариства в сумі 251 347,66 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча гривень 66 копійок). За результатами проведеної перевірки, комісія надає рекомендацію керівництву ТОВ «Вендіно-Захід» зробити офіційне звернення із заявою до правоохоронних органів про вчинення менеджером з логістики Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_20 злочину привласнення товарно-матеріальних цінностей Товариства на суму 251 347,66 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча гривень 66 копійок);

- пояснювальною запискою ОСОБА_20 від 03.10.2016, адресованою на ім`я директора Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_21 , з якої вбачається, що ОСОБА_20 свої дії усвідомлює та розуміє, що ним були привласнені кошти товариства, усвідомлює кримінальну відповідальність за свої дії, просить не повідомляти поліцію про вчинений ним злочин, грошові кошти зобов`язується повернути;

- актом звіряння взаємних розрахунків за період: 12.04.2016 13.07.2017 між ФОП ОСОБА_22 і Він. Філія ТОВ «Вендіно Захід»;

- типовим договором поставки №1094 від 18.02.2016 між Вінницькою філією ТОВ «Вендіно-Захід» та ФОП ОСОБА_22 ;

- актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вендіно-Захід» в частині діяльності Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» за період з 12.04.2016 по 13.07.2017;

- поясненнями провідного бухгалтера ВФ ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_25 від 08.08.2017;

- поясненнями та зразками підписів ОСОБА_20 ;

- дорученням на отримання матеріальних цінностей від 27.09.2016, відповідно до якого директор Вінницької філії ТОВ «Вендіно-Захід» ОСОБА_21 уповноважує менеджера з логістики ОСОБА_20 на отримання від ФОП ОСОБА_22 матеріальні цінності, а саме грошові кошти за видатковими накладними;

- інкасаційним бланком ВФ №000499 від 28.09.2016.

Згідно статей 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Усі вказані докази є належними та допустимими, оскільки отримані у законному порядку, прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Підстав сумніватись у показах свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, у суду немає, а ті в свою чергу, повністю узгоджуються з вищенаведеними письмовими доказами, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Суд розцінює невизнання ОСОБА_20 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, як спосіб свого самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Доказом того, що відомості зазначені у видаткових накладних були написані, саме ОСОБА_20 , є висновок експерта №219-П від 16.05.2017, відповідно до якого підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_4 від 01.09.2016 року на суму 69 478,54 грн. виконаний ОСОБА_20 .. Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_1 від 02.09.2016 року на суму 65 443,44 грн. виконаний ОСОБА_20 .. Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_2 від 05.09.2016 року на суму 63 660,00 грн. виконаний ОСОБА_20 .. Підпис після рукописних записів « ОСОБА_20 » у видатковій накладній: № НОМЕР_3 від 06.09.2016 року на суму 52 765,68 грн. виконаний ОСОБА_20 .. Підпис у пояснюючій від 03.10.2016 року на ім`я директора ТОВ «Вендіно-Захід» виконаний ОСОБА_20 ..

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_20 дійсно отримав на підприємстві товарно-матеріальні відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази зібрані в ході досудового розслідування, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а його дії слід кваліфікувати, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, якщо воно вчинене у великих розмірах.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_20 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Показання свідків логічні та узгоджені між собою, тоді як пояснення ОСОБА_20 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать іншим показам та фактичним обставинам справи, тому суд критично оцінює показання ОСОБА_20 про його невинність, і вважає, що таким чином він намагається ввести суд в оману та прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання щодо обрання обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Згідно довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» ОСОБА_20 був консультований лікарем неврологом 29.11.2011 з діагнозом: «Стан після перенесеного менінгоенцефаліту, вестибуло-атактичний синдром».

Згідно довідки КЗ «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» ОСОБА_20 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченого, який вину у вчинені кримінального правопорушення не визнав, у вчиненому не розкаявся, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_20 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 191 КК України.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_20 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого.

Під час досудового розслідування витрат на залучення експертів не понесено.

Крім того, ТОВ «Вендіно-Захід» було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_20 матеріальної шкоди в сумі 251347,66 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча триста сорок сім гривень 66 коп., який підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки судом встановлено винуватість ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованого йому злочину, дана матеріальна шкода, завдана у результаті неправомірних дій останнього, а її розмір підтверджений письмовими доказами та відповідає тому, який зазначено в обвинувальному акті, тому цивільний позов ТОВ «Вендіно-Захід» пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_20 підлягає повному задоволенню. Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди суд бере до уваги, що обвинувачений в судовому засіданні позов не визнав.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_20 не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Крім того, суд враховує роз`яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, згідно з яким окремим виявом категорії справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Строк відбування покарання ОСОБА_20 необхідно обраховувати з моменту його затримання для приведення вироку до виконання.

На підставі викладеного, керуючись 63, 65-67 КК України, ст. ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України і призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_20 рахувати з моменту затримання на виконання вироку суду.

Цивільний позов потерпілого ТОВ «Вендіно-Захід» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_20 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Вендіно-захід» матеріальну шкоду в сумі 251347,66 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча триста сорок сім гривень 66 коп.), завдану внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: