Постанова

від 17.04.2024 по справі 914/3022/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа №914/3022/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукБ.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/62/24 від 05.01.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 (повний текст рішення складено 14.12.2023, м. Львів, суддя Р.І. Матвіїв)

у справі № 914/3022/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-3», с. Верхівськ Рівненського району Рівненської області

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України», м. Львів

про стягнення 619 930,94 грн за порушення зобов`язань за договором поставки.

за участю представників:

позивача: Гольонко М.М.;

відповідача: Кенц Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-3» звернулось з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» про стягнення 619 930,94 грн за порушення зобов`язань за договором поставки.

Позов обгрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні обов`язки по договору поставки, не оплатив поставлений позивачем товар на суму 289 925, 00 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в цій сумі, а також 6 602, 67 грн 3% річних, 5 009, 25 грн інфляційних втрат, 105 416, 52 грн пені та 212 977, 50 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-3» 289 925, 00 грн основного боргу, 104 370, 07 грн пені, 6 539, 88 грн 3% річних, 5 009, 25 грн інфляційних втрат, 212 977, 50 грн штрафу, а також 9 282, 32 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні вимог про стягнення 62, 79 грн 3% річних та 1 046, 45 грн пені відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 709 925, 00 грн. Відповідачем здійснено оплати на загальну суму 420 000, 00 грн. Відповідно, не оплаченою на момент звернення позивача до суду з позовом у справі є вартість поставленого товару у сумі 289 925, 00 грн. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, підстави позову відповідачем не заперечені і не спростовані. Тому заявлена до стягнення сума основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши заявлений до стягнення та нарахований у період з 07.03.2023 по 02.04.2023 розмір інфляційних втрат у сумі 5 009, 25 грн, судом встановлено, що такий здійснено правильно.

Здійснивши перерахунок 3 % річних в межах визначених судом у п. 4.12 рішення періодів існування заборгованості, місцевий суд зазначив що розмір 3 % річних становить 6 539, 88 грн, а не 6 602, 67 грн, як вказує позивач. Тому в задоволенні вимоги про стягнення 62, 79 грн 3% річних суд відмовив.

Здійснивши перерахунок пені в межах визначених судом у п. 4.12 рішення періодів існування заборгованості, суд зазначив, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 104 370, 07 грн, а не 105 416, 52 грн, як нараховує позивач, а тому в частині стягнення 1 046, 45 грн пені відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, за порушення покупцем обов`язків по оплаті за поставлений товар умовами п. 7.3 договору передбачено сплату постачальнику штрафу у розмірі 30 % від несвоєчасно сплаченої суми за товар. Тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф у розмірі 30 % від несвоєчасно сплаченої суми за товар у загальному розмірі 212 977, 50 грн.

Резюмуючи вишевикладене, господарський суд першої інстанції зазначив, що з відповідача підлягає стягненню основна сума боргу у заявленому розмірі 289 925, 00 грн, а також 5 009, 25 грн інфляційних втрат, 6 539, 88 грн 3% річних, 104 370, 07 грн пені та 212 977, 50 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 62, 79 грн 3% річних та 1 046, 45 грн пені суд відмовив.

Не погодившись з даним рішенням суду Підприємство об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» подало апеляційну скаргу б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/62/24 від 05.01.2024), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2023, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі відповідач також просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-3» оригінали видаткової накладної № 928 від 27.02.2023 року, специфікації № 928 від 27.03.2023 року та товарно-транспортну накладну № Р928 від 27.02.2023 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач надав до суду недостовірну інформацію щодо обсягів та вартості господарських операцій та приховав перед судом той факт, що відповідачем сплачувалися кошти після звернення позивача до суду, що призвело до неправильного вирішення справи судом.

Апелянт вказує, що ним було сплачено в період з 28.08.2023 року по 23.11.2023 року 475 309 гривень заборгованості, що значно перевищує розмір заборгованості в сумі 289 925,00 грн, з яким станом на 10.10.2023 року звернувся позивач.

Крім того, відповідач заперечує факт підписання видаткової накладної № 928 від 27.02.2023 року на постачання товару на суму 383 950 грн. з ПДВ та специфікацій з ТТН на цю суму поставки.

Апелянт звертає увагу суду на той факт, що позивач самостійно здійснював

зарахування сум коштів в рахунок погашення начебто існуючої заборгованості від

27.02.2023 року за платежем на суму 100 000 гривень від 04.09.2023 року. Хоча,

права самостійного зарахування отриманих коштів в рахунок нарахованих

заборгованостей договір не містить.

Підприємство об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав суду оригінали долучених до матеріалів справи документів.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав, відмовився від клопотання щодо витребування оригіналів документів, яке було заявлено у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 17.04.2024, колегія суддів дослідила оригінали документів долучених до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Маяк-3» (надалі постачальник) та Підприємством об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» (надалі покупець) 20.09.2021 укладено договір поставки № 60 (надалі договір), предметом якого є постачання товару у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у накладних (товаротранспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару та специфікаціях до них.

Сторонами у п. 2.1 договору погоджено, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується в накладних і погоджених сторонами відповідних специфікаціях до них.

Пунктом 2.4 договору визначено обов`язок покупця проводити звіряння розрахунків з постачальником за поставлену продукцію до 10 числа кожного місяця, який іде за звіреним періодом, шляхом підписання акту взаємної звірки розрахунків. В разі якщо до вказаної дати покупцем не було подано акту звірки взаєморозрахунків оформленого належним чином, постачальник має право призупинити поставки товару за цим договором (виконання заявок покупця).

Відповідно до п. 3.1 договору, товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця, в якому зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається в письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання) не пізніше, ніж за два робочих дня до запланованої дати поставки. В разі відсутності у постачальника на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості продукції, постачальник протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки повідомляє покупця та сторони узгоджують інший асортимент, кількість або строк поставки. Перед подачею замовлення покупець повинен ознайомитись з поточними цінами на товар.

Сторонами складено та підписано специфікації до договору поставки: № 928 від 27.02.2023 на суму 383 950,00 грн, № 1750 від 04.04.2023 на суму 90 000,00 грн, № 1775 від 05.04.2023 на суму 180 000,00 грн, № 1790 від 07.04.2023 на суму 55 975,00 грн.

Позивач чотири рази здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 709 925, 00 грн, зокрема: 27.02.2023 на суму 383 950,00 грн, що підтверджуються видатковою накладною № 928, товарно-транспортною накладною № Р928; 04.04.2023 на суму 90 000,00 грн, що підтверджуються видатковою накладною № 1750, товарно-транспортною накладною № Р1750; 05.04.2023 на суму 180 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1775, товарно-транспортною накладною № Р1775; 07.04.2023 на суму 55 975,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1790, товарно-транспортною накладною № Р1790.

Видаткові та товарно транспортні накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти звірки взаємних розрахунків: за березень 2023, відповідно до якого станом на 31.03.2023 заборгованість Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» становить 333 950, 00 грн, та за квітень 2023, відповідно до якого станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 389 925, 00 грн.

Відповідач частково виконав обов`язок з оплати одержаного товару, а саме в сумі 420 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 204 від 07.03.2023 оплата 50 000, 00 грн, № 000000209129567 від 03.04.2023 оплата 90 000, 00 грн, № 000000209288479 від 05.04.2023 оплата 180 000, 00 грн, № 4 від 04.09.2023 оплата 100 000, 00 грн.

Позивач 30.08.2023 звертався до відповідача з вимогою від 30.08.2023 про стягнення суми боргу у розмірі 389 925, 00 грн, яка була задоволена відповідачем частково у сумі 100 000, 000 грн (оплата від 04.09.2023).

Позивач потворно 21.09.2023 надіслав відповідачу вимогу від 21.09.2023 про стягнення суми боргу у розмірі 289 925, 00 грн, проте, докази задоволення такої в матеріалах справи відсутні.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, до якого застосовуються положення про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у п. 2.2 договору визначено, що оплата товару, що поставляється за договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або ж шляхом внесення готівки в касу постачальника, на умовах попередньої оплати в обсязі 100 % від суми вказаної в рахунку-фактурі отриманої покупцем для оплати .

Відповідно до п. 2.2.1 договору згідно з усною домовленістю між сторонами покупцю може бути поставлено товар без урахування оплати, зазначеної в п. 2.2 договору, а покупець у разі такої поставки зобов`язується оплатити поставлений товар протягом одного дня з дати поставки.

Оскільки постачальник поставив товар за відсутності попередньої оплати покупця, з урахуванням п. 2.2.1 договору оплата за поставлений товар підлягала оплаті протягом одного дня з дати поставки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вказує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 709 925, 00 грн. Відповідачем здійснено оплати на загальну суму 420 000, 00 грн. Відповідно, не оплаченою є вартість поставленого товару у сумі 289 925, 00 грн. Тому заявлена до стягнення сума основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що ним було сплачено в період з 28.08.2023 року по 23.11.2023 року 475 309 гривень заборгованості, що значно перевищує розмір заборгованості в сумі 289 925,00 грн, з яким станом на 10.10.2023 року звернувся позивач. На підтвердження даних обставин до апеляційної скарги долучено банківські виписки відповідача.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603.

Скаржник, долучаючи до апеляційної скарги копії банківських виписок, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання нових доказів не заявляв, об`єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, у апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтував.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду копія банківських виписок, як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.

Відповідач також заперечує факт підписання видаткової накладної № 928 від 27.02.2023 року на постачання товару на суму 383 950 грн з ПДВ та специфікацій з ТТН на цю суму поставки.

У судовому засіданні 17.04.2024, колегія суддів дослідила оригінали видаткової накладної № 928 від 27.02.2023 року, специфікацію №928 від 27.03.2023 та товаро транспортну накладну №P928 від 27.02.2023.

Як було з`ясовано в судовому засіданні 24.04.2024, оригінали видаткової накладної № 928 від 27.02.2023 року, специфікації №928 від 27.03.2023 та товаро транспортної накладної №P928 від 27.02.2023 підписані та скріплені печаткою відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що печатка відноситься до даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тому, наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах свідчить про те, що відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Водночас, оскільки відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалась проти його волі.

З врахуванням вищевикладеного,колегія суддів приходить до висновку про належність наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення між сторонами спірних господарських операцій за Договором. (аналогічний висновок Верховного Суду в постанові від 28.01.2022р. по справі № 914/1019/16).

Апелянт також вказує, що відповідач не погоджував з позивачем поставку товару на умовах, визначених п. 2.2.1 договору поставки, а товар поставлявся на умовах передоплати.

Однак, колегія суддів вказує, сторони укладаючи договір поставки № 60 узгодили всі його істотні умови, зокрема і умови поставки товару, доказів внесення змін до вказаного договору матеріали справи не містять.

Разом з тим, усі призначення платежу в платіжних інструкціях не містять посилання на реквізити видаткових накладних, а містять лише посилання на реквізити договору.

З огляду на наведене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що сторони здійснювали поставку товару на умовах передоплати, оскільки наведене спростовується умовами підписаного сторонами договором, а також матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, неправильно визначено періоди існування заборгованості. Правильні періоди існування заборгованості: 01.03.2023 - 06.03.2023 у сумі 383 950, 00 грн, 07.03.2023 - 02.04.2023 у сумі 333 950,00 грн, 03.04.2023 - 04.04.2023 у сумі 243 950, 00 грн, 05.04.2023 - 63 950, 00 грн, 06.04.2023 - 153 950, 00 грн, 07.04.2023 - 10.04.2023 у сумі 333 950, 00 грн, 11.04.2023 - 03.09.2023 у сумі 389 925, 00 грн, 04.09.2023 - 05.10.2023 у сумі 289 925, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За прострочення оплати товару відповідно до п. 7.2 договору сторони погодили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевіривши, здійснені судом першої інстанції перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат в межах визначених судом періодів існування заборгованості, суд зазначає, що такі здійснено місцевим господарським судом правильно.

Крім того, за порушення покупцем обов`язків по оплаті за поставлений товар умовами п. 7.3 договору передбачено сплату постачальнику штрафу у розмірі 30 % від несвоєчасно сплаченої суми за товар. Тому позивачем обґрунтовано нараховано штраф у розмірі 30 % від несвоєчасно сплаченої суми за товар у загальному розмірі 212 977, 50 грн.

Відтак, господарський суд першої інстанції правомірно вказав, що з відповідача підлягає стягненню основна сума боргу у заявленому розмірі 289 925, 00 грн, а також 5 009, 25 грн інфляційних втрат, 6 539, 88 грн 3% річних, 104 370, 07 грн пені та 212 977, 50 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 62, 79 грн 3% річних та 1 046, 45 грн пені слід відмовити.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі №914/3022/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-05/62/24 від 05.01.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі № 914/3022/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя Б.Д. Плотніцький