Постанова

від 24.04.2024 по справі 909/739/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа №909/739/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСВІТ ЛТД"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 (повний текст рішення підписано 04.03.2024, суддя Малєєва О.В.)

у справі №909/739/23

за позовом: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСВІТ ЛТД"

про стягнення 1 006 667, 71 грн, з яких 522 522, 98 грн - заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 31.03.2020 №БМЕС-01/36-ВУМ, 232 818, 99 грн - інфляційні втрати, 49 081 грн - 3% річних, 202 244, 74 пеня

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар М.Л. - адвокат

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернулось з позовом до ТОВ "Теплосвіт ЛТД" про стягнення 1 006 667, 71 грн, з яких 522 522, 98 грн - заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 31.03.2020 №БМЕС-01/36-ВУМ, 232 818, 99 грн - інфляційні втрати, 49 081 грн - 3% річних, 202 244, 74 - пеня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТЕПЛОСВІТ ЛТД" на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 1 006 667, 71 грн, з яких 522 522, 98 грн - заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 31.03.2020 №БМЕС-01/36-ВУМ, 232 818, 99 грн - інфляційні втрати, 49 081 грн - 3% річних, 202 244, 74 грн пеня, а також 15 100 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ТЕПЛОСВІТ ЛТД" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 27.03.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що порушення умов договору оренди в частині сплати орендних платежів не є результатом умисних дій відповідача, а спричинене обставинами, які не залежали від волі останнього, та негативно вплинули на його платоспроможність.

Відтак, апелянт просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в стягненні інфляційних витрат, 3% річних, пені.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання повторно не з`явився, знову надіслав клопотання про відкладення справи. У клопотанні зазначив, що не може взяти участь в розгляді справи, оскільки братиме участь в іншій справі.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, вказала, що це є навмисним затягуванням справи.

Згідно з ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 цього Кодексу і суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача про час та дату судового засідання було сповіщено належним чином.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін-учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Представник відповідача не скористався можливістю дистанційно бути присутнім у судовому засіданні. Окрім того, сторони не обмежені у виборі лише одного представника.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позиція відповідача викладена у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу №909/739/23 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосвіт ЛТД" як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна від 31.03.2020 № БМЕС-01/36-ВУМ (далі - Договір).

Умови Договору наступні:

На умовах та в порядку, визначених цим Договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 1 097, 8 кв.м., а саме: частину нежитлового приміщення будівлі критого складу вантажного двору станції Івано-Франківськ, що розташована за адресою: вул. Привокзальна, 1, м. Івано-Франківськ, на першому поверсі одноповерхової нежитлової будівлі критого складу вантажного двору станції Івано-Франківськ, загальною площею будівлі 1 708,3 кв.м (далі - Майно), в тому числі відсоток від загальної площі складає 64, 3%, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору (п. 1.1.).

Вартість Майна відповідно до довідки про балансову вартість на 30.06.2019 становить 1 106 632, 31 грн (п. 1.4).

Передача орендареві Майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акта приймання передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки встановлені цим Договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до орендаря з дати підписання сторонами акта приймання передачі майна від орендодавця до орендаря (п. 2.1.).

Розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону), який відбувся 06.03.2020 і становить за перший базовий місяць березень 2020 року користування за 1 кв.м Майна 63, 49 грн, крім того ПДВ 12, 70 грн, а всього разом з ПДВ - 76, 19 грн (п. 3.1.).

Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць березень 2020 року користування Майном становить 69 699 грн, крім того ПДВ 13 939, 80 грн, а всього разом з ПДВ 83 638, 80 грн (надалі - Орендна плата).

У разі підписання сторонами акта приймання - передачі Майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування Орендної плати за базовий місяць визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України та опублікований на офіційному ресурсі: htps://іndex.minfin.com.ua/economy/index/inflation/ (п. 3.2.).

Орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за Договором (п. 3.3.).

Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі передбачені Договором (п. 6.2, пп. 6.2.3.).

У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання (п. 8.2.).

У разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 8.4.).

У випадку необхідності звернення до суду та/або виконання рішення суду щодо стягнення з орендаря орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України на орендаря також покладаються, будь-які інші додаткові витрати Орендодавця (п. 8.5.).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 26.03.2023 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1.).

Передбачені цим Договором права і обов`язки орендодавця, у тому числі проведення розрахунків, виконуються відокремленим структурним підрозділом філії "Центр будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 13.1.).

Відповідач з серпня 2020 р. до травня 2023 р. сплачував орендні платежі з порушенням строків, визначених Договором, що підтверджується відповідними рахунками позивача на оплату, платіжними дорученнями, розрахунком суми заборгованості.

Також відповідач не сплатив орендні платежі за 2022 рік на суму 522 522, 98 грн, що сторонами визнається і в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір, укладений між сторонами є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

В ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач несвоєчасно виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором, а також не сплатив орендні платежі за 2022 рік на суму 522 522, 98 грн.

Як передбачено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на прострочені платежі нарахував інфляційні втрати в розмірі 232 818, 99 грн та 3% річних в розмірі 49 081 грн. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не подав.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу відповідно до умов п. 8.2. Договору по кожному платежу окремо за період прострочення до 31.07.2023.

Суд перевірив правильність нарахування пені позивачем і встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не подав.

Сума пені становить 202 244, 74 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат.

Відповідно до п.6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобовязанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСВІТ ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 у справі №909/739/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2024.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.